ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 192/110/20

1. Описова частина

У січні 2020 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2001 року ОСОБА_3 було надано в постійне користування для ведення фермерського господарства, земельну ділянку площею 15,9 га в межах Привільнянської сільської ради, у зв`язку з чим йому було видано державний акт на право постійного користування землею.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже його право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилось.

Прокурором встановлено, що після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким дружині спадкоємця - ОСОБА_1 передано в спадщину 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 15,9 га, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Зазначав, що державний акт на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 Солонянською районною державною адміністрацією не видавався. Не приймалось головою Солонянської районної державної адміністрації розпорядження від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про надання права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Натомість за № 678-р-09 зареєстроване розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам - членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Прізвище ОСОБА_3 серед членів СФГ «Світоч» відсутнє.

Вважав, що розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про надання право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» є підробленим. Державний акт на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією 12 вересня 2011 року не видавався.

Підставою для реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 за ОСОБА_3 та співвласниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року №678-р-09. Однак, оригінали державних актів на вказану земельну ділянку відсутні як у Солонянській районній державній адміністрації, так і у відділі у Солонянському районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

За даним фактом слідчим слідчого відділу Солонянського відділу поліції Головного управління Дніпровського відділу поліції Національної поліції (далі - СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) 16 грудня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040570000768 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Вважав, що земельна ділянка кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 площею 15,9 га, перебуває у державній власності, державні акти на право приватної власності зазначеної земельної ділянки та розпорядження щодо відведення її ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку компетентними органами не видавались. Їх фактично було підроблено, тому такі державні акти є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Свідоцтво про право на спадщину також є недійсним, оскільки воно було видано на підставі вищевказаних актів.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 серпня 2017 року № 1-1634 на право приватної власності на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за №122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001 та витребувати зазначену земельну ділянку із чужого незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, у задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, щопрокурором не надано належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09.

Наявність кримінального провадження за фактом підробки державного акту на ім`я ОСОБА_3 не підтверджує підробку розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як і не підтверджує факту вибуття земельної ділянки від власника проти його волі.

Встановлено, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі, у відповідачів наявні державні акти, підписані уповноваженими особами і мають всі відповідні реквізити.

У січні 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15, від 05 грудня 2018 року у справах №№ 522/2201/15, 522/2202/15, 522/2110/15, постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/37554/18, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 192/110/20 із Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

У лютому 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором доведено належними та достовірними доказами, що спірна земельна ділянка на час реєстрації права власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не вилучалась із земель державної власності.

Однак, судом не прийнято до уваги, що органом, уповноваженим на здійснення функцій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не приймалося та вважав доведеним факт правомірності набуття прав на землю лише на підставі наявності державних актів на право власності на земельну ділянку.

Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено помилковий, на думку прокурора, висновок про те, що наявність в матеріалах справи технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 (від 2001 року) свідчить про вчинення певних дій, спрямованих на оформлення прав на зазначену ділянку, в той час як вказана документація не має відношення до процедури відведення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2009 - 2011 роках.

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відповідними заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не зверталися, дозволу на розроблення такої документації із землеустрою не отримували. Технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася та у встановленому порядку не погоджувалася. Розпорядження Солонянською районною державною адміністрацією щодо передачі у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не приймалося.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 37, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, Голомутько Віра М. є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала у спадщину майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 15,9 га в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615. кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001 (а.с. 39, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вищевказане право власності ОСОБА_2 зареєстровано 22 серпня 2017 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 22005000 (а.с. 40-42, т. 1).

Відповідно до розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам - членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області» вказаним розпорядженням не вирішувалось питання про передання у власність будь-якій особі земельної ділянки загальною площею 15,9 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001 (а.с. 44, т. 1).

Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (а.с. 45, т. 1).

Листом від 10 січня 2020 року № 07-05-30/0/224-20 голова Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області повідомив, що у 2009 році розпорядження голови районної державної адміністрації про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виносилося (а.с. 46, т. 1).

З листа начальника відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 грудня 2019 року № 10-4-0,33-229/115-19 вбачається, що згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Розділ 1. Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб від 31 січня 2011 року по 10 серпня 2011 року) вчинено запис № 122500001000615 від 16 вересня 2011 року щодо реєстрації державного акту серії ЯЕ №961701 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001, загальною площею 15,9 га (в частці 1/3) за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Привільнянської сільської ради, на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до книги записів державної реєстрації державних актів правовстановлюючий документ видано ОСОБА_3 , про що свідчить підпис власника про отримання даного документу. Відповідно до Державного реєстру земель станом на 31 грудня 2012 року , та Державного фонду документації із землеустрою на території Солонянського району Дніпропетровської області інформація та документи на вищевказану земельну ділянку відсутні. Відомості щодо розпаювання земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 у відділ відсутні. Відмітки про скасування чи припинення права власності відповідно до книг реєстрації відсутні (а.с. 48, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в провадження Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12019040570000768, внесене 16 грудня 2019 року, за відомостями, що 16 грудня 2019 року до Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт заступника начальника СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Феденка І. Я. про те, що невстановлена особа підробила державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 961701 на ім`я ОСОБА_3 , виданий Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001, яка розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Попередня правова кваліфікація - частина перша статті 358 КК України (а.с. 53, т. 1).

До теперішнього часу досудове розслідування не завершено.

У матеріалах справи наявні державні акти на право власності на земельну ділянку серій ЯЕ № 961701, ЯЕ № 961698, ЯЕ № 961702, які були видані на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є власниками в рівних частках, по 1/3 частці, земельної ділянки площею 15,9000 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001. Вказані акти зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 122500001000615, 122500001000616, 122500001000617 (а.с. 110-112, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26). Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже обов`язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 61-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судами встановлено, що Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (а.с. 45, т. 1).

Відповідно до розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам - членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області» вказаним розпорядженням не вирішувалось питання про передання у власність будь-якій особі земельної ділянки загальною площею 15,9 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001 (а.с. 44, т. 1).

Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (а.с. 45, т. 1).

У порушення статті 352 ЦПК України суди вказаних вимог закону та обставин справи не врахували. Встановивши, що Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області розпорядження про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймала, земельна ділянка вибула із володіння держави не з її волі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09.

Посилання апеляційного суду на те, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, їх право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі, у відповідачів наявні державні акти, підписані уповноваженими особами і мають всі відповідні реквізити, необґрунтовані, оскільки незважаючи на відповідні записи у державному реєстрі щодо прав на спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були її правомірними власником і не мали права нею розпоряджатися, володіти та користуватися.

Встановлено, що представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с. 105-109, т. 1).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідити питання дотримання позивачем строку позовної давності та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду