ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/44373/24

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі - ТОВ «ФК «Ю-Бейс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у справі № 242/656/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 61126752, у якому, з метою реалізації майна боржника, було призначено електронний аукціон.

Зважаючи на те, що належне ОСОБА_2 нерухоме майно не було реалізоване на третіх електронних торгах, ТОВ «ФК «Ю-Бейс» набуло право власності на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не може користуватися належним йому нерухомим майном, оскільки вони зі ОСОБА_1 не досягли домовленості щодо користування квартирами, а здійснити поділ квартир в натурі на окремі ізольовані об`єкти технічно неможливо, позивач просив суд припинити право власності ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства грошову компенсацію вартості належних товариству часток у загальному розмірі 15 160 350,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Ю-Бейс» задоволено.

Припинено право власності ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на 1/2 частку квартири № 3 , яка складається з п`яти житлових кімнат, загальною площею 131,1 кв. м, житловою прощею 88,80 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1712255080000), та на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 . Київ.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 3 , яка складається з п`яти житлових кімнат, загальною площею 131,1 кв. м, житловою прощею 88,80 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1712255080000), та на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 . Київ.

Стягнено зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ю-Бейс» компенсацію вартості частки квартири № 3 у розмірі 8 062 650,00 грн та компенсацію вартості 1/2 частки квартири № 4 у розмірі 7 097 700,00 грн.

Стягнено зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ю-Бейс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 227 405,25 грн.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК

«Ю-Бейс» використало всі можливі способи та засоби повідомлення відповідачки стосовно пропозиції викупу часток квартир, які належать товариству.

Встановивши, що спірні квартири неможливо поділити в натурі без втрати їх цільового призначення, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим, припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам позивача, суд вважав доведеним наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, які в сукупності з обставиною, передбаченою пунктом частини першої цієї статті, є підставою для задоволення позову, оскільки умови застосування положень статті 365 ЦК України знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим право власності позивача на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку № 4 підлягає припиненню з визнанням права власності на зазначене нерухоме майно за відповідачем, та стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації у загальному розмірі 15 160 350,00 грн (7 097 700,00 грн та 8 062 650,00 грн).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачка була повідомлена про час та місце розгляду справи у спосіб, передбачений чинним Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), у судове засідання не з`явилася, доказів поважності неявки не надала, а також не надавала суду заперечень на позов разом із доказами, на які вона посилається, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, оскільки відсутня сукупність обставин, передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ ФК «Ю-Бейс», звертаючись із до суду з позовом, одночасно посилалося на статтю 364 ЦК України, та статтю 365 ЦК України, якими врегульовано різний механізм припинення права на частку у спільному майні.

Як статтею 364 ЦК України, так і статтею 365 ЦК України визначено механізми припинення для одного чи декількох співвласників частки у праві на об`єкт спільної сумісної власності, і такий механізм залежить від правового результату, якого хоче досягнути співвласник, який ініціює вирішення спору.

ТОВ ФК «Ю-Бейс» просило припинити його право власності на 1/2 частку у кожній квартирі, визнати право власності на вказані частки за ОСОБА_1 , натомість стягнути з відповідачки на його користь компенсацію вартості належних йому часток.

Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки, та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані статтею 364 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, задовольняючи позовні вимоги товариства, застосовав правовий механізм припинення права особи на частку у спільному майні, визначений статтею 365 ЦК України, не з`ясував усіх обставин, які підлягали з`ясуванню для застосування положень статті 364 ЦК України.

Позивач не довів неможливості користуватися належними йому частками у спірних квартирах спільно з відповідачкою, а також наявність у ОСОБА_1 фінансової спроможності сплатити компенсацію вартості часток квартир та що така виплата не становитиме для неї надмірного тягаря.

Апеляційний суд урахував, що відсутність згоди відповідачки на викуп належних позивачу часток квартир, фактично є примусом, що може свідчити про порушення прав відповідачки, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку.

Зважаючи на значну ринкову вартість 1/2 частки квартири № 3 та 1/2 частки квартири № 4 , шо розташовані на АДРЕСА_5 (7 097 700,00 грн та 8 062 650,00 грн, відповідно), а також відсутність у матеріалах справи відомостей про майновий стан відповідачки та наявність у неї можливості сплатити вказані грошові кошти, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виконання рішення суду про стягнення компенсації може призвести до звернення стягнення на обидві квартири в цілому і, відповідно, позбавлення відповідачки права власності на житло.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого суду про те, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог інтересам відповідачки не буде завдано шкоди.

Таким чином, установивши, що позивач не довів, що ОСОБА_1 спроможна виплатити товариству компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на частки у спільному майні та що сплата такої компенсації не становитиме для неї надмірного тягаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

У травні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, товариство просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ «ФК «Ю-Бейс» посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 364 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме у випадку наявності у відповідача кількох об`єктів нерухомого майна, за відсутності ризику втрати єдиного житла, при можливості виконання рішення за рахунок майна боржника (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Посилається на те, що на порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ю-Бейс» посилався як на статтю 364, так і на статтю 365 ЦК України. Однак суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 365 ЦК України, не встановив обставин, які підлягали доведенню для застосування статті 364 ЦК України.

Розглянувши справу без участі відповідача, суд першої інстанції на порушення норм процесуального права належно не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, щодо майнового стану та фінансової спроможності відповідачки сплатити компенсацію вартості належних позивачу часток у спірних квартирах, що стало підставою для скасування рішення місцевого суду апеляційним судом.

Водночас суд апеляційної інстанції також не дослідив усі докази, які були надані сторонами, на надав їм належної оцінки, не здійснив правової кваліфікації правовідносин сторін, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що у спорі, в якому особа просить суд припинити її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної часткової власності на майно та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка не має фінансової можливості сплатити товариству компенсацію вартості належних йому часток у праві власності на спірне нерухоме майно, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, зазначене не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної часткової власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач.

Апеляційний суд помилково застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, які не є релевантними до спірних правовідносин, зокрема з огляду на те, що спірні квартири не є єдиним житлом відповідачки. Крім того, на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду не існувало.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що матеріали справи містять відомості про наявність у власності відповідачки іншого нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири, загальною площею 70,6 кв. м, у м. Донецьку; висновку експерта, який підтверджує неподільність спірного нерухомого майна; факту проживання ОСОБА_1 у Сполучених Штатах Америки (Маямі).

У червні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Євдокименко М. С., у якому вона просить у частині касаційного оскарження, відкритого за пунктом 3 частин другої статті 389 ЦПК України, вирішити питання про застосування пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, якщо колегія дійде висновку про наявність уже сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах; у решті доводів касаційної скарги - відмовити у її задоволенні, а постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи позивача про те, що спірні квартири є двома окремими об`єктами, а відповідачка після задоволення позову залишиться власницею однієї квартири вартістю понад 15 000 000,00 грн, не відповідають дійсності, оскільки позивачу відомо, що квартири № 3 та № 4 фактично не існують як самостійні об`єкти нерухомого майна, з огляду на їх об`єднання одне житлове приміщення;

Вирішуючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що для оцінки пропорційності втручання значення має наявність іншого доступного житла саме на підконтрольній території України. Квартира на окупованій території не гарантує реального доступу, збереженості майна та можливості користування. Покладатися на таку нерухомість при вирішенні питання про позбавлення людини єдиного житла на неокупованій території означало б ігнорувати реалії воєнного стану та принцип справедливості.

Апеляційний суд правильно застосував критерії пропорційності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом у запропонованій позивачем конструкції та фактично спрямований на примусове покладення на відповідачку багатомільйонного грошового зобов`язання без її волевиявлення та без встановлення фінансової спроможності виконати таке рішення (розмір заявленої компенсації є таким, що апеляційний суд обґрунтовано поставив питання про реальну можливість її сплати без надмірного тягаря для відповідачки).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 травня 2026 року касаційну скаргу ТО «ФК «Ю-Бейс» на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.↗, судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д.↗, Лідовець Р. А.↗

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/44373/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У липні 2026 року матеріали справи № 761/44373/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна ТОВ «ФК «Ю-Бейс» задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 травня 1995 року до 21 липня 1999 року.

За договором купівлі-продажу квартири від 19 вересня 1997 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_6 .

За договором купівлі-продажу квартири від 05 листопада 1997 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 у справі № 242/656/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

29 листопада 2018 року державним реєстратором департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року у справі № 242/656/18 було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 3 , загальною площею 131,1 кв. м, житловою 88,8 кв. м, що складається з п`яти кімнат (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1712255080000) та на 1/2 частку квартири № 4 , загальною площею 113,8 кв. м, житловою 71,9 кв. м, що складається з чотирьох кімнат (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714267880000), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2005 року № 2005-141 у розмірі 357 224,86 дол. США.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В. перебуває зведене виконавче провадження № 61126752 з примусового виконання кількох судових рішень про стягнення коштів зі ОСОБА_2 .

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В. від 27 квітня 2023 року, 1/2 частка п`ятикімнатної квартири, загальною площею 131,10 кв. м, житловою площею 88,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , підлягає передачі стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» за ціною третього електронного аукціону, що не відбувся, - 3 695 720 грн, у рахунок часткового погашення боргу в розмірі 357 224,86 дол. США та 138 186,59 грн за виконавчим листом від 04 грудня 2017 року, виданим Селидівським міським судом Донецької області.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В. від 27 квітня 2023 року, 1/2 частка чотирикімнатної квартири, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 підлягає передачі стягувачу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» за ціною третього електронного аукціону, що не відбувся, - 3 284 750,00 грн, у рахунок часткового погашення боргу у розмірі 357 224,86 дол. США та 138 186,59 грн за виконавчим листом від 04 грудня 2017 року, виданим Селидівським міським судом Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Ю-Бейс» є співвласниками квартир № 3 та АДРЕСА_9 .

Згідно з висновком судового експерта Стасюк М. Ю. від 02 квітня 2024 року № 02/04/24, складеним на підставі заяви представника ТОВ ФК «Ю-Бейс» за результатами проведення будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, розділити об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до часток співвласників із утворенням ізольованих квартир не є можливим.

Ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 та складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 113,8 кв. м, житловою площею 71,90 кв. м, що належить ТОВ ФК «Ю-Бейс», становить 7 097 700,00 грн.

Згідно з висновком судового експерта Стасюк М. Ю. від 01 квітня 2024 року № 01/04/24, складеним на підставі заяви представника ТОВ ФК «Ю-Бейс», за результатами проведення будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, розділити об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_6 , відповідно до часток співвласників із утворенням ізольованих квартир не є можливим.

Ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_6 , та складається з п`яти житлових кімнат, загальною площею 131,1 кв. м, житловою площею 88,80 кв. м, та належить ТОВ ФК «Ю-Бейс», становить 8 062 650,00 грн.

05 серпня 2024 року ТОВ ФК «Ю-Бейс» направило ОСОБА_1 пропозицію щодо викупу 1/2 частки квартири № 3 та 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , за ціною, вказаною у висновках експерта.

Згідно з відомостями з офіційного сайту Укрпошти вказане відправлення відповідачка не отримала.

Крім того, в газеті «Експрес об`ява» № 32-34 (5459) від 28 серпня - 10 вересня 2024 року розміщено пропозицію ТОВ ФК «Ю-Бейс», яка адресована ОСОБА_1 про викуп 1/2 частки квартири № 3 та 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

У постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.

Присудження компенсації на користь одного співвласника вартості його частки з інших співвласників за умови неможливості виділу її у натурі з неподільної речі не може відбуватися, якщо виконання такого рішення призведе до звернення стягнення на цю ж річ, яка є єдиним житлом (див. пункти 76-77 вказаної постанови).

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що стягнення з відповідачки грошової компенсації у загальному розмірі 15 160 350,00 грн, за відсутності належних доказів її фінансової спроможності сплатити позивачу вказану суму грошових коштів, може призвести до звернення стягнення на обидві квартири та, відповідно, до порушення прав ОСОБА_1 , яка не має іншого житла, крім того, яке розташоване на тимчасово окупованій території України (м. Донецьк), дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову в обраний позивачем спосіб (стягнення компенсації вартості його часток квартир).

У контексті наведеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ТОВ «ФК

«Ю-Бейс» відповідно до статті 361 ЦК України має право самостійно розпорядитися належними йому 1/2 часткою квартири № 3 та 1/2 часткою квартири АДРЕСА_2 , повідомивши, у разі продажу, іншого співвласника - ОСОБА_1 , у порядку, передбаченому статтею 362 ЦК України, а у разі її відмови - продати свою частку іншій особі (частина друга статті 362 ЦК України).

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка не має фінансової можливості сплатити товариству компенсацію вартості належних йому часток у праві власності на спірне нерухоме майно, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, є необґрунтованими.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, зокрема з огляду на те, що на момент вирішення справи судом першої інстанції, згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду не існувало, оскільки згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при цьому врахуванню підлягають саме останні висновки Верховного Суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається у касаційному порядку сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до помилкового тлумачення заявником висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, щодо застосування до спірних правовідносин статті 364 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Ю-Бейс», суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 365 ЦПК України, суд апеляційної інстанції правильно здійснив правову кваліфікацію правовідносин сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначив, яка правова норма підлягала застосуванню для вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та надавши належну оцінку фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

Позивач рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржував.

З огляду на те, що постанова Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга ТОВ «ФК «Ю-Бейс» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду