ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/21853/21

1. Описова частина

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави України в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями слідчого.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 вересня 2021 року він отримав листа, в якому знаходились п`ять листів (повістки про виклик на допит у якості підозрюваного), скріплені підписами старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Кравчуком І. В.

Крім цього, на корінцях до повістки написано «для забезпечення участі у допиті», що чинним КПК України заборонено.

Вказував, що в кожний із цих документів слідчий вніс неправдиві відомості, чим порушив не тільки його права, у тому числі і конституційні, а й його честь та гідність.

ОСОБА_1 вважав, що капітан поліції Кравчук І. В. спотворив суть, зміст і форму права, обізвав його підозрюваним, чим порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані йому КПК України повноваження і вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ.

Наслідком таких дій, як зазначав позивач, є порушення його конституційного права, як споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, права на повагу його гідності та честі, порушено конституційну презумпцію невинуватості.

Посилався на те, що статус підозрюваного він втратив 23 січня 2018 року, набувши статусу обвинуваченого. Моральна шкода, завдана йому, є наслідком порушення прав, честі, гідності та моральних страждань, що змусило його вчергове витрачати час задля поновлення своїх прав.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь 2 000 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої незаконною дією/внесенням завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи старшим слідчим ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Кравчуком І. В.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем внаслідок внесення старшим слідчим ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Кравчуком І. В. в повістки про виклик на допит у якості саме підозрюваного.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 23, 1166 ЦК України до спірних правовідносин, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог.

Також вказує, що відсутність у нього статусу підозрюваного підтверджується постановою Хмельницького апеляційного суду у справі № 686/14502/21.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказував, що 13 вересня 2021 року він отримав листа з п`ятьма повістками про виклик на допит у якості підозрюваного, що скріплені підписами старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Кравчуком І. В.

На думку позивача, зазначивши у повістках статус ОСОБА_1 як підозрюваного, слідчий порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані повноваження, вніс неправдиві відомості у офіційний документ, наслідком чого стало порушення права, честі і гідності позивача та чим спричинено йому моральну шкоду.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня

2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

З аналізу статей 23, 1174 ЦК України випливає, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку він посилається.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та не доведено завдання йому моральної шкоди внаслідок внесення старшим слідчим ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Кравчуком І.В. в повістки про виклик на допит у якості саме підозрюваного.

При цьому під час розгляду справи позивач ніяким чином не обґрунтував заявлений розмір спричиненої йому моральної шкоди.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду