ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 641/6933/25

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт, який має юридичне значення, а саме, що інформація, яка розміщена на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації.

Заява мотивована тим, що у квітні 2025 року їй стало відомо про розміщення на вебсайті «Миротворець» «Центр дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 статті з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», за змістом якої український завод АВТОЕНТЕРПРАЙЗ з 2016 року постачав продукцію до рф, а у 2021 році підприємство розпочало партнерство із кримським бізнесменом, який на базі харківської продукції розбудував мережу заправних станцій в Криму під егідою окупаційної «влади» півострова. Центр «Миротворець» просить правоохоронні органи розглядати цю публікацію як заяву про вчинення громадянином усвідомлених дій проти національної безпеки України, світу, безпеки людства і міжнародного правопорядку.

У вказаній статті містяться дані про неї як заступника директора вказаного підприємства, зазначені ПІБ, дата народження, код РНОКПП, місце народження, посада депутата, які повністю співпадають із її анкетними даними. Крім того, до зазначеної статті долучені її особисті фото.

09 квітня 2025 року вона направила на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 лист щодо недостовірності викладеної стосовно неї та компанії «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» інформації, однак відповіді з сайту не надійшло.

Крім того, нею вживались заходи щодо встановлення власника інтернет-ресурсу, на якому викладено оспорювану дискредитуючу інформацію про неї, а також щодо встановлення автора оскаржуваної статті, однак їх встановити не виявилось неможливим.

Так, в реєстраційних даних доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінках цього сайту не виявлено розміщених свідчень про власника сайту, а контактними даними сайту вказано «Langley, VA, USA Warszawa, ІНФОРМАЦІЯ_8», тобто зазначений сайт використовується без обмежень та не належить до публічних доменів українського сегменту мережі Інтернет. Також на сайті не виявлено даних про автора статті.

Відповідно отриманої інформації за пошуком у базі даних WHOIS щодо отримання інформації про домен ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація про нього зареєстрована 06 листопада 2015 року, однак детальна інформація про представника реєстранта, контактної особи з технічних питань відсутня. Статус домену зазначений «client transfer prohibited», що в перекладі з англійської означає «передача клієнта заборонена». У вказаному витязі наявна інформація тільки про Cloudflare - це мережа серверів по всьому світу, до якої люди підключають свої сайти, щоб збільшити швидкість їх завантаження і захистити від DDoS-атак. Отже, жодної інформації про власника сайту та домену ІНФОРМАЦІЯ_4 у загальному доступі немає.

З огляду на неможливість встановити власника вебсайту і автора статті, єдиним законним способом відновити її порушені права є встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.

19 вересня 2025 року ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова відмовлено у відкритті провадження.

Суд першої інстанції керувався тим, що стосовно поширення негативної інформації в мережі Інтернет відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту/порталу. Саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім`я) зобов`язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві. Якщо ж автор поширеної інформації невідомий або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація має анонімний характер і доступ до сайту є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник вебсайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Із поданої заяви про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації та її спростування вбачається спір про право між заявницею та власником вебсайту, доказів неможливості отримання інформації про якого не надано, тому вказана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

12 лютого 2026 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 посилалася на неможливість встановити власника вебсайту «Миротворець» та автора статті. Як доказ цього заявниця надала результат пошуку в базі даних WHOIS від 15 вересня 2025 року, згідно з яким ім`я домену «myrotvorets.center», статус «client transfer prohibited», що в перекладі з англійської означає «передача клієнта заборонена», реєстратор Cloudflare.Inc, пошта для повідомлень ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте зазначена інформація не свідчить про неможливість отримання даних щодо власника вебсайту. Встановити власника вебсайту можливо за умови вчинення певних дій, які залежать від ініціативи заявниці, але заявниця таких дій не здійснила. Так, дані про реєстранта доменного імені можливо витребувати у реєстратора цього доменного імені, дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення вебсайту на спеціалізованому вебсервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера вебсайту; дані про володільця облікового запису, що використовуються для розміщення вебсайту у мережі Інтернет - у реєстранта доменого імені та/або отримувача послуг хостинга. Суд першої інстанції, встановивши знеособленість даних про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, з метою встановлення власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4, зробив правильний висновок про можливість отримати відповідні дані у реєстратора доменного імені Cloudflare, Inc. за адресою електронної пошти. Також суд обґрунтовано вказав, що матеріали справи не містять доказів вжиття заявницею заходів витребування інформації в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, яким є Дочірнє підприємство (далі - ДП) «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес». Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що встановити власника вебсайту і автора оскаржуваної статті немає можливості, а суд не роз`яснив, які саме дії вона має вчинити. Поширювач інформації, яку заявниця вважає недостовірною, не встановлений саме ОСОБА_1 , а не невідомий взагалі, а тому вона не позбавлена можливості після встановлення власника вебсайту звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження.

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С. С. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року в справі

№ 504/4099/16-ц, від 03 липня 2024 року в справі № 369/627/23, про те, що відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації у порядку окремого провадження.

На сайті «Миротворець» ІНФОРМАЦІЯ_4 є порядок виключення із загального доступу відомостей про об`єкти досліджень центру «Миротворець». Керуючись зазначеним порядком, 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , дотримуючись порядку виключення із загального доступу відомостей про об`єкти досліджень центру «Миротворець» направила на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 запит із обґрунтуванням, щодо недостовірності та перекрученості викладеної стосовно неї та компанії «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» інформації. Станом на день подання заяви до суду відповідь не надійшла.

Використання Cloudflare не свідчить про те, що ця компанія є власником вебресурсу або володіє інформацією про особу адміністратора сайту у відкритому доступі. Наявність у WHOIS-даних або у відкритих мережевих сервісах згадки про Cloudflare означає лише те, що: домен використовує інфраструктуру CDN-мережі; трафік вебсайту проходить через сервери Cloudflare; справжня IP-адреса сервера прихована. Відповідно, така інформація жодним чином не дозволяє ідентифікувати реального власника вебсайту або автора публікації.

Указує, що згідно з публічною інформацією, що перебуває у відкритому доступі, сайт, на якому була поширена, на думку заявниці, недостовірна інформація, не належить до публічних доменів українського сегменту мережі Інтернет. Сайт ІНФОРМАЦІЯ_7 не має стосунку до українських засобів масової інформації та відсутній у Переліку суб`єктів у сфері медіа станом на 01 лютого 2026 року. Сам факт знеособлення інформації про реєстранта доменного імені у базі WHOIS свідчить про застосування механізмів приховування персональних даних, що фактично унеможливлює ідентифікацію власника вебсайту без використання спеціальних процесуальних інструментів. Встановити автора статті та власника сайту неможливо.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку встановлюються такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року в справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то під час розгляду відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Тобто Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснували про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Заявниця звернулася до суду в порядку окремого провадження, зазначивши про неможливість встановити власника вебсайту і автора статті з поширеною стосовно неї інформацією.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. Тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23), на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

Відповідно до матеріалів справи заявниця вживала заходи щодо встановлення власника інтернет-ресурсу, на якому викладено оспорювану інформацію про неї, а також щодо встановлення автора оскаржуваної статті, однак їх встановити не виявилось можливим.

Зокрема, в реєстраційних даних доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінках цього сайту не виявлено розміщених свідчень про власника сайту, а контактними даними сайту вказано «Langley, VA, USA Warszawa, ІНФОРМАЦІЯ_8». Також на сайті не виявлено даних про автора статті.

Відповідно до отриманої інформації за пошуком у базі даних WHOIS про домен ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація про нього зареєстрована 06 листопада 2015 року, однак про представника реєстранта, контактну особу з технічних питань дані відсутні. Статус домену зазначений «client transfer prohibited», що в перекладі з англійської означає «передача клієнта заборонена».

На сайті «Миротворець» ІНФОРМАЦІЯ_4 є порядок виключення із загального доступу відомостей про об`єкти досліджень центру «Миротворець». Керуючись зазначеним порядком, 09квітня 2025 року ОСОБА_1 направила на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 запит із обґрунтуванням щодо недостовірності та перекрученості викладеної стосовно неї та компанії «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» інформації. Станом на день подання нею заяви до судувідповідь не надійшла.

Суди в цій справі не дали належної правової оцінки доводами заявниці про те, що сам факт знеособлення інформації про реєстранта доменного імені у базі WHOIS свідчить про застосування механізмів приховування персональних даних, що фактично унеможливлює ідентифікацію власника вебсайту без використання спеціальних процесуальних інструментів; що їй не вдалося встановити автора статті та власника сайту, на якому була розповсюджена інформація, яку вона вважає недостовірною та такою, що підлягає спростуванню.

Пославшись на те, що матеріали справи не містять доказів вжиття заявницею заходів витребування інформації власника сайту в ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»,та те, що поширювач інформації, яку заявниця вважає недостовірною, не встановлений саме ОСОБА_1 , а не невідомий взагалі, а тому вона не позбавлена можливості після встановлення власника вебсайту звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження, суди не врахували, що заява про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження подана не за умов невідомості власника вебсайту, а через встановлення факту відсутності відомостей про нього.

Поза увагою судів залишилось те, що саме відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації у порядку окремого провадження за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Такі ж висновки містить постанова Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 369/627/23, наведена у касаційній скарзі.

Крім того, ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» є адміністратором системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, а заявниця неодноразово наголошувала на тому, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_4 не належить до публічних доменів українського сегменту мережі Інтернет («Langley, VA, USA Warszawa, ІНФОРМАЦІЯ_8»).

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відкриття провадження у справі є передчасними.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду