ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/43/22

У травні 2022 року IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) звернулося до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (далі - МКАС) при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року у справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 євро.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року в справі № 197/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 137 607,83 євро, в тому числі: 132 840,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 4 767,83 євро - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а також, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 євро задоволено.

Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH суму в розмірі 144 336,77 євро.

Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH суму сплаченого судового збору в розмірі 1 240,50 грн.

Не погоджуючись із постановленою Київським апеляційним судом ухвалою ДП «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року - без змін.

Представник ІЕС Industrie Export GmbH - адвокат Муляр Є. Г. подав до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить: вирішити питання про розподіл судових витрат IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 350 євро; задовольнити заяву в повному обсязі та покласти вказані витрати на боржника.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з наданням адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» (далі - Адвокатське об`єднання) консультації заявнику, формуванням правової позиції, підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, участю в судовому засіданні, підготовкою та поданням цієї заяви, IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 350 євро, що підтверджується: додатковою угодою від 19 жовтня 2022 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/47/2021; рахунком від 16 листопада 2022 року, а також банківською випискою від 16 листопада 2022 року, доданими до заяви.

Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» в судове засідання не з`явився, просив визнати поважними причини неявки ДП «НАЕК «Енергоатом» в судове засідання, призначене на 02 лютого 2023 року, та провести за його відсутності на підставі наявних у справі документів.

Представники IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) Хомин О. М. та Копусь А. А. просили заяви про відшкодування судових витрат, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, задовольнити у повному обсязі.

У пункті 3 частини першої, частині третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Звертаючись із заявою, представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) -адвокат Муляр Є. Г. просив, зокрема покласти на ДП «НАЕК «Енергоатом» витрати на правову допомогу, понесені особою, інтереси якої він представляє, що пов`язані з апеляційним розглядом справи.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, його представник надав:

- договір про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/47/2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина);

- додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/47/2021, укладену 19 жовтня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина), за умовами якої Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво Клієнта в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у апеляційному провадженні щодо ухвали Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 824/43/22 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 грудня 2021 року у справі № 197/2021 (пункт 1); загальна сума додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об`єднання) становить 350,00 євро, які Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладення цієї угоди (пункт 2);

- копію рахунку від 16 листопада 2022 року № 47/2021/5 на оплату, передбачених додатковою угодою, послуг в сумі 350,00 євро;

- копію квитанції від 16 листопада 2022 року на суму 350,00 євро;

- ордер про надання IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) правничої допомоги у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду адвокатом Муляром Є. Г. від 19 жовтня 2022 року серії № 1244653;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02 липня 2018 року серії КВ № 000240, видане Радою адвокатів міста Києва Муляру Є. Г.

ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» не звернулося до суду з клопотанням про зменшення заявлених представником IEC Industrie Export GmbH до відшкодування витрат на правничу допомогу.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За умовами додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/45/2021 IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ і МУЛЯР» у євро. За офіційним курсом Національного банку України на 02 лютого 2023 року, тобто на день вирішення Верховним Судом питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, 350,00 євро становить 14 938,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (дивитись, наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

У зв`язку з цим, враховуючи договірні умови оплати IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) адвокатських послуг, Верховний Суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу в євро.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 824/15/22 (провадження № 61-7657ав22).

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проаналізувавши відзив на апеляційну скаргу та заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також додані до них документи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесення Компанією IEC Industrie Export GmbH витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 350,00 євро, що є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» не звернулося до суду з клопотанням про зменшення заявлених представником IEC Industrie Export GmbH до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростувало їх розмір та не довело неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертій статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду