ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 2а-3348/10/1270

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції в м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень від 19.04.2010 року №0000612310/0 та №0000292360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду зазначені вище рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Луганський окружний адміністративний суд постановою від 27.05.2014, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Елитсрой» у зв`язку з їх нібито непідтвердженням податковими накладними.

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки господарські операції з указаним контрагентом фактично відбулися, мали реальний характер а відтак не було підстав для зменшення податкового кредиту та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та, як наслідок, відсутністю підстав для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Луганська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганської області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати відповідні судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що факт реальності господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Елітстрой» не підтверджується. Контролюючий орган наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували наявність вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 07 липня 2010 року, яким визнано винним директора контрагента позивача у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Заперечення від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 07.04.2010 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Забєліною О.М. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Ізваріним Т.Г. на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 07.04.2010 № 332 проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Інвестхолдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо податку на додану вартість за період з 01.05.2008 до 30.09.2009 за взаємовідносинами з ТОВ «Луганськ-Елитстрой» (код ЄДРПОУ 35706920).

За результатами перевірки складено акт від 07.04.2010, підписаний головними державними податковими ревізорами-інспекторами Забєліною О.М. та Ізваріним Т.Г.

Відповідно до висновків акта перевірки, ЗАТ «Інвестхолдінг» порушило вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість» та пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», унаслідок чого занизило податок на додану вартість на загальну суму 4 891 872 грн, зокрема: за травень 2008 року - 1 077 605 грн; за червень 2008 року - 594 363 грн; за липень 2008 року - 797 896 грн; за серпень 2008 року - 1 061 343 грн; за вересень 2008 року - 31 559 грн; за жовтень 2008 року - 5 081 грн; за листопад 2008 року - 9 099 грн; за липень 2009 року - 109 011 грн; за серпень 2009 року - 731 395 грн; за вересень 2009 року - 474 520 грн.

Крім того, контролюючий орган установив порушення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», унаслідок чого ЗАТ «Інвестхолдінг» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 345 396 грн.

Щодо обставин господарських операцій із ТОВ «Луганськ-Елитстрой» в акті перевірки зазначено, що 30.03.2010 до Ленінської МДПІ у м. Луганську від Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надійшла довідка від 30.03.2010 №3466/7/26-0131. Згідно із цією довідкою ТОВ «Луганськ-Елитстрой» за юридичною адресою не перебуває, його фактичне місцезнаходження не встановлено, а стосовно посадових осіб підприємства проводяться заходи щодо встановлення їхнього місцезнаходження.

Також Ленінська МДПІ у м. Луганську отримала лист Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 06.04.2010 № 3715/7/26-0131, відповідно до якого в провадженні слідчого відділу податкової міліції зазначеної інспекції перебувала кримінальна справа № 01/10/9047, порушена прокуратурою м. Луганська стосовно засновника ТОВ «Луганськ-Елитстрой» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що документи для проведення перевірки не можуть бути надані у зв`язку з їх відсутністю.

Стосовно документального підтвердження господарських операцій в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, банківських виписок, податкових накладних, актів виконаних робіт, журналів-ордерів за рахунками 20, 28, 31, 36, 37, 64, 70, 63, 68, 90 та первинних документів до них.

Водночас у цьому акті зафіксовано, що зазначені документи, зокрема видаткові та товарно-транспортні накладні, були знищені внаслідок пожежі автомобіля AUDI R8, яка сталася 12.11.2009.

Контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне включення ЗАТ «Інвестхолдінг» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв`язку з придбанням товарів у ТОВ «Луганськ-Елитстрой», оскільки відповідні операції не підтверджені податковими накладними. У зв`язку із цим податковий орган установив завищення податкового кредиту за операціями із зазначеним контрагентом на загальну суму 5 938 386 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що правочини, укладені між ЗАТ «Інвестхолдінг» та ТОВ «Луганськ-Елитстрой», є нікчемними.

На підставі акта перевірки від 07.04.2010 Ленінська МДПІ у м. Луганську прийняла такі податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010:

№0000612310/0 за формою «Р», яким ЗАТ «Інвестхолдінг» визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 891 872 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 445 936 грн;

№0000292360/0 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 345 396 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 132 791,45 грн.

Порядок визначення об`єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час спірних взаємовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порядок визначення об`єкта оподаткування, ставки та механізм сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість».

За змістом положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовами реалізації права платника податку на формування податкового кредиту є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) для їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявність належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Як убачається з акта перевірки від 07 квітня 2010 року, первинні документи щодо господарських операцій між ЗАТ «Інвестхолдінг» та ТОВ «Луганськ-Елитстрой» не були надані контролюючому органу у повному обсязі у зв`язку з їх знищенням унаслідок пожежі автомобіля AUDI R8, яка сталася 12.11.2009.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив матеріали адміністративної справи №2а-4587/10/1270 за позовом Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа - ПАТ «Інвестхолдінг», про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2010 № 00002108013/0.

У матеріалах зазначеної справи містилися первинні документи щодо господарських взаємовідносин між ЗАТ «Інвестхолдінг» та ТОВ «Луганськ-Елитстрой».

Зокрема, суд дослідив первинні документи Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, відповідно до яких останній на підставі договору № 180/15.10/70 придбав у ЗАТ «Імперія» (правонаступника ПАТ «Інвестхолдінг») феромарганець, феромолібден, ферованадій, чавун та ферохром.

Суд установив, що саме ці товари ПАТ «Інвестхолдінг» придбавало у ТОВ «Луганськ-Елитстрой» та надалі постачало Лутугинському державному науково-виробничому валковому комбінату.

На підставі досліджених матеріалів справи № 2а-4587/10/1270, у якій містилися первинні документи щодо подальшого постачання товарів, придбаних у ТОВ «Луганськ-Елитстрой», суд першої інстанції встановив фактичне здійснення господарських операцій із купівлі-продажу зазначених товарів.

У касаційній скарзі скаржник не наводить жодних зауважень чи заперечень щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин подальшого постачання позивачем товарів, придбаних у ТОВ «Луганськ-Елитстрой». З огляду на відсутність первинних документів з причин, незалежних від позивача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги документи, що містилися в матеріалах іншої адміністративної справи № 2а-4587/10/1270, як докази фактичного руху товарів та їх подальшого використання в господарській діяльності позивача.

При цьому обставини знищення первинних документів були відомі самому контролюючому органу та відображені в акті перевірки від 07.04.2010. За таких обставин ненадання цих документів під час перевірки не виключало можливості дослідження судами інших доказів, зокрема первинних документів, наявних у матеріалах іншої адміністративної справи, для встановлення фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Та обставина, що матеріали адміністративної справи № 2а-4587/10/1270 залишилися на тимчасово окупованій території України, не спростовує факту їх дослідження судом першої інстанції під час розгляду цієї справи. При цьому відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не висловлював жодних заперечень щодо фактичної наявності відповідних первинних документів у матеріалах зазначеної справи.

Надаючи оцінку цим доводам, суди попередніх інстанцій установили, що під час розгляду справи Луганський окружний адміністративний суд направив судовий запит до Жовтневого районного суду м. Луганська щодо надання належним чином засвідченої копії зазначеного вироку, яка надійшла до суду першої інстанції 02.05.2014.

Зі змісту цього вироку суд першої інстанції встановив, що засновник ТОВ «Луганськ-Елитстрой» приблизно в січні 2010 року погодився на пропозицію невстановленої під час досудового слідства особи здійснити фіктивне підприємництво шляхом придбання (перереєстрації) ТОВ «Луганськ-Елитстрой» з метою прикриття незаконної діяльності.

Водночас суди звернули увагу, що зазначеним вироком не встановлено жодних обставин, які стосуються господарських взаємовідносин між ЗАТ «Інвестхолдінг» та ТОВ «Луганськ-Елитстрой» у період, охоплений податковою перевіркою, а саме з 01 травня 2008 року до 30 вересня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з оцінкою судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати зазначений вирок доказом нереальності спірних господарських операцій.

Верховний Суд наголошує, що особа стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, став засновником ТОВ «Луганськ-Елитстрой» приблизно в січні 2010 року, тоді як господарські операції, правомірність відображення яких у податковому обліку є предметом цього спору, здійснювалися протягом 2008- 2009 років.

Отже, інкриміновані дії, пов`язані з придбанням (перереєстрацією) підприємства у 2010 році, не охоплюють періоду здійснення спірних господарських операцій. При цьому вирок не містить висновків щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Луганськ-Елитстрой» у 2008- 2009 роках.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання контролюючого органу на зазначений вирок як на доказ нереальності спірних господарських операцій, оскільки встановлені ним обставини не стосуються правовідносин, які є предметом розгляду в цій справі.

Відтак, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -