ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 338/706/18

Описова частина

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старобогородчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Богородчанського району, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої він успадкував право на земельну частку (пай) розміром 23,90 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, про що йому було видано свідоцтво про право на спадщину.

Бажаючи отримати новий державний акт на право власності на цю земельну ділянку та виділити її в натурі, він звернувся у сільську раду, де виявив, що його матері було виділено земельну ділянку в урочищі «За шляхом» в с. Скобичівка Богородчанського району, однак документи видані на земельну ділянку в урочищі «Січ» в с. Скобичівка Богородчанського району. Також йому стало відомо, що земельну ділянку, яку повинні були надати в урочищі «За шляхом» його матері, надали відповідачці ОСОБА_2 .

Вважає, що ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку, яка їй не належала.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 025455, кадастровий номер 2620488602:02:002:0097, площею 0,8672 га, в урочищі «За шляхом» в с. Скобичівка Богородчанського району Івано-Франківської області, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Богородчанського району, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишено без змін.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив суд скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року.

В обґрунтування вимог заяви зазначив, що вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2020 року встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я відповідача ОСОБА_2 , підлягає скасуванню, оскільки такий був оформлений внаслідок вчинення посадовими особами службового підроблення.

Оскільки ні йому, ні суду станом на час ухвалення рішення у цивільній справі не було відомо про те, що при виготовленні оспорюваного державного акту на право власності на землю службовими особами було допущено службове підроблення документів, просив скасувати рішення Богородчанського районного суду від 30 серпня 2018 року та ухвалити рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Крім цього, ОСОБА_1 просив суд про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Богородчанського районного суду від 30 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами, оскільки після набрання зазначеним вище вироком суду законної сили він обрав невірний процесуальний спосіб захисту своїх інтересів, повторно подавши позов до суду, а не заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду від 30 серпня 2018 року відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява подана ОСОБА_1 з пропуском передбаченого пунктом 2 частини першої статті 424 ЦПК України тридцятиденного строку.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаріїв Б. Д. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 28 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаріїв Б. Д. просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року задовольнити, скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Старобогородчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Богородчанського району, ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 025455 з кадастровим номером 2620488602:02:002:0097, площею 0,8672 га, в урочищі «За шляхом» в с. Скобичівка Богородчанського району, виданого на ім`я ОСОБА_2 .Вказане рішення після його апеляційного та касаційного перегляду залишено без змін та набрало чинності.

Цим рішенням констатовано, що будь-яких об`єктивних доказів того, що відповідачці ОСОБА_2 незаконно передана земельна ділянка в урочищі «За шляхом» позивачем не надано й в ході судового розгляду не здобуто.

Вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодекса України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності на 1 рік. На підставі статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодекса України від призначеного покарання ОСОБА_4 звільнено у зв`язку із закінчення строку давності. В обвинуваченні за частиною першою статті 364 Кримінального кодекса України ОСОБА_4 виправдано.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 , як службова особа ДП «Івано-Франківський регіональний центр державного земельного кадастру», вчинив службове підроблення, внаслідок якого ОСОБА_3 отримала земельну ділянку в урочищі «Січ» в с. Скобичівка Богородчанського району, хоча повинна була отримати її в урочищі «За шляхом», а ОСОБА_2 неправомірно отримала земельну ділянку в урочищі «За шляхом», хоча повинна була отримати її в урочищі «Січ».

Саме вказану обставину щодо підроблення документів, яка встановлена вироком суду, ОСОБА_1 вважає нововиявленою.

12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Старобогородчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Богородчанського району, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Богородчанського району, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено через наявність рішення суду в спорі між тими самими сторонами й про той самий предмет і з тих самих підстав.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами, просив поновити строк на подання заяви.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Главою 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Згідно пункту 2 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої, восьмої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що встановлений пунктом 2 частини першої статті 424 ЦПК України тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є процесуальним, не є присічним і може бути поновлений за загальними правилами у випадках, передбачених статтею 127 ЦПК України.

Якщо заяву подано після закінчення процесуального строку і відсутнє клопотання про його поновлення або в поновленні пропущеного строку для подання заяви буде відмовлено, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду у відповідності до приписів частини другої статті 126 ЦПК України.

У відповідності до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 260 ЦПК України резолютивна частина ухвали повинна містити висновки суду.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду від 30 серпня 2018 року, ОСОБА_1 , зокрема, просив суд про поновлення строку на подання вказаної заяви.

Разом із тим, із резолютивної частини ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2021 року убачається, що питання щодо можливості поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду від 30 серпня 2018 року суд першої інстанції по суті не вирішив, зазначивши при цьому у мотивувальній частині про необґрунтованість клопотання заявника про поновлення такого строку.

Водночас, саме пропуск без поважних причин строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення місцевий суд зазначив як самостійну підставу для відмови у задоволенні такої заяви.

Тим самим, на думку колегії суддів Верховного Суду, суд першої інстанції порушив приписи частини другої статті 126 ЦПК України, оскільки пропуск строку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 424 ЦПК України, за відсутності поважних причин для його поновлення або відповідного клопотання, є підставою для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, а не для відмови у задоволенні такої заяви.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи вказані недоліки місцевого суду не виправив.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для нового розгляду.

За викладених обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року для нового розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду