ПОСТАНОВА
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.02.2019 у складі судді Маренича І.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (головуючий), Сушка О.О., Смілянця Е.С. у справі №824/32/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним рішень та зобов`язання вчинити певні дії, ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області (надалі - УПСЗН) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити дії.
2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.01.2019 позовні вимоги роз`єднані, в тому числі, шляхом виділення у самостійне провадження справи №824/32/19-а за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) до УНСЗН про:
2.1. визнання протиправним та скасування розпорядження начальника УПСЗН від 21.08.2018 справа №5731, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено надання пільг як інваліду війни 3 групи та дію посвідчення інваліди війни НОМЕР_2, виданого 11.01.1997, з 01.09.2018, з дати припинення статусу інваліда війни;
2.2. зобов`язання УПСЗН у відповідності до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XI (надалі - Закон №3551-XI) та пункту10 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.01.2003 №117, якою затверджено положення "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", здійснити відповідні розрахунки з організаціями, які надавали відповідні послуги з часу коли ОСОБА_1 позбавлено відповідного статусу інваліда війни та провести відповідні перерахунки грошових коштів цим організаціям за надані послуги в тому числі здійснити відповідні розрахунки та перерахунок коштів із виплатами пенсії, з урахуванням виплачених сум з часу коли ОСОБА_1 був позбавлений відповідного статусу інваліда війни, про що повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.02.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
4.1. ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.
4.2. На підставі довідки Обласної Медико-соціальної експертної комісії м. Чернівці серії МСЕ №087965 від 27.04.1994 ОСОБА_1 визнано інвалідом ІII групи та зазначено причину інвалідності "Травма отримана при виконанні обов`язків військової служби".
4.3. Кельменецьким управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької області видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.05.1997, як особі яка є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Вказане посвідчення є безтерміновим.
4.4. Згідно з розпорядженням УПСЗН від 21.08.2018 справа №5731 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено надання пільг як інваліду війни 3 групи та дію посвідчення інваліди війни НОМЕР_2, виданого 11.01.1997, з 01.09.2018.
5. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивач отримав інвалідність в мирний час і не приймав участі у захисті Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій, а тому відповідно до статті 7 Закону №3551-XI та роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 06.10.2017 №583/0/166-17/401, відсутні підстави для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, зазначає про те, що є інвалідом війни відповідно до визначення, наведеного в додатку №1 до Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців. Вважає, що позбавлення його відповідачем даного статусу є порушенням принципу "належного урядування", що застосовується у практиці Європейського Суду з прав людини.
7. Відповідач до закінчення встановленого судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На обґрунтування відзиву посилається на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
9. Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї статті, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
10. Таким чином, для надання особі статусу інваліда війни у відповідності до вимог наведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
11. У свою чергу, частиною 7 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
12. Отже, проходження строкової військової служби не обов`язково пов`язане з обставинами, визначеними у частині 1 та пункті 1 частини 2 статті 7 Закону 3551-XII.
13. Як встановили суди попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, а саме, під час проходження ним строкової військової служби у мирний час, що виключає можливість надання йому статусу саме інваліда війни.
14. Окрім того поширення на особу статусу інваліда війни у розумінні статті 7 Закону №3551-XII нерозривно пов`язане із наявністю у такої особи статусу ветерана війни, гарантії соціального захисту яких безпосередньо регулюються цим Законом.
15. Натомість, частиною 1 статті 4 Закону №3551-XII встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
16. Правова позиція аналогічного змісту щодо застосування статті 7 Закону №3551-XII викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №21-377а13 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.
17. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що інвалідність позивача не давала йому права на отримання статусу інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII і оспорюване розпорядження відповідає критеріям правомірності.
18. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення додатку №1 до Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15.04.1994, оскільки її дія поширюється на інвалідів і учасників громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасників бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди (пункт 1). Водночас, позивач не належить до категорії осіб, на яких вона поширюється, окрім того, позивачу статус інваліда війни та відповідні пільги були надані згідно Закону №3551-XII, а не за законодавством колишнього Союзу РСР.
19. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем принципу "належного урядування". Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (справа "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97) (пункт 71).
20. Зважаючи на помилкове присвоєння позивачу статусу інваліда війни, який не міг бути наданий йому в силу вимог статті 7 Закону №3551-XII, неможливо стверджувати, що позбавлення цього права свідчить про втручання у права позивача на певні соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач не міг та не повинен був розраховувати.
21. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.
22. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
23. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -