ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 753/21296/20-ц

1. У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 45 463,53 грн різниці між виплаченим ОСОБА_3 страховим відшкодуванням та отриманим товариством страховим відшкодуванням вартості відновлювального ремонту.

2. Позов мотивований тим, що 27 лютого 2019 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2800-19-00005, предметом якого є страхування транспортного засобу «BMW», д. н. з. НОМЕР_1 . 13 листопада 2019 року в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «BMW», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та транспортного засобу «Mitsubishi» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП. ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 129 986,41 грн. На момент вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Публічному акціонерному товаристві (далі - ПАТ) «СК «Альфа Страхування», яке сплатило на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту в розмірі 84 522,88 грн. Різниця між виплаченим ОСОБА_3 страховим відшкодуванням та отриманим товариством страховим відшкодуванням вартості відновлювального ремонту становить 45 463,53 грн і підлягає стягненню безпосередньо з винуватця ДТП ОСОБА_2 .

3. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 07 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

4. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що обставини, на які посилався позивач у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, оскільки сторона відповідача спростувала доводи позивача про передчасність звернення страхової компанії до ОСОБА_2 . З огляду на те, що відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на суму 100 000,00 грн, посилання позивача на норми статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд вважав помилковими, оскільки дана норма регламентує цивільну відповідальність винної особи лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди. Також рішення першої інстанції містить висновок, що у межах ліміту страхування обов`язок із відшкодування несе страховик завдавача шкоди, тож позов мав бути спрямований до нього.

5. Київський апеляційний суд постановою від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Українська страхова група», подану його представником - адвокатом Нечай Ю. В., задовольнив. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» 45 463,53 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачка не є стороною договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та потерпілим, вона позбавлена права заперечувати проти позову з підстав недотримання умов цього правочину, а натомість мала право доводити лише невідповідність заявленої до стягнення суми дійсному розміру завданої шкоди. Окрім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності несе обмежену відповідальність (у межах ліміту, з урахуванням зносу та франшизи), а обов`язок сплатити решту, якщо страхове відшкодування не покрило завданої шкоди, покладається на винну особу. Ураховуючи, що рахунком та актом виконаних робіт ТОВ «АВТ Баварія Київ» підтверджено фактичні витрати на відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі 129 986,41 грн, доказів на спростування яких відповідачка не надала, різниця у сумі 45 463,53 грн підлягає стягненню з винної особи.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

7. 27 лютого 2019 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2800-19-00005, предметом якого є страхування транспортного засобу «BMW» (д. н. з. НОМЕР_1 ).

8. 13 листопада 2019 року о 17 год 10 хву м. Києві по вул. Ревуцького, 5, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi» (д. н. з. НОМЕР_2 ), не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «BMW» (д. н. з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

9. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що призвело до вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

10. 14 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП автомобіля «BMW» (д. н. з. НОМЕР_1 ).

11. 14 листопада 2019 року представник ПрАТ «СК «Українська страхова група» провів огляд автомобіля «BMW» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та склав акт огляду транспортного засобу.

12. Згідно з рахунком ТОВ «АВТ Баварія Київ» № РМСРХ005568 від 14 листопада 2019 року, в якому міститься перелік і вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для відновлення автомобіля після ДТП, вартість ремонту автомобіля становить 153 716,40 грн, зокрема 25 619,40 грн ПДВ (20 %).

13. Згідно з актом виконаних робіт ТОВ «АВТ Баварія Київ» № РМСН0000462 від 22 грудня 2019 року,вартість ремонту автомобіля становить 129 986,41 грн.

14. На підставі рахунку ТОВ «АВТ Баварія Київ» № РМСРХ005568 від 14 листопада 2019 рокута акта виконаних робіт ТОВ «АВТ Баварія Київ» № РМСН0000462 від 22 грудня 2019 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» склало страхові акти № ДККА-68723 від 21 листопада 2019 року та № ДККА-68723/1 від 24 грудня 2019 року, а також розрахунки сум страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику.

15. На підставі вищевказаних документів ПрАТ «СК «Українська страхова група»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 129 986,41 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 28103 від 21 листопада 2019 року та № 31368 від 24 грудня 2019 року.

16. На момент вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», яке сплатило на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхове відшкодування в розмірі 84 522,88 грн.

17. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана її представником - адвокатом Полєтаєвим І. О., на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, стягнути з позивача 2 000,00 грн судових витрат у суді апеляційної інстанції та допустити поворот виконання постанови апеляційного суду шляхом стягнення з позивача 50 718,53 грн, сплачених на її виконання.

18. У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Полєтаєв І. О., повідомив Верховний Суд про зміну прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про зміну імені від 19 травня 2023 року.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророк В. В.↗ (суддя-доповідач), Грушицький А. І.↗, Петров Є. В.↗ ухвалою від 20 вересня 2023 року, після усунення недоліків, відкрив касаційне провадження у малозначній справі на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

20. У жовтні 2023 року справа № 753/21296/20-ц надійшла до Верховного Суду.

21. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.↗

22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/21296/20-ц визначено Пророка В. В.↗, судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А.↗, Петров Є. В.↗

23. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

24. 06 жовтня 2026 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В.↗ (суддя-доповідач), Грушицького А. І.↗, Калараша А. А.↗, Литвиненко І. В.↗, Петрова Є. В.↗

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ? ЦПК України

25. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19.

26. Окрім цього, заявник наголошує на обмеженні її процесуальних прав судом апеляційної інстанції. Зазначивши у постанові, що відповідач «…не має права порушувати перед судом питання щодо дотримання ПрАТ «СК «Українська страхова група» умов договору добровільного страхування, укладеного із ОСОБА_3 », суд протиправно позбавив ОСОБА_1 можливості довести безпідставність заявлених вимог. Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки він штучно звузив межі захисту винної особи, повністю заблокував процесуальні інструменти для спростування суми позову та грубо порушив закріплений статтею 12 ЦПК України принцип змагальності сторін.

27. Крім того, заявник вказує на ігнорування апеляційним судом вимог частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Оскільки закон імперативно вимагає проведення професійної оцінки майна для визначення збитків чи розміру відшкодування, позивач зобов`язаний був надати відповідний звіт або акт. Проте матеріали справи такого належного доказу не містять. Не звернувши уваги на цю процесуальну прогалину, суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги за повної відсутності правового та фактичного підтвердження реального розміру завданої шкоди.

28. Також заявник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив докази та розрахунки, на які посилався відповідач в обґрунтування свого відзиву (зокрема, щодо обов`язковості вирахування франшизи 2%, умови «80/20» за договором та завищення суми ремонту через врахування ПДВ).

29. Крім того, ОСОБА_1 вказує на грубе порушення апеляційним судом статті 83 ЦПК України через безпідставне долучення недопустимих доказів. Надана позивачем копія посвідчення водія видана в невизнаному Придністров`ї, яке не є учасником Віденської конвенції, документ не легалізований та не має апостиля. Відтак, він не має юридичної сили на території України і не міг прийматися судом для встановлення стажу водія.

30. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

31. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

39. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

40. Судами встановлено, що 13 листопада 2019 року внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 було пошкоджено автомобіль «BMW» (д.н.з. НОМЕР_1 ), застрахований за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) у ПрАТ «СК «Українська страхова група». Позивач виплатив своєму страхувальнику відшкодування в розмірі 129 986,41 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов`язкового страхування (ОСЦПВ) у ПАТ «СК «Альфа Страхування». СК «Альфа Страхування» компенсувала позивачу в порядку суброгації суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу в розмірі 84 522,88 грн. Предметом цього спору є стягнення з винної особи - ОСОБА_2 ,різниці в розмірі 45 463,53 грн.

41. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 1194 ЦК України обов`язок щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням покладається на винну особу. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника відповідача щодо неправильного визначення позивачем суми збитків (незастосування франшизи 2% та умови договору «80/20»), мотивуючи це тим, що відповідач не є стороною договору КАСКО та не має процесуального права оспорювати його умови, а також не надала суду доказів іншого (меншого) розміру завданої шкоди.

42. Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а також до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи.

43. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.

44. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Складовою частиною цього права є гарантія справедливого та всебічного розгляду справи, що повністю виключає можливість формального відхилення судом ключових заперечень учасників судового процесу.

45. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Пунктом 3 цієї ж норми Основного Закону України закріплено принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

46. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

47. Аналізуючипрецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на справедливий судовий розгляд обов`язково охоплює принцип рівності сторін як один із фундаментальних елементів концепції верховенства права.

48. ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово наголошував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш вигідне становище порівняно з опонентом (дивитись, наприклад, рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Товариство з обмеженою відповідальністю «Домбо Бехеер» проти Нідерландів» («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», заява № 14448/88, п. 33), від 23 жовтня 1996 року у справі «Анкерль проти Швейцарії» («Ankerl v. Switzerland», заява № 17748/91, п. 38), від 11 жовтня 2022 року у справі «Ковентрі проти Сполученого Королівства» («Coventry v. The United Kingdom», заява № 6016/16, п. 77).

49. У частинах першій - третій статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

50. ЄСПЛ, наприклад, у своєму рішенні від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, заява № 49684/99, п. 30), зазначив, що суд має належним чином зазначити мотиви, з яких виходив, але це не означає відповідь на кожен аргумент. Ступінь обґрунтованості рішення залежить від конкретних обставин, але має надавати учасникам справи можливість оскаржити таке рішення в апеляційній інстанції.

51. Також ЄСПЛ неодноразово зазначав, що у контексті забезпечення ефективного судового захисту суд має продемонструвати стороні, що її аргументи були почуті та оцінені (див., наприклад, рішення від 06 лютого 2024 року у справі «Джурич проти Сербії» (Duric v. Serbia, заява № 24989/17, п. 69)).

52. Згідно практики ЄСПЛ існує різниця між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Зокрема, правила, які без сумніву спрямовані на належну організацію здійснення правосуддя та забезпечення реалізації принципу правової визначеності, мають застосовуватись. Але ці правила чи їх застосування не мають призводити до позбавлення учасника судового процесу можливості застосувати надані йому судові заходи захисту своїх прав (див., наприклад, рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, п. 45)).

53. Верховний Суд також вже вказував на необхідність уникнення надмірного суддівського формалізму (див., наприклад, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц).

54. Аналіз матеріалівсправи свідчить, що оскаржуване судове рішення зазначеним конституційним засадам судочинства, міжнародним стандартам та імперативним вимогам статей 2, 3, 12, 13, 89, 263, 382 ЦПК України не відповідає.

55. Згідно зпідпунктами «б» і «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції обов`язково повинна містити мотивувальну частину із зазначенням доводів, за якими суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

56. Проте апеляційний суд залишив без належної оцінки детальні, математично обґрунтовані доводи відповідача ОСОБА_2 , які були викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач, спираючись на надані самим позивачем докази - страховий акт, розрахунок суми відшкодування та умови договору КАСКО № 28-2800-19-00005, - послідовно доводила, що ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило позадоговірну виплату, яка перевищує обсяг її реальних договірних зобов`язань перед потерпілим.

57. Зокрема, судом апеляційної інстанції не було надано жодної правової оцінки доводам відповідача щодо обов`язкового застосування безумовної франшизи у розмірі 2% від страхової суми (що становить 17 000,00 грн) у зв`язку з керуванням автомобілем особою зі стажем менше 10 років (п. 11.11, п. 11.5 договору КАСКО), а також доводам щодо умови пропорційної виплати «80/20» на суму ПДВ (25 619,40 грн) при фінальному розрахунку за актом виконаних робіт СТО.

58. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, апеляційний суд не перевірив ці розрахунки по суті й відхилив ключові аргументи відповідача з посиланням на те, що ОСОБА_2 не є стороною договору КАСКО, а тому взагалі позбавлена права порушувати питання щодо дотримання його умов.

59. Колегія суддіввважає, що такий підхід суду апеляційної інстанції є помилковим і не відповідає правовій природі інституту суброгації.

60. На підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні виключно в межах фактичних затрат на виплату саме страхового відшкодування.

61. Страховим відшкодуванняму розумінні закону є виключно та сума, яку страховик на підставі закону та умов договору був зобов`язаний виплатити своєму клієнту. Будь-які грошові виплати, здійснені понад договірні ліміти, без врахування франшизи чи всупереч застереженням договору (позадоговірні виплати), здійснюються страховою компанією на власний рахунок та ризик і не можуть примусово стягуватися з делінквента (винної особи) під виглядом суброгації.

62. Конституційним принципомрівності та змагальності обумовлено, що хоча винна особа і не є безпосередньо стороною договору майнового страхування, її право заперечувати проти розміру та обґрунтованості вимог страховика через призму умов цього договору є невід`ємною частиною її права на захист у деліктному зобов`язанні.

63. Отже, хоча винна особа і не є стороною договору страхування, її право заперечувати проти розміру вимог через призму умов цього договору є невід`ємною частиною захисту у деліктному зобов`язанні. Обмеживши відповідача у можливості доводити безпідставність частини виплати, апеляційний суд порушив статтю 129 Конституції України щодо рівності та змагальності, а також вимоги статті 12 (змагальність) та статті 13 (диспозитивність) ЦПК України, поставивши відповідача у нерівне становище перед фінансовим інститутом.

64. Згідно з частинамипершою-четвертою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як кожному доказу окремо, так і взаємному зв'язкудоказів у їх сукупності, а також зобов`язаний відобразити в судовому рішенні результати такої оцінки з наведенням мотивів їх прийняття або відхилення.

65. Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд порушив вказані процесуальні правила, беззастережно прийнявши як беззаперечні та єдині доказ внутрішні калькуляції, акти й платіжні доручення самої страхової компанії. Водночас суд повністю переклав увесь тягар доказування на відповідача ОСОБА_2 , формально зазначивши в оскаржуваній постанові, що вона не надала суду доказів меншого розміру шкоди.

66. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення первинних фактів, обґрунтування належності, допустимості та достовірності доказів покладається на позивача щодо обставин, на які він посилається як на підставу позову.

67. Звертаючись із позовом про стягнення різниці у виплатах у порядку суброгації, ПрАТ «СК «Українська страхова група» мало довести, що понесені ним витрати на ремонт є об`єктивними, обґрунтованими та відповідають дійсному розміру завданої майнової шкоди, а не є результатами довільного підрахунку чи позадоговірної виплати на користь свого клієнта.

68. Імперативними вимогами частини другої статті 7 Закону України (далі - ЗУ) «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

69. Як вбачається з матеріалів справи, у ній повністю відсутній будь-який звіт (акт) про оцінку майна чи товарознавча експертиза. Поклавши в основу свого рішення виключно акти та рахунки СТО і проігнорувавши вимоги закону, апеляційний суд припустився суттєвої помилки, порушивши правила оцінки належності та допустимості доказів, які закріплені статтями 77, 78 ЦПК України.

70. Також поза правовою увагою колегії суддів апеляційної інстанції залишилися імперативні вимоги статті 83 ЦПК України щодо порядку подання доказів. Як стверджує заявник, позивач долучив до апеляційної скарги нові докази (копію іноземного посвідчення водія та свідоцтва про шлюб). За доводами заявника, апеляційний суд, всупереч частині третій статті 367 ЦПК України, прийняв ці докази, не дослідивши поважність причин їх неподання до суду першої інстанції.

71. За таких обставин, Верховний Суд в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальних можливостей усунути зазначені недоліки оскаржуваної постанови апеляційного суду, які виключають її відповідність вимогам статті 263 (законність і обґрунтованість судового рішення) ЦПК України, тому дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

73. Установивши, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд робить висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати апеляційний суд.

74. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить усунути наведені вище порушення норм матеріального та процесуального права, забезпечивши неухильне дотримання конституційних засад рівності всіх учасників судового процесу та змагальності сторін. З урахуванням правової природи інституту суброгації (стаття 993 ЦК України, стаття 27 ЗУ «Про страхування»), за якою право вимоги переходить до страховика виключно в межах законно і договірно обґрунтованих фактичних затрат, апеляційному суду необхідно надати повну, розгорнуту та мотивовану оцінку запереченням відповідача щодо наявності позадоговірних виплат. Для цього суду слід детально дослідити умови договору добровільного страхування майна (КАСКО) № 28-2800-19-00005, зокрема в частині наявності підстав для застосування безумовної франшизи у розмірі 2% від страхової суми та пропорційного зменшення виплати за умовою «80/20» на суму ПДВ. Суду належить перевірити об`єктивність та обґрунтованість наданих позивачем калькуляцій і рахунків СТО у взаємозв`язку з вимогами статті 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо обов`язковості професійної оцінки збитків. Крім того, слід установити, яку суму і на якій підставі страховик відповідачки виплатив позивачу, з урахуванням ліміту відповідальності, франшизи за полісом та зносу, а також оцінити доводи відповідача щодо вартості ремонту без ПДВ та розміру різниці, яка підлягає відшкодуванню саме винною особою.

75. Крім того, суду апеляційної інстанції необхідно застосувати вимоги статей 83 та 367 ЦПК України при вирішенні питання про прийняття нових доказів, ретельно дослідивши поважність причин їх неподання до суду першої інстанції. За результатами повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності суд повинен ухвалити законне і вмотивоване рішення відповідно до статті 263 ЦПК України.

(2.3) Щодо повороту виконання судового рішення.

76. Враховуючи, що за результатами касаційного розгляду справа направляється на новий розгляд і Верховний Суд не ухвалює остаточного судового рішення по суті спору, клопотання відповідача про поворот виконання скасованої постанови колегією суддів не розглядається, а підлягає вирішенню апеляційним судом під час нового розгляду справи за правилами статті 444 ЦПК України.

(2.4) Щодо судових витрат

77. Оскільки Верховний Суд передає справу на новий розгляд до апеляційного суду, розподіл судових витрат не здійснюється на цьому етапі, а має бути здійснений за результатами остаточного її вирішення.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду