ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 301/2082/20

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Іршавської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на склад-магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 12 жовтня 2021 року заступник керівника Хустської окружної прокуратури звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги шляхом наведення поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та оплати судового збору. Водночас заявнику роз`яснено, що у випадку неподання у встановлений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин поважності пропуску такого у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено; у випадку неподання квитанції про сплату судового збору - апеляційна скарга буде визнана неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.

01 грудня 2021 року заступник керівника Хустської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 01 листопада 2021 року, подав заяву (разом з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 1 262,00 грн), у якій зазначив, що Хустська окружна прокуратура не була учасником справи, про наявність рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року дізналась 11 січня 2021 під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) і, в цей же день, місцевому суду направлено лист про надання можливості прокурорам Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ознайомитися з матеріалами справи та можливістю зробити з неї копії необхідних документів. Однак суд не відреагував на вказаний лист та не повідомив Хустську місцеву прокуратуру про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами цієї справи, а тому прокуратурою 10 вересня 2021 року повторно скеровано лист до Іршавського районного суду Закарпатської області та 24 вересня 2021 року забезпечено ознайомлення з матеріалами справи та повним текстом рішення суду від 15 жовтня 2020 року.

Крім того, в обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у період часу з 11 січня 2021 року (день подання первісної заяви до суду першої інстанції про ознайомлення з матеріалами справи) по 12 жовтня 2021 року (день подання апеляційної скарги на рішення суду) заявник зазначав, що з 15 жовтня 2020 року розпочався процес атестації прокурорів місцевих прокуратур, а тому прокурори місцевих прокуратур починаючи з жовтня 2020 року по березень 2021 року приймали участь у проходженні атестації і прокурори Полянський В. І. та Перец Б. В. (які в заяві від 11 січня 2021 року просили надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи) один з етапів атестації не пройшли і їх не було переведено в Хустську окружну прокуратуру.

Також просив урахувати той факт, що по всій території України з 19 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року запроваджені карантинні обмеження.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Хустської окружної прокуратури Закарпатської області на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що заявник знав про наявність судового рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року ще станом на 11 січня 2021 року, однак протягом 8 місяців (до 10 вересня 2021 року) жодних дій, спрямованих на його отримання не вчиняв, а тому наведені ним підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

15 лютого 2022 року Закарпатська обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року; касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме, запропоновано заявнику надати докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги.

07 квітня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: заява про усунення недоліків; платіжне доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

У червні 2022 року справа № 301/2082/20 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що Хустська окружна прокуратура не була учасником справи, про наявність рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року дізналась 11 січня 2021 під час моніторингу ЄДРСР. 24 вересня 2021 року заявник ознайомився з матеріалами справи та повним текстом Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року. Тому вважає, що апеляційна скарга на рішення місцевого суду була подана у межах присічного строку та у тридцятиденний строк з моменту ознайомлення з матеріалами справи, а тому при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційним судом порушено норми процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права.

Обставини, встановлені апеляційним судом

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області ухвалене 15 жовтня 2020 року, зареєстроване - 21 жовтня 2020 року, оприлюднене - 22 жовтня 2020 року. Про існування зазначеного рішення місцевого суду Хустській окружній прокуратурі, яка не брала участі у справі, стало відомо 11 січня 2021 року (під час моніторингу ЄДРСР), а апеляційна скарга на нього подана 12 жовтня 2021 року, тобто через 9 місяців.

24 вересня 2021 року Хустська окружна прокуратура ознайомилась з матеріалами справи № 301/2082/20 та повним текстом рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553\39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342\95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що заявник знав про наявність судового рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року ще станом на 11 січня 2021 року, однак протягом 8 місяців (до 10 вересня 2021 року) жодних дій, спрямованих на його отримання не вчиняв, а тому наведені ним підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними.

Оцінюючи наявність підстав для поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду апеляційний суд виходив із такого.

Рішення Іршавським районним судом Закарпатської області ухвалено 15 жовтня 2020 року, про яке Хустській окружній прокуратурі, яка не брала участі у справі, стало відомо 11 січня 2021 року (під час моніторингу ЄДРСР),а апеляційна скарга на нього подана 12 жовтня 2021 року, тобто через 9 місяців.

Та обставина, що прокурор не знайомився з матеріалами справи з 11 січня 2021 року (день подання первісної заяви до суду першої інстанції про ознайомлення з матеріалами справи) по 24 вересня 2021 року (день ознайомлення зі справою та отримання копії повного судового рішення), з тих підстав, що з 15 жовтня 2020 року розпочався процес атестації прокурорів місцевих прокуратур, які починаючи з жовтня 2020 року по березень 2021 року приймали участь у проходженні атестації і прокурори Полянський В. І. та Перец Б. В. (які у заяві від 11 січня 2021 року просили надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи) один з етапів атестації не пройшли і їх не було переведено в Хустську окружну прокуратуру, не вказують на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурором не надано суду доказів, що крім уповноважених прокуратурою прокурорів Полянського В. І. та Перец Б. В. інших прокурорів в Хустській окружній прокуратурі не має.

Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що в Україні діє принцип безперервності роботи усіх державних органів, тому проведення атестації працівників прокуратури не є обставиною, яка перешкоджає виконанню прокуратурою як органом своїх повноважень.

Щодо запровадження по всій території України з 19 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року карантинних обмежень, то такі не перешкоджали прокурору знайомитися з матеріалами справи, оскільки робота судів у зв`язку з такими обмеженнями не припинялася.

Крім того, заявником не враховано, що 18 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року.

Відповідно до частини другої вказаного закону пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Таким чином, для поновлення строку на апеляційне оскарження, заявнику потрібно було навести причини, які пов`язані (зумовлені) карантинними обмеженнями, що спричинили пропуск такого строку, тобто перешкоджали заявнику звернутись до суду з апеляційною скаргою.

Враховуючи те, що заявником не зазначено поважної причини, пов`язаної з карантинними обмеженнями, яка призвела до пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, не надано належних доказів на підтвердження наведених ним обставин, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для поновлення такого строку.

Саме-по собі посилання у заяві про поновлення процесуальних строків на те, що діє загальнодержавний карантин, а тому заявник має право на поновлення строку на оскарження рішення у апеляційному порядку, є безпідставним, оскільки таке твердження повинно бути належним чином обґрунтовано, а саме: наведено конкретні обставини, тобто такі карантинні обмеження, які об`єктивно перешкоджали заявнику своєчасно подати апеляційну скаргу.

З набранням чинності Законом № 731-IX поновлено дію процесуальних строків, а поважними причинами пропуску можуть бути визнані судом саме такі обставини, які зумовлені карантинними обмеженнями.

За таких обставин, встановивши, що заявник знав про наявність судового рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року ще станом на 11 січня 2021 року, однак протягом 8 місяців (до 10 вересня 2021 року) жодних дій, спрямованих на його отримання не вчиняв, суд апеляційної інстанції із дотриманням вимог частин третьої, четвертої статті 357, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник звернувся із апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження та не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що ухвала Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушені норми процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду