ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 521/940/17

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення щодо відмови у виплаті йому компенсації втрати частини доходів за період з липня 2014 року по вересень 2015 року, через знецінення грошей внаслідок інфляції;

- визнати протиправними дії щодо утримання із суми доплати до його пенсії (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) податку на доходи фізичних осіб і військового збору в сумі 695,36грн.;

- стягнути грошові кошти, утримані із суми доплати до пенсії (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) в розмірі 695,36грн.;

- стягнути грошові кошти в сумі 3910,29грн. в якості відшкодування втрати частини доходів;

- стягнути шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в розмірі 50000грн. в якості відшкодування понесених витрат, викликаних необхідністю лікування (витрат на придбання двох стентів коронарних Resolute Integrity);

- стягнути моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, в розмірі 50000грн.;

- стягнути моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, в розмірі 50000грн.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 7 червня 2017 року позов задоволений частково, а саме:

- визнано протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з липня 2014 року по вересень 2015 року внаслідок інфляції;

- визнано протиправними дії відповідача щодо утримання із суми доплати до пенсії ОСОБА_1 (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) податку на доходи фізичних осіб і військового збору в сумі 695,36грн.;

- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти, утримані із суми доплати до пенсії (по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) в розмірі 695,36грн.;

- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3910,29грн. в якості відшкодування втрати частини доходів від інфляції;

- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в розмірі 50000грн. в якості відшкодування понесених витрат, викликаних необхідністю лікування за рахунок коштів Державного бюджету України;

- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, а саме:

- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з липня 2014р. по вересень 2015р.

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період 1 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду скасувавши рішення суду першої інстанції. В задоволенні позову просить відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що виплата пенсії провадиться за рахунок коштів Державного бюджету, а не Пенсійного фонду, у зв'язку з чим фактичну виплату перерахованої пенсії було проведено у 2016 році після надходження бюджетних асигнувань. Крім того, доплата в сумі 8453,40грн. має характер разового платежу, а тому не є доходами в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Також скаржник наполягає, що підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. Враховуючи, що пенсія позивачу виплачується вчасно та без затримки, підстав для виплати компенсації немає.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду повністю скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому вимоги, викладені позивачем у відзиві на касаційну скаргу, не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції, оскільки підставою для перегляду судових рішень з підстав правильності застосування ними норм матеріального і процесуального права є належним чином оформлена і подана касаційна скарга, за якою відкрито касаційне провадження. За змістом ст.338 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено зазначення у відзиві на касаційну скаргу вимог щодо перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

З огляду на доводи касаційної скарги Головного УПФ, яка не містить заперечень щодо судового рішення в частині відмовлених позовних вимог, та враховуючи, що позивачем постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена, підстави для перегляду судового рішення в частині відмовлених позовних вимог відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною відмову пенсійного органу та зобов'язання Головного УПФУ здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період 1 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

За статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).

Фактичними підставами цієї справи стали такі обставини.

З 30 червня 2000 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 2 квітня 2015 року, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 1 вересня 2008 року ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 та наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 року №377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» з урахуванням посадового окладу у розмірі 1460грн..

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконало постанову в частині виплати позивачу грошових коштів в сумі 8453,40 грн. (в якості доплати по перерахунку пенсії за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2015 року) в грудні 2016 року.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вимоги касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягають, оскільки вказане рішення скасовано судом апеляційної інстанції у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законодавства, що регулюють компенсаційні відносини відновлення частини втрачених доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню. Підстав від відступлення від правової позиції судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,