ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 816/685/15-а

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог, том ІІ а.с. 179 - 180; 184 - 185):

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку грошового утримання за період з 25 липня по 25 серпня 1986 року;

зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати (грошового утримання) інваліду ІІ групи за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року згідно положень постанов Ради Міністрів Української РСР від 08.05.1986 №168-5, Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43, а також наказів МВС СРСР №0130 від 11.05.1986, №0149 від 26.05.1986, №0189 від 30.06.1986 та вказівки УПО МВС №3/7/1587 від 17.12.1986 та МВС СРСР 1/5725 від 21.10.1986 з урахуванням подвійного розміру посадового окладу, використання коефіцієнту кратності 3 в 1-й зоні небезпеки Чорнобильської АЕС, нарахування 60% преміювання за бездоганну службу в зоні Чорнобильської АЕС із збільшенням у двічі та урахуванням коефіцієнту кратності 3 в 1-й зоні небезпеки Чорнобильської АЕС, подвоєння оплати в вихідні дні 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року з урахуванням коефіцієнту кратності 3 за перебування в І-й зоні небезпеки Чорнобильській АЕС, нарахування грошового забезпечення за час перебування в резерві у стані бойової готовності з урахування 1/3 тарифної ставки за годину перебування в резерві з урахуванням подвійного посадового окладу та коефіцієнту кратності 3 за перебування у першій зоні небезпеки Чорнобильської АЕС;

зобов`язати відповідача видати довідку про грошове утримання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 1985 року проходив службу у державній пожежній охороні у спеціальному званні рядовий внутрішньої служби на посаді пожежного СДПЧ-17 м. Лубни.

Наказом УВС виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів від 31.07.1986 №89 ос позивача відряджено в розпорядження МВС УРСР на виконання вказівки МВС УРСР від21.06.1986 №6310, де він виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії в І зоні на Чорнобильській АЕС з 25.07.1986 по 25.08.1986. (том І а.с. 162)

Наказом УВС виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів від 16.09.1986 №105 ос позивач прибув зі службового відрядження по виконанню спеціальних робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи.

Позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210. (том І а.с. 47)

25.08.1986 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій видано позивачу довідку, в якій зазначено, що доба, відпрацьована в зоні Чорнобильської АЕС, оплачується відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 07.05.1986 №524-156, наказів МВД СРСР від 11.05.1986 №0130, від 26.05.1986 №0149 та постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 №665-165. (том І а.с. 14)

11.03.2013 27-ою Державною пожежно-рятувальною частиною ТУ МНС України у Полтавській області видано довідку №83-260/70 про грошове забезпечення позивача за період роботи в зоні відчуження. (том І а.с. 15)

25.12.2014 позивач звернувся до ГУ Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області із заявою щодо проведення перерахунку грошового забезпечення за період ліквідації аварії на ЧАЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року згідно первинної довідки від 25.08.1986. (том І а.с. 69)

Листом від 30.01.2015 №01/з-81/13 Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській області повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 1 постанови ЦК КПРС, президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №524-156, пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, наказу МВС СРСР від 11.05.1986 №1030, пунктів 1, 4 наказу МВС СРСР від 26.05.1986 №0149 підвищення у два рази тарифної ставки (посадового окладу) не передбачено, нарахування кратності проведено вірно із застосуванням коефіцієнта 3 на одинарний посадовий оклад. (том І а.с. 10)

Крім того, повідомлено, що відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964, наказів МВС СРСР від 11.05.1986 №0130 та від 26.05.1986 №0149 нарахування премій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, крім тих, що отримали гранично допустиму дозу опромінення, не проводилося у зв`язку з відсутністю такого виду виплати згідно умов виплати грошового утримання, встановлених наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090.

Вважаючи дії відповідачів щодо непроведення перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у період з 25 липня по 25 серпня 1986 року виконував роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідачі при складанні та видачі довідки про грошове забезпечення за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 11.03.2013р. №83-260/70 не застосували нормативні акти (постанови і розпорядження Ради Міністрів СРСР та УРСР), які визначали умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників, занятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок цього у довідці про заробітну плату відображено неправильні дані. В свою чергу неправильний розрахунок та заниження розміру грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження безпосередньо вплинуло на розмір його пенсії. Посилається на те, що оскільки відповідачі відмовляються у добровільному порядку внести зміни до довідки про його грошове забезпечення і видати оновлену довідку, то такі дії є протиправними, а його порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відмови у перерахунку заробітної плати (грошового утримання) позивачу за період з 25.07.1986 по 25.08.1986.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання позивача за період роботи останнього з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС починаючи з 25.07.1986 по 25.08.1986 з урахуванням:

використання коефіцієнту кратності 3 за перебування в І-й зоні небезпеки ЧАЕС відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ СРСР від 26.05.1986 №0149 «Про додаткові виплати особовому складу органів і внутрішніх військ МВС СРСР, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»;

застосування нарахування денного грошового утримання за 6 годин роботи щодобово;

розрахунку коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності за 18 годин щодоби;

нарахування 60% преміювання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС зі збільшенням у двічі з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови ради Міністрів УРСР і Української республіки Ради професійних спілок від 10.06.1986 №207-7;

подвоєння оплати в вихідні дні 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року з урахуванням коефіцієнту кратності 3 за перебування в І-й зоні небезпеки Чорнобильській АЕС.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області видати позивачу довідку про грошове утримання з урахуванням проведеного перерахунку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання позивача за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС починаючи з 25.07.1986 по 25.08.1986 з урахуванням подвійного розміру посадового окладу та нарахування грошового забезпечення за час перебування в резерві у стані бойової готовності з урахуванням 1/3 тарифної ставки за годину перебування в резерві з урахуванням подвійного посадового окладу та коефіцієнту кратності 3 за перебування у першій зоні небезпеки Чорнобильської АЕС, та в цій частині позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання позивачу за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС починаючи з 25.07.1986 по 25.08.1986 з урахуванням подвійного розміру посадового окладу та нарахування грошового забезпечення за час перебування в резерві у стані бойової готовності з урахуванням 1/3 тарифної ставки за годину перебування в резерві з урахуванням подвійного посадового окладу та коефіцієнту кратності 3 за перебування у першій зоні небезпеки Чорнобильської АЕС.

В частині зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання позивача з нарахуванням заробітку із застосуванням денного грошового утримання за 6 годин роботи щодобово та розрахунку коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності за 18 годин постанову суду першої інстанції скасовано.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, виходив з того, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року має проводитись з урахуванням приписів постанови Центрального комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07.05.1986р. №524-156, наказів МВС СРСР від 11.05.1986 №0130 та постанови Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 05.06.1986 №665-195, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців з нарахуванням премії у розмірі 60% тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100%, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності І-ї зони небезпеки та обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, понад середньомісячної заробітної плати, у порівняннями із установленими чинним законодавством нормами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про перерахунок грошового утримання з урахуванням подвійного розміру посадового окладу, передбаченого постановою ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що він відноситься до осіб, що визначені абзацом 2 пункту 1 цієї постанови.

При цьому суд виходив з безпідставності посилань відповідача на те, що на військовослужбовців органів внутрішніх справ не поширює свою дію положення пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 та пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7, оскільки відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців належать, зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дія постанови від 05.06.1986 №665-195 поширювалася як на працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, так і на осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ, військовозобов`язаних, призваних на збори, військових строкової служби, а тому позивач мав право на отримання гарантій, передбачених цією постановою, щодо оплати праці працівниками, зайнятими на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, суд виходив з того, що оскільки позивач виконував роботу, пов`язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у І зоні, то відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та наказу Міністерства внутрішніх справ СРСР від 26.05.1986 №0149 «Про додаткові виплати особовому складу органів і внутрішніх військ МВС СРСР, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» оплата праці повинна була проводитися у 3-х кратному розмірі, а не в 2-х кратному, як це було здійснено відповідачем.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи достатньо належних і допустимих доказів того, що позивач відносився до осіб, визначених абзацом 2 пункту 1 постанови ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а саме - до осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, а тому він має право на нарахування грошового забезпечення виходячи з посадового окладу в подвійному розмірі.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015, у справі №816/4017/14 за позовом ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати (грошового утримання) за період з 25.07.1986 по 25.08.1986, а саме - з включенням до розрахунку шестигодинного робочого дня, а інших 18 годин - у резерві в стані бойової готовності.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дія спірних постанов поширюється на працівників підприємств, установ та організацій, безпосередньо зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. До спірних правовідносин, на думку відповідача, застосуванню підлягає наказ МВС СРСР від 19.03.1984 №090 «Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу ОВС».

Відзиву на касаційну скаргу Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до суду не надходило.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нову постанову рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у іншій судовій справі №816/4017/14 за позовом ОСОБА_1 вже встановлено, що для оплати праці співробітників ОВС було прийнято розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964рс та від 23.05.1986 №1031рс, а положення постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.2986 №153/10-43 поширюється на працівників, а не на осіб рядового і начальницького складу ОВС, а тому в порядку статті 72 КАС України доведенню не підлягає.

Крім того, посилається на те, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 рс, від 23.05.1986 №1031 рс, накази МВС СРСР від 26.05.1986 №0149, від 30.06.1986 №0189 та від 19.03.1984 №090, оскільки ті нормативно-правові акти, на які посилається позивач, не стосувалися осіб рядового складу ОВС.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційні скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до постанови Центрального комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07.05.1986р. №524-156, серед іншого, надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, по підвищеним до 100% тарифної ставки і посадовим окладам.

Також постановлено виплачувати особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, виконуючим службові обов`язки в зоні ЧАЕС, посадові оклади та оклади по військовому або спеціальному званню у подвійному розмірі.

Як встановлено судами і вбачається з наявної в матеріалах справи довідки 27-ої державної пожежно-рятувальної частини ТУ МНС України у Полтавській області від 11.03.2013 №83-260/70 посадовий оклад позивача у липні-серпні 1986 року становив 130,00 крб. За час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачу виплачено 670,63 крб. (том І а.с. 15)

При цьому, як вбачається з розрахунку зазначеної суми посадовий оклад та визначена з нього денна тарифна ставка за відпрацьовані в зоні Чорнобильської АЕС дні в липні-серпні 1986 року враховані в подвійному розмірі. (т. І а.с. 15 на звороті)

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції щодо протиправного неврахування відповідачем при визначенні заробітку за спірний період вимог постанови Центрального комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07.05.1986р. №524-156 видаються необґрунтованими.

Крім того, розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964 рс від 17.05.1986 дозволено керівникам міністерств і відомств за погодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників в 3 зоні небезпеки, в п?ятикратному розмірі порівняно з встановленими діючим законодавством нормами, по 2 зоні - чотирьохкратному розмірі та в 1 зоні - в трьохкратному розмірі.

За змістом наведеної норми кратна оплата праці є правом відповідних керівників і проводилась лише у виняткових випадках.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №1031 рс від 23.05.1986 порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачену розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964 рс від 17.05.1986, поширено на військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, занятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, оплата праці осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ в трьохкратному розмірі за виконання робіт в першій зоні небезпеки також здійснювалась виключно у виняткових випадках.

В подальшому постановою постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 запроваджено оплату праці працівників, зайнятих на роботах в третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох, трьох і двократному розмірах понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи. Виплату грошового забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ в кратних розмірах залежно від зони небезпеки цією постановою передбачено не було.

Наказами МВС СРСР від 26.05.1986 №0149 зі змінами згідно наказу від 30.06.1986 №0189 передбачено, що рішення про виплату грошового забезпечення у виняткових випадках у кратних розмірах залежно від зони небезпеки приймає міністр внутрішніх справ Української РСР.

Накази МВС Української РСР про виплату окремим особам начальницького і рядового складу грошового забезпечення у кратному розмірі за роботу у першій зоні небезпеки відсутні.

Крім того, відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, встановлено додаткову оплату праці за роботу в нічний час у розмірі 35% часової тарифної ставки (окладу) за кожний час роботи в нічний час і максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Про розповсюдження цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівок немає.

Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати в вихідні, святкові та нічний час.

Згідно пункту 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 №090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, враховуючи що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,