ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/4168/24

Описова частина

У квітні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) до ОСОБА_2 про стягнення пайового внеску.

Позовну заяву Департамент мотивував тим, що 15 липня 2020 року надійшло повідомлення про початок будівельних робіт за об`єктом «реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000.78.048.0005 є відповідач.

Позивач указував, що будівництво об`єкта розпочалось у 2020 році, відповідача мав обов`язок звернутись до нього із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва.

31 березня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101210322755, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не виконав вимоги законодавства та не звернувся до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об`єкта будівництва та не сплатив її.

Департамент просив суд стягнути з ОСОБА_2 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету суму пайового внеску у розмірі 957 448,07 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року позов Департаменту до ОСОБА_2 про стягнення пайового внеску задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету суму пайового внеску у розмірі 957 448,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту 11 489,38 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у 2020 році відповідач здійснив реконструкцію житла за адресою: АДРЕСА_1 , та 31 березня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації цього об`єкта.

Станом на дату початку будівництва була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідач не укладав. Суд зазначив, що розмір пайового внеску необхідно обраховувати, виходячи із площі житлового будинку, яка зазначена у декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва. При визначенні розміру пайового внеску, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи положення підпункту 6.4.3 пункту 6.4 розділу VІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415, у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033, (далі - Порядок), виходив з наведеної у позовній заяві формули та розміру нормативу одиниці створеної потужності.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків

16 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, справу витребувано із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норма матеріального права та порушили норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Суди не визначили конкретної дати виникнення у нього обов`язку щодо сплати коштів у якості внеску пайової участі.

Не визначено час настання юридичного факту і певний спосіб як недоговірне зобов`язання, передбачене статтею 1212 ЦК України, яке виникло у відповідача, а саме: з моменту безпідставно отриманого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Указує, що статтею 1212 ЦК України врегульовано недоговірні відносини. Частина друга статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України, не застосовується.

У березні 2026 року Департамент подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033.

Відповідно до пункту 6.4.2 Порядку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою для житлових будинків та квартир: РПУ = S об`єкта х N житл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених у пункті 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн / кв. м).

Згідно наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16 липня 2026 року № 1397 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві становить 24 764,00 грн.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:78:048:0005, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 1 923,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3

15 липня 2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 051200715957 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:048:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом є реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок, клас наслідків - СС1.

31 березня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

02 вересня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив ОСОБА_3 претензію від 31 серпня 2021 року № 050/08-5301 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва з вимогою протягом 10 календарних днів з дня отримання листа звернутись до департаменту економіки та інвестицій про укладення договору пайової участі.

05 жовтня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) отримав від ОСОБА_2 відповідь на претензію, в якій зазначив про відсутність правової підстави щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва.

09 листопада 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив ОСОБА_3 лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва від 01 листопада 2021 року № 050/08-6364 з повторною вимогою звернутися до Департаменту з метою укладення договору пайової участі.

20 жовтня 2023 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив ОСОБА_3 вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, згідно з яким розмір пайового внеску становить 952 869,19 грн.

Розмір пайового внеску ОСОБА_2 становить 952 869,19 грн (1 923,90 х 24 764,00 грн х 2 %).

Мотивувальна частина

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 липня 2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 051200715957 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:048:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом є реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок, клас наслідків - СС1.

31 березня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на дату початку будівництва була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до частин другої, третьої якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 40 зазначеного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі Закону.

Строк, визначений Законом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (див., зокрема постанову Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у cправі № 918/618/24).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, на момент реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта реконструкція (31 березня 2021 року), стаття 40 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 17 грудня 2024 року у справі № 903/283/24, від 03 грудня 2024 року у справі № 910/6226/23, від 20 серпня 2024 року у справі № 910/7707/19, від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21 вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 903/283/24 зазначив «Для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію».

Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

У справі, яка переглядається, суди встановили і учасники справи не заперечували, що договір про сплату коштів пайової участі між Департаментом та ОСОБА_4 не укладався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21), розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, також зауважила, що:

«- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».

Після завершення будівництва Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з цією декларацією, загальна площа будинку становить 1 923,90 кв. м, об`єкт будівництва введено в експлуатацію у березні 2021 року.

Установивши, що позивач, як замовник будівництва, до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звертався, та, як наслідок, грошові кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту до місцевого бюджету не сплачував, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_4 норми статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.

При цьому, суди правильно обрахували розмір пайового внеску при реконструкції будинку, враховуючи загальну площу побудованого відповідачем будинку, яка зазначена у декларації про готовність до експлуатації об`єкта реконструкції № КВ101210322755.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема у постанові від 10 лютого 2026 року у справі № 754/8499/23 (провадження № 61-681св25).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості, а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків останніх.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23), що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цій справі витікають із зобов`язань, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

У справі, що переглядається, судами встановлені інші фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин. Суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Вказані та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду