ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_6 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 09 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150120001079, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долженки Доманівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 204,12 гривень.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09 липня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, 14 грудня 2018 року близько 09.00 год., перебуваючи біля автодороги Н-24 “Благовіщенське -Миколаїв” в межах м. Южноукраїнська Миколаївської області, маючи умисел на вчинення крадіжки, з теплопроводу, прокладеного між електроопорами №153-154, демонтував чотири металевих листи покриття, які перебувають на балансі ВП “Южно-Українська АЕС”, загальною вартістю 204, 12 грн., однак не довів свій умисел до кінця, оскільки був помічений працівниками ЦВКГ і ТС ВП “Южно-Українська АЕС”.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник підприємства просить змінити постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення в частині вирішення цивільного позову . Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення вимог закону, які регулюють правила визначення розміру завданих збитків від вчиненого злочину, що потягло неправильне вирішення цивільного позову. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо докази, які стосувалися цивільного позову, чим порушив вимоги ст. ст.23, 404 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводипро те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення вимог закону, які регулюють правила визначення розміру завданих збитків від вчиненого злочину, що потягло неправильне вирішення цивільного позову, не заслуговують на увагу.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона, зокрема, у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна.
При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення , що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на відновлення знищеного чи пошкодженого майна, тощо ).
Якщо злочин передбачає заподіяння потерпілому шкоди (майнової, моральної чи фізичної), це є підставою виникнення, поряд з кримінальною, також і цивільно-правової відповідальності.
В свою чергу, статтею ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, окрім іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному провадженні має випливати з пред`явленого обвинувачення.
В даному випадку Суд слідує позиції Верховного Суду, висловленій у справах №135/112/17, №486/1223/17, яка зводиться до того, що шкода, заподіяна злочином, включає в себе не тільки вартість викраденого чи пошкодженого майна, а й витрати, понесені на виконання робіт, необхідних для його відновлення.
Однак, заслуговує на увагу також те, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тому, розмір шкоди також має бути підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами.
Цивільний позивач ДП «НАЕК «Енергоатом», пред`являючи до ОСОБА_7 позов, просив стягнути збитки, завдані протиправними діями обвинуваченого, в розмірі 1948 грн. та подав суду звіт фізичної особи підприємця про незалежну оцінку майна підприємства.
Місцевий суд, задовольняючи частково цивільний позов, виходив із того, що шкода у розмірі, заявленому цивільним позивачем, не доведена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд обґрунтовано послався на те, що вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Слід зауважити, що п.6 ч.2 ст. 242 КПК України (в редакції, чинній на час проведення досудового розслідування) чітко регламентовано, що розмір матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, визначається виключно шляхом проведення відповідної експертизи.
Із матеріалів провадження вбачається, що висновком експерта №421 від 02 січня 2019 року встановлено вартість викраденого майна, а саме металевих листів, демонтованих ОСОБА_7 , яка становить 204,12 грн. Що стосується решти суми позову, яка на думку представника підприємства підлягала стягненню (зокрема і вартість відновлювальних робіт), то на її підтвердження належних та допустимих доказів цивільним позивачем подано не було.
Тому, вирішуючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні, суд виходив із тих доказів, що були у його розпорядженні, яким, відповідно до ст.94 КПК України, надав належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого переконання про часткове задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» 204,12 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного позивача на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнавши їх безпідставними, при цьому, погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила засаді безпосередності судового розгляду, встановленій ст. 23 КПК України.
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника підприємства задоволенню не підлягає. У зв`язку із цим та, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
З цих підстав Суд ухвалив:
Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 09 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_6 – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.