ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_9 , представника цивільного відповідача Державної казначейської служби України – ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002964 від 20 жовтня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миролюбівка Нововоронцовського району Херсонської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: жилий АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України);
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 365 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням спеціального звання «підполковник поліції»; за ч. 4 ст. 187 КК України – у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна та позбавленням спеціального звання «підполковник поліції»; за ч. 3 ст. 365 КК України – у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки та позбавленням спеціального звання «підполковник поліції»; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки, позбавленням спеціального звання «підполковник поліції» та конфіскацією майна. Його ж визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) через недоведеність вчинення кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням спеціального звання «майор поліції»; за ч. 4 ст. 187 КК України – у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна та позбавленням спеціального звання «майор поліції»; за ч. 3 ст. 365 КК України – у виді позбавлення волі на строк 8 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки та позбавленням спеціального звання «майор поліції»; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки, позбавленням спеціального звання «майор поліції» та конфіскацією майна.
Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_13 відповідно 22 610 721,60 грн та 19 570 760,70 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також по 100 000 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з цим вироком начальник сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області (далі – Дніпровський ВП) підполковник ОСОБА_11 і старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності вказаного відділу поліції майор ОСОБА_12 , будучи працівниками правоохоронного органу, перевищили владу та службові повноваження, що супроводжувалося погрозою і застосуванням насильства із використанням спеціальних засобів й болісними діями, та спричинило тяжкі наслідки. Вони ж за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло вчинили відкрите викрадення чужого майна і напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах. Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.
16 квітня 2016 року до чергової частини Дніпровського ВП із заявою про злочин звернулася ОСОБА_14 , яка повідомила, що 15 квітня 2016 року близько 21:00 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_5 ) виявила відсутність 1 420 000 дол. США, 156 000 євро та ювелірних виробів загальною вартістю не менше 200 000 дол. США, які зберігалися у заявниці і належали її подрузі, потерпілій ОСОБА_13 . Також ОСОБА_14 повідомила про зникнення свого чоловіка ОСОБА_15 , який у вищезазначені дату та час поїхав з дому в невідомому напрямку на своєму автомобілі ВАЗ «Нива».
За вказаними фактами 17 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12016040440001001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та № 12016040440001002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Надалі ОСОБА_14 повідомила про зникнення свого чоловіка, а також грошей та цінностей ОСОБА_13 , яка зв`язалася з працівниками правоохоронних органів Дніпропетровської області з питанням посприяти в розшуку ОСОБА_15 з майном.
Подальший розшук грошей та ювелірних виробів організував заступник начальника Дніпровського ВП ОСОБА_16 , який доручив його проводити в позапроцесуальний спосіб близьким до себе співробітникам карного розшуку, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особам, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, котрі згодом зустрілися із ОСОБА_14 для з`ясування обставин зникнення її чоловіка з майном.
21 квітня 2016 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи з перевищенням владних і службових повноважень, із корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, з метою власного збагачення та пошуку майна потерпілої ОСОБА_13 у позапроцесуальний спосіб, незаконно проникли в домоволодіння ОСОБА_17 ( АДРЕСА_6 ) та почали вимагати в неї гроші й цінності, вважаючи, що їх тут могли залишити зниклі потерпілі ОСОБА_18 і ОСОБА_19 .
Потім обвинувачені з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, обшукали зазначене домоволодіння та відкрито викрали знайдені мобільні телефони ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , котрі зберігалися у ОСОБА_17 .
06 травня 2016 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, діючи з перевищенням владних і службових повноважень, отримавши інформацію про місцезнаходження ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , о 15:30 прибули до АДРЕСА_7 , застосовуючи насильство з використанням кайданків, затримали потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_19 і силоміць завели в орендовану останніми квартиру АДРЕСА_8 .
Вже у квартирі обвинувачені разом з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, погрожуючи застосуванням зброї, змусили потерпілих надати інформацію про місцезнаходження викрадених грошей і ювелірних виробів, на що ОСОБА_18 , реально сприймаючи зазначені погрози, побоюючись за своє життя і життя брата, показав крісла, у яких зберігалися дві сумки з майном.
Після цього ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, забрали вказані сумки з викраденими ОСОБА_15 1 420 000 дол. США, 156 000 євро, ювелірними виробами та іншими речами, із них 50 000 дол. США залишили ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , наказавши останнім невідкладно покинути Дніпропетровську область, а решту майна присвоїли собі.
Своїми протиправними діями обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, заволоділи грошима й майном потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_6 на загальну суму 42 181 482,20 грн.
Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_20 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою, вимагав і одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій із використанням влади чи службового становища.
Зокрема, він, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, вимагав та отримав від потерпілої ОСОБА_13 35 000 грн неправомірної вигоди за здійснення розшуку ОСОБА_15 і ОСОБА_19 . Зазначену суму грошей ОСОБА_20 отримав у три прийоми: 5000 грн безпосередньо від ОСОБА_13 03 червня 2016 року о 13:10 біля Дніпровського ВП (пл. Троїцька, 2-А, м. Дніпро), а ще 20 000 та 10 000 грн через ОСОБА_21 відповідно 16 червня о 16:10 та 08 липня о 12:10 біля готелю «Спорт» (вул. Херсонська, м. Дніпро).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 березня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 , представника цивільного відповідача Державної казначейської служби України – ОСОБА_22 , захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_23 задовольнив частково, вирок суду змінив, зменшив суми, які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у рахунок відшкодування моральної шкоди до 10 000 грн (кожному).
Також апеляційний суд виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду на порушення порядку затримання 06 квітня 2017 року обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а в решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції 14 березня 2022 року провів судові дебати за відсутності обвинуваченого ОСОБА_12 , чим порушив його право на захист. При цьому клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з перебуванням ОСОБА_12 на лікарняному суд необґрунтовано відхилив. Водночас прокурор посилається на можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника ОСОБА_8 , який не навів у клопотанні поважних причин своєї неявки у вказане судове засідання.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить, за змістом скарги, скасувати вищезазначені судові рішення в частині вирішення цивільних позовів та відмовити у задоволенні цих позовів. Стверджує, що Державне казначейство не заподіювало шкоди потерпілим, а тому оскаржувані судові рішення в частині стягнення коштів Державної казначейської служби України є незаконним. Наголошує, що 06 червня 2016 року під час нападу на ОСОБА_15 і ОСОБА_19 й заволодіння майном потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_13 . ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не виконували обов`язків поліцейських, завдання шкоди відбулося не у зв`язку з виконанням ними обов`язків як працівників Національної поліції, вони керувалися метою особистого збагачення, тому відсутні підстави для покладення на Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Державну казначейську служби України відповідальності за завдані збитки внаслідок вчинення злочину вказаними особами. Вважає, що визначені судами суми в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди нічим не обґрунтовані.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вищезазначені судові рішення скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 закрити через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості зазначених осіб в суді та вичерпання можливостей їх отримати. Зазначає, що 14 березня 2022 року колегія суддів апеляційного суду відмовила в задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення судового засідання, не надала права виступу в судових дебатах захисникам ОСОБА_23 , ОСОБА_8 і обвинуваченому ОСОБА_12 , який також був позбавлений можливості виступити перед судом з останнім словом. Вказує на ряд істотних порушень, допущених під час досудового розслідування: досудове розслідування проведено неуповноваженим органом з порушенням правил підслідності; прокурор Генеральної прокуратури України не мав повноважень щодо визначення предметної і територіальної підслідності кримінального провадження та не встановив факту неефективності здійснення досудового розслідування під час доручення його проведення іншому органу; оригінал постанови про визначення прокурором підслідності не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України; у кримінальному провадженні відсутні постанови про призначення груп прокурорів та слідчих; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було незаконно затримано в порядку статей 208, 209 КПК України та повідомлено їм про підозру без роз`яснення прав і без участі захисника. За вказаних порушень зібрані у кримінальному провадженні докази є недопустимими. Зазначає, що ОСОБА_15 та ОСОБА_19 безпідставно визнано потерпілими, оскільки вилучене в них майно їм не належало, а приналежності вилучених із домоволодіння ОСОБА_17 мобільних телефонів цим особам не доведено, вартості майна належним чином не встановлено. Посилається на порушення тимчасового доступу до речей та документів, вилучених зі справи за обвинуваченням ОСОБА_15 , вважає, що не доведено розміру шкоди у кримінальному провадженні, оскільки висновок експерта з іншої справи був визнаний судом недопустимим доказом, а вирок суду в іншій справі не може мати преюдиційного значення для встановлення зазначеної обставини. Стверджує, що суди не врахували рішень адміністративних судів, якими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поновлено на посадах, тобто не доведено, що в їх діях є ознаки порушення службової дисципліни, і вони діяли у спосіб, передбачений законом. Вказує, що у вироку суд посилається на докази, які не були предметом безпосереднього дослідження.
У запереченнях на касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача представник потерпілих ОСОБА_7 зазначає про їх необґрунтованість і просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
У поданому відзиві на касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області ОСОБА_24 , за змістом вказаного документа, підтримує касаційну скаргу представника цивільного відповідача Державної казначейської служби України та просить її задовольнити.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційні скарги прокурора, цивільного відповідача і захисника.
Захисник ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу, скаргу прокурора підтримав частково, а щодо розгляду скарги представника цивільного відповідача покладався на розсуд суду.
Представник потерпілих ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_6 заперечували проти задоволення усіх поданих касаційних скарг, просили залишити оскаржені судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Вирішуючи питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 КПК України.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід`ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Згідно зі ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Європейський суд з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) визначив, що право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, є однією з основних ознак справедливого розгляду. В іншій справі «Максименко проти України» (п. 24 рішення від 20 грудня 2011 року) зазначено, що гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження в суді першої інстанції.
Положення ч. 1 ст. 52 КПК України передбачає, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 365 КК України, а останньому інкримінувалося ще й вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 вказаного Кодексу.
За результатами судового розгляду кримінального провадження Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області 15 вересня 2021 року ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_12 і ОСОБА_11 винуватими у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначив обвинуваченим покарання в межах санкції статей інкримінованих правопорушень, при цьому ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 368 КК України виправдав.
Надалі, під час апеляційної процедури з перегляду зазначеного рішення, 15 березня 2022 року суд апеляційної інстанції провів засідання, у якому відбулися судові дебати та виступ обвинуваченого ОСОБА_11 з останнім словом, без захисників, участь якого в цьому кримінальному провадженні, зважаючи на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, була обов`язковою, з огляду на те, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, згідно з класифікацією, визначеною у ст. 12 цього Кодексу, належить до категорії особливо тяжких злочинів.
Таким чином, право на захист ОСОБА_25 та ОСОБА_26 під час апеляційного розгляду цього кримінального провадження у вказаному судовому засіданні забезпечено не було.
Колегія суддів зауважує, що реалізація положень кримінального процесуального закону про обов`язкову участь у кримінальному провадженні захисника є необхідною для здійснення захисту особи на всіх передбачених законом стадіях кримінального провадження, а тому доводи прокурора в касаційній скарзі про можливість проведення судових дебатів без участі захисників, за вищенаведених обставин, є безпідставними.
Разом з тим слушними є доводи касаційних скарг захисника та прокурора щодо необґрунтованого залишення апеляційним судом без задоволення клопотання сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з перебуванням ОСОБА_12 на лікарняному до 15 березня 2022 року, що було підтверджено медичним висновком, доданим до вищезазначеного клопотання
(т. 24, а.к.п. 51, 52), яке підтримав обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов`язковою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування такого рішення.
Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону щодо забезпечення прав ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на захист, перевірити інші доводи касаційних скарг учасників судового розгляду таухвалити законне і обґрунтоване рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд