ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 753/23075/16-ц

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») та просив усунути перешкоди в користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями з № 1 по № 17, групою приміщень № 513 - салоном краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, реєстраційний об`єкт нерухомого майна 763155980000, розташованими в будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ПАТ «Фідобанк» з цих приміщень.

Позов обґрунтовував тим, що 18 грудня 2015 року між ним та ПАТ «Фідобанк» укладено договір банківського вкладу на суму 130 000,00 доларів США на строк до 18 червня 2016 року, а 04 лютого 2016 року між ними укладено договір банківського вкладу на суму 170 000,00 доларів США на строк до 04 серпня 2016 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами між ним та ПАТ «Фідобанк» укладено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, відповідно до умов якого банк передав йому в іпотеку вищевказане нерухоме майно.

На підставі цього договору іпотеки 09 вересня 2016 року за ним зареєстровано право власності на іпотечне майно.

Після цього він дізнався, що належні йому нежитлові приміщення без будь-якої правової підстави перебувають в користуванні ПАТ «Фідобанк», яке в добровільному порядку звільнити їх відмовилося, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

У листопаді 2017 року ПАТ «Фідобанк» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просило визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майн - предмета іпотеки за ОСОБА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 , скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та визнати за ПАТ «Фідобанк» право власності на це майно.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20 травня 2016 року в ПАТ «Фідобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Під час перевірки правочинів за кредитними операціями, 10 червня 2016 року, комісією виявлено, що укладений між банком та ОСОБА_1 договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року має всі ознаки, передбачені пунктами 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо визнання договору нікчемним.

10 листопада 2016 року ПАТ «Фідобанк» стало відомо, що ОСОБА_1 з 09 вересня 2016 року є власником предмета іпотеки.

ПАТ «Фідобанк» вважало, що реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 є незаконною, оскільки здійснена на підставі нікчемного правочину й під час такої реєстрації не була дотримана процедура, визначена статтями 35, 38 Закону України «Про іпотеку», не вирішено питання щодо вартості заставленого майна, не проведено оцінку майна.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунено перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, а саме: приміщеннями з № 1 по № 17, групою приміщень № 513 - салоном краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763155980000, розташованим у будинку АДРЕСА_1 , шляхом виселення ПАТ «Фідобанк» з цього приміщення.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Фідобанк» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з доведеності законності набуття ОСОБА_1 права власності на іпотечне майно, а також дотримання процедури та порядку звернення стягнення на це майно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року замінено ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено.

Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31312570 від 09 вересня 2016 року та внесенню записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також скасовано вказане рішення.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31312570 від 09 вересня 2016 року.

Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» право власності на ці приміщення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності на спірне майно набуте ОСОБА_1 у незаконний спосіб, оскількидоговір іпотеки є нікчемним у силу закону з моменту його укладення.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року й залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 462/4045/15.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, зокрема, не врахував, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено з дотриманням вимог закону, а банк обрав неправильний спосіб захисту та не довів жодними доказами нікчемності договору іпотеки.

Крім того вважає, що апеляційний суд безпідставно залучив до участі в справі в якості правонаступника банку ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», оскільки між ним та ПАТ «Фідобанк» виникли правовідносини за договором іпотеки, права за яким ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» не передавалися.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 червня 2022 року справа № 753/23075/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направив відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення. Також просить поновити строк на подачу відзиву з огляду на введення в Україні воєнного стану та неможливість у зв`язку з цим вчасно подати відзив.

Враховуючи наведене та положення статті 127 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Також ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» надіслало відзив на касаційну скаргу, проте Верховний Суд його не враховує, оскільки до такого не додані докази надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 18 грудня 2015 року та 04 лютого 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 було укладено договори банківського вкладу, відповідно до яких ПАТ «Фідобанк» прийняв грошові кошти в розмірі 130 000,00 доларів США на строк до 18 червня 2016 року та в розмірі 170 000,00 доларів США на строк до 04 серпня 2016 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, з наступними змінами до нього 05 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О., відповідно до якого банк передав в іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 783 від 20 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Фідобанк» з 20 травня 2016 року по 19 червня 2016 року, яку було продовжено до 19 липня 2018 року.

Наказами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 32 від 25 травня 2016 року та № 67 від 06 червня 2016 року створено комісію щодо перевірки правочинів на предмет виявлення договорів, що мають ознаки нікчемності.

Згідно з протоколом від 10 червня 2016 року засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, комісією виявлено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, укладений з ОСОБА_1 , який має всі ознаки нікчемності, на підставі чого видано наказ № 124 від 15 червня 2016 року «Щодо заходів про визнання в ПАТ «Фідобанк» договорів іпотеки нікчемними за результатами перевірки».

09 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. проведено державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень з № 1 по № 17, групи приміщень № 513 - салона краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року та видано позивачу свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пунктів 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; та якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Пунктом 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що до банківських послуг належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» до кредитних операцій відносяться операції, зазначені у пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринках капіталу від свого імені;

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов`язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

Передбачена пунктом 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська послуга - залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб до кредитних операцій Законом не віднесена.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині першій, п`ятій статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки зобов`язання за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року прийняті банком у порядку, який не передбачений Законом України «Про банківські послуги», і умови цього договору передбачають окремі переваги для ОСОБА_1 , так як вчинення такого виду правочинів невизначеному колу осіб - іншим клієнтам банку не пропонувалося, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що договір іпотеки з наступними змінами до нього, є нікчемним у силу закону з моменту укладення і не створює жодних юридичних наслідків.

Таким чином, установивши, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно проведена приватним нотаріусом на підставі нікчемного правочину, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного позову, що призведе до відновлення порушеного права банку, правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», на належне йому майно.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду