ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 807/661/17

У травні 2017 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області, податковий/контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продтоварів» (далі - відповідач, ТОВ «Іршавський завод продтоварів», платник податків), в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продтоварів» податковий борг у розмірі 72499,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 11.04.2017 за відповідачем обліковується податковий борг за період з 25.11.2016 по 24.04.2017 у розмірі 72499,42 грн., - земельний податок (55057,20 грн. - основний платіж, та 17442,22 грн. - пеня), який виник на підставі самостійного визначеного та несплаченого платником податків у податкових деклараціях грошового зобов`язання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 (т. 1 а.с. 124-130), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 (т. 1 а.с. 207-212), у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу податкової вимоги, ні в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент прийняття податкових вимог), ні в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

У касаційній скарзі скаржник пояснює, що станом на 11.04.2017 за відповідачем рахується податковий борг за період з 25.11.2016 по 24.04.2017 у розмірі 72499,42 грн., - земельний податок (55057,20 грн. - основний платіж, та 17442,22 грн. - пеня), який виник на підставі самостійного визначеного та несплаченого платником податків у податкових деклараціях грошового зобов`язанням.

Скаржник зауважив, що чинний на момент винесення податкових вимог Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містив посилання на необхідність проставлення яких-небудь інших реквізитів посадової особи на підтвердження повноважень такої, окрім підпису.

Як зауважує скаржник, позивачем на підтвердження вручення податкових вимог саме посадовій особі відповідача, до суду апеляційної інстанції було надано пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання підтвердила, що вона, на час вручення податкових вимог, працювала головним бухгалтером на ДП «Іршавський завод продтоварів» та отримала податкові вимоги про наявність податкового боргу, а також підтвердила достовірність свого підпису.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Також відповідач надіслав заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована відсутністю у ТОВ «Іршавський завод продтоварів» податкового боргу, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі, підтвердженням чого є лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 02.07.2026 № 11493/6/07-16-13-09-08.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 25 листопада 2016 року по 24 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 9), а також згідно даних інтегрованих (облікових) карток платника податків (т. 1 а.с. 96-116) за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку в розмірі 55057,20 грн., та пеня 17442,22 грн.

З метою стягнення податкового боргу, податковим органом було прийнято податкову вимогу від 31 березня 2009 року № 1/94 та податкову вимогу від 05 травня 2009 року № 2/121.

Зважаючи на те, що відповідачем не сплачено податкове зобов`язання з земельного податку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон України № 2181-ІІІ, у редакції, чинній на момент формування першої та другої податкових вимог та Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України податкове зобов`язанням - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно статті 1 пункту 1.2. Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов`язання платника податків - це зобов`язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.4.1 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно підпунктів 6.2.1-6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов`язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов`язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України № 2181-ІІІ, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

В контексті з наведеним, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що в матеріалах справи наявні податкова вимога від 31 березня 2009 року № 1/94 та податкова вимога від 05 травня 2009 року № 2/121 (т. 1 а.с. 26), зі змісту яких неможливо встановити факт їх вручення саме посадовій особі відповідача, оскільки в графі «податкову вимогу отримав» зазначено лише підпис і дата, а відтак відсутні будь-які інші реквізити, які б надали суду пересвідчитись, що такі податкові вимоги були дійсно вручені саме посадовій особі ТОВ (на той час ДП) «Іршавський завод продтоварів», зокрема, окрім підпису, відсутнє прізвище особи, яка отримала такі вимоги, а також не зазначено посаду особи, яка їх отримала.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не надано доказів направлення податкових вимог відповідачу, а ні в порядку, передбаченому Закону України 2181-ІІІ, а ні в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011, як наслідок суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно не взято до уваги посилання податкового органу на письмові пояснення ОСОБА_1 , про те, що працюючи головним бухгалтером ДП «Іршавський завод продовольчих товарів» в 2009 році вона отримала податкові вимоги від 31 березня 2009 року № 1/94 та від 05 травня 2009 року № 2/121 оскільки у справі № 807/1369/16 встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала такі податкові вимоги.

Більш того, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Верховний Суд постановою від 16.04.2021 у справі № 807/1369/16, залишаючи касаційну скаргу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 807/1369/16 про стягнення податкового боргу, без змін, зазначив наступне.

«У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що зі змісту податкових вимог від 31.03.2009 № 1/94 та від 05.05.2009 № 2/121, всупереч вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) неможливо встановити факт вручення вказаних вимог саме відповідачеві, оскільки в графі «податкову вимогу отримав» зазначено лише підпис невстановленої особи (різний у кожній з вимог) і дата, а з корінців вказаних вимог неможливо встановити/зробити висновок про те, що вимоги були вручені посадовій особі юридичної особи (відповідачеві) під розписку, що не було спростовано контролюючим органом належними, допустимими та достатніми доказами. Щодо доводів контролюючого органу, що вказані вимоги були отримані ОСОБА_1 (головним бухгалтером ДП «Іршавський завод продовольчих товарів» в 2009 році), судом апеляційної інстанції встановлено та зазначено, що ОСОБА_1 були надані письмові пояснення про те, що вона податкових вимог від 31 березня 2009 року № 1/94 та від 5 травня 2009 року № 2/121 не отримувала та жодних пояснень посадовим особам контролюючого органу щодо отримання таких вимог не давала. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, вказані реквізити повинні забезпечити можливість встановлення, що податкова вимога/-ги дійсно вручені саме посадовій особі відповідної юридичної особи, про що також повинна свідчити відповідна розписка (підпис) такої посадової особи із зазначенням посади».

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі, яка надійшла на адресу суду 20.07.2026, Суд зазначає, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на те, що на підтвердження відсутності у платника податків податкового боргу надано лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 02.07.2026 № 11493/6/07-16-13-09-08, в якому зазначено про відсутність, станом на 30.06.2026, у ТОВ «Іршавський завод продтоварів» податкового боргу. Однак, по-перше, такий лист не був предметом дослідження судами попередніх інстанцій, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

По-друге, навіть якщо і взяти до уваги інформацію, викладену у листі Головного управління ДПС у Закарпатській області від 02.07.2026 № 11493/6/07-16-13-09-08, то Суд зауважує, що у вказаному листі зазначено про відсутність у відповідача податкового боргу станом на 30.06.2026, тоді як спірним періодом, за який утворився податковий борг і який підлягає перевірці є період з 25.11.2016 по 24.04.2017. Наданий лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 02.07.2026 № 11493/6/07-16-13-09-08 не містить інформації про те, що податковий борг за період з 25.11.2016 по 24.04.2017 з земельного податку був анульованим чи скасованим.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -