ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 495/4322/20

У липні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 вересня 2019 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № SАМАВWFC00001734401, за яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку (далі - Умови та Правила) складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Позичальник не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 26 червня 2020 року в нього утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 935,57 грн, з яких: 16 994,80 грн - тіло кредиту; 9 940,77 грн - відсотки. Враховуючи викладене, АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 16 994,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що надані банком Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, а тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема наявності у позичальника зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти не повернуті в добровільному порядку, АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника повернути фактично отриману суму грошових коштів (тіло кредиту).

Не погоджуючись з указаним рішенням, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому послалося на те, що копія оскаржуваного судового рішення надійшла на електронну пошту банку лише 23 серпня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази поважності причин пропуску цього строку.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року подана банком 22 вересня 2021 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження. При цьому заявником не надано доказів, що підтверджують факт отримання ним копії оскаржуваного судового рішення саме 23 серпня 2021 року.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду АТ «Акцент-Банк» подало заяву про усунення недоліків, в якій послалося на те, що наразі банк не має можливості надати докази на підтвердження факту надходження рішення місцевого суду на його електронну пошту 23 серпня 2021 року, оскільки через велику кількість вхідних листів та малий обсяг поштової скриньки відповідальний працівник банку видаляє відповідну кореспонденцію одразу ж після її опрацювання. Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів надсилання місцевим судом копії оскаржуваного рішеннясуду засобами поштового зв`язку, банк міг ознайомитися з цим рішенням саме з дати його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР). Крім того, згідно з копією поштової накладної апеляційна скарга була передана до служби кур`єрської доставки 10 вересня 2021 року, тобто подана в межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення було складено 19 серпня 2021 року, що не позбавляло банк можливості вчасно отримати його копію та подати апеляційну скаргу у строки, передбачені нормами процесуального законодавства. Із вказаного вбачається, що розглядом справи заявник тривалий час не цікавився, вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року банк не виконав, оскільки не надав доказів на підтвердження факту отримання ним копії оскаржуваного судового рішення саме 23 серпня 2021 року.

У листопаді 2021 року АТ «Акцент-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неповажними причинами пропуску ним строку на апеляційне оскарження, оскільки не перевірив належним чином і не спростував його доводів про те, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів надсилання місцевим судом копії оскаржуваного заочного рішення засобами поштового зв`язку, банк міг дізнатися про існування такого рішення лише з ЄДРСР, в якому його було оприлюднено 25 серпня 2021 року. Суд апеляційної інстанції обмежив право банку на доступ до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С. від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

05 квітня 2022 року справа № 495/4322/20 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 травня 2022 року у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України судді Калараша А. А. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу № 495/4322/20 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. від 27 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

За змістом підпункту 15.15 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

При цьому відповідно до підпункту 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 2 та 6 розділу 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 07 листопада 2016 року № 227 (далі - Тимчасовий регламент), документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в Системі. Реєстрація користувача відбувається шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми, із зазначенням певних відомостей для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства, після реєстрації в Системі і генерації адреси електронної пошти користувач повинен подати до суду заявку, згідно з шаблоном, розміщеним на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований у Системі як користувач (пункт 1 розділу 4 Тимчасового регламенту).

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу 1 Тимчасового регламенту електронна адреса - адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців -ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».

Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 16 994,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 51-54).

У вищезгаданому рішенні, яке оприлюднено в ЄДРСР 25 серпня 2021 року, зазначено, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, його повний текст виготовлено 19 серпня 2021 року. Доказів надіслання судом першої інстанції судового рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу АТ «Акцент-Банк», як і доказів вручення оскаржуваного рішення позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Не погоджуючись з указаним рішенням, АТ «Акцент-Банк» подало через суд першої інстанції до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому послалося на те, що копія оскаржуваного судового рішення надійшла на адресу електронної пошти банку лише 23 серпня 2021 року (а. с. 55-56).

Згідно з поштовою накладною № UA 10088300 апеляційна скарга була здана банком до служби кур`єрської доставки - Приватного підприємства «ДКО-ЕКСПРЕС» - 10 вересня 2021 року (а. с. 64), а отримана місцевим судом - 22 вересня 2021 року, що підтверджується проставленим у скарзі штампом цього суду «Одержано» з відміткою вх. № 22487/21-вх (а. с. 55).

Супровідним листом від 23 вересня 2021 року № 495/4322/20/570/2021/21-вих Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області надіслав засобами поштового зв`язку до Одеського апеляційного суду матеріали справи для розгляду поданої банком апеляційної скарги. Апеляційний суд отримав справу № 495/4322/20 30 вересня 2021 року (а. с. 65).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків з огляджу на те, що заявником не надано доказів на підтвердження факту отримання ним копії оскаржуваного судового рішення саме 23 серпня 2021 року (а. с. 68).

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду 13 жовтня 2021 року АТ «Акцент-Банк» подало через вищезгадану службу кур`єрської доставки (про що свідчить поштова накладна № UA 10091094) заяву про усунення недоліків, в якій послалося на те, що наразі банк неспроможний надати докази на підтвердження отримання ним 23 серпня 2021 року на електронну пошту рішення місцевого суду, оскільки через велику кількість вхідних листів та малий обсяг поштової скриньки відповідальний працівник банку видаляє відповідну кореспонденцію одразу ж після її опрацювання. Однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надсилання місцевим судом копії оскаржуваного рішеннязасобами поштового зв`язку, банк мав можливість ознайомитися з цим рішенням лише з моменту його оприлюднення в ЄДРСР. Крім того, згідно з копією поштової накладної апеляційна скарга була передана до служби кур`єрської доставки 10 вересня 2021 року, тобто подана в межах строку на апеляційне оскарження (а. с. 71, 75).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (а. с. 77-78).

Таким чином, за встановлених в цій справі обставин передачі банком до служби кур`єрської доставки апеляційної скарги 10 вересня 2021 року, тобто в межах тридцяти днів з дня складення судом першої інстанції повного судового рішення, Одеський апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, - за відсутності на те правових підстав.

У справі, яка переглядається, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не врахував, що 22 вересня 2021 року - це день надходження апеляційної скарги до місцевого суду, тоді як днем подання цієї скарги є день її передачі заявником до служби кур`єрської доставки, а саме 10 вересня 2021 року.

Зазначене призвело до порушення встановлених процесуальним законодавством судових процедур, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, визначеного статтею 6 Конвенції.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду