ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 727/4058/20

1. Описова частина

У травні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф., малого приватного підприємства фірми «Краяни» (далі - МПП фірма «Краяни»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів та визнання договору дарування недійсним.

У травні 2020 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до МПП фірми «Краяни», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф., треті особи: Інспекція Державного архітектурно будівельного контролю Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В., про скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання договору недійсним та зобов`язання провести перебудови нежитлової будівлі.

Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2012 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01 січня 2013 року, в прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначається, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. Таким чином, земельна ділянка площею 1,0708 га по АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівці та знаходиться в постійному користуванні Чернівецького обласного дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Українського відкритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 липня 1996 року № 0600.

На вказаній земельній ділянці станом на 10 червня 2016 року знаходився об`єкт нерухомого майна літ. «Д» площею 188,50 кв. м, що належав МПП «Краяни» на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В.

З метою реконструкції вказаної будівлі МПП фірма «Краяни» тричі зверталась до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, однак у видачі містобудівних умов та обмежень було відмовлено з підстав неподання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Вказувала, що в подальшому унаслідок рішень засновників МПП фірми «Краяни» право власності на вказане нерухоме майно перейшло до ОСОБА_1 , про що свідчить запис про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33046019, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 03 вересня 2019 року № 48485842, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф.

Разом з тим, площа вказаного майна літ. «Д» збільшилась до 1 202 кв. м.

З огляду на ці обставини запис про право власності ОСОБА_1 за № 33046019 на будівлю літ. «Д» площею 1 202 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 внесено на підставі неіснуючого документа.

Так, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Зазначала, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та запис про право власності ОСОБА_1 за № 33046019 на будівлю літ. «Д» площею 1 202 кв. м по АДРЕСА_1 здійснено з порушенням вимог частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

На підставі наведеного, Чернівецька міська рада просила суд: скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 03 вересня 2019 року за № 48485842, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф., та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33046019 про право власності ОСОБА_1 на будівлю літ. «Д» площею 1 202 кв. м по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування від 07 вересня 2019 року №11192, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 33121306 про право власності ОСОБА_2 на будівлю літ. «Д» площею 1 202 кв. м по АДРЕСА_1 , внесений на підставі цього договору; припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 1 202 кв. м по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв. м, який існував до порушення прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року позов ОСОБА_4 та позов Чернівецької міської ради задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав за від 03 вересня 2019 року № 48485842, що прийнято державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф., та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33046019 про право власності ОСОБА_1 на будівлю літ. Д площею 1202 кв. м по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір дарування від 07 вересня 2019 року № 11192, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 33121306 про право власності ОСОБА_2 на будівлю літ. Д площею 1202 кв. м по АДРЕСА_1 , що внесений на підставі цього договору. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1 стали ряд документів, які містять суперечливі та недостовірні відомості, які державний реєстратор не перевірила, тому рішення про державну реєстрацію прав за від 03 вересня 2019 р оку № 48485842 слід скасувати.

Оскільки ОСОБА_1 не набула в установленому порядку права власності на спірну будівлю, то договір дарування від 07 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід визнати недійсним.

Земельна ділянка площею 1,0708 га по АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівців, вказаний спірний об`єкт нерухомості будується на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, без вихідних даних (містобудівних умов та обмежень), без документів які дають права на виконання будівельних робіт та в експлуатацію у встановленому порядку не вводився, то даний об`єкт є самовільним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України, і має бути перебудований до стану, який існував до порушення прав територіальної громади.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_4 від його позову. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 визнано нечинним. Провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_4 закрито.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року в частині задоволених вимог Чернівецької міської ради залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач в особі Чернівецької міської ради звернувся із захистом порушеного права як власник земельної ділянки, на якій без відповідних погоджень здійснено самочинне будівництво, реєстрація якого відбувалась без його участі. В зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, отже, такий спір є цивільно-правовим.

У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у цій справі в частині скасування рішення про державну реєстрацію та зміни запису щодо власника нерухомого майна. В іншій частині позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 03 березня 2021 року у справі № 826/13266/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 127/16473/15-а, від 07 жовтня 2020 року у справі № 802/3825/14-а, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 727/4058/20 з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що позов з вимогою про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести перебудову заявляється відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, і такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Вказував, що ОСОБА_2 набула право власності на вже збудовані нежитлові будівлі загальною площею 1 202 кв. м на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_1 , але будівництво вказаних нежитлових будівель ОСОБА_2 не здійснювала.

Проте, суди, скасувавши всі реєстраційні дії щодо нерухомого майна, визнавши недійсним договір дарування та припинивши право власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, зобов`язали саме її здійснити перебудову нежитлових будівель. В результаті скасування реєстраційних дій власником нежитлових будівель знову стало МПП фірма «Краяни», а здійснити перебудову зобов`язали особу, яка будівництво не здійснювала і яку позбавили права власності.

У жовтні 2021 року Чернівецька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Вказувала, що у цій справі спочатку відбулася «легалізація» неіснуючого об`єкта нерухомого майна у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а в подальшому з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснюється фактична його побудова.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 липня 1996 року № 0600 земельна ділянка площею 1,0708 га по АДРЕСА_1 знаходиться в постійному користуванні Чернівецького обласного дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Українського відкритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» (а.с. 16-17, т. 2).

Оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в межах міста Чернівці, то в силу вимог статті 83 ЗК України та прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

Із листа департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 28 січня 2020 року за № 04/01-08/1-286, адресованого Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю вбачається, що згідно даних управління земельних ресурсів департаменту в період з 1994 по 2003 роки документи, що посвідчують право приватної власності на землю, постійного користування землею та оренди землі на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 не видавались (а.с. 57, т. 2).

Встановлено, що 10 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Укрпрофтур» та МПП фірмою «Краяни» було укладено договір купівлі-продажу часток нежитлових будівель, а саме 2/100 (дві сотих) ідеальних частки нежитлової будівлі загальною площею 81,40 кв. м, які складаються з павільйону літ. «Д», який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 2948.

15 червня 2018 року дочірнім підприємством «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» в особі директора Харабари О. М., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , надано заяву-згоду на реконструкцію МПП фірмою «Краяни» власних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 у м. Чернівці, з добудовою навісу, прибудовою, переплануванням, реконструкцією, що передбачає зблоковане будівництво до стіни приміщення ресторану, з подальшим узаконенням та отриманням всіх необхідних документів, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 22419 (а.с. 50, т. 2).

Як вбачається із матеріалів справ, МПП фірма «Краяни» тричі, а саме 07 листопада 2018 року, 04 грудня 2018 року та 20 травня 2019 року зверталось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію громадської будівлі літ. «Д» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповідями департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 19 листопада 2018 року №04/01-08/1-4398, від 19 грудня 2018 року за №04/01-08/1-4763 та від 20 червня 2019 року за №04/01-08/1-1985, департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин, відповідно тричі відмовлено МПП фірмі «Краяни» у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з підстав: неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів необхідних для прийняття рішення, а також невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (а.с. 42, 44, 48, т. 2).

З реєстраційної справи № 857445773101 Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. вбачається, що 15 липня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення корпоративних прав МПП фірми «Краяни», за умовами якого ОСОБА_1 відступила шляхом продажу ОСОБА_7 частку в статутному капіталі в розмірі 5 % та корпоративні права МПП фірми «Краяни» розміром 200 тис. грн (а.с. 122-123, т. 1).

Рішенням засновника МПП фірми «Краяни» від 19 серпня 2019 року № 6/2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу МПП фірми «Краяни», яка володіє 95 % статутного капіталу, та виключено її зі складу засновників (а.с. 126, т. 1).

Крім того, встановлено, що 07 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлових будівель, за умовами якого дарувальник передала безоплатно, а обдарована прийняла у дар 2/100 ідеальних частки нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 1 202 кв. м, що посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 11192 (а.с. 145, т. 2).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 листопада 2019 року № 189225300 та від 28 лютого 2020 року № 202236213 вбачається, що право власності на 2/100 ідеальних частки нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 1 202 кв. м, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі зазначеного вище договору дарування від 07 вересня 2019 року; право власності на 3/100 ідеальних частки будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складають з будівлі охорони літ «Е» площею 23,00 кв. м, фонтан І та пожежні резервуари ІІ, ІІІ зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 15-25, т. 1, а.с. 17-22, т. 2).

Водночас, із довідки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 04 травня 2020 року за №18-01/9-182 та відповіді від 27 липня 2020 року № М-168/18-01/11 вбачається, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії та номеру ЧВ 258379364376 від 14 березня 2017 року Інспекцією не розглядалась та не реєструвалась. Крім того, у вказаній довідці вказується, що у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЧВ 258379364376 від 14 березня 2017 року за адресою АДРЕСА_1 відсутня (а.с. 197-198, т. 1, а.с. 12, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності на майно, а також здійснення перебудови самочинного будівництва.

Суди першої та апеляційної інстанції розглянули вказані позовні вимоги за правилами цивільного судочинства.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - зазначав, що позивач є суб`єктом владних повноважень, тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з арґументами судів першої та апеляційної інстанції, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Аналогічні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 5 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 липня 1996 року № 0600 земельна ділянка площею 1,0708 га по АДРЕСА_1 знаходиться в постійному користуванні Чернівецького обласного дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Українського відкритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» (а.с. 16-17, т. 2).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

В силу вимог статті 83 ЗК України та прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

Частинами другою статті 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Як встановлено судами, 15 червня 2018 року дочірнім підприємством «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» в особі директора Харабари О. М., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , надано заяву-згоду на реконструкцію МПП фірмою «Краяни» власних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 у м. Чернівці, з добудовою навісу, прибудовою, переплануванням, реконструкцією, що передбачає зблоковане будівництво до стіни приміщення ресторану, з подальшим узаконенням та отриманням всіх необхідних документів, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 22419 (а.с. 50, т. 2).

МПП фірма «Краяни» тричі, а саме 07 листопада 2018 року, 04 грудня 2018 року та 20 травня 2019 року зверталось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію громадської будівлі літ. «Д» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповідями департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 19 листопада 2018 року №04/01-08/1-4398, від 19 грудня 2018 року за №04/01-08/1-4763 та від 20 червня 2019 року за №04/01-08/1-1985, департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин, відповідно тричі відмовлено МПП фірмі «Краяни» у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з підстав: неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів необхідних для прийняття рішення, а також невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (а.с. 42, 44, 48, т. 2).

З реєстраційної справи № 857445773101 Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. вбачається, що 15 липня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення корпоративних прав МПП фірми «Краяни», за умовами якого ОСОБА_1 відступила шляхом продажу ОСОБА_7 частку в статутному капіталі в розмірі 5 % та корпоративні права МПП фірми «Краяни» розміром 200 тис. грн (а.с. 122-123, т. 1).

Рішенням засновника МПП фірми «Краяни» від 19 серпня 2019 року № 6/2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу МПП фірми «Краяни», яка володіє 95 % статутного капіталу, та виключено її зі складу засновників (а.с. 126, т. 1).

07 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлових будівель, за умовами якого дарувальник передала безоплатно, а обдарована прийняла у дар 2/100 ідеальних частки нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 1 202 кв. м, що посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 11192 (а.с. 145, т. 2).

З огляду на зміст наведених приписів, реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватноправових відносинах.

Вказане узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (провадження № 12-12гс19), про те, що спір власника земельної ділянки (або її частини) щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Разом з тим, судами установлено, що будівництво спірного об`єкта нерухомості здійснювало МПП «Краяни», співзасновник якого - ОСОБА_1 , що володіла 95 % статутного капіталу, вийшовши зі складу товариства, відчужила 2/100 частки спірних будівель на підставі договору дарування ОСОБА_2 .

Позивач, серед інших позовних вимог, заявив вимоги про здійснення перебудови самочинного будівництва та визначив відповідачами ОСОБА_2 , МПП «Краяни» та ОСОБА_1 .

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19)).

Оскільки позивач має спір з юридичною особою, яка збудувала спірний об`єкт нерухомості, та фізичною особою, яка зареєструвала за собою право приватної власності на вказаний об`єкт, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, без відповідного дозволу та введення об`єкту до експлуатації, тому позовні вимоги, спрямовані на приведення земельної ділянки до попереднього стану за рахунок як особи, яка здійснила будівництво нерухомого майна, так і за рахунок особи, за якою проведено державну реєстрацію відповідних речових прав на майно.

Таким чином, вимоги позивача до МПП «Краяни» є взаємопов`язаними з вимогами до ОСОБА_2 про здійснення перебудови самочинного будівництва, тому повинні розглядатися в одному провадженні з метою відновлення становища позивача у спірних правовідносинах.

Оскільки всі заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист цивільного права держави в особі уповноважених нею органів та з огляду на характер правовідносин і суб`єктний склад сторін спору ця справа в цілому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За змістом частин першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судами установлено, що право власності на 2/100 ідеальних частки нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 1 202 кв. м, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07 вересня 2019 року; право власності на 3/100 ідеальних частки будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складають з будівлі охорони літ «Е» площею 23,00 кв. м, фонтан І та пожежні резервуари ІІ, ІІІ зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 15-25, т. 1, а.с. 17-22, т. 2).

Водночас, із довідки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 04 травня 2020 року за №18-01/9-182 та відповіді від 27 липня 2020 року № М-168/18-01/11 вбачається, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії та номеру ЧВ 258379364376 від 14 березня 2017 року Інспекцією не розглядалась та не реєструвалась. Крім того, у вказаній довідці вказується, що у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЧВ 258379364376 від 14 березня 2017 року за адресою АДРЕСА_1 відсутня (а.с. 197-198, т. 1, а.с. 12, т. 2).

Із листа департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 28 січня 2020 року за № 04/01-08/1-286, адресованого Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю вбачається, що згідно даних управління земельних ресурсів департаменту в період з 1994 по 2003 роки документи, що посвідчують право приватної власності на землю, постійного користування землею та оренди землі на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 не видавались (а.с. 57, т. 2).

Тобто спірне нерухоме майно збудовано без проектно-дозвільної документації та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, відтак, воно є самочинним будівництвом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Отже, за встановлених у цій справі обставин здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Чернівецької міської ради та постанова суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду