ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/6386/26

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КНІСТЕР ГРУП" (далі - ТОВ "КНІСТЕР ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" (далі - ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ"), у якому просить:

- визнати недійсним та скасувати спеціальний дозвіл від 01.07.2025 № 5818, виданий ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки бурштину ділянки "Труска Гребля", що знаходиться у Рівненській області, виданий Державною службою геологією та надр України;

- відновити становище ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" шляхом скасування реєстрації робіт за формою 3 гр, яка проведена за заявою ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ";

- зобов`язати ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" не чинити перешкод ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" у користуванні надрами на підставі спеціального дозволу від 18.12.2020 № 5111.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" є власником спеціального дозволу від 18.12.2020 № 5111 на користування надрами, що розташовані в Сарненському районі Рівненської області, а саме: ділянка Селище. Водночас ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.07.2025 № 5818, у який вносилися зміни, проте такі зміни не було внесено до геопросторових даних. Внаслідок таких дій, координати ділянок надр ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" накладаються на координати ділянок ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" з врахуванням площі розширення.

2. 10.06.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" здійснювати будь-які роботи на ділянці надр "Труска гребля" на підставі спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, виданого на підставі наказу від 19.06.2025 № 217 (відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 320/18223/23), з урахуванням наказу про внесення змін від 13.02.2026 № 61, а саме: заборонити загородження території; буріння свердловин, відбір проб, лабораторні випробування; геологічне вивчення або видобуток бурштину, заборонити укладати та виконувати договори сервітуту (угоди про користування землею) на користування земельними ділянками в межах координат спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, а також укладати будь-які інші договори, які стосуються спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818;

- заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" реалізовувати права надрокористувача за спеціальним дозволом від 18.12.2020 № 5111;

- зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.07.2025 № 5818, з урахуванням наказу від 13.02.2026 № 61, яким внесено зміни, шляхом заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" використовувати його у власній господарській діяльності до ухвалення рішення у справі.

Заяву мотивовано тим, що продовження діяльності відповідача за оскаржуваним дозволом може призвести до істотного погіршення стану навколишнього природного середовища та унеможливить відновлення стану ділянки у разі задоволення позову.

3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.06.2026 (суддя Демидов О. В.) заяву про забезпечення позову задовольнив частково, вжив такі заходи забезпечення позову у справі № 910/6386/26 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі законної сили:

- заборонив ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" здійснювати будь-які роботи на ділянці надр "Труска гребля" на підставі спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, виданого на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 320/18223/23 з урахуванням змін, а саме: заборонив загородження території; буріння свердловин, відбір проб, лабораторні випробування; геологічне вивчення або видобуток бурштину, заборонив укладати та виконувати договори сервітуту (угоди про користування землею) на користування земельними ділянками в межах координат спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, а також укладати будь-які інші договори, які стосуються спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818;

- зупинив дію спеціального дозволу на користування надрами від 01.07.2025 № 5818, виданого на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 320/18223/23 з урахуванням змін, шляхом заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" використовувати його у власній господарській діяльності, до ухвалення рішення у справі;

іншій частині вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

4. Задовольняючи частково заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції послався на пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом поданого позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи основну мету судового захисту, відповідно до якої права особи мають бути захищені реально, а не декларативно.

Водночас, за висновками суду, заява про забезпечення позову в частині вимоги щодо заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" реалізовувати права надрокористувача за спеціальним дозволом від 18.12.2020 № 5111, задоволенню не підлягає, оскільки зміст позовних вимог та заходи забезпечення позову в цій частині фактично є тотожними, що суперечить вимогам частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2026 (судді: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Барсук М. А., Руденко М. А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 скасував в частині вжиття заходів забезпечення позову та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" про забезпечення позову у цій частині; в решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/6386/26 залишив без змін.

6. Постанову мотивовано недоведеністю заявником того, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7. ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що Господарський суд міста Києва, вирішуючи питання про забезпечення позову, правильно застосував положення статей 136- 137 ГПК України та врахував усталену практику Верховного Суду щодо підстав, мети, співмірності й допустимості заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції встановив наявність реальних ризиків утруднення ефективного захисту прав ТОВ "КНІСТЕР ГРУП", оцінив подані докази, перевірив співмірність обраних заходів із заявленими позовними вимогами та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність їх застосування для збереження існуючого становища до вирішення спору по суті. Натомість суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, неправильно застосував положення статей 136 та 137 ГПК України, фактично підмінив оцінку наявності передбачених законом підстав для забезпечення позову оцінкою обґрунтованості позовних вимог, не спростував установлених судом першої інстанції ризиків, не навів мотивів відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову та безпідставно дійшов висновку про їх тотожність задоволенню позовних вимог, що суперечить як вимогам ГПК України, так і правовим висновкам Верховного Суду.

Крім того, скаржник посилається на порушення принципів змагальності та рівності сторін, а також позбавлення його можливості реалізувати процесуальні права, гарантовані статтями 2, 13, 42, 263 та 270 ГПК України, оскільки апеляційний суд розглянув справу 27.07.2026 - до спливу 15-денного строку на подання відзиву, який закінчувався 29.07.2026.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою. Зазначає, що заходи забезпечення позову були тотожні позовним вимогам, а спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.07.2025 № 5818 було видано на виконання судового рішення у справі № 320/18223/23, яке набрало законної сили. Відповідач-2 також звернув увагу на те, що Господарський суд міста Києва рішенням від 24.09.2026 у справі № 910/6386/26 у задоволенні позову ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" відмовив повністю.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05.10.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 910/6386/26, призначив здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням перебування судді-доповідача у відпустці з 26.10.2026 до 30.10.2026, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

12. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

13. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

14. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

15. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

16. Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

18. Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

19. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

20. Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, а саме про визнання недійсним та скасування спеціального дозволу, відновлення становища шляхом скасування реєстрації робіт та зобов`язання відповідача-2 не чинити перешкод позивачу.

22. Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21 та інших.

23. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

24. Як зазначалось, у заяві про забезпечення позову заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" здійснювати будь-які роботи на ділянці надр "Труска гребля" на підставі спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, виданого на підставі наказу від 19.06.2025 № 217, з урахуванням наказу від 13.02.2026 № 61, яким внесено зміни, а саме: заборонити загородження території; буріння свердловин, відбір проб, лабораторні випробування; геологічне вивчення або видобуток бурштину, заборонити укладати та виконувати договори сервітуту (угоди про користування землею) на користування земельними ділянками в межах координат спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818, а також укладати будь-які інші договори, які стосуються спеціального дозволу від 01.07.2025 № 5818;

- заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" реалізовувати права надрокористувача за спеціальним дозволом від 18.12.2020 № 5111;

- зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.07.2025 № 5818, шляхом заборони ТОВ "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" використовувати його у власній господарській діяльності, до ухвалення рішення у справі.

25. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність заявником того, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однією з позовних вимог ТОВ "КНІСТЕР ГРУП" є визнання недійсним та скасування дозволу № 5818. Скасування дозволу у разі задоволення позову призводить до припинення права відповідача-2 користуватися надрами. Зупинивши дію дозволу та заборонивши будь-які роботи за ним на етапі забезпечення позову, суд першої інстанції надав позивачу той самий правовий результат, якого той прагне досягти шляхом ухвалення остаточного рішення у справі. Заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою судове рішення по суті спору та надавати позивачу достроковий захист.

Водночас заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою судове рішення по суті спору та надавати позивачу достроковий захист без доведення обґрунтованості позовних вимог у судовому розгляді.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що вжиті місцевим судом заходи фактично підміняли собою судове рішення у справі.

26. Верховний Суд вважає помилковими доводи скаржника про те, що вжиті заходи забезпечували збереження існуючого стану до вирішення спору по суті та баланс інтересів сторін, оскільки зупинення дії спеціального дозволу, виданого на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та повна заборона проведення робіт за ним фактично блокують профільну господарську діяльність відповідача-2, не відповідають критерію пропорційності й суперечать завданням інституту забезпечення позову.

27. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спеціальний дозвіл № 5818 видано на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 320/18223/23. Зупинення дії такого дозволу в порядку господарського судочинства без належного доведення виняткових обставин порушує принцип правової визначеності та обов`язковості судових рішень (стаття 129-1 Конституції України).

28. Щодо доводів скаржника про розгляд справи апеляційним судом до спливу строку на подання відзиву (29.07.2026), колегія суддів зазначає таке. Ухвалами про відкриття апеляційного провадження від 13.07.2026 учасникам було встановлено 15-денний строк для подання відзивів. Хоча засідання відбулося 27.07.2026 (на два дні раніше закінчення строку), це не призвело до прийняття неправильного рішення. Представник позивача брав участь у судовому засіданні апеляційного суду, надавав усні пояснення, а його позицію було викладено у оскаржуваній постанові. За приписами частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову прийнято з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

30. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

33. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

34. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цій справі, а тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд