ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 394/1150/25

Описова частина

04 листопада 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, в якій просив оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області 15 листопада 2023 року.

В обґрунтування заяви посилався на те, що 27 червня 2023 року його батько ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації.

З 07 серпня 2023 року він був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду гранатометника 1-го механізованого відділення бойової машини 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти.

15 листопада 2023 року солдат ОСОБА_3 виконував завдання по захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області та зник безвісти за особливих обставин під час ведення бойових дій у період дії воєнного стану, що підтверджується копією акту службового розслідування за фактом безвісного зникнення за особливих умов військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , копією витягу з наказу № 1246 від 16 листопада 2023 року про призначення службового розслідування, копією витягу з наказу № 876 від 02 грудня 2023 року про результати проведення службового розслідування, копією сповіщення № 6230 та копією сповіщення сім`ї № 21.

21 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023120000001393 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

Відповідно до витягу № 20241114-1654 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_3 має статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Станом на сьогодні повідомлення про перебування вищевказаного військовослужбовця у полоні противника не надходили, що підтверджується копією листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 14 жовтня 2025 року № 34.7-зв-8549 та копією листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 13 жовтня 2025 року № 0811/34063 та відповідями від 31 грудня 2024 року та від 02 січня 2025 року.

Крім цього, згідно з листом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 17 липня 2025 року № 17.07/1 ОСОБА_3 паспортом для виїзду за кордон не користувався.

Згідно з листом Голованівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області від 25 липня 2025 року № 369-333-26 актові записи про зміну імені та смерті відносно ОСОБА_3 відсутні.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд його заяву задовольнити.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на день розгляду справи воєнні дії на зазначеній заявником території (с. Синьківка Куп`янського району Харківської області) не закінчені, а тому відлік встановленого частиною другою статті 46 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) дворічного та шестимісячного строків не розпочався, у зв`язку із чим звернення до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим є передчасним.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ангеліна І. І. звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ангелін І. І., залишено без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою її представником - адвокатом Мельник О.О. в системі «Електронний суд», на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким заяву задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що заявник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, в свою чергу, є сином ОСОБА_2 .

27 червня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07 серпня 2023 року № 219 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Відповідно до сповіщень від 17 листопада 2023 року № 21 та № 6230 солдат ОСОБА_3 , гранатометник 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти військової частини НОМЕР_1 15 листопада 2023 року після штурмових дій противника та тривалого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області, при перевірці особового складу виявився відсутнім. Станом на сьогоднішній день рахується зниклим безвісти за особливих обставин, проводяться пошуки свідків, які б могли б спростувати чи підтвердити факт потрапляння в полон чи загибелі.

21 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023120000001393 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом безвісного зникнення ОСОБА_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 листопада 2023 року № 1246 призначено службове розслідування за фактом безвісного зникнення за особливих умов військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_3 .

Відповідно до акту службового розслідування за фактом безвісного зникнення за особливих умов військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_3 останній зник безвісти внаслідок штурмових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2023 року № 876 у результаті службового розслідування встановлено факт, що солдат ОСОБА_3 безвісті зник за особливих умов.

Відповідно до листа Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 17 липня 2025 року № 17.07/1 факт виїзду ОСОБА_3 станом на 28 липня 2025 року за кордон задокументований не був.

Згідно з листом Голованівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області від 25 липня 2025 року № 369-333-26 актові записи про зміну імені та смерті відносно ОСОБА_3 відсутні.

Згідно з листами Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ, від 02 січня 2025 року та від 09 жовтня 2025 року, в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувалась.

Відповідно до листа координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 17 листопада 2025 року до координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або із сторони російської федерації про перебування ОСОБА_3 у полоні, стану здоров`я та місця утримання.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Системний аналіз частин першої та другої статті 46 ЦК Українидає підстави для висновку, що законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну (частина перша статті 46 ЦК України) та спеціальну(частина друга статті 46 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі №910/18214/19 звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22(провадження № 14-94цс24).

При цьому у пункті 67 вказаної постанови Велика Палата Верховного Судузазначила, щочастину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Аналізуючи питання щодо початку відліку передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України строку, Велика Палата Верховного Судуу пунктах 78-79 постанови від 11 грудня 2024 рокуу справі № 755/11021/22(провадження №14-94цс24) дійшла висновку, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

При таких обставинах у пунктах 70-71 зазначеного судового рішення Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визначений частиною другою статті 46 ЦК України строк потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року№ 376 (далі - Наказ №376).

У цьому Наказі № 376зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Відповідно до Наказу № 376 с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області з 22 лютого 2022 року до 04 березня 2026 року було територією активних бойових дій.З 05 березня 2026 року с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області перебуває в тимчасовій окупації російської федерації.

Установивши, що на момент звернення до суду із цією заявою (04 листопада 2025 року) та ухвалення судом першої інстанції рішення (10 грудня 2025 року) активні бойові дії на території, де зник безвісти ОСОБА_3 , не закінчилися, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки звернення до суду у цьому випадку є передчасним.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду