ПОСТАНОВА
головуючого Ханової Р.Ф.,
суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (суддя - Гудим Л.Я.) у справі №819/1224/15-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2014 року №0001561701.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2016 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001561701 від 25 січня 2014 року.
Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом десяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.
Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху скаржником отримано 24 жовтня 2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року апеляційну скаргу відповідача у справі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року повернуто скаржнику на підставі частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2016 року податковим органом здано до поштового відділення документи на усунення недоліків апеляційної скарги у справі №819/1224/15-а, які надішли до суду апеляційної інстанції 07 листопада 2016, однак після ухвалення рішення про повернення апеляційної скарги.
У вересні 2017 року податковий орган повторно звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі №819/1224/15-а та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року зазначену апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв'язку з визнанням неповажними причин, які стали підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження та надано 30 - денний строк для усунення недоліків.
На адресу суду надіслано заяву, в якій податковий орган просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач навів ті самі обставини для поновлення пропущеного строку, які ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року визнано неповажними.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.
Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.
Частиною другої вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на те, що первинну апеляційну скаргу податковим органом подано в межах строку на касаційне оскарження. Однак суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з причин не усунення її недоліків у встановлений строк. В той же час, податковий орган вчасно надіслав документи на усунення недоліків апеляційної скарги, проте вони надійшли вже після ухвалення рішення про її повернення.
Як вбачається з матеріалів справи податковий орган подав повторну апеляційну скаргу через 10 місяців після повернення апеляційної скарги, а тому її подачу не можна визнати своєчасною та обґрунтованою, особливо враховуючи підстави зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд