ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 915/685/25

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в якій просило суд визнати недійсним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу газорозподільних систем Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про задоволення акта про порушення від 10.07.2024 №01045, оформлене протоколом від 01.08.2024 та скасувати прийняте на його підставі рішення Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму газу, оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості за період 01.07.2024-09.07.2024 на загальну суму 479 585,42 грн.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що відповідач не мав правових підстав для донарахування об`єму природного газу на підставі встановлення несправності лічильника, оскільки споживач належним чином і вчасно провів його чергову повірку. Крім того, позивач зазначає, що у актах відсутня детальна інформація про вид, суть та обставини імовірного порушення, а також не вказано жодних елементів, які б свідчили про позаштатний режим роботи ЗВТ. На переконання позивача, результати повірки підтверджують, що з боку ТОВ "Українська шкіропереробна компанія" не здійснювалося несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, його пошкодження або інших порушень правил щодо експлуатації ЗВТ, які могли б вплинути на точність обліку спожитого газу. Також у доповненнях до підстав позову зазначив про порушення відповідачем порядку розгляду акта про порушення.

2.1 Господарський суду Миколаївської області рішенням від 22.10.2025, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 02.06.2026, позов у справі №915/685/25 задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу газорозподільних систем Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про задоволення акта про порушення від 10.07.2024 №01045, оформлене протоколом від 01.08.2024 та скасовано прийняте на його підставі рішення Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму газу, оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості за період 01.07.2024-09.07.2024 на загальну суму 479 585,42 грн. Стягнуто з ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844,80 грн.

2.2 Суд першої інстанції встановив, що факт некоректного обліку природного газу внаслідок позаштатної роботи вузла обліку підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема актом про порушення та довідкою про непридатність засобу вимірювальної техніки, складеною за результатами повірки, що узгоджується з приписами розділу XI глави 2 пункту 3 Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких підставою для донарахування є, зокрема, встановлення факту роботи вузла обліку газу в позаштатному режимі або його непридатності. При цьому, норми Кодексу ГРС не ставлять донарахування у залежність від наявності вини споживача чи факту несанкціонованого втручання, а сам по собі дефект акта про порушення не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності інших доказів. Суди дійшли висновку про те, що факт порушення Кодексу ГРС зафіксований в акті про порушення від 10.07.2024 позивачем не спростований.

2.3 Водночас, суди зазначили про порушення відповідачем порядку розгляду акта про порушення. Так, відповідно до пункту 9 глави 5 розділу XI Кодексу газотранспортної системи, до складу комісії з розгляду актів про порушення обов`язково мають входити не менше трьох представників оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів, а також оператор ГРМ зобов`язаний офіційно запросити для участі на постійній основі представників метрологічної організації та територіального органу Регулятора (НКРЕКП). Лише у разі відмови таких органів у делегуванні представника комісія може діяти без їх участі. Однак відповідачем, всупереч вимогам вказаної норми, не надано належних і допустимих доказів звернення до НКРЕКП із відповідним запрошенням, а також відсутні докази отримання відмови цього органу від участі у роботі комісії. Натомість наявні у справі докази (зокрема відповідь НКРЕКП) свідчать про відсутність такого звернення взагалі. Крім того, відповідач не надав суду доказів затвердження складу комісії відповідним наказом, як це прямо передбачено тим самим пунктом 9 глави 5 розділу XI Кодексу ГТС.

2.4 За таких обставин суди дійшли висновку про те, що комісія, яка розглядала акт про порушення та приймала відповідне рішення, була сформована з порушенням імперативних вимог Кодексу ГТС, а отже є неповноважною, що свідчить про протиправність прийнятого нею рішення.

2.5 Додатково суди встановили порушення відповідачем вимог пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, яким визначено обов`язкові складові акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу. Зокрема, у спірному акті-розрахунку відсутнє середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання газу, що є обов`язковим вихідним показником для визначення вартості донарахованого обсягу. Відсутність такого елементу позбавляє можливості перевірити правильність здійснених нарахувань та свідчить про недотримання встановленого порядку їх визначення.

3 Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі ТОВ "Газорозподільні мережі України" з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1 Касаційне провадження для оскарження судових рішень у справі, відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про неврахування висновків Верховного Суду:

- викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі № 902/567/21, від 03.06.2025 у справі № 914/855/24, а також у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Так, розглядаючи справу № 902/567/21, Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19);

- у постанові від 10.04.2019 у справі № 728/760/17 згідно якої, приймаючи рішення про відмову у задоволені касаційної скарги та залишення рішення судів І та апеляційної інстанції без змін, колегія судів, зокрема, зазначила, що посилання заявника у касаційній скарзі на порушення процедури роботи комісії відокремленого підрозділу Бахматськом РЕМ із розгляду актів про порушення Правил, зокрема, відсутність наказу про створення комісії із розгляду актів про порушення Правил, не можуть слугувати достатньою та обґрунтованою підставою для скасування правильних по суті судових рішень, оскільки вони носять суто формальний характер;

- у постанові від 25.01.2024 у справі №917/1732/22 щодо застосування статей 202, 236 ГПК України.

5.1 Від ТОВ "УШК" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки суди не застосовували норми, на які посилається скаржник, крім того, правовідносини у зазначених скаржником справах є неподібними до тих, які розглядаються у межах справи №915/685/25

5.2 Також, від ТОВ "УШК" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому позивач зазначає про правильність оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі та неприпустимості переоцінки доказів у касаційному провадженні, просив касаційну скаргу ТОВ "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №915/685/25 залишити без задоволення.

6.1 Шляхом підписання заяви-приєднання №МФ/100-094212CEMRCP017 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (оператор ГРМ) 01.10.2023 укладено договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (зі змінами) (далі - Договір) (арк.11-22).

6.2 У пункті 1.1 Договору визначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

6.3 Згідно з приписами пункту 1.2 Договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

6.4 Відповідно до пункту 1.3 Договору, він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

6.5 Приписами пункту 2.1 Договору унормовано, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

6.6 Відповідно до пункту 2.3 Договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

6.7 Згідно з абзацами 2,3 п.5.3 Договору, при здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м.куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем.

6.8 У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об`єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем.

6.9 Відповідно до абзацу 4 пункту 5.6 Договору, визначені за умовами цього договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу, вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання, величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

6.10 Підпункт 4 пункту 7.2 договору передбачає, що оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем.

6.11 Згідно з пунктом п.12.1 Договору, цей договір укладається на невизначений строк.

6.12 У додатку №4 до Договору міститься перелік точок комерційного обліку (перелік комерційних вузлів обліку) на об`єкті споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" розташованого за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, буд.287, кв.7 (точка комерційного обліку), а саме: лічильник марки Курс-01А заводський номер №13430 типу G65, коректор - ВЕГА - 1.01 №06182, Р max 1 МПа та встановлено газоспоживаюче обладнання (ГСО), а саме: - модуль нагріву Укрінтерм МК 120 еко, кількість ГСМ -8, номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО (м3/год) - 14,33, режим роботи (год/добу) - 24; - технологічні сушки Мирко Cowpac L, кількість ГСМ -2, номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО (м3/год) - 4,01, режим роботи (год/добу) - 24; - технологічні сушки Мирко WG, кількість ГСМ -1, номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО (м3/год) - 23,89, режим роботи (год/добу) - 24 (зв.б. арк.11).

6.13 Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №363/30 від 23.01.2024, яке чинне до 23.01.2026, назва та умовне позначення лічильник газу ультразвуковий Курс-01 G65 А1, зав.№13430, виробник ТОВ ВКФ "Курс". За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 9036:2020 Метрологія. Лічильник газу ультразвуковий. Методика повірки. + 1,0% при Qt max, + 2 при Qmin t (арк.23).

6.14 Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2024 представниками Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на об`єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" розташованого за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, буд.287/7 проведено технічну перевірку вузла обліку газу, який складається з ЗВТ та допоміжного обладнання, а саме: - лічильник газу марки Курс-01А заводський номер №13430 типу G65, межа вимірювання 0,4-100, дата останньої повірки 23.01.2024; - коректор - ВЕГА - 1.01 заводський номер №06182, дата останньої повірки - 11.12.2023; - перетворювач тиску - вбудований; - перетворювач температури - вбудований; газоспоживаюче обладнання: - модуль нагріву МК 120 еко, кількість-8, номінальна витрата газу по 14; - сушарка ГВ-2, кількість - 2, номінальна витрата газу по 23, сушарка WG 20, кількість-1, номінальна витрата газу - 23.

6.15 За результатом перевірки складено акт технічної перевірки вузла обліку від 24.01.2024. В акті зазначено: "лічильник встановлено після повірки, знято пломбу з пакету. Зауваження згідно акта технічної перевірки від 15.03.2023 не усунено. Від підприємства є гарантійний лист вх.№239/МФ-1110-23 від 23.11.23" (арк.27).

6.16 У подальшому, 09.07.2024 представниками Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на об`єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська шкіропереробна компанія" розташованого за адресою: м.Вознесенськ, вул.Київська, буд.287/7 проведено контрольну перевірку вузла обліку газу, який складається з ЗВТ та допоміжного обладнання, а саме: - лічильник газу марки Курс-01А заводський номер №13430 типу G65, межа вимірювання 0,4-100, дата останньої повірки 1 кв.2024; - коректор - ВЕГА - 1.01 заводський номер №06182; - перетворювач тиску - вбудований; - перетворювач температури - вбудований; газоспоживаюче обладнання: - модуль нагріву МК 120 еко, кількість-8, номінальна витрата газу по 14; - сушарка ГВ-2, кількість - 2, номінальна витрата газу по 23, сушарка WG 20, кількість-1, номінальна витрата газу - 23.

6.17 За результатом перевірки складено акт контрольної перевірки вузла обліку від 09.07.2024, яким зафіксовано розпломбування та зняття лічильника газу для позачергової повірки. У вказаному акті зазначено: "лічильник демонтовано на позачергову повірку згідно акту порушення №00933 від 09.07.2023. Встановлено лічильник Курс 016 65 А1, заводський номер 9217 повірений 13.11.2023 з п/п 522,30. Зауваження згідно попередніх актів перевірки не усунені щодо відповідності встановлених ГЕС до технічної документації (арк.131).

6.18 Представниками Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" складено протокол направлення ЗВТ на позачергову повірку №б/н від 09.07.2024, відповідно до якого лічильник газу - Курс -01 G65 А1 заводський номер 13430, рік випуску 2016, дата повірки - 23.01.2024, знято, запаковано, опломбовано пломбою оператора ГРМ з унікальним номером: С75426888 та направлено на позачергову повірку із запрошенням на її проведення 10.07.2024 о 10:00 представника споживача - директора ТОВ "Українська шкіропереробна компанія" (адреса проведення: м.Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70/7) (арк.28).

6.19 За результатами повірки, проведеної ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації" встановлено, що лічильник газовий ультразвуковий Курс-01 G-65 A1 заводський номер 13430, виробник ТОВ ВКФ "КУРС", не відповідає вимогам ДСТУ 9036:2020 "Метрологія. Лічильники газу ультразвукові. Методика повірки", що підтверджується довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.07.2024 №82/828. Підставою для визнання ЗВТ непридатним зазначено: за результатами контролю метрологічних характеристик: відносна похибка лічильника газу при об`ємній витраті Qt max (16,14 м3/год) становить - 1,42% при допустимій + 1%. (арк.31).

6.20 За наслідками проведеної позачергової повірки лічильника, представниками Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" в присутності споживача складено акт про порушення №01045 від 10.07.2024, у якому зазначено, що встановлено порушення Розділу XI Глави 2 пункту 3 п.п.1 Кодексу ГРМ, пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

6.21 В акті зазначено, що під час проведення позачергової повірки, основна відносна похибка перевищила допустимі значення на декількох витратах. У пункті 3 Акта зафіксовано фактичні покази лічильника (ЗВТ): 220331,1 м3. У пункті 8 Акта повідомлено споживача про те, що комісія Оператора ГРМ з розгляду вказаного акта про порушення буде проводити засідання 01.08.2024 о 14:00 год за адресою: вул.Погранична, 159.

6.22 Акт про порушення №01045 від 10.07.2024 підписаний представником Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" - Вігурським В.В. та споживача (його предстаника) - Маймескул В.А., без зауважень (арк.32).

6.23 У подальшому, 01.08.2024 відбулось засідання постійно діючої комісії по розгляду актів про порушення, на якому комісією розглянуто акт про порушення №01045 від 10.07.2024 щодо споживача ТОВ "Українська шкіропереробна компанія" та прийнято рішення оформлене протоколом №28, яким задоволено акт 01045 від 10.07.2024. Складено акт - розрахунок №15-09/2024 необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості (арк.164)

6.24 Згідно із актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та обсягу природного газу і його вартості, за період з 01.07.2024 07:00 по 09.07.2024 10:15 було нараховано необлікований (донарахований) об`єм природного газу у розмірі 28 467,34 м.куб. на суму 479 585,42 грн. (арк.34)

6.25 Миколаївська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" листом №МФ/104/3-вих-783-24 від 25.09.2024 надіслала ТОВ "Українська шкіропереробна компанія" акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості, акт надання послуг №21908 та рахунок на оплату № 12131 на суму 479 585,42 грн. (арк.33-36).

6.26 Позивач вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в розмірі 479 585,42 грн не сплатив, оскільки вважає неправомірним рішення відповідача про задоволення акта про порушення від 10.07.2024 №01045, оформлене протоколом від 01.08.2024, відповідно до якого складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

6.27 Предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу газорозподільних систем Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про задоволення акта про порушення від 10.07.2024 №01045, оформлене протоколом від 01.08.2024, та скасування прийнятого на його підставі рішення Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму газу, оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості за період 01.07.2024-09.07.2024 на загальну суму 479 585,42 грн.

6.28 Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав належних доказів звернення до НКРЕКП із запрошенням делегувати представника до складу комісії, оскільки надана копія поштового відправлення не містить підтвердження змісту вкладення. Водночас листом НКРЕКП від 03.06.2025 повідомлено, що Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» з відповідним питанням до Регулятора не зверталась. Також відповідач не надав доказів отримання відмови НКРЕКП у делегуванні представника та не подав наказу про затвердження остаточного складу комісії, попри відповідний запит позивача.

6.29 За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено дотримання вимог пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС щодо створення комісії з розгляду актів про порушення, у зв`язку з чим визнав комісію неповноважною, а допущене порушення процедури формування її складу - самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

6.30 Крім того, суд зазначив, що складений відповідачем акт-розрахунок №15-09/2024 не містить одного з обов`язкових елементів, передбачених пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме середньоарифметичного значення маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором ГТС, що позбавляє можливості перевірити правильність здійсненого донарахування.

6.31 З огляду на наведене суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8 Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1 У вирішенні доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.2 Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.3 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.4 Суд також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.5 Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.6 Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.7 З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.8 У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.9 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.10 Так, скаржник посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про застосування судами стандарту вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі № 902/567/21, від 03.06.2025 у справі № 914/855/24, а також у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Верховний Суд зауважує, що вказана норма права, є загальною, адже є нормою процесуального права, вміщеною у ГПК України, та застосування якої з однієї сторони не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а з іншої сторони залежить від предмета та кола доказування, наданих і наявних у справі доказах та обставин справи, які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин та мають значення, ураховуючи критерії належності, допустимості тощо.

8.11 Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

8.12 Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.13 За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.14 Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

8.15 Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

8.16 Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

8.17 Суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі №902/567/21, від 03.06.2025 у справі №914/855/24, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, щодо застосування судами стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу змагальності, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах. Оцінка доказів у наведених справах здійснена судом з урахуванням обставин справи та сукупності наданих сторонами доказів.

8.18 При цьому Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку. Така позиція Верховного Суду викладена у постанові від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21.

8.19 Водночас Верховний Суд зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.20 Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.21 Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору у порядку статті 86 ГПК України, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.22 Наведене свідчить, що відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, водночас підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України в цій частині, не знайшла свого підтвердження.

8.23 Водночас у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №728/760/17, на яку також посилається скаржник, позов подано про захист прав споживача, визнання дій протиправними та визнання недійсним і скасування рішення комісії.

8.24 Зокрема, з обставинами цієї справи актом про порушення, складеним за участі представників постачальника електроенергії, а також сина власника, встановлено, що у будинку, виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, а саме встановлено використання «штучного нуля», що призвело до споживання необлікованої електричної енергії; місце з`єднання з нульовим проводом внутрішньобудинкової мережі споживача, яке виявлено у ванній кімнаті, під`єднано до автоматичного вимикача; електроенергія при цьому споживалася, але засобом обліку не враховувалася.

8.25 У справі оцінювалися відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії, які регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562.

8.26 Водночас у справі №915/685/25 спір виник у зв`язку з непогодженням позивача з донарахуванням необлікованого обсягу природного газу за період з 01.07.2024 до 09.07.2024 відповідно до пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС.

8.27 З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справі №728/760/17, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, за правовим регулюванням і кваліфікацією, нормативно-правовим регулюванням, у контексті змістовного критерію не є подібними.

8.28 Стосовно посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №917/1732/22 то позов у цій справі подано про визнання недійсним рішення загальних зборів від 28.09.2018, яке оформлено протоколом № 2 загальних зборів. Зокрема, скаржник посилається на неврахування судами висновків викладених у пунктах 81-95 цієї постанови, які стосуються оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення розгляду справи. Водночас у цій справі оцінювалися відносини щодо інших фактичних обставин, а саме ситуацій, коли учасника справи, залученого лише на стадії апеляційного перегляду, було позбавлено права бути заслуханим за умови його першої неявки з поважних причин та поданого клопотання про відкладення.

8.29 При цьому, є помилковими також і посилання скаржника про неврахування господарськими судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19 стосовно того, що розгляд справи, за наявності клопотань про його відкладення від учасників процесу, позбавив сторони права бути заслуханими, що свідчить про невиконання судом гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи, а також позбавлення сторін на ефективну участь у такому розгляді справи. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розгляд справи, який здійснюється перший раз, за наявності клопотань про відкладення розгляду справи від учасників процесу позбавив сторони права бути заслуханими, що свідчить про невиконання судом гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи.

8.30 У справі №915/685/25 відповідач брав участь у розгляді справи з першої інстанції, мав повний доступ до матеріалів справи протягом усього провадження та реальну можливість подати докази на спростування позовних вимог, чим фактично і скористався, подавши, зокрема, копію конверта разом з додатковими поясненнями у справі. Отже, зазначені правовідносини не є подібними за змістовим критерієм, та встановленими судами обставинами справи.

8.31 Цитування скаржником окремих висновків суду касаційної інстанції, викладених у зазначених в касаційній скарзі постановах у справах, фактичні обставини в яких є відмінними, а правовідносини - неподібними до правовідносин, що склалися у справі № 915/685/25, не є належним правовим обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

8.32 Доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони узгоджуються з мотивам цієї постанови.

8.33 Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

9.1 Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2 За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, а тому суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.

10 Судові витрати

10.1 Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд