ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 260/5640/25

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФІЛ» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «ІНТЕРФІЛ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №8248/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025; № 8251/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025; № 8252/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючі оскаржувані податкові повідомлення-рішення №8248/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025; № 8251/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025; № 8252/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах. Позивач зазначає про те, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми спеціального законодавства, що регулюють таку діяльність, зокрема, положення пункту 206.5 статті 206 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 86 Митного кодексу України. Позивач вказує, що висновки контролюючого органу щодо нарахування позивачу податкових зобов`язань при вивезенні товарів в режимі реекспорту є безпідставними.

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем положень п.199.1, 199.2, 199.3, 199.4 ст.199 Податкового кодексу України, з урахуванням встановленого контролюючим органом: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 1 925 082,00 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2024 року на суму 85 643,00 грн. Таким чином, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 16.06.2025 за № 8248/07-16-07-01/34022671, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні фінансові санкції відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України; форми «В4» від 16.06.2025 за №8252/07-16-07-01/34022671, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2024 року на суму 85 643,00 грн у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що не спростовано позивачем належними доводами та доказами.

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ «ІНТЕРФІЛ» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 260/5640/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства у повному обсязі.

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕРФІЛ» є представником в Україні міжнародного холдингу Fareva Group, одного зі світових лідерів у промислово-побутовій, косметичній та фармацевтичній індустріях. Основним видом економічної діяльності Компанії є виробництво парфумерних і косметичних засобів.

Так, судами встановлено, що відповідно до затвердженого ДПС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 30.01.2025 за №92-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Інтерфіл» за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За наслідками перевірки складено акт від 13.05.2025 за № 7266/07-16-07-01/34022671.

Перевіркою встановлено порушення Товариством, серед іншого: п.199.1, 199.2, 199.3, 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 2 010 733 грн, та завищено суму від`ємного значення на суму 85 643 грн. Відтак, складено та надіслано податкове повідомлення-рішення за №8248/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025 (форма «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 1 925 082 грн та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 192 508,20 грн; а також складено та надіслано податкове повідомлення-рішення за №8258/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025 (форма «В4»), яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2024 року на суму 85 643 грн; п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у періоді здійснення операцій, відповідно до п.199.1, 199.2, 199.3, 199.4 ст.199 на загальну суму ПДВ 1 856 281 грн та відсутності реєстрації розрахунків коригування на зміну суми компенсації вартості товарів, робіт на загальну суму ПДВ 154 443 грн, відтак, складено та надіслано податкове повідомлення-рішення за №8251/07-16-07-01/34022671 від 16.06.2025 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні санкції у сумі 405 991,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою відображених у рядку 2 Колонки А «Операції з вивезення товарів за межі митної території України: операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» та рядку 3 Колонки А «Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» показників за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2024 року у загальній сумі 264 409 523 грн встановлено, що в даних рядках декларацій Товариство відображало операції з надання послуг з виробництва косметичних засобів з давальницької сировини нерезидентам. Проведеною перевіркою, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2 Колонки А «Операції з вивезення товарів за межі митної території України: операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» та рядку 3 Колонки А «Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» на загальну суму 17 343 580 грн.

Перевіркою встановлено, що у період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2024 року Товариство здійснювало вивезення продуктів переробки у митному режимі - 11 (реекспорт) у тому числі ТМЦ, які придбані на митній території України (власні) та використані в процесі надання послуг з переробки давальницької сировини.

На підставі таких документів: договорів (контрактів); даних оборотно-сальдових відомостей по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг», 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку у національній валюті», 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», банківських документів, договорів і контрактів з іноземними покупцями, ВМД, актів виконаних робіт, накладних, рахунків-фактур встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2 Колонки А «Операції з вивезення товарів за межі митної території України: операції, що оподатковуються за нульовою ставкою «та рядку 3 Колонки А «Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою «на загальну суму 17 343 580,00 грн.

Перевіркою встановлено, що Товариство власні товари, придбані на території України та використані під час надання послуги з переробки іноземних товарів, вивозило разом із продуктами переробки давальницької сировини в митному режимі реекспорту (ВМД типу «ЕК11»), який класифікується як операція звільнена від оподаткування ПДВ, тобто, операції Товариства з вивезення власних ТМЦ (придбаних на митній території України) використаних в процесі надання послуг з переробки давальницької сировини у митному режимі 11 - реекспорт, звільняються від оподаткування. Обсяги експортованих товарів придбаних на території України визначено виходячи із даних поля «Разом вартість матеріалів виконавця» Додатків «Інформація щодо вартості, кількості компонентів та документів, що підтверджують преференційне походження товару Продукти переробки….» до ВМД типу «ЕК11».

З аналізу зазначених документів перевіркою встановлено, що Товариство вивезення вказаних ТМЦ в митному режим експорту не заявляло, а їх вартість включало до складу вартості послуг з переробки. При цьому Товариство на суму вартості вказаних вивезених товарів реєструє податкові накладні із номенклатурою «Послуги виробництва косметичних засобів з власної сировини» та разом із сумою вартості послуг з переробки давальницької сировини реєструє податкові накладні із зазначенням суми в п. ІХ розділу А «Усього обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0% (код ставки 901)». Відповідно до вантажно-митної декларації типу «ЕК11» №24UA305130008274U1 від 12 квітня 2024 року та 6 (шести) Додатків «Інформація щодо вартості, кількості компонентів та документів, що підтверджують преференційне походження товару Продукти переробки….» встановлено вивезення матеріалів виконавця, які придбані на митній території України, на загальну суму 1847,07 EUR, що за курсом НБУ на дату оформлення ВМД становить 77 612,03 грн. Товариством за результатами здійснення вказаної операції складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за №10 від 12 квітня 2024 року, номенклатура товару (послуги) - «Послуги виробництва косметичних засобів з власної сировини» на суму обсягу постачання 77 612,03 грн, та включено до складу загальної суми в п. ІХ розділу А «Усього обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0% (код ставки 901)».

Перевіркою встановлено, що питома вага звільнених операцій у загальному обсязі постачання складає 2018 рік - 0,38 %, 2019 рік - 1,22 %, 2020 рік - 1,81 %, 2021 рік - 1,25 %, 2022 рік - 0,98 %, 2023 рік - 1,388 %, 9-ть місяців 2024 року - 1,85 %. За результатами перевірки встановлено, що сума податкового кредиту сформована підприємством при придбанні товарів/послуг, необоротних активів, які використані у звільнених операціях (помісячно) складає 1 856 281,00 грн.

8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі позивач зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано та правильно застосовано положень пункту 206.5. статті 206 Податкового кодексу України, а саме - встановлених положеннями вказаного пункту винятків, що стосується операцій з вивезення (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки), зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 86 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 86 Митного кодексу України передбачено, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів, залишків або відходів їх переробки.

Позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки праву підприємства-переробника реекспортувати українські товари, використані в межах переробки, у складі продуктів переробки. Так, якщо у процесі переробки іноземної продукції підприємство використовує українські товари, то воно має право вибрати, як саме декларувати такі українські товари під час їх вивезення (у відповідності до положень статті 154 Митного кодексу України): у режимі реекспорту продуктів переробки з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки, або у режимі експорту.

Позивач зазначає, що вказані положення чинного законодавства надають можливість підприємству-переробнику реекспортувати українські товари у складі продуктів переробки. З огляду на це, положення пункту 3 частини першої статті 86 Митного кодексу України охоплює операції з вивезення українських товарів, які використані у процесі переробки та вивозяться з території України разом з використаними (переробленими) іноземними товарами у вигляді продуктів їх переробки. Відповідно, до таких мають бути застосовані правила оподаткування ПДВ, які передбачені для винятку визначеному у пункті 206.5 статті 206 Податкового кодексу України. Таким чином, операції з реекспорту українських товарів, які використані у процесі переробки, у вигляді продуктів їх переробки мають оподатковуватись ПДВ за ставкою 0%, а, отже, мають вважатися оподатковуваними ПДВ операціями.

9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, дійшли висновки про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з обґрунтованості висновків відповідача, зокрема, щодо порушення позивачем положень пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України при здійсненні та декларуванні операцій з реекспорту товарів (продуктів переробки).

Суд зазначає про передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

14. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями статті 206 Податкового кодексу України визначено особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму.

Так, відповідно до пункту 206.5 статті 206 Податкового кодексу України операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 85 Митного кодексу України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями статті 86 Митного кодексу України визначено умови поміщення товарів у митний режим реекспорту.

Згідно з положеннями частини першої статті 86 Митного кодексу України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв`язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України);

2) були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

4) були поміщені у митний режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина перша статті 147 Митного кодексу України).

Статтею 154 Митного кодексу України визначено порядок митного оформлення продуктів переробки.

Так, згідно з положеннями частин першої - третьої статті 154 Митного кодексу України під час реекспорту продуктів переробки вони підлягають декларуванню митним органам з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів, із зазначенням їх кількості та вартості.

Декларант має право заявити українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, у митний режим експорту. Митне оформлення в такому випадку здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту українських товарів.

Продукти переробки можуть реекспортуватися однією чи кількома партіями. Допускається вивезення продуктів переробки за межі митної території України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територію для переробки.

Таким чином, Суд зазначає, що положеннями пункту 206.5 статті 206 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім, зокрема, операцій з вивезення товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки (у відповідності до пункту 3 частини першої статті 86 Митного кодексу України), що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, зокрема, у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №813/2377/16 зазначав про узгодженість приписів статті 206 Податкового кодексу України та статті 86 Митного кодексу України щодо оподаткування спірних операцій за ставкою визначеною положеннями підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Водночас, враховуючи специфіку спірних операцій щодо реекспорту товару, а саме - продуктів переробки, Суд зазначає, що необхідно враховувати вимоги вказаного митного законодавства, зокрема, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у відповідний митний режим на митній території (зокрема, режим переробки), а також, що під час реекспорту продуктів переробки такі підлягають декларуванню митними органами з поданням декларантом переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів, із зазначенням їх кількості та вартості тощо.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕРФІЛ» є представником в Україні міжнародного холдингу Fareva Group (один зі світових лідерів у промислово-побутовій, косметичній та фармацевтичній індустріях), основним видом економічної діяльності Товариства є виробництво парфумерних і косметичних засобів. ТОВ «ІНТЕРФІЛ» здійснює виробництво готової продукції з використанням давальницької сировини, яку надає іноземний контрагент, а також власних товарно-матеріальних цінностей (в т.ч. пакувальних матеріалів, допоміжних компонентів тощо). Іноземна сировина ввозиться Товариством в митному режимі переробки на митній території України відповідно до Митного кодексу України. У процесі переробки іноземних товарів використовуються українські товари, що відповідає вимогам відповідного митного режиму і не змінює правову природу операції.

Після завершення переробки готова продукція повертається нерезиденту і вивозиться із території України у митному режимі реекспорту, який застосовується, зокрема, до продуктів переробки. Зазначене підтверджується договором про виготовлення продукції з давальницької сировини, заявою-дозволом на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та іншими документами. Вказані операції з вивезення товарів у вигляді продуктів їх переробки Товариство оподатковує ПДВ за ставкою 0%.

Суд зазначає, що за умови дотримання Товариством вищевказаних вимог податкового та митного законодавства на зазначені спірні операції поширюються положення пункту 206.5 статті 206 Податкового кодексу України, яким передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім, зокрема, операцій з вивезення товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки (у відповідності до пункту 3 частини першої статті 86 Митного кодексу України), що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Водночас, Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин не досліджувалось дотримання Товариством вимог чинного митного законодавства під час здійснення реекспорту продуктів переробки, в частині того, що вказані товари підлягають декларуванню митними органами з поданням всіх необхідних документів для здійснення такого декларування, зокрема, з наданням відповідного переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів, із зазначенням їх кількості та вартості та ін.

Суд зазначає, що вказані обставини були залишені без належної оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.

15. Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

16. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

17. Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

19. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

20. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

21. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають.

22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

23. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,