ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 905/2135/19

1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (далі - ТОВ "НВО "Промвпровадження") частково задоволено, вирішено стягнути на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс" (далі - ТОВ "Азовєвротранс") 1584005,21 грн пені, у задоволенні позову в частині стягнення 91653,75 грн відмовлено.

1.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс", рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір пені, що підлягала стягненню, на 90 %. Вирішено стягнути з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 158400,52 грн пені (абзац 3 резолютивної частини) та 34138 грн судового збору (абзац 4 резолютивної частини). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

1.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 внесено виправлення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 в частині розподілу судового збору: стягнуто з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 2376 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з ТОВ "НВО "Промвпровадження" на користь ТОВ "Азовєвротранс" 33932 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

1.4. Постановою Верховного Суду від 15.01.2021 скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про виправлення арифметичної помилки в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.

1.5. За результатами нового розгляду ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 виправлено арифметичну помилку в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, замінено в четвертому абзаці її резолютивної частини цифри "34138" на цифри "2376".

1.6. ТОВ "Азовєвротранс" 04.03.2021 звернулося до апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача на користь відповідача 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

1.7. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "НВО "Промвпровадження" на користь ТОВ "Азовєвротранс" 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

1.8. Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 скасовано, справу № 905/2135/19 в частині розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

1.9. За результатами нового розгляду ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

1.10. Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі № 905/2135/19 скасовано, справу передано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення.

2.1. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору в розмірі 33932,00 грн відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на суму 37702,32 грн вирішено покласти на відповідача.

2.2. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що за змістом постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 визнано законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 1584005,21 грн, проте зменшено її розмір судом апеляційної інстанції на 90% на підставі статті 233 Господарського кодексу та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Оскільки суд установив, що у цій справі зменшення розміру пені не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, тому дійшов висновку, що розподіл судового збору повинен здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки щодо вирішення питання про розподіл судового збору, викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.

3.1. ТОВ "Азовєвротранс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.2. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статтю 129 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Азовєвротранс" стверджує, що суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19. Посилаючись на підстави, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, оскільки, на думку скаржника, правова позиція щодо застосування положень процесуального права про розподіл судового збору наведена у цих постановах із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18. ТОВ "Азовєвротранс" стверджує, що наразі відсутній висновок щодо застосування положень Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, а тому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткової постанови, посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Азовєвротранс" посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на думку скаржника, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 у справі № 905/2135/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі № 905/2135/19 залишено без руху до 01.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2022 № 29.3-02/768 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 905/2135/19 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 для розгляду справи № 905/2135/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Азовєвротранс" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі № 905/2135/19, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 14.06.2022.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" належить залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, сплаченого відповідачем за розгляд апеляційної скарги.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання, оскільки саме на суд покладено обов`язок вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

4.5. Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом (подібна позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 759/9300/13-ц).

4.6. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4.7. За змістом частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

4.8. У цій справі рішення суду першої інстанції було змінено судом апеляційної інстанції, а саме зменшено розмір стягуваної з відповідача пені на 90%. При цьому таке зменшення розміру пені не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а стало результатом застосування судом апеляційної інстанції своїх дискреційних повноважень, передбачених положеннями статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Тому розподіл судового збору здійснювався судом апеляційної інстанції пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими, без урахування зменшення неустойки.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

4.9. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 905/2135/19.

4.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.11. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

4.12. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не виправив порушення щодо застосування статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України та не взяв до уваги висновки, які були викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19, що розглядається, а саме:

"4.10. У цій справі під час ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом не в повному обсязі було розподілено судовий збір. Водночас чинним законодавством на суд покладено обов`язок вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, а у разі невирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи забезпечити повний та всебічний розгляд справи шляхом процесуального виправлення недоліків - постановлення додаткового рішення.

Отже, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції діяв не у межах та не у спосіб, встановлений положеннями статей 244, 282 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин оскаржувана ухвала Східного апеляційного господарського суду постановлена з порушенням статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим її належить скасувати, а справу передати для розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення."

4.13. Колегія суддів зауважує, що, скасовуючи ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі № 905/2135/19, Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки це суперечило положенням статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, тому справу було передано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду по суті заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

4.14. Суд апеляційної інстанції на виконання вказівок суду касаційної інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та установив, що зменшення судом неустойки не було наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, тому розподілив витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, поклавши їх у розмірі 37702,32 грн на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, наведеним у пунктах 4.6, 4.7, 4.10 постанови Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19, а тому доводи скаржника про невідповідність оскаржуваної додаткової постанови висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі, є необґрунтованими.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

4.15. Скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, оскільки, на думку скаржника, правова позиція щодо застосування положень процесуального права щодо розподілу судового збору наведена у цих постановах із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18. При цьому, як зазначає скаржник, такі правові висновки ґрунтуються на положеннях Господарського процесуального кодексу України, що втратили чинність, та не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи № 905/2135/19.

4.16. Зокрема, скаржник зазначає про необхідність відступлення від таких висновків Верховного Суду:

- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19 (за позовом про стягнення коштів та за зустрічним позовом про стягнення коштів): "Разом із тим колегія суддів відзначає, що у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Такої правової позиції суди дотримувались, виходячи із того, що вона була підтримана Пленумом Вищого господарського суду України (пункт 3.17.4 постанови № 18 від 26.12.2011)".

- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 (за позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу): "Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність здійснених висновків стосовно можливості зменшення на 50% заявленої до стягнення суми штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а також суми судового збору".

- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 (за позовом про зобов`язання повернути майно та стягнення 336000,00 грн та за зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним): "Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки."

4.17. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

4.18. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

4.19. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

4.20. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

4.21. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

4.22. Як уже зазначалося, у цій справі суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судового збору пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими, керуючись чинним положеннями господарського процесуального законодавства, зокрема положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для відступу від висновків, викладених у постановах суду касаційної інстанції від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 відсутні, оскільки господарський суд апеляційної інстанції застосував норми чинного законодавства правильно, з урахуванням сталої правової позиції щодо порядку розподілу судового збору.

4.23. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови у касаційного суду немає.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

4.24. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.25. За змістом положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

4.26. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

4.27. Правова позиція щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України (щодо розподілу судових витрат, зокрема судового збору), у справах, за результатами розгляду яких суд зменшив розмір неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, вже викладалася у подібних правовідносинах у наведених скаржником постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19. Наведена правова позиція повністю узгоджується з чинною редакцією статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

4.28. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Азовєвротранс" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

4.29. ТОВ "Азовєвротранс" зазначає, що ухвалення додаткового рішення здійснено з порушенням частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України неповноважним складом суду, оскільки додаткове рішення ухвалено іншим суддею, а не тим, що ухвалив рішення суду по суті спору.

4.30. Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4.31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

4.32. Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18) аналіз змісту статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (яка аналогічна за змістом до статті 244 Господарського процесуального кодексу України) у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу "суд, що ухвалив рішення" як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.

4.33. Матеріалами справи підтверджується, що колегією суддів Східного апеляційного господарського суду, визначеною згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020, у складі: Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С., ухвалою від 04.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азовєвротранс" на рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020.

10.09.2020 зазначеним складом суду (Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.) ухвалено постанову Східного апеляційного господарського суду по суті спору.

ТОВ "Азовєвротранс" звернулося із клопотанням про виправлення арифметичної помилки у резолютивній частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у складі колегії суддів: у складі: Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С., внесені виправлення до постанови цього суду від 10.09.2020.

Проте постановою Верховного Суду від 15.01.2021 було скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про виправлення арифметичної помилки в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи № 905/2135/19 від 03.02.2021 у Східному апеляційному господарському суді визначено склад колегії суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у складі колегії суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В. призначено до розгляду клопотання ТОВ "Азовєвротранс" про виправлення арифметичної помилки у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (у складі колегії суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В.) виправлено арифметичну помилку в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, замінено в четвертому абзаці її резолютивної частини цифри "34138" на цифри "2376".

04.03.2021 ТОВ "Азовєвротранс" звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача на користь відповідача 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2021 визначено склад колегії суддів: Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (колегія суддів: Ільїн О. В. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.) заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "Промвпровадження" на користь ТОВ "Азовєвротранс" 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 скасовано, справу № 905/2135/19 в частині розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.34. Відповідно до частини 3 статті 33 Господарського процесуального кодексу України перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Згідно з частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

4.35. Тому відповідно до частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи № 905/2135/19 від 21.07.2021 у Східному апеляційному господарському суді визначено склад колегії суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 (у складі колегії суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі № 905/2135/19 скасовано, справу передано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи № 905/2135/19 від 21.12.2021 у Східному апеляційному господарському суді визначено склад колегії суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.

На підставі доповідної записки головуючого судді у справі Медуниці О. Є. про необхідність заміни судді Гребенюк Н. В. у зв`язку з її відпусткою розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 № 905/2135/19 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2021 для розгляду справи № 905/2135/19 від 21.12.2021 у Східному апеляційному господарському суді визначено склад колегії суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Чернота Л. Ф., Барбашова С. В.

4.36. Відповідно до частин 1- 3 статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частини 1-3 статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом. Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частини 9, 10, 16 статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

4.37. Таким чином, розподіл цієї справи здійснено відповідно до вимог статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України та на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 3 від 26.11.2010 (з наступними змінами та доповненнями), тому визначення складу суду здійснено з дотриманням норм процесуального права.

4.38. Ураховуючи наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі, про розгляд справи в апеляційному господарському суді неповноважним складом суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки не відповідають матеріалам справи та положенням законодавства.

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

5.4. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.6. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Азовєвротранс" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" залишити без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд