ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 915/1664/25

1. ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОЮЗ-50" (далі - відповідач/ОСББ "СОЮЗ-50") про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

1) визнати неправомірними дії ОСББ "СОЮЗ-50" щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів;

2) зобов`язати ОСББ "СОЮЗ-50" надати ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів:

- статут ОСББ "СОЮЗ-50";

- протоколи загальних зборів ОСББ "СОЮЗ-50" з усіма додатками до них в період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;

- протоколи зборів правління ОСББ "СОЮЗ-50" зі всіма додатками до них в період з 01.12.2020" до дати ухвалення остаточного судового рішення;

- звіти ревізійної комісії ОСББ "СОЮЗ-50" зі всіма додатками до них в період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;

- розрахункові листи оплати комунальних послуг ОСББ "СОЮЗ-50" по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 в період з 01.02.2021 до дати ухвалення остаточного судового рішення;

- документи фінансової звітності ОСББ "СОЮЗ-50" в період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення.

2. Позовні вимоги мотивовані відсутністю надання відповідачем позивачу документів щодо діяльності ОСББ "СОЮЗ-50" на запит позивача, як власника квартири АДРЕСА_2 , що за твердженням останнього порушує його права, передбачені приписами статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

3. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2026 у справі 915/1664/25 позов залишено без розгляду.

4. Вказана ухвала, з посиланням на приписи частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неможливістю з`ясування дійсних обставин справи за відсутністю позивача, відтак суд дійшов висновку, що нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2026 у справі 915/1664/25 скасовано. Справу № 915/1664/25 передано на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не обґрунтував, яким саме чином особиста неявка позивача в судове засідання перешкоджає суду розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А.↗ - головуючий, Баранець О.М.↗, Мамалуй О.О. від 31.08.2026 № 915/1664/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОЮЗ-50" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 915/1664/25. Розгляд касаційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 08.10.2026.

8. У зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026, а саме: Кролевець О.А.↗ - головуючий, Баранець О.М.↗, Студенець В.І.↗

9. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОЮЗ-50" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2026 № 915/1664/25 залишити в силі.

10. У касаційній скарзі скаржник, посилається на неправильне застосування судами положень ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та неврахування правових висновків викладених в постановах Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 07.03.2024 у справі № 904/11028/15 (904/6582/21), від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 та від 23.08.2023 у справі № 910/13094/17.

11. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

12. Викладені у відзиві заперечення зводяться до наступного: вимога особистої присутності чинного військовослужбовця (позивача) під час воєнного стану є обмеженням доступу до правосуддя; подання до Верховного Суду заяв про розгляд справи без участі позивача та його представника; подання пояснень по суті спору; участь адвоката в засіданні суду та надання пояснень по суті спору; повне підтримання позивачем позову та позиції адвоката; відсутність доведення судом першої інстанції, які саме обставини неможливо встановити за наявними матеріалами; правильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

Фактичні процесуальні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1664/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2026.

14. 16.02.2026 від позивача на електронну пошту господарського суду Миколаївської області надійшла заява, в якій позивач просив суд проводити судове засідання без його участі та присутності, оскільки є чинним військовослужбовцем.

15. Ухвалою суду першої інстанції від 16.02.2026 підготовче засідання відкладено на 13.03.2026 з огляду на неявку позивача, при цьому явку учасників визнано судом обов`язковою.

16. 13.03.2026 від позивача на електронну пошту Господарського суду Миколаївської області надійшла заява, в якій позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з непередбачуваним перенесенням відпустки позивача командуванням військової частини.

17. Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд зазначив: з огляду на ненадання заявником належних доказів в обґрунтування клопотання суд зробив висновок про неявку позивача без поважних причин; водночас з матеріалів справи вбачається направлення від позивача документів іншою особою - Жело Т.Ю., у зв`язку з чим виникла необхідність у з`ясуванні дійсного характеру спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

18. Ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2026 у справі № 915/1664/25 підготовче засідання відкладено на 23.03.2026, з огляду на неявку позивача, при цьому явку позивача визнано судом обов`язковою.

19. 20.03.2026 від позивача на електронну пошту надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що він є військовослужбовцем, на підтвердження чого до пояснень надано копію довідки від 19.03.2026 № 6766 про проходження військової служби позивачем та сканкопію сторінок військового квитка позивача.

20. Також позивачем зазначено, що направлення документів до суду здійснювалося представником позивача Жело Т.Ю. від імені позивача на підставі довіреності від 24.07.2025, що зареєстрована в реєстрі за № 1062.

21. Разом з цим, позивач вказує, що пропуск строку на подання відповіді на відзив пов`язаний з тим, що позивач є чинним військовослужбовцем, у зв`язку з чим документальне супроводження судового процесу ускладнюється регулярною відсутністю у позивача доступу до інтернету, до юридичних документів, затримкою отримання судової кореспонденції, затримкою спілкування з адвокатом, що в свою чергу має вплив на підготовку юридичних документів у визначені судом строки, у зв`язку з чим позивач просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив та прийняти до розгляду відповідь на відзив від 06.03.2026.

22. 23.03.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник позивача Гуримський О.В. та представники відповідача - Загороднюк А.Д., Конотопець Ю.В.

23. Під час підготовчого засідання 23.03.2026 господарським судом Миколаївської встановлено необхідність надання позивачем оригіналу довідки від 19.03.2026 № 6766, яка долучена до пояснень.

24. Також під час підготовчого засідання 23.03.2026 представником позивача заявлено клопотання про оголошення перерви для надання оригіналу довідки, а також для узгодження позиції щодо спору з позивачем.

25. Ухвалою суду першої інстанції від 23.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 915/1664/25 на тридцять днів.

26. Також у підготовчому засіданні господарського суду 23.03.2026 у справі № 915/1664/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 16.04.2026 в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

27. 07.04.2025 від позивача до Господарського суду Миколаївської області поштою надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи в якій заявник просить суд долучити до матеріалів справи копію довідки від 24.03.2026 № 7258 та копію звернення позивача до ОСББ "СОЮЗ-50" про надання витребуваних документів від 01.04.2026.

28. 07.04.2025 від позивача до господарського суду надійшла заява, в якій позивач зазначає, що повністю підтримує правову позицію, яку висловлює його представник - адвокат Гуримський О.В.

29. 07.04.2025 від позивача до господарського суду надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що всі процесуальні документи у даній справі були підписані позивачем власноруч та відповідають його волевиявленню.

30. Як вказує позивач, Жело Т.Ю., яка діяла за нотаріально засвідченою довіреністю від 24.07.2025 № 1062 подавала до суду в якості кур`єра підписані позивачем власноруч документи, ніяк не впливає на дійсний характер спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

31. 15.04.2026 від представника позивача - адвоката Гуримського О.В. до господарського суду в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС сформовано заяву, в якій заявник просить суд: провести розгляд справи № 915/1664/25 за відсутності позивача та його представника; позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

32. У підготовче засідання 16.04.2026 позивач та його представник не з`явились.

33. Ухвалою господарського суду від 16.04.2026 у справі 915/1664/25 позов залишено без розгляду.

34. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, та пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

36. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

37. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та їх гарантій.

38. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

39. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

40. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

41. Положення частини першої статті 42 ГПК України визначають, що учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

42. Касаційний суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

43. Згідно із положеннями частини другої статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

44. Відповідно до пункту 3 частини першої 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

45. За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

46. Приписами частини 4 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

47. Положеннями пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

48. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду напрацьована стала практика щодо застосування норм статей 202, 226 ГПК України.

49. Так, у постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила: "Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності".

50. У постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала: "Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд має право залишити позов без розгляду у зв`язку з невиконанням вимог суду позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність та зазначити про це в судовому рішенні, тоді як в цьому випадку суд не визнавав явку учасника справи обов`язковою. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду" (пункти 5.2.4, 5.2.7. постанови).

51. Ще більш розгорнуте тлумачення зазначених норм статей 202, 226 ГПК України об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного надала у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21, в якій виснувала: "Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду".

52. До схожих висновків об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла у постанові від 17.03.2023 року у справі № 910/17906/21: "Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання. Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду. Крім того положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

53. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

54. Крім того, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

55. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.02.2026 від позивача на електронну пошту господарського суду надійшла заява, в якій позивач просив суд проводити судове засідання без його участі та присутності, оскільки є чинним військовослужбовцем.

56. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду від 16.02.2026 підготовче засідання відкладено на 13.03.2026 та на 23.03.2026, з огляду на неявку позивача, при цьому явку учасників визнано судом обов`язковою, тобто, явку позивача обов`язковою було визнано вже після того, як він звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

57. Водночас, апеляційним судом встановлено, що позивач на виконання вимог господарського суду про обов`язкову явку позивача забезпечив участь свого представника (адвоката Гуримського О.В.) в судовому засіданні 23.03.2026 та надання останнім пояснень по суті спору, а особиста явка позивача в судове засідання була неможлива, у зв`язку з перебуванням на службі у Збройних Силах України в період дії воєнного стану.

58. Відтак, позивач, як особа, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, у зв`язку з поважними причинами бути відсутнім у судовому засіданні, виконав обов`язок з подання до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

59. Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином особиста неявка позивача у судове засідання перешкоджає суду розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при наявності заяви про розгляд справи без участі позивача, тоді як суд першої інстанції послався на необхідність отримання особистих пояснень від позивача щодо особи, яка направляла запит відповідачу на отримання інформації, в той час, як від його імені з відповідними запитами зверталася його представник - Жело Т.Ю. (мати), яка діяла на підставі нотаріальної довіреності від 24.07.2025, що зареєстрована в реєстрі за № 1062, яка наявна в матеріалах справи.

60. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд не обґрунтував у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених вимог, адже особиста неявка позивача в підготовче судове засідання жодним чином не перешкоджала суду першої інстанції розглянути справу по суті за наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи обґрунтоване клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та забезпечення явки представника в засідання суду.

61. Щодо посилань скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 07.03.2024 у справі № 904/11028/15 (904/6582/21), від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 та від 23.08.2023 у справі № 910/13094/17, щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, колегія суддів вказує на безпідставність таких доводів скарги, з огляду на наступне.

62. Правові висновки у зазначених скаржником справах щодо застосування статей 202, 226 ГПК України, є загальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від встановлених у справі обставин, оцінки дій та процесуальної поведінки учасників справи, які в свою чергу впливають на кваліфікацію спірних правовідносин у процесуальному аспекті.

63. При цьому, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

64. Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 із справи № 905/458/21 зазначив:" Норми процесуального права та судова практика свідчать про те, що для врахування висновків Верховного Суду необхідно, щоб такі висновки були зроблені у справах з подібними правовідносинами.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у разі необхідності врахування судом при розгляді справи висновків Верховного Суду, що стосуються застосування норм процесуального права, подібність спірних матеріальних правовідносин у порівнюваних справах не має значення, оскільки такі висновки Верховного Суду не стосуються суті спірних матеріальних правовідносин, є загальними висновками щодо усіх правовідносин незалежно від їх суті, характеру та особливостей, стосуються порядку розгляду тих чи інших правовідносин.

При врахуванні судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права слід виходити не з подібності спірних матеріальних правовідносин, а з подібності саме процесуальних правовідносин (процесуальних обставин (ситуацій)) у порівнюваних справах (у справі, що розглядається судом, зі справою, в якій Верховний Суд сформував відповідні висновки щодо застосування норми процесуального права), що виникли у ході розгляду справи судом та які врегульовані процесуальною нормою, щодо застосування якої Верховним Судом був зроблений відповідний висновок".

65. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та зміст постанови апеляційного суду, Суд зазначає, що під час касаційного перегляду судового рішення не було встановлено неправильного застосування апеляційним судом положень ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При цьому апеляційний суд переглядаючи ухвалу суду першої інстанції врахував правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, з урахуванням всіх необхідних процесуальних обставин справи, за яких у суда є право на залишення позову без розгляду.

66. Щодо інших правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених скаржником у скарзі, Суд зазначає наступне:

- постановою Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 904/11028/15 (904/6582/21) Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі №904/11028/15 (904/6582/21) про залишення позову без розгляду, на підставі помилкових висновків місцевого господарського суду про належне повідомлення Компанії P.B. Tromp Holding B.V.про дату, час і місце розгляду справи, тобто невиконання місцевим господарським судом вимог статті 242 ГПК України щодо порядку надіслання копій судових рішень;

- постановою від 18.03.2021 у справі № 911/802/20 Верховний Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/802/20, оскільки суди попередніх інстанцій вірно застосували положення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України враховуючи те, що позивачем не подано без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору;

- постановою від 12.09.2019 у справі № 910/498/18 Верховний Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 910/498/18 (якою скасована ухвала від 21.02.2019 № 910/498/18 про закриття провадження у справі відносно ТОВ "ЄВРОСЕМ" та залишення позову без розгляду відносно ПП "ОСКАР") оскільки місцевим господарським судом невірно застосовані положення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України враховуючи відсутність зазначення у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених вимог через відсутність оригіналу Договору поставки, не з`ясовано наявність або відсутність поважних причин його неподання;

- постановою від 23.06.2021 у справі № 917/531/19 Верховний Суд залишив без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 917/531/19 (якою скасована ухвала від 26.11.2020 про залишення позову без розгляду) оскільки місцевим господарським судом невірно застосовані положення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, враховуючи те, що в мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції не наведено обґрунтування того, які саме вимоги суду з витребування документів не було виконано Позивачем.

- постановою Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2022 у справі № 910/23821/15 про залишення позову без розгляду, оскільки судами попередніх інстанцій невірно застосовані положення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, а саме: яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору.

67. Що стосується доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/13094/17, Верховний Суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація про вказану постанову відсутня.

68. Відтак, висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо процесуальної поведінки сторін, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та процесуальної поведінки сторін, оцінюючи їх у сукупності.

69. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у справі, яка розглядається, суд надав всебічну оцінку обставинам, які склалися щодо питання можливості залишення судом позовної заяви у цій справі без розгляду.

70. Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваної постанови, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

71. Наведеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування положень ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

72. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

73. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

75. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.

77. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

78. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,