ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/907/26

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2026 року керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Позивач, КОДА) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Ленд" (далі - Відповідач-1, ТОВ "Глобал Ленд"), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3, ОСОБА_2 ), в якому просив:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2023 № 2116, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяла ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2116, відповідно до умов якого у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0.9900 гектара, кадастровий номер: 3220882600:04:005:0033;

- визнати недійсним акт приймання-передачі майна, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Глобал Ленд", зареєстрований в реєстрі 28.10.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак О.В. за № № 2446, 2447, відповідно до умов якого ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Глобал Ленд" передано об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:005:0033 площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2841856132208;

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:005:0033, площею 0,99 га на користь ОСОБА_2 .

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор пояснював, що Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 27.04.2023 у справі № 359/1726/16-ц, яке Київський апеляційний суд своєю постановою від 10.09.2025 залишив без змін, частково задовольнив позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до КОДА, Бориспільської РДА, ОСОБА_2 та інших про витребування земельних ділянок, згідно з яким з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України витребувано земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0033.

3. За доводами Прокурора, після ухвалення рішення у справі № 359/1726/16-ц ОСОБА_2 , від імені якої діяла ОСОБА_3 , відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , яка надалі передала її до статутного капіталу ТОВ "Глобал Ленд". Прокурор вважав, що зазначені правочини були спрямовані на унеможливлення виконання рішення про витребування ділянки на користь держави, та з цих підстав оспорив їх.

Узагальнений зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд Київської області ухвалою від 06.04.2026 відмовив у відкритті провадження за поданим Прокурором позовом у цій справі.

5. Ухвалу мотивував висновками про те, що спір між сторонами цієї справи не підлягає розгляду в господарському суді. Суд пояснив, що даний спір не є спором, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, не є він корпоративним, а є спором про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації і стосується захисту порушених прав Позивача у цивільних відносинах, відтак належить до юрисдикції загального суду.

6. Північний апеляційний господарський суд з наведеними висновками господарського суду першої інстанції погодився, а тому своєю постановою від 23.06.2026 ухвалу місцевого суду від 06.04.2026 залишив без змін.

Касаційна скарга

7. Не погодившись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі також Прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити цю справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у ній.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи скаржника

8. У касаційній скарзі Прокурор стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неврахування ними висновків, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 31.03.2021 у справі № 740/612/19, від 08.09.2021 у справі № 464/1455/16-ц, від 29.09.2021 у справі № 361/6229/19, від 29.06.2022 у справі № 757/69759/17-ц, від 03.09.2025 у справі № 638/8782/20, від 09.04.2025 у справі № 757/22777/23-ц, відповідно до яких позовні вимоги про визнання недійсними правочинів при реалізації корпоративних прав, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, а також про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мають розглядатися господарським судом;

- від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, відповідно до яких критеріями розмежування судової юрисдикції є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ;

- від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24, відповідно до якого спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції;

- від 19.03.2025 у справі № 910/17462/23, від 19.03.2025 у справі № 910/17461/23, відповідно до яких у порядку господарського судочинства слід розглядати позовну вимогу про визнання недійсним правочину з підстав його фраудаторності - акта приймання-передачі майна в статутний капітал товариства;

- від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, відповідно до якого під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі;

- від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, відповідно до якого згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- від 20.05.2026 у справі № 911/3678/25, відповідно до якого позовну заяву необхідно розглядати в господарському судочинстві у зв`язку з тим, що на момент звернення з позовом до суду володільцем спірного майна є ТОВ, незважаючи на те, що фізична особа відчужила майно шляхом його внесення до статутного капіталу цього товариства. Критеріями розмежування судової юрисдикції є не лише суб`єктний склад, а й характер спірних правовідносин у їх сукупності.

9. Прокурор узагальнено наполягає, що неспростовним є той факт, що на момент звернення до суду кінцевим власником спірної земельної ділянки було ТОВ "Глобал Ленд", яке набуло право власності внаслідок внесення цієї ділянки до статутного капіталу товариства. Отже, предметом судового розгляду у даній справі є саме законність виникнення права власності юридичної особи на спірне майно та його повернення від кінцевого набувача до попереднього номінального власника задля відновлення становища держави, яка за таких умов зможе реалізувати своє право на розпорядження спірною земельною ділянкою та цим самим відновити порушене право власності. На думку скаржника, означене доводить підсудність цієї справи саме господарському суду і водночас спростовує помилкові висновки судів попередніх інстанцій.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10. Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів не скористались.

11. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29.07.2025 (Студенець В. І. - головуючий, судді: Бакуліна С. В., Кібенко О. Р.) відкрив касаційне провадження у цій справі.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу цієї справи між суддями від 31.08.2026 у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О. Р. її замінено на суддю Кролевець О. А.

13. 09.09.2026 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу про задоволення заяви суддів Студенця В. І. - головуючого, Бакуліної С. В., Кролевець О. А. про самовідвід у даній справі.

14. Справу № 911/907/26 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С.↗ - головуючий, Берднік І. С.↗, Зуєв В. А.↗

16. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2026 прийняв цю справу до провадження означеної колегії суддів.

17. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Пономаренко А. Є.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

20. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого суду про відмову у відкритті провадження, залишена без змін судом апеляційної інстанції. Звідси питання, яке належить вирішити Верховному Суду, полягає у визначенні юрисдикційної належності спору за заявленими Прокурором предметом і підставами позову.

21. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

22. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

23. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

24. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

25. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

26. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

27. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

28. Означена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

29. Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

30. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

31. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

32. У свою чергу, відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

33. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, в частині першій якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

34. Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

35. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

36. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

37. Означена правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

38. В свою чергу у постановах від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

39. Як вбачається зі змісту позиції та пояснень Прокурора у цій справі, останній зазначає, що за Договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2116 від 05.12.2023 спірну земельну ділянку відчужено від ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 . На думку заявника, вказаний правочин є фраудаторним і вчинений під час реалізації корпоративних прав, оскільки ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Глобал Ленд", а ОСОБА_3 - засновником цього ж товариства.

40. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що під час укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2116 від 05.12.2023 його сторони - ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 діяли як фізичні особи, не мали статусу суб`єктів підприємницької діяльності та не виступали від імені чи в інтересах ТОВ "Глобал Ленд".

41. Разом з цим, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, не мають господарського характеру, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

42. Колегія суддів зауважує, що безпосереднім предметом оспорювання у цій справі є, зокрема, правочин між фізичними особами щодо відчуження земельної ділянки. Його правові наслідки становлять предмет судової перевірки, а повернення ділянки одній зі сторін цього правочину визначено Прокурором як кінцевий результат заявленого способу захисту.

43. Отже, участь фізичних осіб у цьому спорі не є формальною та не зводиться до можливого опосередкованого впливу рішення на їхні права.

44. Колегія суддів також враховує, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

45. Прокурор наголошує, що ОСОБА_1 , яка є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Глобал Ленд", вчинила фраудаторний правочин щодо передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу вказаного товариства, а отже цей правочин було здійснено під час реалізації корпоративних прав.

46. Проте саме стверджувана спрямованість цих дій на порушення майнового інтересу держави й становить спільну підставу заявлених вимог. Тобто оспорювання передання ділянки до статутного капіталу ТОВ "Глобал Ленд" у цьому позові є складовою оспорювання послідовного відчуження одного об`єкта нерухомості. Прокурор не заявляє вимог щодо належності чи розміру часток або складу учасників товариства.

47. Відсутність таких вимог та корпоративних прав у Позивача сама собою не виключає застосування пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України. Проте у сукупності з предметом, підставами та заявленим результатом цього позову вона підтверджує, що спір стосується правомірності розпорядження земельною ділянкою та усунення наслідків її відчуження.

48. Та обставина, що останній із набувачів отримав майно як внесок до статутного капіталу, не змінює правової природи попереднього договору між фізичними особами та не означає, що весь спір виник із реалізації корпоративних прав.

49. Апеляційний суд у цій частині обґрунтовано звернувся до постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 462/5768/22 за позовом органу, що захищає публічний майновий інтерес, до фізичної особи та товариства про скасування реєстрації, визнання недійсним акта внесення майна до статутного капіталу товариства з похідними вимогами, в якій суд касаційної інстанції виснував, що цей спір виник не між учасниками товариства, а між міською радою та іншими особами і стосується порушення цивільних прав міської ради, а тому не є корпоративним і не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Верховний Суд також зазначив про неможливість правильного вирішення вимог щодо скасування державної реєстрації права власності фізичної особи та товариства на ту саму будівлю окремо за правилами цивільного і господарського судочинства.

50. Апеляційний суд урахував зазначену постанову в частині оцінки характеру спору за сукупністю заявлених до фізичної та юридичної осіб взаємопов`язаних вимог, серед яких була вимога про недійсність акта передання нерухомого майна до статутного капіталу товариства. Колегія суддів погоджується з урахуванням апеляційним судом зазначеного висновку під час визначення юрисдикційної належності заявленого у цій справі позову з огляду на його предмет і підстави.

51. Доводи скаржника про неврахування інших висновків Верховного Суду колегія суддів оцінює з огляду на питання, вирішені у відповідних постановах, та обставини, що зумовили наведені в них висновки.

52. Так, посилання на постанови від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24 у наведеній скаржником частині стосуються загальних критеріїв розмежування судової юрисдикції: суб`єктного складу, предмета спору, характеру спірних відносин, суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та наявності спеціального законодавчого регулювання.

53. Наведені положення визначають загальні критерії розмежування судової юрисдикції та підлягають застосуванню з урахуванням конкретного предмета і підстав позову. Оскаржені судові рішення містять оцінку цих критеріїв. Саме лише посилання на ці загальні критерії не спростовує мотивів, з яких суди виходили, визначаючи юрисдикційну належність цього спору.

54. В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 вирішувалося питання юрисдикції спору, предметом якого були правочини щодо часток у статутному капіталі та пов`язані з ними корпоративні рішення і реєстраційні дії з підстав відсутності волевиявлення учасника товариства.

55. У постанові від 31.03.2021 у справі № 740/612/19 розглядався спір щодо відчуження часток у статутному капіталі ТОВ "ВКП "Аспект", рішень загальних зборів та реєстраційних дій щодо товариства. Позивачка обґрунтовувала свої вимоги порушенням її прав як спадкоємиці особи, якій належала частка.

56. У постанові від 29.09.2021 у справі № 361/6229/19 розглядався позов про недійсність договору продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Інтернешнл менеджмент сервіс", укладеного чоловіком позивачки без її згоди, та пов`язані вимоги.

57. У постанові від 29.06.2022 у справі № 757/69759/17-ц також вирішувалося питання юрисдикції позову одного з подружжя про недійсність договору, за яким інший із подружжя відчужив частку у статутному капіталі товариства.

58. Отже, у наведених справах безпосереднім предметом оспорювання були правочини щодо часток у статутному капіталі юридичних осіб та пов`язані з ними рішення і реєстраційні дії. У справі, що переглядається, такого предмета позову немає. Тому зазначені висновки підлягають врахуванню відповідно до змісту вирішених у тих справах питань і самі собою не спростовують мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій.

59. Постанова від 08.09.2021 у справі № 464/1455/16-ц має інший предмет: у ній оспорювалися рішення загальних зборів засновників, передання нерухомого майна до приватного підприємства, акти приймання-передачі та державна реєстрація. Позивач обґрунтовував вимоги переданням спільного майна подружжя без його згоди.

60. У постанові від 03.09.2025 у справі № 638/8782/20 розглядалися вимоги, пов`язані з розпорядженням майном подружжя, внесенням нерухомості до статутних капіталів приватних підприємств, рішеннями їх співвласників, наступним відчуженням майна та захистом майнових прав позивачки.

61. У зазначених справах вимоги щодо передання майна до статутного капіталу поєднувалися з оспорюванням рішень органів юридичних осіб про його формування. У цій справі такі рішення не оспорюються; позов охоплює попередній договір між фізичними особами та повернення ділянки стороні цього договору (фізичній особі) у зв`язку зі стверджуваним ухиленням від виконання рішення про її витребування.

62. У постанові від 09.04.2025 у справі № 757/22777/23-ц Верховний Суд розглядав позов прокурора в інтересах Київської міської ради щодо усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, зокрема шляхом оспорювання внесення будівлі до статутного капіталу товариства. Вимогу про недійсність відповідного акта дійсно віднесено до господарської юрисдикції. Разом із тим у справі № 757/22777/23-ц суд вирішував питання захисту власника землі від наслідків реєстрації та подальшого обігу об`єкта будівництва. У справі № 911/907/26 суди оцінювали вимогу про недійсність акта передання земельної ділянки до статутного капіталу у взаємозв`язку з оспорюванням попереднього договору між фізичними особами та вимогою про повернення ділянки стороні цього договору, з огляду на доводи Прокурора про спрямованість послідовного відчуження ділянки на унеможливлення виконання рішення про її витребування. Саме такий предмет судового захисту покладено в основу оскаржених рішень з урахуванням постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 462/5768/22.

63. У постанові від 19.03.2025 у справі № 910/17461/23 розглянуто позов АТ "Райффайзен Банк" до фізичної особи та ТОВ "Разборн-АДВ" про недійсність рішення загальних зборів, акта приймання-передачі додаткового внеску та скасування державної реєстрації. Банк обґрунтовував вимоги відчуженням майна для уникнення відповідальності перед кредитором.

64. У зазначеній постанові Верховний Суд оцінював оспорювані рішення та правочин з погляду їх фраудаторності. Питання юрисдикції позову, який також охоплює оспорювання попереднього договору між фізичними особами та повернення майна стороні цього договору, у ній не вирішувалося.

65. У постанові від 19.03.2025 у справі № 910/17462/23 розглянуто інший позов того самого банку щодо передання нерухомості до ТОВ "Разборн-АДВ". Він також ґрунтувався на стверджуваному ухиленні від виконання кредитних зобов`язань і зобов`язань за договорами поруки. Питання, яке вирішував Верховний Суд, стосувалося оцінки рішення загальних зборів та акта передання внеску з погляду фраудаторності. Такий предмет перевірки відрізняється від питання про юрисдикцію сукупності вимог, заявлених у цій справі.

66. Колегія суддів ураховує спільність аргументу про недобросовісне відчуження майна, однак фраудаторність є характеристикою оспорюваної поведінки та підставою позову, а не самостійним критерієм розмежування цивільного і господарського судочинства.

67. У постанові від 20.05.2026 у справі № 911/3678/25 Верховний Суд визнав помилковим повернення позову прокурора, заявленого до товариства - поточного володільця майна. Важливою для цього висновку була відсутність самостійних вимог до попереднього набувача - фізичної особи. Обставини первісної реєстрації майна за нею становили підставу позову до товариства, а не окремий предмет матеріально-правового спору з фізичною особою.

68. Натомість у справі № 911/907/26 Прокурор безпосередньо оспорює договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і просить повернути ділянку ОСОБА_2 . Відтак права та обов`язки фізичних осіб є безпосереднім предметом судового вирішення. З огляду на цю відмінність посилання скаржника на постанову у справі № 911/3678/25 не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо юрисдикційної належності заявленого позову.

69. В свою чергу цитований фрагмент постанови від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 взагалі є нормою права (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України), а не висновком щодо її правильного застосування чи дотримання.

70. Таким чином, за результатами зіставлення наведених скаржником постанов із предметом та підставами цього позову колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що посилання Прокурора на зазначену судову практику спростовують мотиви оскаржених рішень. Висновки у відповідних постановах сформульовані щодо вирішених у них питань та з урахуванням обставин конкретних спорів, яким колегія суддів надала оцінку вище.

71. Суд касаційної інстанції відхиляє також аргумент скаржника про те, що оспорюваний Договір купівлі-продажу ділянки між фізичними особами укладено під час реалізації корпоративних прав лише тому, що покупець і представник продавця є учасниками товариства.

72. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_2 , а не від імені ТОВ "Глобал Ленд". Її участь у товаристві не змінює особи продавця та правової природи прав і обов`язків, які виникли в останнього за договором.

73. Корпоративні зв`язки між окремими учасниками відчуження можуть мати значення для перевірки їхньої обізнаності та узгодженості дій під час розгляду позову по суті. Проте вони не означають, що кожний правочин цих осіб є правочином щодо корпоративних прав.

74. Необґрунтованим є й визначення вимоги про недійсність Договору купівлі-продажу як похідної від недійсності наступного внеску. Недійсність подальшого передання майна товариству сама собою не визначає дійсності попереднього договору. Заявивши окрему вимогу щодо цього договору, Прокурор поставив перед судом питання про права та обов`язки його сторін.

75. Положення статей 82 Земельного кодексу України та 115 ЦК України щодо можливості набуття товариством майна у власність не визначають юрисдикцію всіх спорів щодо такого майна. Правовий статус набувача та підстава набуття враховуються разом з іншими критеріями, а не замість них.

76. Доводи ж касаційної скарги щодо застосування частин третьої та шостої статті 30 ГПК України стосуються територіальної підсудності справ господарським судам. Вони не спростовують висновку про те, що заявлений позов не належить до господарської юрисдикції. Посилання місцевого суду на місцезнаходження товариства не було визначальною підставою відмови у відкритті провадження.

77. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Перевіривши правильність застосування норм процесуального права з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України підстави для відмови у відкритті провадження. Наведені в касаційній скарзі доводи, з урахуванням наданої їм оцінки, не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

80. З огляду на викладене касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені ухвала та постанова судів попередніх інстанцій без змін.

81. Судовий збір за подання касаційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд