ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/14537/15-ц

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк) 06 жовтня 2021 року звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шеремета О. В. (далі - державний виконавець), стягувач - ОСОБА_1 .

Ухвалою від 08 листопада 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва повернув без розгляду скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, банк 14 лютого 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, відкрити апеляційне провадження та скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 29 червня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив клопотання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та поновив строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року. Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року.

Поновлюючи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що банк подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропущення, а саме, зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена без його участі, а її копію банк отримав 01 лютого 2022 року. Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції виснував поновити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року.

Постановою від 14 липня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою від 04 жовтня 2022 року Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що, вирішивши відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України розглянути апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні з викликом учасників справи, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був здійснити такий виклик з дотриманням норм процесуального права. Однак усупереч цим правилам, а також положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини апеляційний суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_1 , стосовно якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначив у касаційній скарзі. У зв`язку з наведеним порушено право заявника брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас посилання заявника на те, що одночасно з оприлюдненням 10 листопада 2021 року ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень цей процесуальний документ було автоматично надіслано до електронного кабінету ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції безпідставно поновив банку строк на апеляційне оскарження, Верховний Суд відхилив, врахувавши, що згідно із супровідним листом ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року направлялася судом на поштову адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, однак цей лист канцелярією суду повернуто без виконання через брак фінансування. При цьому матеріали справи не містять підтвердження (повідомлення) про направлення судом першої інстанції та доставлення електронного екземпляра згаданої ухвали до електронного кабінету банку.

Постановою від 08 листопада 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до цього суду, апеляційний суд встановив порушення судом першої інстанції частини другої статті 183 ЦПК України.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що, звертаючись до суду з клопотанням про закриття апеляційного провадження, ОСОБА_1 фактично просив суд апеляційної інстанції переоцінити висновки Верховного Суду на підставі поданих ним нових доказів, щодо надсилання оскаржуваної ухвали суду до електронного кабінету ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Вважав, що надання ним нового доказу свідчить про пропуск строку для подання банком апеляційної скарги та є підставою для закриття апеляційного провадження, проте законодавець не передбачив такої підстави для закриття апеляційного провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 08 листопада 2022 року із застосуванням системи «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21

(провадження № 61-21072св21), відповідно до яких перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділ «Мої справи»;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/480/19 (провадження № 11-459заі21), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), у постановах Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 2-496/1/2011

(провадження № 61-10874св21), від 14 червня 2022 року у справі № 947/21450/19 (провадження № 61-20675св21), від 20 червня 2022 року у справі № 301/2082/20 (провадження № 61-2692св22), відповідно до яких поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються виключно ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волі особи, яка звернулася з відповідним процесуальним зверненням, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне подання до суду відповідної заяви/скарги, а також якщо особа надала відповідні докази на підтвердження цих обставин;

- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема лист Державного підприємства «Центр судових сервісів» (далі - ДП «ЦСС») від 17 жовтня 2022 року

№ 650-2022, яким офіційно підтверджено час надходження оскаржуваної ухвали від 08 листопада 2021 року до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» всіх учасників справи, а саме 15 листопада 2021 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 21 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 27 березня 2023 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що заявник оскаржує як постанову апеляційного суду по суті спору, так і процесуальне рішення суду апеляційної інстанції про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини другої статті 354 ЦПК України).

Поновлюючи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що банк обґрунтовував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції тим, що оскаржувана ухвала постановлена без його участі, а копію ухвали суду першої інстанції його представник отримав 01 лютого 2022 року.

ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, обґрунтовував її вимоги тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про розгляд справи, а також тим, що з моменту початку офіційного функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) з 05 жовтня 2021 року втратив чинність підпункт 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України про вручення судових рішень в паперовій формі. Заявник надав до Верховного Суду докази на підтвердження наявності у банку електронного кабінету з 28 вересня 2020 року.

Водночас, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення судом першої інстанції та доставлення копії ухвали суду до електронного кабінету банку.

Під час повторного апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про закриття апеляційного провадження, відкритого 29 червня 2022 року за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зазначивши, що банк отримав повний текст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 15 листопада 2021 року як через власний електронний кабінет, так і через електронний кабінет представника Шабанова Сергія Валерійовича, натомість апеляційну скаргу подав лише 14 лютого 2022 року, що свідчить про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та недобросовісність особи, яка звернулася із апеляційною скаргою. На обґрунтування такого клопотання надав до апеляційного суду письмові докази - лист ДП «ЦСС» від 17 жовтня 2022 року № 650-2022.

Щодо порядку вручення судових рішень після 05 жовтня 2021 року та перебіг процесуальних строків оскарження судових рішень

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

До визначення Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених ЦПК України дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС суд вручає судові рішення в паперовій формі (підпункт 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Відповідно до положень підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Вища рада правосуддя у цьому повідомленні зазначила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктом 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України. Такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Отже, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З цього момент суд направляє судові рішення учасникам справи в електронній формі у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси.

Офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, зазначена користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення).

Відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів

(далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Згідно з пунктом 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей і документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 підрозділу 2 розділу III Положення).

Тож правила Положення передбачають обов`язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету, тоді як адреса електронної пошти оцінюється виключно як додаткова функція повідомлення про їх надходження до Електронного кабінету. При цьому таке повідомлення, залежно від налаштування, може здійснюватися як з надсиланням самих документів, так i без нього.

Відповідно серед всіх передбачених пунктом 5.8 розділу I Положення сервісів офіційної електронної адреси нормативно передбачено обов`язковість надсилання процесуальних документів лише до Електронного кабінету.

Відтак, перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21 (провадження № 61-21072св21), на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

На підтвердження тих обставин, що у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є Електронний кабінет, до якого доставлений 15 листопада 2021 року електронний екземпляр ухвали суду першої інстанції, оскарженої банком в апеляційному порядку лише 14 лютого 2022 року, ОСОБА_1 надав до апеляційного суду відповідні докази - лист ДП «ЦСС» від 17 жовтня 2022 року № 650-2022, а також відповідь № 17714, сформовану засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Тож у справі, яка переглядається, для ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції розпочався з наступного дня після доставлення електронного екземпляра ухвали суду першої інстанції до Електронного кабінету в розділ «Мої справи», тобто 16 листопада 2021 року. Із апеляційною скаргою банк звернувся 14 лютого 2022 року, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції отриманням її копії у паперовій формі лише 01 лютого 2022 року. Водночас такі доводи не спростовують обставин отримання копії ухвали суду першої інстанції у Електронному кабінеті банку.

Суд апеляційної інстанції, не застосувавши наведені положення ЦПК України та Положення щодо порядку вручення учаснику справи копії судового рішення, висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, а також не дослідивши письмові докази, подані ОСОБА_1 на спростування твердження банку щодо дати отримання копії ухвали суду першої інстанції та відповідно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, не врахував тих обставин, що банк звернувся до апеляційного суду із пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, необґрунтовано відхилив клопотання про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, не врахувавши, що апеляційне провадження відкрито помилково, без законних підстав для поновлення банку строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Верховний Суд наголошує на тому, що, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої після набрання чинності змін до ЦПК України щодо порядку вручення судових рішень, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити, чи доставлено особі, яка звернулася із апеляційною скаргою, копію оскаржуваного судового рішення до її Електронного кабінету. Проте, таких дій суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вчинив, а після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, за наявності доказів на підтвердження цих обставин, зазначених порушень не усунув, не закрив апеляційне провадження як помилково відкрите.

В оцінці висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 фактично просить суд апеляційної інстанції переоцінити висновки Верховного Суду на підставі поданих ним нових доказів щодо надсилання оскаржуваної ухвали суду до Електронного кабінету ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Верховний Суд врахував таке. Під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року Верховний Суд не зробив висновків про законність та обґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, а лише констатував, що на момент розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у матеріалах справи не було доказів, які б підтверджували вручення банку копії ухвали суду першої інстанції 15 листопада 2021 року.

Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що такі висновки ОСОБА_1 під час нового апеляційного розгляду спростував, а помилки, допущені працівниками апарату суду першої інстанції, які полягають у недолученні до матеріалів справи довідок про доставлення до Електронних кабінетів учасників справи копій судових рішень, не можуть призводити до порушення прав учасників справи, зокрема шляхом безпідставного поновлення іншим учасникам справи строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Під час нового апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом та подав до суду клопотання про закриття апеляційного провадження у справі як помилково відкритого у зв`язку з безпідставним поновленням строку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, на підтвердження чого надав відповідні письмові докази, які повинен був дослідити та оцінити апеляційний суд, проте безпідставно цього не зробив.

При цьому, подати такі докази під час першого апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 не мав можливості у зв`язку з процесуальними діями апеляційного суду, оскільки помилково не був повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді, що і стало підставою для безумовного скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо висновків апеляційного суду у частині вирішення клопотання про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого

Щодо висновків апеляційного суду, що законодавець не передбачив такої підстави для закриття апеляційного провадження як помилковість відкриття апеляційного провадження, то Верховний Суд врахував, що підстави для закриття апеляційного провадження передбачені статтею 362 ЦПК України. Незважаючи на те, що стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття апеляційного провадження є можливим.

У разі встановлення судом, що апеляційне провадження помилково відкрито, зокрема, оскільки заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося, існує процесуальна доцільність саме для закриття апеляційного провадження, оскільки відкриття апеляційного провадження та розгляд справи апеляційним судом зі спливом значного періоду часу є несумісним з приписами процесуального закону (зокрема правилами статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.

Подібні за змістом висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого викладені, зокрема в ухвалі Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 826/10834/14, в ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 320/2127/18, у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 29/5005/6381/2011 та у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Повертаючись до цих заяв, Суд зазначає, що національні суди або посилались на «поважні підстави» (заява № 2075/13) в обґрунтування поновлення строку, без надання будь-якого пояснення чи оцінки цих підстав, або обмежувались встановленням того, що апеляційні скарги були подані з дотриманням процесуальних формальностей, без наведення будь-яких підстав.

У більшості заяв підставою, за її наявності, на яку посилались відповідачі, управління Пенсійного фонду, у своїх заявах про поновлення строку було пізнє вручення постанови суду першої інстанції. Однак у матеріалах справ немає доказів (таких як супровідні листи, поштові записи тощо) цих тверджень, що особливо дивно для справ, у яких апеляційні скарги були подані зі значною затримкою (більше 3 років у заяві пані ОСОБА_2 (№ 56107/14) та 2 років і 5 місяців у заяві пані ОСОБА_4 (№ 21478/14)). Також немає жодних ознак того, що такі докази були надані національним судам» (OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27-29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року);

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц

(провадження № 61-14230сво18) зазначив, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама лише вказівка на те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є належним мотивуванням поновлення цього строку. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки на наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведене процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд не надав оцінку доводам ОСОБА_1 щодо недоведеності банком поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, на спростування доводів банку ОСОБА_1 надав відповідні письмові докази, які суд апеляційної інстанції не дослідив та не оцінив.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону, відкриваючи апеляційне провадження та враховуючи доводи банку щодо отримання копії ухвали суду першої інстанції лише 01 лютого 2022 року, не перевірив, чи отримував банк копію цього судового рішення раніше та в інший спосіб, зокрема за правилами частини п`ятої, пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України та пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення.

Помилка, допущена працівниками апарату суду першої інстанції під час формування справи (зокрема недолучення до матеріалів справи доказів доставлення судового рішення до електронних кабінетів учасників справи), не може мати своїм процесуальним наслідком для учасника справи безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

Виявлені Верховним Судом процесуальні порушення можуть бути усунуті у спосіб скасування рішень апеляційного суду, ухвалених на етапі поновлення строку на апеляційне оскарження та за наслідками апеляційного пеергляду спору по суті з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з прийняттям апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та постановлення рішень відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

За таких обставин, поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен був дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку та за результатами наданої оцінки вирішити питання про наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Водночас суд має враховувати, що доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, оцінити, чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності та, враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

У касаційній скарзі містяться доводи про необґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.

Зважаючи на те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» допустив порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали апеляційного суду від 29 червня 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що мотиви, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема невідповідність висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21 (провадження № 61-21072св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/480/19 (провадження № 11-459заі21), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 20 січня 2022 року у справі № 2-496/1/2011 (провадження № 61-10874св21), від 14 червня 2022 року у справі № 947/21450/19 (провадження № 61-20675св21), від 20 червня 2022 року у справі № 301/2082/20

(провадження № 61-2692св22), підтвердилися, оскільки за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зокрема про поновлення пропущеного процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому підлягає скасуванню постанова апеляційного суду, ухвалена по суті цього спору, оскільки таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Взявши до уваги те, що відповідно до вимог статей 389, 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, про відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду, скарги на такі ухвали розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на судові рішення.

Врахувавши, що ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року порушено вимоги статті 354 ЦПК України під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, необґрунтовано відкрито апеляційне провадження у справі, а постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року переглянуте судове рішення, яке набрало законної сили, за скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 411 ЦПК України це є підставою для скасування судових рішень, ухвалених на стадії відкриття апеляційного провадження, з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції

ОСОБА_1 05 грудня 2022 року подав до Верховного Суду заяву, в якій просив прийняти докази на підтвердження витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції; при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, взяти до уваги ці докази.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

В ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19

(провадження № 11-436апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Водночас у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, тоді розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що в цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове рішення, а виснував про направлення справи на новий апеляційний розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження, то немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Питання про прийняття або відхилення доказів на підтвердження понесених судових витрат підлягає вирішенню повноважним судом під час розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду