ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 372/1787/24

1. Описова частина

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько І. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В., про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації на земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,2250 га, за адресою: с. Плюти, Обухівський район, Київська область, на підставі посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. договору купівлі-продажу від 07 лютого 2011 року, який зареєстрований за реєстровим № 329.

Позивач придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_4 , якому вона належала на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427293, виданого Українською міською радою та відділом Держкомзему у м. Українка Обухівського району Київської області 13 вересня 2010 року на підставі рішення Української міської ради 59 сесії 05 скликання від 12 серпня 2010 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011098600768.

На виконання норм закону та маючи намір зареєструвати належну йому на праві власності земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав та в Державному земельному кадастрі, ведення якого розпочато з моменту набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», 01 січня 2013 року, він уклав договір № 94-ТД від 15 грудня 2023 року з ФОП ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка була складена ФОП ОСОБА_5 у 2023 році.

07 лютого 2024 року від державного кадастрового реєстратора Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області позивачем було отримано рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 з ділянками 3223151000:04:023:0098 та 3223151000:04:023:0101 з площами співпадіння по 50% кожна.

Між тим, він як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, волі на відчуження цієї земельної ділянки не виявляв, жодного відповідного рішення з цього приводу не існує.

Після отримання зазначеного рішення Відділу Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, він звернувся до власника сусідньої земельної ділянки ОСОБА_6 (кадастрові номери земельних ділянок 3223151000:04:026:0068 та 3223151000:04:023:0076) і, ознайомившись з копією матеріалів судової справи № 372/4752/21, дізнався, що 02 червня 2014 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області прийнято накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність від 02 червня 2014 року.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 02 червня 2014 року була передана у власність ОСОБА_7 , а земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 02 червня 2014 року передана у власність ОСОБА_8 .

Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 березня 2024 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 березня 2024 року указані земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі 14 квітня 2014 року відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеного Обухівським районним відділом «Центр ДЗК» 10 квітня 2014 року.

Таким чином, повне співпадіння меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 з ділянками 3223151000:04:023:0098 та 3223151000:04:023:0101 підтверджено даними проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва 8 громадянам (у тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, державним актом про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 від 13 вересня 2010 року, а також висновком і рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 до Державного земельного кадастру від 07 лютого 2024 року.

На підставі матеріалів судової справи № 372/4752/21, рішення про відмову в державній реєстрації, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 371095806 від 22 березня 2024 року та № 371096212 від 22 березня 2024 року вбачається, що кінцевим власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0098 та 3223151000:04:023:0101 на даний час є ОСОБА_2

03 липня 2020 року та 28 липня 2020 року приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. та Гунько І. І. посвідчено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0101, 3223151000:04:023:0098, про що було внесено записи про речове право до державного реєстру речових прав.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0098 та 3223151000:04:023:0101, межі яких повністю перетинаються із земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, набуті у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 02 червня 2014 року при наявності не припиненого права власності на них, що зареєстроване за позивачем.

Порушення прав позивача виникло внаслідок відсутності даних внесення Головним управлінням Держземагентства в Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомостей про межі земельної ділянки до Державного земельного кадастру, в тому числі, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 цього Закону, при їх формуванні.

Кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:023:0077, що належить позивачу на праві власності, не скасовано, але цій земельній ділянці органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, незаконно присвоєно інші кадастрові номери.

Таким чином, маючи достовірні дані про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, її межі розташування, всі інші відомості щодо цієї земельної ділянки, Головним управлінням Держземагенства у Київській області громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безпідставно надано у власність земельні ділянки з присвоєнням інших кадастрових номерів та здійснено 14 квітня 2014 року державну реєстрацію цих земельних ділянок.

Крім того, Головне Управління Держгеокадастру у Київській області при прийнятті наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098, ОСОБА_8 з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101 змінило їх цільове призначення, а саме з земель комунальної власності на землі сільськогосподарського призначення державної власності.

Присвоєння у 2014 року кадастрових номерів Головним управлінням Держземагентства в Київській області та видалення з Державного земельного кадастру (перенесення в архівний шар) відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 призвело до реєстрації речових прав за іншими особами на новостворені земельні ділянки з іншими кадастровими номерами та цільовим призначенням, що унеможливлює відновлення (повторне внесення) у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, а отже, зумовило прийняття державним кадастровим реєстратором Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 до Державного земельного кадастру від 07 лютого 2024 року.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 вибула з власності її законного володільця ОСОБА_1 поза його волею та передана у власність іншим особам через зміну їх кадастрових номерів, зміну цільового призначення земель на підставі наказів Головного Управління Держземагентства у Київській області від 02 червня 2014 року за відсутності волевиявлення власника земельних ділянок ОСОБА_1 , що не можна визнати законним і обґрунтованим.

Ураховуючи зазначене позивач просив суд:

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2250 га, за адресою: с. Плюти, Обухівський район, Київська область, Українська міська рада, кадастровий номер 3223151000:04:023:0077, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до рішення 59 сесії Української міської ради Обухівського району Київської області від 12.08.2010 ОСОБА_4 ;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0098, номер запису про право власності № 37516229 від 28 липня 2020 року; 3223151000:04:023:0101, номер запису про право власності № 37151216 від 03 липня 2020 року з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098, з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101;

скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок 3223151000:04:023:0098, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва та 3223151000:04:023:0101, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, позов задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2250 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, с. Плюти, кадастровий номер 3223151000:04:023:0077, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до рішення 59 сесії Української міської ради Обухівського району Київської області від 12 серпня 2010 року ОСОБА_4 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0098, номер запису про право власності № 37516229 від 28.07.2020; 3223151000:04:023:0101, номер запису про право власності № 37151216 від 03.07.2020 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 386280032231) площею 0,1125 га, з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 386446532231) площею 0,1125 га з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101.

Скасовано Державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок 3223151000:04:023:0098, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва та 3223151000:04:023:0101, площею 0,1125 га, для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував, що позивач є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, яка фактично перебуває у незаконному володінні відповідача ОСОБА_2 , оскільки державну реєстрацію речового права на суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0098 та 3223151000:04:023:0101 здійснено неправомірно, що створює перешкоди для реалізації права власності позивача і є підставою для витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України.

02 березня 2026 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 580/408/14-ц, від 11 лютого 2026 року у справі № 580/407/14-ц, від 14 травня 2025 року у справі № 466/2086/14-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі

№ 466/8649/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 12 квітня

2023 року у справі № 205/7567/18, від 13 вересня 2023 року у справі

№ 462/6637/21, від 18 листопада 2020 року у справі № 369/4636/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 477/221/16-ц, від 18 вересня 2024 року у справі № 751/1620/23, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 08 березня 2023 року у справі № 522/16163/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 205/7567/18, від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18, постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У травні 2026 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини справи

Встановлено, що згідно з рішенням Української міської ради 59 сесії 05 скликання від 12 серпня 2010 року, гр. ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223151000:04:023:0077, площею 0,2250 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в с. Плюти серії ЯЛ, № 427293, від 13 вересня 2010 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011098600768.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, площею 0,2250 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Плюти, яку він придбав у ОСОБА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. 07 лютого 2011 року за реєстраційним номером № 329.

Згідно з рішенням від 07 лютого 2024 року № РВ-5300170362024 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру вбачається, що Державним кадастровим реєстратором Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Сушко М. Г. було розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05 лютого 2024 року, реєстраційний номер ЗВ-9700534732024, виявлено, що відбувся перетин ділянок з ділянкою 3223151000:04:023:0098, площа співпадає на 50%, перетини ділянок з ділянкою 3223151000:04:023:0101, площа співпадає на 50%.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 березня 2024 року та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9934338782024 від 22 березня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14 квітня 2014 року відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеного «Обухівським» районним відділом «Центр ДЗК» Касьяненко Б. В. від 10 квітня 2014 року.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 березня 2024 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9934339582024 від 22 березня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14 квітня 2014 року відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеного Обухівським районним відділом «Центр ДЗК» Касьяненко Б. В. 10 квітня 2014 року.

Повне співпадіння меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 з ділянками 3223151000:04:023:0101 та 3223151000:04:023:0098 підтверджено даними проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва 8 громадянам (в частині придбаних гр. ОСОБА_2 земельних ділянок, які були передані гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, Державним актом про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 серії ЯЛ № 427293, від 13 вересня 2010 року, а також рішенням № РВ-5300170362024 від 07 лютого 2024 року державного кадастрового реєстратора відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Сушко М. Г. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з наявністю перетинів ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077 з ділянками 3223151000:04:023:0101 та 3223151000:04:023:0098 з площами співпадіння 50 % кожна.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 371095806 від 22 березня 2024 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0101 є ОСОБА_2

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 371096212 від 22 березня 2024 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:023:0098 є ОСОБА_2 .

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.

Отже, особа має право порушити перед судом вимогу про захист цивільного права, що відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначено статтею 16 ЦК України, відповідно до змісту якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушення права безпосередньо пов`язано з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24), яка відповідно до приписів частини третьої статті 400 ЦПК України підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «Земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об`єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об`єкти цивільних прав припинили своє існування.

Витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку».

Визначаючи сферу застосування наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що ці висновки застосовні в ситуації, коли відповідач вчиняє дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об`єкт цивільних прав, шляхом об`єднання з іншими належними йому ділянками, правомірність набуття яких не оспорюється.

У такому разі потрібно припинити право власності на новостворену земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації задля того, щоб зробити можливим віндикацію спірного майна.

У таких правовідносинах зазначені вимоги є не самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому припинення права власності на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову у подібних правовідносинах (пункт 149 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня

2025 року у справі № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24)).

Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано застосовані у цій справі.

Встановивши, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:023:0101 та 3223151000:04:023:0098, межі яких повністю перетинаються з земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223151000:04:023:0077, набуті у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_11 ) при наявності неприпиненого права власності на них позивача ОСОБА_1 , суди обґрунтовано вважали, що реєстрація у 2014 році у Державному земельному кадастрі земельних ділянок відповідача була здійснена незаконно, з порушенням встановленого порядку, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахувавши обґрунтованість та доведеність позову, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його задоволення.

Також суди дійшли правильних висновків про те, що правомірними та ефективними способами захисту порушених прав позивача є заявлені у сукупності вимоги про припинення речових прав на нову (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

Суди обґрунтовано встановили, що позивач не пропустив строки позовної давності, оскільки до моменту звернення до суду він не мав підстав вважати, що його право власності порушене або що земельна ділянка вибула з його володіння. Відповідно до положень статей 256, 257, 261 ЦК України строки позовної давності починаються від моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У цій справі позивач дізнався про необхідність захисту своїх прав лише після отримання рішення від 07 лютого 2024 року № РВ-5300170362024 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, із якого стало відомо про наявність накладень земельних ділянок.

У цій справі відсутній елемент втручання держави у мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки не відбувається протиставлення приватного інтересу особи публічному інтересу держави. Спір стосується визначення належного власника майна, причому обидві сторони посилаються на право приватної власності однакового правового характеру.

У справі спір виник між двома фізичними особами щодо належності права власності на одну й ту саму земельну ділянку. Судове рішення спрямоване на визначення належного власника майна та відновлення порушеного цивільного права однієї особи за рахунок припинення права іншої особи, яке виникло внаслідок помилкових дій органу державної влади при формуванні та державній реєстрації земельних ділянок.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року зупинено дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року до закінчення касаційного перегляду, виконання рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду