ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/379/21

У лютому 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша хата» (далі - ОСББ «Наша хата») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просило суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 29,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147, на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8»;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв. м, індексний номер: 19932695, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014;

- скасувати державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японська, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР «БТІ ТА ЕО» 14.02.2014 за реєстраційним номером запису про право власності 5210541;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.11.2020 № 1038 «Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Японській, 8».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення є допоміжними підвальними приміщеннями. При проектуванні будинку, функціональне призначення цих приміщень не передбачало їх використання як магазину, перукарні, офісу чи поштового відділення, вони не мають окремого входу та евакуаційного виходу, ізольованого від житлової частини будинку. Зазначені приміщення відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, тому дії та рішення відповідачів щодо спірних приміщень є незаконними .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 позовні вимоги ОСББ «Наша хата» задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за Львівською міською радою на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв. м, індексний номер 19932695, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014; визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 та від 13.11.2020 № 1038; скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 29,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147 на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003; скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японська, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР «БТІ ТА ЕО» 14.02.2014 за реєстраційним номером запису про право власності 5210541.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Наша хата» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2022 року ОСББ «Наша хата» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, а рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 914/379/21 за касаційною ОСББ «Наша хата» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2022.

Управління комунальної власності у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу ОСББ «Наша хата».

30.03.2022 судовий розгляд справи № 914/379/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 справу № 914/379/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Сухового В. Г. від 03.05.2022 справу № 914/379/21 за касаційною скаргою ОСББ «Наша хата» призначено до розгляду у відкритому судовому засідання на 15.06.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022).

ОСББ «Наша хата», Львівська міська рада, Виконавчий комітет Львівської міської ради в судове засідання своїх представників не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Управління комунальної власності, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.07.1987 № 271 «Про затвердження реєстру № 1 та реєстрації житлових будинків (будівель)» за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстроване право власності на житловий будинок розташований за адресою: вул. Японська, 8 м. Львов, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.11.2008 № 21082730 (виданий як дублікат реєстраційного посвідчення від 21.03.1988).

19.05.2003 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на нежитлові приміщення на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 29,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147, (інформаця з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 21.042021 № 253648036).

24.11.2003 мешканцями багатоквартирного будинку № 8 по вул. Японській у м. Львові зареєстровано ОСББ «Наша хата».

Згідно з Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 18.07.2006 на баланс ОСББ «Наша хата» було передано житловий комплекс по вул. Японській, 8 у м. Львові, разом із спірним приміщенням, позначеним як технічне, в розмірі 47,6 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8» вирішено територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради зареєструвати право комунальної власності нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв. м на вул. Японській, 8 згідно з технічним паспортом, складеним Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки 27.03.2003 за № 5, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки від 27.08.2003, до складу підвальних приміщень загальною площею 47,6 кв. м входить п`ять розмежованих кімнат.

03.04.2014 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції видано Львівській міській раді Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв. м, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.11.2020 № 1038 вирішено Львівському комунальному підприємству «Агенція ресурсів Львівської міської ради» взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв. м на вул. Японській, 8, та забезпечити проведення оцінки балансової вартості вказаних приміщень.

Судами також установлено, що на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 7517, укладеного 03.08.1998 між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальність «Астерія», останньому було передано у користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 29,4 кв. м, за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів.

Також, за договорами оренди від 17.12.2003 № С-1817 та від 29.11.2007 № Ф-5509-7 укладеними між управліннями Львівської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Львівська фабрика паперово-білових виробів «Бібльос», останньому було передано в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, загальною площею 47, 6 кв. м.

Відповідно до змісту листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 08.12.2004 року № 2-10643/20 направленого ОСББ «Наша хата», ВАТ «Бібльос» самовільно і без відповідних дозволів було переплановано підвальне приміщення у м. Львові по вул. Японській, 8.

Звертаючись до суду з зазначеними позовними вимогами, ОСББ «Наша хата» обґрунтувало його наявністю правових підстав для скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на спірне нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528, від 13.11.2020 № 1038 та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення площею 47, 6 кв. м, з огляду на відсутність у відповідачів законних підстав для розпорядження спірним нерухомим майном, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Наша хата», суд першої інстанції дійшов висновку про належність спірних приміщень до спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні приміщення є власністю територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, оскільки Львівська міська рада через свої структурні підрозділи постійно на власний розсуд використовувала спірні об`єкти нерухомого майна, а також у продовж часу з 12.03.1988 мала зареєстроване право власності в залежності від періодів часу та вимог чинного на той час законодавства.

У поданій касаційній скарзі ОСББ «Наша хата» послалося, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми статей 11, 13, 74 ГПК України, неправильно застосовано положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та не враховано висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХІІ власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Таким чином Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» змінив правовий режим приміщень в багатоквартирних будинках.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 цього Закону наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

Так, у резолютивній частині рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України, за змістом якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина з статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц, постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

При вирішенні даного спору та вирішені питання наявності у відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими.

Так, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, ухилився від встановлення статусу спірних приміщень (допоміжні чи нежилі), як і не взяв до уваги те, що за наявності у спірних приміщень статусу допоміжних приміщень, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, виходив із того, що право власності на спірні приміщення зареєстроване 19.05.2003 на нежитлові приміщення загальною площею 29,4 кв. м та 14.02.201 на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 47, 6 кв. м за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.09.1987 № 271 (тобто на підставі законодавства, яке діяло до прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»), а відповідачі використовують спірні приміщення на власний розсуд (передача в оренду за договором оренди).

Але такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на вимогах наведених вище норм матеріального права та наведених вище правових позиціях Верховного Суду.

Так, рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.05.1987 № 271, яке стало підставою для реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно як окремі нежитлові приміщення, не підтверджує право власності територіальної громади м. Львова на спірні приміщення після прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Указане рішення було прийняте у 1987 році та повністю відповідало законодавству того часу. Однак, з прийняттям 19.06.1992 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», правовий режим житлового фонду змінився, всі квартири та всі приміщення в багатоквартирних будинках, за виключенням приміщень, у яких розміщувалися магазини, заклади громадського харчування, аптеки тощо, передавалися у спільну сумісну власність співвласникам багатоквартирного будинку.

Факт використання відповідачами спірних приміщень для власних потреб не впливає на правовий режим цих приміщень, встановлений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а отже її не можна визнати законною та обґрунтованою.

Відповідно до частин 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи підтвердження підстави оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд