ПОСТАНОВА
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації Київської області (далі - УПСЗН) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (у складі колегії суддів Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Сорочка О.Є.) у справі № 370/108/17 за позовом УПСЗН до ОСОБА_3 про повернення до бюджету надміру перерахованої суми субсидії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2014 року УПСЗН звернулося до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути до бюджету 15 тис. 834 грн 83 коп надміру виплаченої субсидії.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у зв'язку з поданням ОСОБА_3 недостовірних даних про її доходи було виявлено надміру виплачену суму субсидії - 15 тис. 834 грн 83 коп.
Макарівський районний суд Київської області постановою від 19 вересня 2017 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь УПЗСН 15 тис. 834 грн 83 коп надміру виплаченої субсидії на житлово-комунальні послуги.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2017 року закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що вимоги до фізичної особи про відшкодування коштів є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
У січні 2017 року УПСЗН звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року.
Згідно з позицією позивача спір між сторонами виник з приводу здійснення УПСЗН делегованих йому законом повноважень щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Тобто в розумінні підп. 1, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) спір виник за участю суб'єкта владних повноважень при виконанні владних управлінських функцій, а тому підлягає розгляду за правилами КАС України.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 лютого 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи та заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 подала до УПСЗН заяву про призначення їй житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
На підставі поданих документів комісія з питань призначення житлових субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та пільг при районній державній адміністрації заяву ОСОБА_3 задовольнила: здійснила розрахунок та призначила субсидію на опалювальний сезон з жовтня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 2 тис. 374 грн 15 коп. щомісяця та на квітнень 2016 року в розмірі 1 тис. 565 грн 45 коп.
Під час проведення перевірки достовірності та повноти інформації при призначенні житлових субсидій і соціальної допомоги з'ясовано, що 17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримала дохід від відчуження житлового будинку з присадибною земельною ділянкою (1/2 частини від загальної суми) у розмірі 92 тис. 157 грн 50 коп. і не повідомила про це УПСЗН під час подачі згаданих заяви та декларації про доходи, тобто подала недостовірні дані про доходи за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року .
Ураховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 15 тис. 834 грн 83 коп. надміру виплаченої субсидії.
Частина 1 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).
З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.
Частиною 4 ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.
Отримавши бюджетні кошти у вигляді субсидії, ОСОБА_3 фактично набула права власності на них.
Абзацом 11 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, передбачено, що у разі коли громадянин добровільно не повернув надміру виплачену суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.
Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії, наданої їй УПСЗН в розмірі 15 тис. 834 грн 83 коп., та стягнення з позивачки згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права вже було висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 13 вересня 2016 року у справі № 21-2969а16, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від неї.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення).
Мотиви та доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду