УХВАЛА
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Власова Ю.Л., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ДТЕК) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс 2012" (далі - Товариство) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 у справі № 910/10867/25 за позовом Товариства до ДТЕК про стягнення 5 353 766,83 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 у справі № 910/10867/25 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
ДТЕК у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. Докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.
ДТЕК 26.10.2026 через "Електронний суд" направило до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому просило стягнути з Товариства на користь ДТЕК понесені під час касаційного перегляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Квитанцією від 26.10.2026 № 9330424 підтверджується доставка заяви ДТЕК про ухвалення додаткового рішення в "Електронний кабінет" Товариства.
Від Товариства не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Норми ГПК України передбачають таке:
стаття 15:
- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;
стаття 16:
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
стаття 123:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
частина перша статті 124:
- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
стаття 126:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
частина п`ята статті 129:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;
частина перша статті 221:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
пункт 3 частини першої статті 244:
- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що ДТЕК за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства дотримано вимоги щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і строків звернення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції у матеріалах справи наявні і ДТЕК додатково надані такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 26.12.2025 № 578-КРЕМ-РП, укладеного адвокатським об`єднанням "Перший радник" та ДТЕК (клієнт; далі - Договір), відповідно до умов якого:
ДТЕК доручає, а адвокатське об`єднання "Перший радник" зобов`язується надати клієнту відповідно до умов цього договору платну професійну правничу допомогу, визначену у пункті 1.2 цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти правничу допомогу та сплатити її у порядку та у строки, погоджені сторонами у цьому договорі (пункт 1.1);
для цілей цього договору видами правничої допомоги, що може надаватись адвокатським об`єднанням, є, зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань; юридичний аналіз та розробка загальної стратегії по справі; вивчення матеріалів справи; підготовка позовної заяви, заяв по суті справи згідно з Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України та інших процесуальних документів; підготовка та подання клопотання про залучення доказів; підготовка та подання письмових пояснень по справі; підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру при розгляді справи судом, у тому числі у суді апеляційної та касаційної інстанції (в тому числі, але не обмежуючись апеляційної, касаційної скарги, відзиву на апеляційну та касаційну скарги); проведення аналізу судової практики; збір доказів шляхом направлення адвокатських запитів; підготовка до судового розгляду справи; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами судової справи за поданим позовом; підготовка та подання заяви про надання доказів понесених судових витрат; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі, клопотання про залучення доказів понесених судових витрат; виконання інших дій, що випливають зі змісту договору (пункт 1.2);
сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість правничої допомоги, розмір додаткових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, відображаються сторонами в звітах про надання правничої допомоги (пункт 1.4);
- звіт про надання правничої допомоги від 23.10.2026 № 910/10867/25-2-КРЕМ зі змісту якого вбачається, що під час розгляду справи № 910/10867/25 у Верховному Суді надано таку правничу допомогу:
підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу у справі, адвокат, що надає правничу допомогу - Гучок В.В.;
участь у судовому засіданні в Верховному Суді 22.10.2026, адвокат, що надає правничу допомогу - Гучок В.В.
У вказаному звіті зазначено, що загальний розмір винагороди адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу становить 20 000 грн, у тому числі ПДВ;
- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 20.10.2025;
- довіреність від 02.10.2026;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000194 від 21.05.2018.
Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що подані ДТЕК докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України.
Докази, які підтверджують оплату ДТЕК наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви ДТЕК, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Як убачається з матеріалів справи, відзив ДТЕК складається з 19 сторінок, з яких 1 сторінка - це реквізити сторін у справі, 2-15 сторінки - обставини справи та пояснення щодо договору про спільне використання технологічних електричних мереж, 16-18 - заперечення щодо підстав касаційної скарги, 19 - прохальна частина відзиву та список додатків.
До того ж, Суд зазначає, що адвокат Гучок В.В. в тому числі надавала правову допомогу ДТЕК у судах першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Враховуючи матеріали справи, Суд доходить висновку, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у касаційному провадженні (підготовка відзиву, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника ДТЕК.
Таким чином, керуючись зазначеними у цій додатковій ухвалі критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи щодо витрат, Суд з огляду на міркування, викладені у цій додатковій ухвалі, доходить висновку про відсутність підстав для покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу на Товариство.
Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви ДТЕК про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь ДТЕК 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
