ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/9024/21

1. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "Київводоканал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Укренерго", відповідач) про стягнення 6.921.417,19 грн заборгованості, 205.087,20 грн інфляційних втрат 65.592,57 грн 3 % річних.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 441 від 16.08.2019, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати небалансів електричної енергії.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022, закрито провадження щодо стягнення заборгованості у розмірі 2.803.283,94 грн. Позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2.779.104,34 грн основного боргу, 205.087,20 грн інфляційних втрат, 65.592,57 грн 3 % річних та судовий збір.

4. Постановою Верховного Суду від 15.09.2022 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 залишено без змін.

5. 20.09.2022 ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до касаційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у розмірі 600,00 грн. У заяві позивач просить стягнути вказані витрати з відповідача.

6. Вказану заяву мотивовано тим, що при розгляді касаційної скарги ПрАТ "Укренерго" позивачем понесено витрати на правничу допомогу адвоката у касаційному суді у розмірі 600,00 грн. У відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлялась орієнтована сума витрат понесених позивачем у суді касаційної інстанції.

7. Відповідач у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення позивачем положень частини 1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та п.п. 6 ,7 частини 5 ст. 129 ГПК України, просить залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткової постанови та стягнення витрат на професійну правничу допомогу

8. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

11. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

13. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

14. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

16. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17. У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивачем заявлялась орієнтована сума витрат на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції у розмірі 2.000,00 грн.

18. В наступному, 20.09.2022, після винесення Верховним Судом постанови від 15.09.2022, позивач звернувся до касаційного суду з заявою про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн витрат на правничу допомогу, які фактично понесені ним у Суді.

19. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

20. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

21. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

22. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

24. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

25. Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ "Київводоканал" (клієнт) та Герасименко І.В. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №23/12/16-22 від 05.01.2019 (далі - договір).

26. У п.1.1. договору зазначено. що клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту професійну правничу допомогу, здійснити захист, представництво за окремими дорученнями Клієнта в судових вправах, що визначені в довіреностях, виданих Клієнтом, в особі та на умовах, передбачених цим договором

27. Пунктом 2.2. договору визначено, що вартість послуг, наданих адвокатом, розраховується відповідно до калькуляції вартості послуг (додаток № 1 до договору) на підставі Актів приймання - передачі наданих послуг та не може перевищувати 2.300,00 грн на місяць.

28. Пунктами 3.1., 3.3. договору передбачено, що здача -приймання наданих послуг за цим договором здійснюється за Актами приймання -передачі наданих послуг, не рідше одного разу на місяць. Клієнт зобов`язаний протягом 5 календарних днів після отримання Акта приймання-передачі наданих послуг прийняти надані адвокатом за цим договором послуги шляхом підписання отриманого акту приймання передачі наданих послуг або направити адвокату мотивовану відмову від приймання наданих послуг у разі невідповідності наданих послуг умовам цього договору з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення.

29. На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 600,00 грн ПрАТ "Київводоканал" надало копію акта приймання -передачі наданих послуг № 9-11 до договору.

30. З акта наданих послуг № 9-11 вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з представництва прав та інтересів ПрАТ "Київводоканал" у Касаційному господарському суді Верховного Суду у справі № 910/9024/21. Адвокат надав такі послуги: складання та підписання відзиву на касаційну скаргу ПрАТ "Укренерго" - 300,00 грн, участь у судовому засіданні, в якому оголошено вступну та резолютивну частини постанови, якою касаційну скаргу залишено без задоволення - 300,00 грн.

31. За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

32. Дослідивши надані позивачем докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, врахувавши критерії, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, та заперечення відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу, касаційний суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції відповідає вказаним критеріям, є співмірною з виконаною адвокатом роботою в суді касаційної інстанції, містить обґрунтування обсягу фактично наданих послуг адвокатом, а тому, заява позивача про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню.

33. Заперечуючи вимоги заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, відповідач зазначав про порушення позивачем строків на звернення з відповідною заявою, визначених положеннями частини 1, 2 ст. 124 ГПК України, а тому Суду слід відмовити у стягненні заявлених витрат, також відповідач вказував на неподання позивачем копії договору про надання правової допомоги.

34. Вищезазначені доводи відхиляються касаційним судом зважаючи на наступне.

35. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

36. Зі змісту диспозитивної норми частини 2 статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).

37. Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

38. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

39. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку касаційним судом встановлено не було.

40. Безпідставним є посилання відповідача на ненадання позивачем копії договору про надання правової допомоги, оскільки вказаний договір міститься в матеріалах справи, про що вказувалось касаційним судом.

41. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заява позивача про відшкодування за рахунок відповідача витратна правничу допомогу у суді касаційної інстанції має бути відхилена, на підставі ч. 7 ст. 129 ГПК України.

42. Так, відповідач посилається на те, що позивач у відзиві на касаційну скаргу вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в яких передбачив витрати на правову допомогу в розмірі 2.000,00 грн, однак після винесення постанови Верховного Суду від 15.09.2022, у заяві вказав витрати до відшкодування у меншій сумі, саме 600,00 грн.

43. Згідно з ч. 7 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

44. Системний аналіз наведеного положення законодавства свідчить про те, що ч. 7 ст. 129 ГПК України унормовано право суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, лише у разі встановлення неспівмірності між нижчим розміром заявлених до відшкодування витрат по відношенню до суми, яка була зазначена у попередньому розрахунку.

45. Разом з тим, відповідачем не доведено неспівмірності заявлених до відшкодування позивачем витрат по відношенню до попереднього розрахунку витрат, та суд касаційної інстанції оцінює відповідне заниження розміру судових витрат як незначне. Наведене спростовує можливість застосування у даному випадку положень ч. 7 ст. 129 ГПК України.

46. Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також з огляду на принцип розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд