ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/3765/25

1.1. У вересні 2025 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України"), в якому просив виселити АТ "Державний ощадний банк України" з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 191,5 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, приміщення № 501, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

1.2. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 закінчився, однак АТ "Державний ощадний банк України" не виконало свого обов`язку за цим договором щодо повернення за актом приймання-передачі орендованого майна.

Оскільки, за доводами позивача, АТ "Державний ощадний банк України", після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 не повернуло орендоване нежитлове приміщення, то Департамент комунальної власності Одеської міської ради стверджував про наявність у цьому випадку правових підстав для виселення АТ "Державний ощадний банк України" з орендованого майна.

1.3. У жовтні 2025 року АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просило визнати незаконною бездіяльність Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо неприйняття рішення відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX про продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладеного 04.07.2019 в новій редакції, та зобов`язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради продовжити з АТ "Державний ощадний банк України" договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладений 04.07.2019 в новій редакції, на тих самих умовах без проведення аукціону.

1.4. Зустрічні позовні вимоги АТ "Державний ощадний банк України" обґрунтовані тим, що АТ "Державний ощадний банк України" відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX має право без проведення аукціону на продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 04.07.2019. Однак, за доводами АТ "Державний ощадний банк України", Департамент комунальної власності Одеської міської ради з невідомих причин не прийняв рішення про продовження договору, не уклав із АТ "Державний ощадний банк України" додатковий договір або новий договір оренди спірного нежитлового приміщення. За таких обставин АТ "Державний ощадний банк України" вважало, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради безпідставно залишив без розгляду заяву АТ "Державний ощадний банк України" про продовження договору оренди відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі № 916/3765/25, задоволено первісний позов Департаменту комунальної власності Одеської міської.

Вирішено виселити АТ "Державний ощадний банк України" з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 191,5 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, приміщення № 501, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "Державний ощадний банк України".

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи первісні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, встановили, що 29.12.2009 Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України") виклали договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у новій редакції.

Господарські суди також установили, що відповідно до пункту 7.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009, зміни та доповнення, які вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться в тій самій формі, в якій укладено цей договір, тобто нотаріально посвідчуються. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, виснували про нікчемність додаткових договорів від 28.02.2013 № 1, від 25.12.2014 № 2, від 09.09.2015 № 2, від 11.10.2016 № 3, від 19.03.2018 № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009, оскільки сторони під час укладення цих додаткових договорів не дотрималися вимог законодавства та пункту 7.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 щодо їх нотаріального посвідчення.

Крім того, як установили господарські суди, строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 закінчився після 01.07.2020, а саме 04.07.2020. Господарські суди, встановивши такі обставини, виснували, що спірні правовідносини з продовження строку договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 регулюються спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

При цьому, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX не передбачено можливості автоматичного продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як це було врегульовано частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, що втратив чинність.

При цьому суди виснували, що орендар, який має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Однак господарські суди попередніх інстанцій установили, що АТ "Державний ощадний банк України" зверталося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листами після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019.

Наведені обставини, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, не можуть вважатися належним способом реалізації права на продовження договору оренди без проведення аукціону. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що орендар істотно порушив установлений порядок продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019.

Господарські суди також зазначили, що після закінчення строку дії (04.07.2020) договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 орендні правовідносини між сторонами припинилися, а будь-яке подальше користування орендованим майном здійснювалося поза межами строку дії договору оренди та без належних правових підстав. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, виснували про наявність підстав для задоволення первісного позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та виселення АТ "Державний ощадний банк України" з орендованих приміщень.

Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши зустрічний позов АТ "Державний ощадний банк України", зазначили про відсутність підстав для його задоволення, оскільки, за висновками судів, у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення попереднього законодавства щодо можливості автоматичного ("мовчазного") продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому, як установили суди, АТ "Державний ощадний банк України" вперше звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради лише 06.07.2020, тобто з істотним порушенням тримісячного строку. Крім того, господарські суди визнали необґрунтованими доводи АТ "Державний ощадний банк України" про продовження договору оренди відповідно до "мовчазної згоди".

Суди також не взяли до уваги покликання АТ "Державний ощадний банк України" на положення Закону України від 17.03.2020 № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", оскільки строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 припинився до набрання чинності цим Законом. Господарські суди попередніх інстанцій також визнали необґрунтованим покликання АТ "Державний ощадний банк України" на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, оскільки, за висновками судів, положення цієї постанови регулюють особливості орендних правовідносин виключно щодо договорів оренди, строк дії яких закінчувався в період дії воєнного стану, та за наявності визначених законодавством умов.

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2026 у справі № 916/3765/25, до Верховного Суду звернулося АТ "Державний ощадний банк України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та задовольнити зустрічний позов АТ "Державний ощадний банк України".

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Державний ощадний банк України", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. АТ "Державний ощадний банк України" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 759, 763, 764, 777 Цивільного кодексу України, абзацу 2 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" та не врахували висновки Верховного Суду, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України щодо застосування цих норм права, викладені в постановах:

- від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, згідно з якими у випадку, якщо на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до Цивільного кодексу України внесені не були, то в такій ситуації неможливе застосування колізійного принципу "lex posterior derogat priori" ("пізніший закон скасовує попередній"); стосовно превалювання норми Цивільного кодексу України над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу Закону України;

- від 24.05.2022 у справі № 918/191/21, щодо наявності підстав для поновлення договору оренди державного майна та застосування положень статті 764 Цивільного кодексу України у випадку невиконання орендарем і орендодавцем умов Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, однак із урахуванням продовження користування орендарем орендованим майном і незаперечення орендодавцем такого користування; стосовно неможливості покликатися у справі на висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на те, що спірні правовідносини регулюються приписами Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", які є відмінними від правовідносин, які регулюються положеннями Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна";

- від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21, від 23.08.2024 у справі № 910/14706/22, від 01.07.2015 у справі № 3-195гс15, від 03.08.2010 у справі № 18/418, від 06.05.2026 у справі № 925/632/19, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.04.2025 № 910/9652/23, відповідно до яких справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин, а також щодо необхідності дотримуватися принципів правової визначеності, добросовісності та доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки);

- від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, згідно з якими рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", і рішення про відмову в продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", і рішення про відмову в продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, установлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування;

- від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, відповідно до яких орендар як більш уразлива сторона в орендних правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності;

- від 22.05.2019 у справі № 914/1258/18, стосовно переважного права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

- від 16.04.2024 у справі № 916/3409/22, щодо необхідності повідомлення орендаря не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди про припинення договору та про необхідність звільнення орендованого приміщення та підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна;

- від 16.11.2023 у провадженні № 11-228сап21, відповідно до яких право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується та конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також відображається в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ);

- від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, щодо сутності принципу змагальності та неможливості застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції.

3.4. АТ "Державний ощадний банк України" з покликанням на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, та з посиланням на порушення судами принципу "належного урядування", закріпленого в рішеннях ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії", стверджує про помилковість висновків судів стосовно припинення договору оренди, укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради. При цьому скаржник наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів щодо повідомлення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради АТ "Державний ощадний банк України" про припинення договору оренди впродовж місяця після 04.07.2020.

3.5. При цьому, на думку скаржника, у спірних правовідносинах належить застосовувати саме положення статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки приписи Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним Законом у сфері відносин оренди державного чи комунального майна, регламентують лише процедуру продовження строку дії оренди такого майна до закінчення цього строку, однак не регламентують процедуру продовження строку дії договору оренди державного чи комунального майна після його закінчення у випадку, коли сторони фактично продовжують свої орендні відносини.

3.6. Крім того, на думку АТ "Державний ощадний банк України", на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX стосовно того, чи вважається поновленим договір оренди на строк, який був раніше встановлений договором, у випадку, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору оренди, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення договору оренди.

3.7. АТ "Державний ощадний банк України" також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості ретроактивної дії положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на орендні правовідносини в період із 12.03.2020 до 04.12.2020.

3.8. За доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 1 пункту 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" стосовно права орендаря в період із 01.02.2020 до 01.10.2020 подати заяву про продовження договору оренди в паперовій формі, без використання електронної торгової системи.

3.9. 19.10.2026 до Верховного Суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява під назвою: "Письмова промова".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.03.1999 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі перейменовано на Департамент комунальної власності Одеської міської ради) як орендодавцем і Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України (надалі перейменовано на АТ "Державний ощадний банк України") як орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8/96.

4.2. Відповідно до умов пункту 1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення першого поверху, загальною площею 191,5 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159.

4.3. Договір діє з 25.07.1998 до 31.03.2004 (пункт 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96).

4.4. Пунктом 2.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 встановлено, що вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акта прийому-передачі приміщення.

4.5. Передача приміщення в оренду не призводить до передачі орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається міська рада (пункт 2.2 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96).

4.6. Відповідно до пункту 4.6 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 орендар зобов`язується в разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

4.7. Згідно з пунктом 9.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 умови договору зберігають чинність протягом усього строку дії договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

4.8. Зміна або розірвання договору може відбуватися за погодженням сторін. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається (пункт 9.2 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96).

4.9. Пунктом 9.4 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження в разі належного виконання ним умов договору.

4.10. Дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, загибелі об`єкта оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря (пункт 9.6 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96).

4.11. 29.12.2009 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ВАТ "Державний ощадний банк України" викладено у новій редакції договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 4540.

4.12. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 191,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159.

4.13. Строк дії договору оренди - з 29.12.2009 до 29.12.2014 (пункт 1.3 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009).

4.14. Пунктом 7.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 встановлено, що зміни та доповнення, які вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться в тій самій формі, в якій укладено цей договір, тобто нотаріально посвідчуються.

4.15. Згідно з пунктом 7.8 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами були укладені додаткові договори від 28.02.2013 № 1, від 25.12.2014 № 2, від 09.09.2015 № 2, від 11.10.2016 № 3, від 19.03.2018 № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009.

4.17. Суди також установили, що 04.07.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") виклали договір оренди нежитлового приміщення від 29.09.2009 № 8/96 у новій редакції.

4.18. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 191,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, приміщення № 501.

4.19. Пунктом 1.3 договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 встановлено, що строк дії договору складає один рік, а саме з 04.07.2019 до 04.07.2020.

4.20. Згідно з пунктом 7.7 договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 після закінчення строку дії договору орендар має право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний строк на конкурсних засадах.

4.21. Пунктом 7.8 договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4.22. За змістом пункту 7.11 договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

4.23. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що надалі жодні додаткові погодження, договори чи угоди до договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 між сторонами не укладалися.

4.24. Суди також зазначили, що АТ "Державний ощадний банк України" на підтвердження обставин стосовно оплати орендної плати за період із січня 2020 року до вересня 2025 року надало платіжні інструкції.

4.25. Заступник начальника філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" звернувся з листом від 06.07.2020 № 113.30/2849 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просив продовжити строк дії договорів оренди нежитлових приміщень, у тому числі приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159.

4.26. АТ "Державний ощадний банк України" листом від 20.07.2020 № 113.30/3122 повідомило Департамент комунальної власності Одеської міської ради про намір продовжити договірні правовідносини за 28 об`єктами оренди, в тому числі щодо приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159.

4.27. Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 27.01.2022 № 01-13/215 проінформував АТ "Державний ощадний банк України" про те, що частину договорів оренди (16 договорів) було пролонговано автоматично. Разом із тим інші договори оренди вважаються такими, що припинили свою дію, зокрема й договір № 8/96. Департамент комунальної власності Одеської міської ради також зазначив, що згідно із чинним законодавством для укладення нових договорів оренди приміщень, строк дії яких сплинув, необхідно направити на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідні заяви. Департамент комунальної власності Одеської міської ради наголосив на тому, що договори оренди укладаються в тристоронньому форматі між орендодавцем, орендарем і балансоутримувачем. Крім того, як зазначив Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на цей час проводиться робота щодо постановки на баланс приміщень комунальної власності територіальної громади м. Одеси та після визначення балансоутримувача приміщень Департамент комунальної власності Одеської міської ради зможе укласти договори.

4.28. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради в листі від 31.05.2024 № 01-131.1171 із покликанням на пункт 5 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", повідомив АТ "Державний ощадний банк України" про можливість продовження строку дії орендних правовідносин між сторонами без проведення аукціону, оскільки АТ "Державний ощадний банк України" є банківською установою державної форми власності, яка надає в касах банківських установ послуги з приймання і перерахування готівкових коштів за житлово-комунальні послуги. Департамент комунальної власності Одеської міської ради також зазначив, що орендар, який має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. З метою дієвої роботи щодо продовження договорів оренди у встановленому законодавством порядку Департамент комунальної власності Одеської міської ради запропонував АТ "Державний ощадний банк України" направити до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради представника філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України".

4.29. АТ "Державний ощадний банк України" листом від 30.01.2025 № 72-06/11838/2025 звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з проханням надати пояснення щодо строків укладення п`ятнадцяти договорів оренди, в яких були виконані належні оцінки, в тому числі щодо приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159.

4.30. Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 03.03.2025 № 01-13/390 проінформував АТ "Державний ощадний банк України" про необхідність сплатити авансові внески та депозити щодо шістнадцяти договорів оренди та прибути до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н. Ю. для підписання додаткових угод стосовно підтвердження строків оренди та договорів оренди, викладених у новій редакції.

4.31. АТ "Державний ощадний банк України" листом від 30.06.2025 № 72/4-06/85535/2025 звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просило повідомити про строки укладення нових договорів оренди або продовження строків дії раніше укладених договорів оренди приміщень, зокрема й щодо спірного приміщення.

4.32. У 2024 році АТ "Державний ощадний банк України" провело оцінку приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159. Суди зазначили, що АТ "Державний ощадний банк України" листом від 11.12.2024 № 72-09/151417/2024 надіслало Департаменту комунальної власності Одеської міської ради висновок (звіт).

4.33. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи є довідка АТ "Державний ощадний банк України" від 07.10.2025 № 72/4-06/128666/2025, відповідно до якої щодо приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, АТ "Державний ощадний банк України" здійснило широкий спектр будівельних робіт за власні кошти в межах капітальних робіт та поточних ремонтів, а саме: 28.08.2020 виконано поточний ремонт у приміщенні; 19.08.2024 розроблено проєкт та виконано роботи щодо приведення вхідної групи відділення до вимог ДБН "Інклюзивність будівель і споруд", щоб приміщенням могли користуватися клієнти з обмеженими можливостями; 02.06.2025 виконано роботи з ремонту електроустаткування; 30.07.2025 АТ "Державний ощадний банк України" уклало договір на розробку проєктної документації на реконструкцію приміщення.

4.34. У матеріалах справи є акт обстеження нежитлового приміщення від 09.04.2024, розташованого за адресою: Одеса, просп. Добровольського, 159, відповідно до якого Департамент комунальної власності Одеської міської ради встановив, що приміщення першого поверху відчинені; в приміщенні розташовано відділення АТ "Державний ощадний банк України", яке під час обстеження працювало та обслуговувало громадян; санітарно-технічний стан - задовільний; із інженерних комунікацій є: теплопостачання, водопостачання, каналізація та електропостачання; приміщення застраховано, заборгованість із оплати орендних платежів - відсутня. До зазначеного акта обстеження нежитлового приміщення додано фотофіксацію.

4.35. Крім того, Департамент комунальної власності Одеської міської ради 25.06.2025 склав акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Одеса, просп. Добровольського, 159, відповідно до якого приміщення першого поверху відчинені, в приміщенні розташовано відділення АТ "Державний ощадний банк України", яке під час обстеження працювало, здійснювало прийом платежів та відвідувачів установи; санітарно-технічний стан - задовільний; із інженерних комунікацій є: теплопостачання, водопостачання, каналізація та електропостачання; приміщення застраховано, заборгованість із оплати орендних платежів відсутня; профіль використання збережено: розміщення фінансової установи та приймання комунальних платежів. До зазначеного акта обстеження нежитлового приміщення додано фотофіксацію.

4.36. Департамент комунальної власності Одеської міської ради, вважаючи порушеними свої права внаслідок невиконання АТ "Державний ощадний банк України" свого обов`язку за договором оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просив виселити АТ "Державний ощадний банк України" з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 191,5 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, приміщення № 501, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

4.37. Крім того, АТ "Державний ощадний банк України", вважаючи, що має право без проведення аукціону на продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 04.07.2019, та зазначаючи про бездіяльність Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо неприйняття рішення про продовження договору, звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом, у якому просило визнати незаконною бездіяльність Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо неприйняття рішення відповідно до частини 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" про продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладеного 04.07.2019 в новій редакції, та зобов`язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради продовжити з АТ "Державний ощадний банк України" договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладений 04.07.2019 в новій редакції, на тих самих умовах без проведення аукціону.

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом первісного позову в цій справі є вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до АТ "Державний ощадний банк України" про виселення АТ "Державний ощадний банк України" з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 191,5 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 159, приміщення № 501, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

5.4. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 закінчився, однак АТ "Державний ощадний банк України" не виконало свого обов`язку за цим договором щодо повернення за актом приймання-передачі орендованого майна. Оскільки, за доводами позивача, АТ "Державний ощадний банк України" після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 не повернуло орендоване нежитлове приміщення, то Департамент комунальної власності Одеської міської ради стверджував про наявність у цьому випадку правових підстав для виселення АТ "Державний ощадний банк України" з орендованого майна.

5.5. Предметом зустрічного позову в цій справі є вимоги АТ "Державний ощадний банк України" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконною бездіяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо неприйняття рішення відповідно до частини 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" про продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладеного 04.07.2019 в новій редакції, та про зобов`язання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради продовжити з АТ "Державний ощадний банк України" договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96, викладений 04.07.2019 в новій редакції, на тих самих умовах без проведення аукціону.

5.6. Зустрічні позовні вимоги АТ "Державний ощадний банк України" обґрунтовані тим, що АТ "Державний ощадний банк України" відповідно до частини 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" має право без проведення аукціону на продовження договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 04.07.2019. Однак, за доводами АТ "Державний ощадний банк України", Департамент комунальної власності Одеської міської ради з невідомих причин не прийняв рішення про продовження договору, не уклав із АТ "Державний ощадний банк України" додатковий договір або новий договір оренди спірного нежитлового приміщення. За таких обставин АТ "Державний ощадний банк України" вважало, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради безпідставно залишив без розгляду заяву АТ "Державний ощадний банк України" про продовження договору оренди відповідно до частини 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

5.7. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 916/3765/25 по суті первісних і зустрічних позовних вимог, дійшли висновку про задоволення первісного позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та про відмову в задоволенні зустрічного позову АТ "Державний ощадний банк України".

5.8. АТ "Державний ощадний банк України" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. АТ "Державний ощадний банк України", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.

5.10. Касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України" з покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 759, 763, 764, 777 Цивільного кодексу України, абзацу 2 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" та не врахували висновки Верховного Суду, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України щодо застосування цих норм права, викладені в постановах:

- від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, згідно з якими у випадку, якщо на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до Цивільного кодексу України внесені не були, то в такій ситуації неможливе застосування колізійного принципу "lex posterior derogat priori" ("пізніший закон скасовує попередній"); стосовно превалювання норми Цивільного кодексу України над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу Закону України;

- від 24.05.2022 у справі № 918/191/21, щодо наявності підстав для поновлення договору оренди державного майна та застосування положень статті 764 Цивільного кодексу України у випадку невиконання орендарем і орендодавцем умов Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", однак із урахуванням продовження користування орендарем орендованим майном і незаперечення орендодавцем такого користування; стосовно неможливості покликатися у справі на висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на те, що спірні правовідносини регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, які є відмінними від правовідносин, які регулюються положеннями Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна";

- від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21, від 23.08.2024 у справі № 910/14706/22, від 01.07.2015 у справі № 3-195гс15, від 03.08.2010 у справі № 18/418, від 06.05.2026 у справі № 925/632/19, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.04.2025 № 910/9652/23, відповідно до яких справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин, а також щодо необхідності дотримуватися принципів правової визначеності, добросовісності та доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки);

- від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, згідно з якими рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", і рішення про відмову в продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", і рішення про відмову в продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, установлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування;

- від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, відповідно до яких орендар як більш уразлива сторона в орендних правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності;

- від 22.05.2019 у справі № 914/1258/18, стосовно переважного права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

- від 16.04.2024 у справі № 916/3409/22, щодо необхідності повідомлення орендаря не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди про припинення договору та про необхідність звільнення орендованого приміщення та підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна;

- від 16.11.2023 у провадженні № 11-228сап21, відповідно до яких право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується та конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також відображається в практиці ЄСПЛ;

- від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, щодо сутності принципу змагальності та неможливості застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції.

5.11. АТ "Державний ощадний банк України" з покликанням на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, та з посиланням на порушення судами принципу "належного урядування", закріпленого в рішеннях ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії", стверджує про помилковість висновків судів стосовно припинення договору оренди, укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради. При цьому скаржник наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів щодо повідомлення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради АТ "Державний ощадний банк України" про припинення договору оренди впродовж місяця після 04.07.2020.

5.12. При цьому, на думку скаржника, у спірних правовідносинах належить застосовувати саме положення статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки приписи Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним Законом у сфері відносин оренди державного чи комунального майна, регламентують лише процедуру продовження строку дії оренди такого майна до закінчення цього строку, однак не регламентують процедуру продовження строку дії договору оренди державного чи комунального майна після його закінчення у випадку, коли сторони фактично продовжують свої орендні відносини.

5.13. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам АТ "Державний ощадний банк України", зазначає, що майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває в державній і комунальній власності, регулює законодавство про оренду.

5.14. Верховний Суд також зазначає, що 03.10.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону України передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за винятком окремих норм).

5.15. При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

5.16. Ураховуючи опублікування тексту Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019 та введений в дію з 01.02.2020. Отже, із цієї дати (01.02.2020) підлягають застосуванню приписи Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

5.17. При цьому, за загальним правилом, у разі якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин у тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23.

5.18. Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але в будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

5.19. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) відповідно до вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна". Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна". Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23 та постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/13088/24, від 02.12.2025 у справі № 911/679/25.

5.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.03.1999 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі перейменовано на Департамент комунальної власності Одеської міської ради) як орендодавцем і Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України (надалі перейменовано на АТ "Державний ощадний банк України") як орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8/96.

5.21. Крім того, за встановленими судами обставинами справи, 29.12.2009 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ВАТ "Державний ощадний банк України" викладено договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у новій редакції.

5.22. Господарські суди також установили, що відповідно до пункту 7.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 зміни та доповнення, які вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться в тій самій формі, в якій укладено цей договір, тобто нотаріально посвідчуються. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, виснували про нікчемність додаткових договорів від 28.02.2013 № 1, від 25.12.2014 № 2, від 09.09.2015 № 2, від 11.10.2016 № 3, від 19.03.2018 № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009, оскільки сторони під час укладення цих додаткових договорів не дотрималися вимог законодавства та пункту 7.5 договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.1999 № 8/96 у редакції від 29.12.2009 щодо їх нотаріального посвідчення.

5.23. Суди також установили, що 04.07.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради та ПАТ "Державний ощадний банк України" виклали договір оренди нежитлового приміщення від 29.09.2009 № 8/96 у новій редакції.

5.24. При цьому, як установили господарські суди, строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96, викладеного 04.07.2019 в новій редакції, закінчився після 01.07.2020, а саме 04.07.2020.

5.25. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, правильно виснували, що спірні правовідносини щодо продовження строку договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96, викладеного 04.07.2019 в новій редакції, регулюються спеціальним Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

5.26. Верховний Суд зазначає, що статтею 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" визначено порядок продовження договору оренди.

5.27. Відповідно до частин 1- 5 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами 11 і 12 частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, і рішення про відмову в продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову в продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів із дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів із дати отримання заяви і документів від орендаря.

5.28. Крім того, за змістом частин 7, 8 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини 2 цієї статті.

5.29. Аналіз наведених приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ свідчить про те, що цей Закон не передбачає такої підстави для продовження строку дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значущі дії, зокрема: звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Тобто орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.08.2026 у справі № 916/3116/24, від 12.08.2025 у справі № 906/878/24.

5.30. При цьому орендодавець, орієнтуючись на наявність чи відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 914/1098/23, від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22.

5.31. Тому господарські суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що визначеним у Законі України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" спеціальним порядком продовження договору оренди державного та комунального майна не передбачено можливості автоматичної пролонгації договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, як це було врегульовано частиною 2 статті 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

5.32. Верховний Суд також зазначає, що з метою конкретизації процедури передачі державного та комунального майна в оренду Кабінет Міністрів України розробив Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, зокрема й особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна". Цей Порядок набрав чинності 17.06.2020.

5.33. Відповідно до пункту 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" випадках.

5.34. Пунктом 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар, який має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди в зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість зі сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренди до моменту погашення ним такої заборгованості.

5.35. Згідно з пунктом 137 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна у випадку, якщо заява подається підприємством, установою, організацією, що надає соціально важливі послуги населенню, орендар подає також документи, що підтверджують відповідність критеріям, установленим абзацом 2 цього пункту Порядку. Підприємства, установи, організації, що надають соціально важливі послуги населенню, визначаються згідно з додатком 4.

5.36. Переліком підприємств, установ, організацій, які надають соціально важливі послуги населенню, який є додатком 4 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, передбачено, що для цілей застосування частини 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" підприємствами, установами, організаціями, які надають соціально важливі послуги населенню, є, зокрема АТ "Державний ощадний банк України".

5.37. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що АТ "Державний ощадний банк України" є установою, яка згідно з додатком 4 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна надає соціально важливі послуги населенню.

5.38. За таких обставин суди обґрунтовано виснували, що АТ "Державний ощадний банк України" мало право на продовження строку дії договору оренди без проведення аукціону. При цьому господарські суди дійшли правильного висновку про те, що реалізація такого права можлива виключно за умови дотримання визначеної законодавством процедури щодо продовження строку дії договору оренди.

5.39. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зазначили, що заява про продовження договору оренди мала бути подана не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії, тобто до 04.04.2020.

5.40. Однак, як установили господарські суди, листи АТ "Державний ощадний банк України" від 06.07.2020 № 113.30/2849, від 20.07.2020 № 113.30/3122, від 30.01.2025 № 72-06/11838/2025, від 30.06.2025 № 72/4-06/85535/2025, адресовані Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, були направлені з пропуском строку, встановленого Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна.

5.41. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, дійшли висновку, що орендар істотно порушив установлений порядок продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019.

5.42. Верховний Суд також зазначає, що за змістом статті 24 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.

5.43. Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів із дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

5.44. За таких обставин господарські суди обґрунтовано виснували, що після закінчення строку дії (04.07.2020) договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2009 № 8/96 у редакції від 04.07.2019 орендні правовідносини між сторонами припинилися, а будь-яке подальше користування орендованим майном здійснювалося поза межами строку дії договору оренди та без належних правових підстав.

5.45. Наведеним спростовуються доводи скаржника про помилковість висновків судів стосовно припинення договору оренди, укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

5.46. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та про наявність підстав для виселення АТ "Державний ощадний банк України" з орендованих приміщень.

5.47. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.48. Разом із тим скаржник наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів щодо повідомлення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради АТ "Державний ощадний банк України" про припинення договору оренди впродовж місяця після 04.07.2020.

5.49. Верховний Суд, розглянувши доводи АТ "Державний ощадний банк України", зазначає, що, за встановленими судами обставинами справи, Департамент комунальної власності Одеської міської ради дійсно не надіслав АТ "Державний ощадний банк України" повідомлення про припинення договору оренди впродовж місяця після 04.07.2020.

5.50. Проте колегія суддів зазначає, що невиконання орендодавцем обов`язку у встановлений строк щодо повідомлення орендаря стосовно припинення договору оренди хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця, однак не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна". Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23.

5.51. Крім того, колегія суддів установила, що в провадженні Верховного Суду перебувала справа № 916/3762/25 за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до АТ "Державний ощадний банк України" про виселення та зустрічним позовом АТ "Державний ощадний банк України" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про зобов`язання вчинити дії.

5.52. При цьому Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справі, яка розглядається, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є подібними із правовідносинами у справі № 916/3762/25. Колегія суддів установила, що АТ "Державний ощадний банк України" в касаційній скарзі на судові рішення у справі № 916/3762/25, зокрема, покликалося на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, 22.05.2019 у справі № 914/1258/18, 16.04.2024 у справі № 916/3409/22, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

5.53. Верховний Суд у справі № 916/3762/25 за результатами розгляду таких доводів АТ "Державний ощадний банк України" виснував про неподібність правовідносин у справі № 916/3762/25 та у справах, на які покликалося АТ "Державний ощадний банк України", а також зазначив про ненаведення скаржником конкретного висновку Верховного Суду, який, на його думку, не врахували суди. При цьому Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України", вирішив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на судові рішення у справі № 916/3762/25.

5.54. Водночас із урахуванням установлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 918/191/21, від 23.08.2024 у справі № 910/14706/22, від 01.07.2015 у справі № 3-195гс15, від 03.08.2010 у справі № 18/418, від 06.05.2026 у справі № 925/632/19, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.04.2025 у справі № 910/9652/23, від 16.11.2023 у провадженні № 11-228сап21, на які покликається АТ "Державний ощадний банк України" в касаційній скарзі.

5.55. Колегія суддів також не може взяти до уваги покликання АТ "Державний ощадний банк України" на неврахування господарським судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.56. Разом із тим, на думку скаржника, у спірних правовідносинах належить застосовувати саме положення статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки приписи Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним Законом у сфері відносин оренди державного чи комунального майна, регламентують лише процедуру продовження строку дії оренди такого майна до закінчення цього строку, однак не регламентують процедуру продовження строку дії договору оренди державного чи комунального майна після його закінчення у випадку, коли сторони фактично продовжують свої орендні відносини.

5.57. При цьому АТ "Державний ощадний банк України" вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" стосовно того, чи вважається поновленим договір оренди на строк, який був раніше встановлений договором, у випадку, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору оренди, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення договору оренди.

5.58. Верховний Суд, розглянувши доводи АТ "Державний ощадний банк України", визнає необґрунтованими твердження скаржника про наявність правових підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 764 Цивільного кодексу України. Крім того, колегія суддів установила, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23 викладав висновки в подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 764 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

5.59. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23, зокрема зазначив:

"29. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

30. Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

31. Частиною 1 статті 2 Закону України № 157-ІХ передбачено, що законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

32. Таким чином, оскільки в силу вимог частини 2 статті 9 ЦК України та частини 1 статті 2 Закону України № 157-ІХ в спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (стаття 764 ЦК України та частина 4 статті 284 ГК України) спеціальним законом є Закон України № 157-ІХ, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних орендних правовідносин, колегія суддів вважає, що наведеним повністю спростовується твердження скаржника про недоведеність своєчасної (у встановлений нормами статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 ГК України місячний строк) відмови орендодавця від пролонгації договору оренди від 07.11.2017, яке (твердження) ґрунтується передусім на безпідставному застосуванні до правовідносин продовження договору оренди державного та комунального майна загальних норм статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 ГК України, а не положень статей 18, 19, 24, 25 Закону України № 157-IX як спеціального закону, на які правомірно послався суд апеляційної інстанції на обґрунтування підстав для задоволення позову."

5.60. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23.

5.61. АТ "Державний ощадний банк України" також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості ретроактивної дії положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на орендні правовідносини у період із 12.03.2020 до 04.12.2020.

5.62. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, визнає їх необґрунтованими, оскільки висновки щодо неможливості ретроактивної дії положень Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 04.12.2020 № 1071-IX викладені в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 911/836/21. Так, Верховний Суд у цій постанові зазначив:

"Разом із тим попередні судові інстанції зазначили, що згідно із положеннями Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності 10.12.2020 та на положення якого позивач посилався на обґрунтування підстав позову у цій справі, пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" доповнено підпунктом 5 такого змісту: для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються в цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.

Проте, як установили суди, позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою у встановлений законом строк; не надав суду жодних доказів про обмеження або заборону його господарської діяльності на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби; до того ж Закон України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" набрав чинності 10.12.2020, натомість, як установили суди, строк дії спірного договору оренди закінчився 25.11.2020, тобто ще до набрання чинності вказаним Законом, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій відхилили відповідні посилання позивача на положення названого Закону як на підставу для продовження спірного договору оренди.

5.63. Верховний Суд зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, узгоджуються з висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 911/836/21.

5.64. При цьому колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у справі № 916/3762/25 розглядав подібні доводи АТ "Державний ощадний банк України" про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо ретроактивної дії на орендні правовідносини положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". За результатами розгляду таких доводів АТ "Державний ощадний банк України" Верховний Суд у справі № 916/3762/25 визнав їх необґрунтованими.

5.65. Крім того, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 1 пункту 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" стосовно права орендаря в період із 01.02.2020 до 01.10.2020 подати заяву про продовження договору оренди в паперовій формі, без використання електронної торгової системи.

5.66. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020, крім положень статей 5, 6, 11, 14, частини 8 статті 15, частини 6 статті 16 цього Закону (в частині роботи електронної торгової системи), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в електронній торговій системі, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в електронній торговій системі, опублікування в електронній торговій системі переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 01.10.2020.

5.67. Верховний Суд, проаналізувавши зміст підпункту 1 пункту 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, визнає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про порушення АТ "Державний ощадний банк України" порядку реалізації права на продовження договору оренди з огляду на подання орендарем відповідних листів у паперовій формі.

Разом із тим такі висновки судів не призвели до неправильного вирішення справи та не зумовили ухвалення незаконних рішень, оскільки, як установили господарські суди, листи АТ "Державний ощадний банк України" від 06.07.2020 № 113.30/2849, від 20.07.2020 № 113.30/3122, від 30.01.2025 № 72-06/11838/2025, від 30.06.2025 № 72/4-06/85535/2025, адресовані Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, були направлені з пропуском строку, встановленого Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна.

5.68. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, установивши обставини стосовно припинення договору оренди, укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову АТ "Державний ощадний банк України".

5.69. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.70. З урахуванням наведеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи АТ "Державний ощадний банк України" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 759, 763, 764, 777 Цивільного кодексу України, абзацу 2 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

5.71. Крім того, Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України та принципу "належного урядування", на які покликається скаржник у касаційній скарзі.

5.72. Таким чином, наведені АТ "Державний ощадний банк України" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.73. Отже, за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами з правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.74. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.75. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

6.5. Відповідно до частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). З урахуванням викладеного Верховний Суд поновлює виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2026 у справі № 916/3765/25, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд