ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/1452/20

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 732868 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД»;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 732868 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач безпідставно не подав казначейському органу висновок щодо відшкодування сум ПДВ за лютий 2019 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 30 січня 2020 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ супровідним листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року № 03-19/27137/23 «Про скерування за належністю справи» адміністративну справу №640/1452/20 надіслано до Київського окружного адміністративного суду.

У подальшому Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 09 січня 2025 року вих. 01-19/213/25 на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, передав адміністративну справу №640/1452/20 Черкаському окружному адміністративному суду.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2025 року прийняв до свого провадження адміністративну справу та продовжив її розгляд.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16; код ЄДРПОУ 38097871) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (02000, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; код ЄДРПОУ 37993783) щодо неподання органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 732686 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на його користь, та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління ДПС у м. Києві на його користь заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у сумі 732686 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» про поновлення строку на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року. Витребувано справу з Черкаського окружного адміністративного суду.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» зазначено, що у цій справі суд апеляційної інстанції застосував пункти 184.6,184.9 статті 184 та пункти 200.4, 200.7, 200.10-200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також Постанову Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014 та статтю 43 ПК України, однак питання їх застосування у системному взаємозв`язку в правовідносинах, які є предметом цього спору, Верховним Судом не вирішувалося та відповідного правового висновку не сформульовано. Існує необхідність у формуванні правового висновку щодо питання чи може контролюючий орган відмовити платнику податків у бюджетному відшкодуванні ПДВ лише з підстави анулювання його реєстрації як платника ПДВ, якщо право на бюджетне відшкодування виникло до такого анулювання, не припинилося відповідно до пункту 184.9 статті 184 Податкового кодексу України, а процедура його підтвердження та повернення не була здійснена/завершена виключно через невиконання контролюючим органом обов`язків, передбачених пунктами 200.10-200.13 статті 200 Податкового кодексу України.

Скаржником вказано, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції фактично переклали обов`язок доказування на позивача, поклавши на нього обов`язок доводити відсутність передбачених законом підстав для припинення вже набутого права на бюджетне відшкодування. Висновок судів про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ґрунтується не на положеннях закону, а виключно на наслідках дій контролюючого органу, що є неприпустимим у правовій державі.

ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом, надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що вважає доводи скаржника необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року такими, що прийняті у відповідності та з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідачем-1 вказано, що, як вбачається з матеріалів справи та доведено судами попередніх інстанцій, сума заявлена ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» для бюджетного відшкодування ПДВ не набула статусу узгодженої, а отже у контролюючого органу відсутні законні підстави для повернення платнику податків цієї суми.

Відповідачем-2 відзиву на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» є юридичною особою з 14.02.2012. Згідно з Витягом №1426564500251 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» зареєстроване платником ПДВ з 26.03.2014.

За лютий 2019 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» задекларувало від`ємне значення ПДВ, у тому числі 1 203 358 грн для включення в наступні звітні податкові періоди (рядок 21 розділу ІІІ декларації з ПДВ).

Рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2019 №11997/26-15-12-01-21 анульовано реєстрацію ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» як платника ПДВ у зв`язку з поданням протягом останніх 12 послідовних податкових періодів декларацій з ПДВ, які свідчили про відсутність постачання/придбання товарів (послуг), а саме за період з березня 2018 року до лютого 2019 року. Зазначене рішення залишилося чинним на підставі рішення ДФС України від 14.06.2019.

У квітні 2019 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» подало декларацію з ПДВ за березень 2019 року, якою задекларувало від`ємне значення ПДВ попереднього періоду на суму 1 203 358 грн, а також додатки 2 та 5 до неї.

10 жовтня 2019 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» подало до Головного управління ДПС у м. Києві декларацію з ПДВ за вересень 2019 року, до якої додало додаток №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та додаток №4 заяву, в якій просило повернути задеклароване вище від`ємне значення ПДВ у сумі 732 652 грн. Електронною квитанцією №1 підтверджено, що зазначену декларацію та додатки до неї не прийнято.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 25 жовтня 2019 року №32027/10/26-15-55-05 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» повідомлено про неприйняття вказаної декларації, у зв`язку з анулюванням його статусу платника ПДВ.

14 листопада 2019 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» подало уточнюючий розрахунок сум податкових зобов`язань за лютий 2019 року, в якому зменшило суму від`ємного значення до 732866 грн, та додатково подало додатки №№1 4 для повернення ПДВ.

Листом від 20 листопада 2019 року № 48678/10-26-15-43-04-14 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» про те, що зазначені документи також не були прийняті, у зв`язку з анульованим статусом платника ПДВ.

Матеріали справи не містять доказів оскарження ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» дій Головного управління ДПС у м. Києві щодо неприйняття поданого уточнюючого розрахунку та доданих до нього документів. Так само, позивачем не оскаржувалися лист Головного управління ДПС у м. Києві від 25 жовтня 2019 року №32027/10/26-15-55-05 та лист від 20 листопада 2019 року №48678/10/26-15-43-04-14, якими його повідомлено про неприйняття податкової звітності та уточнюючого розрахунку, у зв`язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.

У зв`язку з наведеним, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» подало до Головного управління ДПС у м. Києві заяву за формою додатка 1 відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (вих. №212 від 17.01.2020), а також заяву вих. №213 від 17.01.2020 довільної форми про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування.

Однак листом від 31 січня 2020 року №17937/10/26-15-43-04-14 Головне управління ДПС у м. Києві відмовило ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» у задоволенні вказаних заяв, посилаючись на відсутність у позивача права на отримання відповідного бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до відшкодування ПДВ відповідна сума має бути перевірена відповідачем-1 камеральною перевіркою, узгоджена та лише після цього у відповідача-2 виникають повноваження щодо вчинення дій для її повернення платнику. Право на відшкодування має саме платник ПДВ. То ж втрата такого статусу має наслідком і втрату такого права. Платники з іншим податковим статусом таким правом не наділені.

Встановлені обставини свідчать про те, що заявлена до відшкодування сума податкової перевірки не пройшла. Декларацію ПДВ та додатки для безпосереднього відшкодування позивач подав після анулювання його статусу платника ПДВ, у зв`язку з чим вони не прийняті. Тобто, передбачена законом процедура відшкодування ПДВ не розпочата.

Подання платником звітності, яка свідчить про відсутність господарських операцій на продаж, тобто відсутність податкових зобов`язань, протягом року, що і стало підставою анулювання статусу платника ПДВ у позивача, за одночасного декларування придбання товарів, внаслідок чого виникає право на податкових кредит, викликає наявність ознак ризикових операцій, направлених на отримання відшкодувань коштів ПДВ («виведення») з бюджету. То ж в межах запобігання шахрайству з оформленням податкової звітності законодавець України встановив правовий наслідок відсутності показників податкових зобов`язань протягом звітного року у формі анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Вважати задеклароване від`ємне значення ПДВ надмірно сплаченим податком відсутні правові підстави, оскільки це математично обчислена для позивача подія, що виникла внаслідок декларування виключно придбання товарів/робіт. Пов`язаність цих операцій саме з метою здійснення господарської діяльності позивача податковою не перевірена у встановленому законом порядку. Водночас право повернути у грошовій формі задекларований податковий кредит закон не передбачає. Аналогічно відсутні підстави вважати помилково сплаченими вказані суми, оскільки відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, а також постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України є об`єктами оподаткування ПДВ.

Тому право на майно, на відшкодування ПДВ тощо у заявлених спірних правовідносинах згідно зі встановленими вище обставинами та фактами відповідачами не порушене. Їх бездіяльність щодо повернення коштів позивачу правомірна, оскільки узгоджується з законом, та відсутні підстави для стягнення відповідних коштів. То ж заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а в суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірним у даній справі є питання наявності у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість після анулювання його реєстрації як платника ПДВ, а також наявності у Головного управління ДПС у м. Києві обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на повернення заявленої позивачем суми з Державного бюджету України. Матеріали справи свідчать, що подані ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» декларація з ПДВ за вересень 2019 року та уточнюючий розрахунок за лютий 2019 року разом із заявами про повернення бюджетного відшкодування контролюючим органом не були прийняті, у зв`язку з чим, відповідна заява не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, заявлена сума не стала предметом камеральної перевірки та не набула статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування у розумінні статті 200 ПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що сама по собі наявність у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» від`ємного значення податку на додану вартість не свідчить про виникнення у позивача права вимагати повернення відповідної суми з бюджету та не породжує у Головного управління ДПС у м. Києві обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на її відшкодування.

Шостим апеляційним адміністративним судом визнано необґрунтованими доводи апелянта про те, що положення пункту 184.9 статті 184 ПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин незалежно від того, чи набула заявлена позивачем сума статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування у порядку, визначеному статтею 200 ПК України, оскільки дана норма не встановлює самостійної підстави для виникнення права на бюджетне відшкодування та не звільняє особу від необхідності дотримання визначеної законом процедури його заявлення, перевірки та узгодження. Вказана норма лише гарантує збереження права на отримання бюджетного відшкодування у випадку, якщо таке право вже виникло у платника податку відповідно до вимог податкового законодавства та сума бюджетного відшкодування підлягає поверненню в порядку, передбаченому статтею 200 ПК України.

При цьому, із змісту пункту 184.9 статті 184 ПК України вбачається, що законодавець пов`язує можливість отримання бюджетного відшкодування після анулювання реєстрації платника ПДВ саме з наявністю у особи права на отримання такого бюджетного відшкодування за результатами останнього податкового періоду. Натомість, сама по собі наявність від`ємного значення ПДВ або намір платника заявити відповідну суму до бюджетного відшкодування не свідчать про виникнення такого права.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що подані ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» декларація з ПДВ за вересень 2019 року та уточнюючий розрахунок за лютий 2019 року із заявами про повернення бюджетного відшкодування контролюючим органом не були прийняті, у зв`язку з чим відповідна заява не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а заявлена сума не пройшла передбаченої статтею 200 ПК України процедури перевірки та узгодження. Відтак, заявлена позивачем сума не набула статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування у розумінні пункту 200.12 статті 200 ПК України, а тому відсутні підстави вважати, що у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» виникло право на отримання бюджетного відшкодування, про яке йдеться у пункті 184.9 статті 184 ПК України. Беручи до уваги викладене, посилання апелянта на положення пункту 184.9 статті 184 ПК України є безпідставними, оскільки сама по собі наявність від`ємного значення ПДВ не свідчить про виникнення права на бюджетне відшкодування, а заявлена позивачем сума не набула статусу узгодженої у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

Відповідна заява ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» про повернення суми бюджетного відшкодування не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а відтак заявлена позивачем сума не могла пройти передбачені статтею 200 ПК України стадії перевірки та узгодження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що подання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» уточнюючого розрахунку саме по собі не свідчить про виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та не породжує у Головного управління ДПС у м. Києві обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на повернення відповідних коштів з Державного бюджету України.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що стаття 43 ПК України та Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Сума у розмірі 732 866 грн, на поверненні якої наполягає позивач, є саме сумою від`ємного значення податку на додану вартість, яку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» мало намір заявити до бюджетного відшкодування, а не сумою помилково або надміру сплаченого податкового зобов`язання у розумінні статті 43 ПК України.

Позивач фактично ототожнює правові механізми бюджетного відшкодування ПДВ та повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, хоча зазначені інститути мають різну правову природу, різні підстави виникнення та різний порядок реалізації. Так, право на бюджетне відшкодування виникає виключно за умов та в порядку, визначених статтею 200 ПК України, тоді як стаття 43 ПК України застосовується лише до коштів, які набули статусу помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань. Сам по собі факт перерахування коштів до бюджету у зв`язку із закриттям електронного рахунку після анулювання реєстрації ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» як платника ПДВ не свідчить про набуття такими коштами статусу надміру сплаченого грошового зобов`язання та не змінює правової природи спірної суми. Матеріали справи не містять доказів того, що сума 732 866 грн була визначена контролюючим органом як надміру сплачене грошове зобов`язання або набула відповідного статусу в порядку, передбаченому податковим законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами пункту 49.9 встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У відповідності до підпункту 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК України у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, то податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою.

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зміст наведених положень пунктів 49.8, 49.9-49.15 статті 49, пункту 50.1 статті 50 ПК України у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що прийняття податкової декларації (уточнюючого розрахунку) є обов`язком контролюючого органу, а за визначених в законі підстав останній відмовляє платнику податків в прийнятті податкової декларації у встановленому порядку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначенні положеннями статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

За приписами пункту 200.3 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

В силу вимог пунктів 200.10 -200.11 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

В даній справі 10 жовтня 2019 року позивач подав відповідачу-1 декларацію з ПДВ за вересень 2019 року, до якої додав додаток №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та додаток №4 - заяву, якою просив повернути йому задеклароване вище від`ємне значення ПДВ у сумі 732652 грн. Електронною квитанцією №1 підтверджено, що їх не прийнято. Листом ГУ ДПС у м. Києві від 25 жовтня 2019 року позивачу повідомлено, що вказана декларація не прийнята із-за анулювання його статусу як платника ПДВ.

14 листопада 2019 року позивач подав уточнюючий розрахунок сум податкових зобов`язань за лютий 2019 року, в якому вказав суму від`ємного значення до 732868 грн, та додатково подав додатки №№1-4 для повернення ПДВ. Проте їх не прийнято через анульований статус платника ПДВ, про що повідомлено листом ГУ ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року.

Питання процедури анулювання реєстрації платника ПДВ визначено у розділі V ПК України.

За змістом пункту 184.1 статті 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації у певних відповідних випадках може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних й останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункти 184.5, 184.6 статті 184 ПК України).

У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні (пункт 184.8 статті 184 ПК України).

Водночас, у відповідності до пункту 184.9 статті 184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Скаржником в касаційній скарзі закцентовано увагу на тому, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать вказаній нормі ПК України.

Так, судом першої інстанції зроблено висновки, що до відшкодування ПДВ відповідна сума має бути перевірена відповідачем-1 камеральною перевіркою, узгоджена та лише після цього у відповідача-2 виникають повноваження щодо вчинення дій для її повернення платнику. Право на відшкодування має саме платник ПДВ. То ж втрата такого статусу має наслідком і втрату такого права. Платники з іншим податковим статусом таким правом не наділені. Встановлені обставини свідчать про те, що заявлена до відшкодування сума податкової перевірки не пройшла. Декларацію ПДВ та додатки для безпосереднього відшкодування позивач подав після анулювання його статусу платника ПДВ, у зв`язку з чим вони не прийняті. Тобто, передбачена законом процедура відшкодування ПДВ не розпочата.

В доводах касаційної скарги ТОВ «ТД «ВУД ТРЕЙД» вказано, що пункт 184.9 статті 184 ПК України передбачає збереження права на бюджетне відшкодування, якщо таке право виникло за результатами останнього податкового періоду. Жодна стаття ПК України не встановлює, що з анулюванням свідоцтва платника ПДВ особа втрачає право на бюджетне відшкодування, втрачає право подати заяву на відшкодування, та позбавляється права здійснити процедуру з перевірки, підтвердження, узгодження та повернення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів дійшла висновку, що стаття 184 ПК України містить лише підстави для анулювання реєстрації платника податку та не регулює питань щодо порядку подання та прийняття податкової звітності, у тому числі заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, після анулювання реєстрації платника ПДВ. Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 813/38/14, від 11 квітня 2022 року у справі № 520/4810/2020.

В даній справі судами зроблено висновки, що заявлена до бюджетного відшкодування позивачем сума не набула статусу узгодженої у розумінні пункту 200.12 статті 200 ПК України, а тому відсутні підстави вважати, що у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» виникло право на отримання бюджетного відшкодування, про яке йдеться у пункті 184.9 статті 184 ПК України. Подання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» уточнюючого розрахунку саме по собі не свідчить про виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та не породжує у Головного управління ДПС у м. Києві обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на повернення відповідних коштів з Державного бюджету України. Зі змісту пункту 200.7 статті 200 ПК України вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування реалізується шляхом подання до контролюючого органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у такій декларації.

ТОВ «ТД «ВУД ТРЕЙД» в доводах касаційної скарги зазначено, що право платника податку на бюджетне відшкодування, виникає до анулювання його реєстрації як платника ПДВ відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України та не припиняється у зв`язку з таким анулюванням (пункт 184.9 статті 184 ПК України). На думку скаржника, апеляційним судом невірно застосовано приписи статті 200 ПК України, помилково ототожнено матеріальне право платника податків на бюджетне відшкодування з процедурою реалізації такого права. Скаржником вказано, що право на бюджетне відшкодування виникає автоматично, при від`ємному значенні суми, право ніхто не затверджує, наявність/відсутність права не залежить від позиції контролюючого органу.

Верховний Суд зазначає, що у даному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено, чи мало ТОВ «ТД «ВУД ТРЕЙД» право на отримання бюджетного відшкодування та в який саме період, необґрунтовано ототожнено право платника податків на бюджетне відшкодування з процедурою реалізації такого права.

ТОВ «ТД «ВУД ТРЕЙД» вказано, що у випадку анулювання свідоцтва платника ПДВ пункт 200.7 статті 200 ПКУ не застосовується для подачі заяви на бюджетне відшкодування, для подачі заяви потрібно застосовувати п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16 жовтня 2014 року «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Постанова № 569), яка відправляє для подачі заяви на відшкодування до статті 43 ПКУ.

Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що посилання апелянта на положення статті 43 ПК України та пункту 26 Постанови № 569 є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, наведені норми регулюють інші за своїм змістом правовідносини, не створюють самостійної правової підстави для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування, право на яку не виникло у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 27 Постанови № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 ПК України, за заявою платника податку.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ).

Відповідно до п. 43.4-1 ст.43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у СЕА ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету (пункт 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України).

При цьому відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що сам по собі факт перерахування коштів до бюджету у зв`язку із закриттям електронного рахунку після анулювання реєстрації ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» як платника ПДВ не свідчить про набуття такими коштами статусу надміру сплаченого грошового зобов`язання та не змінює правової природи спірної суми, матеріали справи не містять доказів того, що сума 732 866 грн була визначена контролюючим органом як надміру сплачене грошове зобов`язання або набула відповідного статусу в порядку, передбаченому податковим законодавством.

Разом з тим, з тексту оскаржуваної постанови не вбачається, за результатами дослідження яких доказів судом апеляційної інстанції зроблено такі висновки.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на такий суб`єкт покладається обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

В доводах касаційної скарги позивачем вказано, що відповідач-1 не довів, що права на відшкодування не існувало, що від`ємне значення є необґрунтованим, що камеральна перевірка проведена чи не проведена, що подача заяви на відшкодування відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України це єдиний шлях щоб отримати відшкодування ПДВ, що сума не підлягає поверненню за статтею 43 ПК України, що Постанову № 569 не можна застосовувати до даної ситуації. В свою чергу, суди першої та апеляційної інстанції повинні були зобов`язати відповідача-1 довести законність бездіяльності, але натомість фактично переклали на позивача обов`язок доказування відсутності передбачених законом підстав для припинення вже набутого права на бюджетне відшкодування.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У контексті спірних у даному спорі відносин Верховний Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Разом з тим, судом першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки листу ГУ ДПС у м. Києві від 31 січня 2020 року №17937/10/26-15-43-04-14, яким відповідачем відмовлено у задоволенні заяв ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВУД ТРЕЙД» від 17.01.2020 про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (вих. №212), про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування (вих. №213).

В контексті даної справи і застосування пунктів 184.6 і 184.9 статті 184 ПК України судами не визначено, який період є «останнім податковим періодом» для можливості отримання платником податків бюджетного відшкодування.

Зазначаючи про необґрунтованість посилань позивача на положення статті 43 ПК України та Постанови №569, судом апеляційної інстанції не досліджено фактичну картину по електронному рахунку платника.

Також Верховний Суд зауважує, що судами неоднаково зазначена спірна сума - 732866 грн, 732686 грн та 732868 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

Зазначені обставини потребують ретельного, повного та всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей 2, 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права щодо повноти встановлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, відтак, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,