ПОСТАНОВА
головуючого Луспеника Д. Д.,
суддів Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3, відповідачі: Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Прядкіної О. В., від 12 жовтня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентстваавтомобільних доріг України, Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2014 року ОСОБА_3 керувала автомобілем марки «Міцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись дорогою Полтава-Олександрія у напрямку міста Кременчук. На 60 км + 250 м автошляху автомобіль несподівано потрапив у глибоку вибоїну з напливом, що знаходилась на правій частині смуги дорожнього руху по ходу руху автомобіля, унаслідок цього автомобіль перекинувся і перемістився на зустрічну смугу, здійснивши зіткнення із автомобілем марки «KIA Magentis», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Автомобіль позивача отримав значні технічні пошкодження. Причиною пошкодження автомобіля позивач вважала бездіяльність Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, яка відповідає за вказану ділянку дороги і яка не забезпечила належного технічного стану покриття дороги, не провела необхідних ремонтних робіт, не встановила попереджувальних знаків.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 86-15 від 16 червня 2015 року, складеного експертом ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, становить - 176 185, 00 грн.
Позивач також зазначила, що їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в сильному душевному потрясінні під час дорожньо-транспортної пригоди.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просила суд стягнути із Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України заподіяну їй майнову шкоду у розмірі 176 185, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
20 квітня 2016 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та остаточно просила стягнути у солідарному порядку із Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України та ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заподіяну їй майнову шкоду у розмірі 176 185, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави, у складі головуючого судді Андрієнко Г. В., від 08 серпня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_3 завдану майнову шкоду у розмірі 176 185, 00 грн. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідності до угоди від 31 грудня 2013 року, укладеної між Службою автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України та ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», саме ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» приймає обов'язок експлуатаційного утримання та ремонту автомобільної дороги, забезпечує безперебійні та безпечні умови руху на прийнятій мережі, а тому саме ДП «Полтавській облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є належним відповідачем у справі, який має відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду.
12 жовтня 2016 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області задоволено апеляційну скаргу ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2016 року скасовано у частині стягнення з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_3 завданої майнової шкоди у розмірі 176 185, 00 грн. та судових витрат і ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обов'язок по відшкодуванню збитків користувачам автомобільних доріг має нести Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентстваавтомобільних доріг України, у порядку визначеному, зокрема, главою 82 ЦК України.
31 жовтня 2016 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року.
05 грудня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
13 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
22 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повинен був вирішити спір по суті та стягнути кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди з належного відповідача. Судові рішення в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди фактично заявником не оскаржуються.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеними вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Судами встановлено, що 31 серпня 2014 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 керувала автомобілем «Міцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись дорогою Полтава-Олександрія у напрямку м. Кременчук. На 60 км + 250 м автошляху автомобіль несподівано потрапив в глибоку вибоїну з напливом, що знаходилась на правій частині смуги для руху по ходу руху автомобіля, унаслідок чого автомобіль перекинувся, перемістився на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення із автомобілем «KIA Magentis», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, від чого отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2015 року № 524/8414/14-п встановлено, що дорожніх знаків, які обмежували б швидкість руху на ділянці дороги, де відбулась дорожньо-транспортна пригода не було. Тому швидкість руху, обрана водієм ОСОБА_3, 70-80 км/год., визнана такою, що знаходиться у межах допустимої. Об'єктивно виявити яму з напливом, в яку потрапив автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3, можливості не було.
У зв'язку з цим провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за статтею 124 КУпАП України закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України.
Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 86-15 від 16 червня 2015 року, складеного експертом ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero Pinin», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 176 185, 00 грн.
Відповідно до пункту 2 угоди від 31 грудня 2013 року, укладеної між Службою автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентстваавтомобільних доріг України та ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», облавтодор забезпечує безперебійні та безпечні умови руху автотранспорту на прийнятій мережі доріг та гарантує виконання зобов'язань, що передбачаються окремими договорами на виконання кожного окремого предмету дорожніх робіт, відповідно із діючими стандартами, будівельними нормами та Технічними правилами ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113:2009.
04 липня 2014 року між Службою автомобільних доріг у Полтавській області та ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» укладено договір підряду № 01-11-14, предметом якого є усунення руйнувань дорожнього покриття при аварійному експлуатаційному утриманні автодороги державного значення М-22 «Полтава-Олександрія».
Відповідно до пункту 5.2 статті п'ятої вказаного договору підряду замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і цін виконаних робіт кошторису, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам і технічним умовам.
На підставі акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року Службою автомобільних доріг у Полтавській області прийняті належним чином виконані ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» роботи на автодорозі М-22 «Полтава-Олександрія» км 51+769 - км 93+000.
Відповідно до частини третьої статі 10 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України, 2004 року, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що має свої органи управління на місцях.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами (пункти 2, 4 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Згідно положень статті 9 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць, належить серед іншого своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а також компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 (на виконання Закону України «Про дорожній рух»), ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору".
У відповідності до пункту 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 вересня 2014 року № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності (пункт 3 Положення).
Засновником ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є держава в особі Державної служби автомобільних доріг.
Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.
Суди на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги загальнодержавного значення позивачу було завдано майнової шкоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у разі, коли шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник. За вказаних обставин, а також враховуючи вимоги статей 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 9 Закону України «Про дорожній рух», нести відповідальність за спричинену позивачу шкоду має Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, однак рішення суду першої інстанції у частині вимог до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентстваавтомобільних доріг України не оскаржувалось, а тому суд апеляційної інстанції вирішив, що у нього відсутні підстави для перегляду рішення у цій частині.
Разом з тим, у резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції вказано про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у частині вимог ОСОБА_3 до ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Тобто фактично апеляційний суд переглянув рішення у повному обсязі.
Встановивши, що ділянка автомобільної дороги, на якій внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття сталась дорожньо-транспортна пригода, перебуває у загальнодержавній власності, а Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, що є органом, який зобов'язаний забезпечувати безпечні умови руху та постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів й негайно усувати виявлені пошкодження, а також те, що причиною завдання шкоди позивачу стало невиконання Службою автомобільних доріг у Полтавській області передбачених законом обов'язків по ремонту й утриманню дороги, дотриманню норм і стандартів з безпеки руху, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що саме Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України є належним відповідачем у даній справі. При цьому, сама Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України судові рішення у даній справі не оскаржувала.
Дійшовши вищевказаних висновків, апеляційний суд не врахував, що своїм рішенням, встановивши склад цивільно-правового правопорушення у бездіяльності Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентстваавтомобільних доріг України, не вирішив спір по суті, позбавивши позивача можливості захистити порушене право та отримати компенсацію.
Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що обов'язок по відшкодуванню завданої позивачу шкоди, на підставі статей 1166, 1173 ЦК України, з урахуванням вимог частини другої статі 1172 ЦК України, статей 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 9 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198,пункту 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 вересня 2014 року № 439, повинна нести Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,