ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/10997/23

1. ТОВ "Аграріс Міко Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхової компанії про стягнення 14 736 875,59 грн, в тому числі страхове відшкодування, пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

2. Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про сплату страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 28.11.2022 №3111/203/001478 (далі - Договір), однак відповідач страхового відшкодування не здійснив з посиланням на невиконання позивачем умов Договору.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.05.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 20.04.2026, у задоволенні позову ТОВ "Аграріс Міко Україна" відмовлено.

4. Верховний Суд постановою від 24.09.2026 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №910/10997/23 - без змін.

5. У постанові від 24.09.2026 Суд вказав таке:

"Що ж до означеного Страховою компанією у відзиві орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України.".

6. ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 28.09.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про розподіл понесених судових витрат у справі №910/10997/23 в якому просило: "У зв`язку із залишенням касаційної скарги Позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, здійснити розподіл судових витрат, поклавши на Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 156 792,30 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яносто дві грн. і 30 коп.), які Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатило/має сплатити у зв`язку з розглядом справи № 910/10997/23.".

6.1. До матеріалів клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", додала такі документи:

- рахунок №47344 від 13.07.2026 та деталізація до нього;

- рахунок №47518 від 13.08.2026 та деталізація до нього;

- рахунок №47796 від 24.09.2026 та деталізація до нього;

- платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 15.07.2026;

- платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 17.08.2026;

- акт виконаних робіт № 301;

- акт виконаних робіт № 424;

- акт виконаних робіт № 365.

7. Верховний Суд ухвалою від 20.10.2026 прийняв до розгляду клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10997/23, повідомив учасників справи, що розгляд клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відбудеться в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та роз`яснив іншій стороні у справі про можливість, подання до суду заперечення на клопотання.

8. Від ТОВ "Аграріс Міко Україна" 01.10.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява із запереченням проти клопотання відповідача про розподіл понесених судових витрат. За змістом заперечень ТОВ "Аграріс Міко Україна" просить Суд відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання, у зв`язку з недотриманням процесуального порядку ініціювання розгляду судом питання про визначення розміру судових витрат, адже відповідач не подав наявні у нього докази понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, не надав належного попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, заявив до відшкодування суми судових витрат, яка істотно перевищує попередньо вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу та є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт та належним чином не розмежував витрати, що були понесені у зв`язку з розглядом цієї справи, та витрати, пов`язані із наданням інших правничих послуг.

9. Розглянувши клопотання Компанії, заперечення ТОВ "Аграріс Міко Україна" у розумний строк у розумінні положень статті 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи, дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

10. У силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

11. За пунктами 6 та 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".

12. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

13. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

14. Колегія суддів, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, застосовує у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду такого змісту:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17);

- за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України подання доказів оплати гонорару адвоката не є обов`язковою умовою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сам факт нездійснення оплати на момент подання заяви про розподіл судових витрат не перешкоджає їх розподілу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21).

15. Судом встановлено, що від ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 75 000,00 грн; у відповідності до вимог частини восьмої статті 129 ГПК України докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

16. ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у строк протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду (постанови від 24.09.2026), а саме 28.09.2026 подало до Верховного Суду через "Електронний Суд" клопотання про: розподіл понесених судових витрат у справі №910/10997/23 разом з доказами їх понесення.

17. Ураховуючи правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, які викладені у пункті 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункті 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявник дотримався вимог, які передбачені статтями 124, 126, 129 ГПК України.

18. До клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" додано квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувачів ЄСІТС, а саме ТОВ "Аграріс Міко Україна" (№ 8934568, дата доставки - 28.09.2026, час - 17:10).

19. Таким чином, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

20. Правові підстави для залишення без розгляду клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 80, 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України, відсутні.

21. Як убачається зі змісту поданого клопотання, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" просить стягнути з ТОВ "Аграріс Міко Україна" витрати на правничу допомогу, понесені заявником у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції у розмірі 156 792,30 грн.

22. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

23. У силу приписів статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

24. У матеріалах справи міститься, зокрема, відзив ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на касаційну скаргу, підписаний представником відповідача (адвокатом Денисенко О.М..), у якому останній заперечував проти доводів скаржника та просив Суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №910/10997/23 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Аграріс Міко Україна" - без задоволення.

25. Згідно з ухвалою Суду від 15.06.2026 зі справи розгляд касаційної скарги ТОВ "Аграріс Міко Україна" призначений на 16.07.2026 о 11:30. У судовому засіданні 16.07.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.09.2026 на 11:00. Відповідно до протоколу судового засідання від 16.07.2026 судове засідання розпочалося о 11:49:26 та закінчилося о 12:47:06. Відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2026 судове засідання розпочалося о 11:02:36 та закінчилося о 11:19:44.

26. У судових засіданнях, які відбулися 16.07.2026 та 24.09.2026 у місті Києві, інтереси ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у суді касаційної інстанції представляв адвокат Денисенко О.М. на підставі відповідного ордеру на надання правничої (правової) допомоги, який міститься в матеріалах цієї справи.

27. Матеріали справи містять копії таких документів:

- копію договору від 13.08.2021 про надання правової допомоги;

- копію умов надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та партнери";

- копію ордеру від 09.09.2026 на надання правничої допомоги, який виданий на ім`я адвоката Денисенко Олександра Михайловича;

- копію рахунку №47344 від 13.07.2026 та деталізація до нього;

- копію рахунку №47518 від 13.08.2026 та деталізація до нього;

- копію рахунку №47796 від 24.09.2026 та деталізація до нього;

- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 15.07.2026;

- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 17.08.2026;

- копія акта виконаних робіт від 15.07.2026 № 301;

- копія акта виконаних робіт від 17.08.2026 № 424;

- копія акта виконаних робіт від 24.09.2026 № 365.

28. Суд відзначає дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умови договору від 13.08.2021 про надання правової (правничої) допомоги, умов надання юридичних послуг, сутність представництва у суді.

29. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

31. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.

32. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

33. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

34. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд указав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

35. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

36. Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

37. Водночас на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

39. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

40. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

41. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

42. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

43. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

44. У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

45. Таким чином, вирішуючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

47. Водночас згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

49. Статтею 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

50. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див. пункти 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

51. Отже, погодинна форма обчислення гонорару адвоката базується на погодинній ставці надання послуг адвокатом, помноженій на кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг.

52. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

53. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

54. Верховний Суд виходить з того, що з актів виконаних робіт від 15.07.2026 № 301, від 17.08.2026 № 424, від 24.09.2026 № 365 та деталізації до них вбачається, що адвокатом Денисенком О.М. надані такі послуги Компанії:

(1) Опрацювання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 р., касаційної скарги ТОВ «Агаріс Міко Україна» на вказану постанову та підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування (частково) 4,1 год;

(2) Опрацювання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 р., касаційної скарги ТОВ «Агаріс Міко Україна» на вказану постанову та підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі №910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування (закінчення) 1,2 год;

(3) Представництво інтересів ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судовому засіданні у Верховному Суді у справі № 910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування 1,8 год, та дорога 1,2 год;

(4) Підготовка додаткових пояснень у справі № 910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування 1,8 год;

(5) Опрацювання додаткових пояснень ТОВ «Агаріс Міко Україна» та доопрацювання додаткових пояснень у справі № 910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування 3,4 год;

(6) Представництво інтересів ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судовому засіданні у Верховному Суді у справі №910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування 24.09.2026 0,7 год, та дорога 1,2 год;

(7) Опрацювання додаткових пояснень ТОВ «Агаріс Міко Україна» від 23.09.2026 у справі № 910/10997/23 за позовом ТОВ «Агаріс Міко Україна» про стягнення страхового відшкодування 0,4 год.

55. Щодо послуги з опрацювання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 та підготовки відзиву на касаційну скаргу, то Суд ураховує, що:

- по-перше, правова позиція ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з моменту подачі відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції стала та не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося;

- по-друге, адвокат Денисенко О.М., у тому числі, надавав правову допомогу ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в суді першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають;

- по-третє, відзив на касаційну скаргу містить тези та висновки, які вже були зазначені адвокатом Денисенко О.М. в інших документах, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Тому на переконання Суду, час витрачений представником відповідача на підготовку відзиву на касаційну скаргу та опрацювання постанови не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним, а тому стягненню не підлягає 28 303,59 грн.

56. Крім того, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

57. В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, сума яких істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, адвокат фактично перерахував послуги надані ним Клієнту, проте не обґрунтував суду, які саме витрати не міг передбачити на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. У зв`язку з чим на підставі частини шостої статті 129 ГПК України суд відмовляє заявнику у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення 81 792,30 грн (156 792,30-75 000,00).

58. Таким чином, керуючись зазначеним у цій постанові (додаткової) критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву позивача та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), дійшла висновку про непокладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 81 792,30 грн на відповідача (яка істотно перевищує суму в попередньому орієнтовному розмірі), та покладення витрат у розмірі 46 696,41 грн (75 000,00-28 303,59).

59. Ураховуючи наведене, оцінивши доводи клопотання ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та заперечення ТОВ «Агаріс Міко Україна», виходячи з наведених вище критеріїв, їх оцінки, викладеної у цій ухвалі (додатковій), та керуючись статтями 2, 80, 73, 75-79, 123, 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Агаріс Міко Україна» на користь ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 46 696,41 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з правничою допомогою у суді касаційної інстанції. В іншій частині клопотання Суд не покладає такі витрати на позивача.

Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд