ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 205/6749/15-ц

1. Описова частина

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому перейменоване на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 укладено договір № 11191013000 про надання споживчого кредиту в сумі 41 800 швейцарських франків зі строком повернення до 31 липня 2028 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим 06 липня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори з вимогою до ОСОБА_1 - дружини померлого.

28 травня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслало до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву, у якій просило довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_5 вимоги банку в розмірі 29 775, 03 швейцарських франків, що виникли за кредитним договором № 1191013000 від 01 серпня 2007 року.

Оскільки на час смерті позичальника, існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 627 швейцарських франків, позивач просив задовольнити позов.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором надання споживчого кредиту № 11191013000 від 01 серпня 2007 року у розмірі 29 627 швейцарських франків в рівних частинах по 1/3 частині з кожного, а саме:

-стягнути зі спадкоємця ОСОБА_1 1/3 частину успадкованого боргу в розмірі 9 875,67 швейцарських франків в межах 1/3 вартості успадкованого від ОСОБА_4 майна (домоволодіння у АДРЕСА_1 ), вартістю 150 123,33 грн.;

- стягнути зі спадкоємця ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , 1/3 частину успадкованого боргу в розмірі 9 875,67 швейцарських франків в межах 1/3 вартості успадкованого від ОСОБА_4 майна (домоволодіння у АДРЕСА_1 ), вартістю 150 123,33 грн.;

- стягнути зі спадкоємця ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 , 1/3 частину успадкованого боргу в розмірі 9 875,67 швейцарських франків в межах 1/3 вартості успадкованого від ОСОБА_4 майна (домоволодіння у АДРЕСА_1 ) вартістю 150 123,33 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року -без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що АТ «УкрСиббанк» пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем ОСОБА_1 , яка також є законним представником малолітніх відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до винесення рішення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд відхилив доводи АТ «УкрСиббанк» щодо того, що 3 роки та 8 місяців після звернення до нотаріальної контори з вимогою до ОСОБА_1 банк чекав документального оформлення спадщини, оскільки такі не обґрунтовані та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, апеляційний суд вважав безпідставними посилання АТ «УкрСиббанк» на те, що перебіг строку позовної давності розпочався 20 жовтня 2012 року, тобто після закінчення строку на прийняття спадщини, оскільки банк було повідомлено про смерть позичальника саме 04 травня 2012 року та 06 серпня 2012 року банком було пред`явлено вимогу до спадкоємців, тобто перебіг строку позовної давності почався саме з 06 серпня 2012 року, а позов до ОСОБА_1 пред`явлено 27 серпня 2015 року.

У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій сформовані протилежні висновки щодо застосування статті 1281 ЦК України. При цьому апеляційним судом прямо вказано про дотримання АТ «УкрСиббанк» строку на пред`явлення вимог до спадкоємців на підставі статті 1281 ЦК України, проте, рішення районного суду фактично залишено без змін.

Зазначає, що позовна давність за вимогами до спадкоємців починає свій перебіг з дати, коли кредитору стало відомо про прийняття спадщини (спадкоємців).

Стверджує, що форма та порядок пред`явлення вимог на підставі статті 1281 ЦК України не визначена та не конкретизована, метою реалізації цієї статті є інформування спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором у встановлений строк.

Вважає, що судами неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності за вимогами АТ «УкрСиббанк» 12 липня 2012 року (дата звернення до нотаріальної контори з вимогою до ОСОБА_1 ), що призвело до безпідставного застосування до спірних правовідносин позовної давності, в той час, як строки позовної давності не пропущено.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ «УкрСиббанк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9931/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 398/2775/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 344/7491/14-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2437/17, від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 257, 261 ЦК України при вирішенні спадкових спорів, зокрема, за позовами кредитора до спадкоємців; статті 1281 ЦК України щодо способу, форми та порядку пред`явлення вимог (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, АТ «УкрСиббанк» вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи АТ «УкрСиббанк» є необґрунтованими та безпідставними, отже, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Посилається на те, що, оскільки вона прийняла спадщину 11 вересня 2012 року шляхом подання відповідної заяви до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори, у якій повідомила, що крім неї є інші спадкоємці - син померлого - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3 , які на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, АТ «УкрСиббанк» міг дізнатися про коло спадкоємців померлого ОСОБА_4 та своєчасно пред`явити вимоги до усіх спадкоємців.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому перейменоване на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір № 11191013000 про надання споживчого кредиту у сумі 41 800 швейцарських франків зі строком повернення до 31 липня 2028 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 9-11).

04 травня 2012 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ «УкрСиббанк», що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.

06 липня 2012 року банк пред`явив свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_4 - його дружини ОСОБА_1 шляхом звернення до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори з відповідною заявою (том 1, а. с. 8).

28 травня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслало до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву, у якій просило довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_5 вимоги банку в розмірі 29 775, 03 швейцарських франків, що виникли за кредитним договором № 1191013000 від 01 серпня 2007 року.

Станом на дату смерті ОСОБА_5 заборгованість позичальника за кредитним договором становила 29 627 швейцарських франків.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 і діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 грудня 2015 року успадкували по 1/3 частині домоволодіння на АДРЕСА_1 вартістю 450 370 грн.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Щодо позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судами встановлено, що 12 липня 2012 року до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори надійшла заява ПАТ «УкрСиббанк» від 06 липня 2012 року, у якій банк повідомив про те, що в померлого ОСОБА_4 станом на 05 липня 2012 року існує несплачений борг за кредитними зобов`язаннями у розмірі 29 908,87 швейцарських франків та просив нотаріальну контору повідомити спадкоємця померлого ОСОБА_4 - дружину ОСОБА_1 про пред`явлення банком вимоги кредитора. Крім того, просив повідомити банк про осіб, які отримали спадщину після смерті ОСОБА_4

28 травня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслало до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву, у якій просило довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_4 вимоги банку в розмірі 29 775,03 швейцарських франків, що виникли за кредитним договором № 1191013000 від 01 серпня 2007 року.

Ухвалюючи судове рішення, районний суд дійшов висновку, що заява ПАТ «УкрСиббанк» від 06 липня 2012 року була адресована лише ОСОБА_1 . При цьому зазначена заява є вимогою у розумінні положень статті 1281 ЦК України.

Ураховуючи, що ПАТ «УкрСиббанк» у заяві від 06 липня 2012 року заявив вимоги лише до ОСОБА_1 , строк пред`явлення вимоги до дітей померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитором пропущено.

Переглядаючи рішення районного суду та залишаючи його без змін, апеляційний суд зазначив, що з повторною вимогою до усіх без винятку спадкоємців (у тому числі дітей померлого ОСОБА_4 ) банк звернувся 29 травня 2013 року. Відтак, суд апеляційної інстанції вважав, що подана ПАТ «УкрСиббанк» заява від 06 липня 2012 року є вимогою, яка була пред`явлена лише ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і, відповідно, до частини четвертої статті 1281 ЦК України позбавляється права вимоги до зазначених осіб.

Стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.

Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Малолітні особи з моменту відкриття спадщини набувають права на спадкування, проте здійснювати право на спадкування вони не можуть. Такі особи в межах наданого ЦК України обсягу дієздатності самостійно не можуть нести відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця як його правонаступники.

Якщо спадкоємець є малолітньою особою, вимога може бути пред`явлена (направлена) як самому спадкоємцю безпосередньо, так і його законному представнику, що має рівнозначні юридичні наслідки.

Отже, за наявності серед спадкоємців малолітніх дітей та їх законних представників, достатнім є пред`явлення кредитором спадкодавця такої вимоги лише до законного представника.

Статус «законного представника» у ОСОБА_1 щодо дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 означає відсутність необхідності у кредитора ПАТ «УкрСиббанк» пред`являти (направляти) окрему вимогу щодо малолітніх.

Отже, ПАТ «УкрСиббанк» довів факт пред`явлення вимоги до спадкоємців: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , районний суд застосував строки позовної давності та відмовив у задоволенні позову, оскільки з вимогою до ОСОБА_1 банк звернувся 06 липня 2012 року (отримана нотаріусом 12 липня 2012 року), а позов пред`явив 31 серпня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції залишив рішення районного суду без змін та зазначив, що перебіг строку позовної давності розпочався саме 06 серпня 2012 року (маючи на увазі 06 липня 2012 року).

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується та вважає, що позивачем не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до спадкоємців про стягнення коштів.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки ЦК України не містить норму, яка б визначала строк здійснення спадкоємцями одноразового платежу на вимогу кредитора, то слід керуватися загальними положеннями про строк виконання зобов`язань.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) зазначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Встановлено, що 06 липня 2012 року банк пред`явив вимогу до спадкоємця ОСОБА_1 через нотаріуса, отже, строк пред`явлення вимог до спадкоємця на підставі статті 1281 ЦК України дотримано, оскільки позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах колегія суддів вважає за необхідне обчислювати цей строк з дня, коли особа (банк) дізналася про порушення свого права. При цьому Верховний Суд враховує, що кредитор (банк) міг дізнатися про порушення його права лише з часу, коли закінчився строк на прийняття спадщини і спадкоємці, які прийняли спадщину відмовилися виконувати вимогу кредитора.

Оскільки у вимозі від 06 липня 2012 року не визначено строк виконання, відтак, слід застосовувати положення частини другої статті 530 ЦК України про виконання зобов`язання у семиденний строк з моменту закінчення шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини та, відповідно, визначення кола спадкоємців.

Отже, спадкоємець боржника, якому надіслана претензія-вимога кредитора особисто або через нотаріуса, яким заведено спадкову справу, зобов`язаний задовольнити пред`явлену кредитором вимогу у семиденний строк після закінчення строку на прийняття спадщини.

Після спливу такого семиденного строку, за відсутності виконання спадкоємцем свого обов`язку перед кредитором, кредитор має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Тобто, саме зі спливом семиденного строку та відсутністю виконання спадкоємцем боржника свого обов`язку починається перебіг позовної давності.

Ураховуючи наведене для правильного вирішення справи суду необхідно встановити, коли ОСОБА_1 дізналася про вимогу кредитора, чи відмовлялася вона від виконання вимоги; якщо відмовлялася - то коли, та які докази це підтверджують.

Посилання апеляційного суду на обчислення трьохрічного строку позовної давності з 06 серпня 2012 року (а по суті, малося на увазі 06 липня 2012 року), коли банк пред`явив вимогу через нотаріальну контору, є безпідставним виходячи з наведених вище обґрунтувань.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк», не звернув уваги на вказане та не перевірив належно доводів позивача з посиланням на норми матеріального права, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду