ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/1825/21

Описова частина

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 листопада 2012 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4 .

Вказувала на те, що між нею та відповідачем фактично припинені шлюбні відносини, ОСОБА_2 залишив сім`ю, проживає окремо, не бере участі у вихованні дітей, не забезпечує їх матеріально.

Разом із тим відповідач отримує значні доходи, оскільки працює на посаді старшого помічника капітана судна у Компанії «Ехmаг Shiping bvba» з базовим місячним окладом у розмірі 11 250,00 дол. США.

У період з 17 грудня 2019 року по 16 грудня 2020 року на валютний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк», надійшло 111 575,41 дол. США, а на гривневий рахунок - 683 884,92 грн.

Крім того, відповідач є асоційованим членом кооперативу, до якого сплачує пайові внески за два паркомісця та нежитлове приміщення офісу, а також - власником земельної ділянки, площею 0,0947 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля «Audi Q7», 2017 року випуску.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 25 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року, ухваленим у складі судді Тополевої Ю. В., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 2 000,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, починаючи стягувати з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 2 000,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, починаючи стягувати з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дітей, відсутність відомостей щодо працевлаштування ОСОБА_2 у період розгляду справи за фахом моряка та отримання ним відповідного доходу в розмірі, вказаному позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не в повній мірі ґрунтуються на нормах сімейного законодавства. При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував потребу дітей сторін у матеріальній допомозі, однак зауважив, що оскільки відповідач надав докази щодо своєї неспроможності сплачувати аліменти на утримання дітей в сумі 50 000,00 грн, то аліменти повинні бути стягнуті у розмірі 2 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, що є розумним та співмірним у порівнянні з існуючим станом на час розгляду справи щомісячним доходом відповідача.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року змінено в частині розміру стягуваних аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання:

ОСОБА_5 у розмірі 14 000,00 грн щомісячно, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_4 у розмірі 14 000,00 грн щомісячно, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 762,72 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів, апеляційний суд, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, відсутність у нього інших дітей, наявність рухомого та нерухомого майна, вартість якого перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також беручи до уваги наявність між сторонами спору щодо поділу цього майна, який в подальшому може змінити майновий стан платника аліментів, вважав за можливе стягнути з відповідача аліменти на кожну дитину в розмірі 14 000,00 грн щомісячно.

Постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-4382св22).

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року змінено в частині розміру аліментів, збільшено визначений до стягнення розмір аліментів на кожну дитину з 2 000,00 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, до 14 000,00 грн на кожну дитину.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 762,72 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, апеляційний суд, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у відповідача інших дітей, наявність рухомого та нерухомого майна у власності відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що потребує здійснення витрат з боку відповідача, які при цьому перевищують на даний час його заробіток (дохід), з урахування також наявності спору стосовно поділу цього майна між колишнім подружжя, який в подальшому може змінити майновий стан відповідача, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 14 000,00 грн щомісячно на кожну дитину.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що позбавив його права на реалізацію процесуальних прав, передбачених законом, можливості представляти свою сторону, та створили умови, які поставили його в суттєво менш сприятливе становище, у порівнянні з позивачем. Апеляційний суд повідомив його представника про надходження справи до апеляційного суду за один день до судового засідання, а тому останній не мав змоги зв`язатися з ним у вказані строки та узгодити процесуальну позицію у справі. Також він був позбавлений можливості реалізувати своє право подати відзив на апеляційну скаргу.

Вказані порушення привели до того, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги надумані доводи позивача щодо праці відповідача за кордоном на посаді моряка, до безпідставних висновків про його доходи, які він не отримує, про майно, яке належить не лише йому, та які не відповідають дійсним обставинам.

Стягуючи з нього аліменти, апеляційний суд не врахував, що факт того, що він не працює моряком з листопада 2021 року, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи-підприємця, довідками ФОП « ОСОБА_7 » про його доходи. Факт його працевлаштування моряком та факт отримання ним доходів у розмірі більшому, ніж зазначено у довідках ФОП « ОСОБА_7 », не підтверджено жодним документом.

Вказував на те, що він дійсно раніше працював моряком та отримував значні доходи, які були витрачені на потреби сім`ї, а саме: купівлю нерухомості, автомобіля, забезпечення побуту. У зв`язку зі станом здоров`я та сімейними обставинами, він вимушений був змінити роботу, а його заробіток значно зменшився.

Зазначав, що у нього відсутнє майно, яке б він міг продати, щоб виплатити заборгованість за аліментами у такому значному розмірі. Все майно, яке є у нього, належить йому з позивачем на праві спільної сумісної власності, а тому його продаж без позивача є неможливим.

Суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано стягнув з нього завищений розмір аліментів.

Вказував на те, що він добровільно сплачує аліменти на дітей у розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, він приділяє увагу харчуванню дітей, їх забезпеченню одягом відповідно до сезонів року, їх побуту та розвитку.

Крім зазначених грошових коштів, він купляє продукти харчування, одяг та іграшки, а також він особисто обладнав житло, де мешкають його діти, меблями, побутовою технікою, аудіо та відеоапаратурою.

Також апеляційний суд не врахував умисне самоусунення позивача від участі в утриманні дітей.

Зазначав, що безпідставне та надмірне стягнення з нього аліментів на дітей, віком 8 та 4 років, у розмірі 28 000,00 грн (по 14 000,00 грн на кожну) щомісячно, є незаконним втручанням в його право власності, в право на володіння належним йому майном та доходами.

Підставами касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 316, 317, 319, 320, 321 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року у справі №521/1826/21. Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінено на дошлюбне - « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою.

Згідно з листом Державної служби морського та річкового транспорту України від 29 жовтня 2021 року 06 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 видано посвідчення особи моряка НОМЕР_1 , строк дії якого продовжено до 06 червня 2024 року.

Відповідно до диплому № НОМЕР_2 ОСОБА_2 має належну кваліфікацію відповідно до положень Правила ІІ/2 Міжнародної Конвенції про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 року та йому присвоєно звання штурман далекого плавання, який може працювати на посаді старшого помічника суден валовою місткістю 500 і більше.

У період з 15 червня 2012 року зі строком контракту 4 місяці ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 4 480,00 дол. США.

У період з 22 квітня 2013 року зі строком контракту 4 місяці ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 4 480,00 дол. США.

У період з 14 березня 2014 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 4 480,00 дол. США.

У період з 12 жовтня 2014 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 4 480,00 дол. США.

У період з 28 квітня 2015 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 4 480,00 дол. США.

У період з 09 грудня 2015 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював другим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 5 240,00 дол. США.

У період з 15 травня 2016 року зі строком контракту 3 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 9 220,00 дол. США.

У період з 15 січня 2017 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 10 520,00 дол. США.

У період з 16 вересня 2017 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 10 520,00 дол. США.

У період з 02 квітня 2018 року зі строком контракту 4 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 10 520,00 дол. США.

У період з 03 січня 2019 року зі строком контракту 3 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 10 730,00 дол. США.

У період з 11 липня 2019 року зі строком контракту 3 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 10 730,00 дол. США.

У період з 09 січня 2020 року зі строком контракту 3 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 11 250,00 дол. США.

У період з 19 вересня 2020 року зі строком контракту 3,5 місяці + 2 тижні можливого подовження ОСОБА_2 працював старшим помічником капітана, щомісячна заробітна плата 11 250,00 дол. США.

02 березня 2021 року ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_7 » від 15 березня 2021 року чистий дохід відповідача за березень 2021 року становить 6 080,00 грн.

Згідно з відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у період з 01 березня 2021 року по 01 серпня 2021 року ОСОБА_2 перетинав державний кордон України 23 квітня 2021 року (напрям виїзд; характеристика ТЗ: 1010 Київ - Амстердам) та 27 липня 2021 року (напрям в`їзд; характеристика ТЗ: LOT769 Варшава - Одеса); на час ухвалення рішення судом першої інстанції (24 листопада 2021 року), відповідач також перетинав державний кордон України 04 листопада 2021 року (напрям виїзд; характеристика ТЗ: THY466 Одеса - Стамбул).

Відповідно до квитанцій ПАТ «Укрпошта» відповідач щомісячно надсилав на утримання дітей грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн на кожну дитину.

Згідно з довідкою № 20 від 07 вересня 2021 року ОСОБА_2 здійснив оплату за навчання учениці 2-Б класу ОСОБА_3 у сумі 14 250,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 є власником автомобіля «Audi Q7», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , вартість якого відповідно до копії кредитного договору № 50015977 від 21 лютого 2018 року, - 2 472 549,10 грн (перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено у розмірі 1 483 529,46 грн).

Згідно з договором про пайову участь № 6/П від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 є асоційованим членом та відповідно до умов договору по завершенню будівництва багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , буде власником паркомісця № 389, розмір паю становить суму 15 000,00 дол. США, перший платіж до 04 грудня 2019 року 6 000,00 дол. США, далі щомісячний платіж становить 870,00 дол. США до 28 травня 2022 року, останній платіж 300,00 дол. США.

Відповідно до договору про пайову участь № 5/П від 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 є асоційованим членом та відповідно до умов договору по завершенню будівництва багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , буде власником паркомісця № 388, розмір паю становить суму 14 000,00 дол. США, перший платіж до 03 грудня 2019 року 5 600,00 дол. США, далі щомісячний платіж становить 813,00 дол. США до 28 лютого 2022 року, останній платіж 270,00 дол. США.

Згідно з договором про пайову участь № 54/СА від 03 грудня 2019 року ОСОБА_2 після завершення будівництва багатоквартирного будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_3 , стане власником нерухомого майна - нежитлового приміщення № 614, будівельною площею 67,1 кв. м, розмір паю становить суму 51 935,00 дол. США, перший платіж до 03 грудня 2019 року 5 194,00 дол. США, далі щомісячний платіж становить 1 060,00 дол. США до 03 липня 2023 року, останній платіж 1 161,00 дол. США.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 травня 2013 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею 0,0947 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , продаж якої здійснено за ціною 360 000,00 грн.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Предметом спору є зазначене майно.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Визначаючи розміру аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд, врахувавши стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у відповідача інших дітей, наявність рухомого та нерухомого майна у власності відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що потребує здійснення витрат з боку відповідача, які при цьому перевищують на даний час його заробіток (дохід), а також наявність спору щодо поділу цього майна між колишнім подружжя, який в подальшому може змінити майновий стан відповідача, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 14 000,00 грн щомісячно на кожну дитину.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки визначений розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості.

При цьому апеляційний суд відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України, згідно з якою висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, врахував висновки і мотиви, наведені в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, щодо допущеним апеляційний судом порушень норм процесуального права.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки апеляційний суд повідомив його представника про надходження справи до апеляційного суду за один день до судового засідання, а тому останній не мав змоги зв`язатися з ним у вказані строки та узгодити процесуальну позицію у справі, є безпідставними з огляду на таке.

Так, апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року у справі відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року розгляд справи призначений за правилами, встановленими в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, ОСОБА_2 роз`яснено право подання своїх заперечень або власних доказів на спростовування наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформації та доводів апеляційної скарги щодо перетину ним державного кордону України з метою працевлаштування за фахом моряка.

Інформація про дату розгляду справи була розміщена на сайті Одеського апеляційного суду.

Копія ухвали про призначення справи до розгляду від 05 вересня 2022 року направлена апеляційним судом на адресу ОСОБА_2 та отриманої ним 13 вересня 2022 року.

22 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сухецька С. М. через систему «Електронний суд» звернулася до апеляційного суду з заявою про вступ у справу як представника, в якій просила залучити її у справу в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи в системі «Електронний суд».

23 вересня 2023 року апеляційний суд надав представнику ОСОБА_2 - адвокату Сухецькій С. М. інформацію про дату розгляду справи (а. с. 109, т. 3).

26 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сухецька С. М. через систему «Електронний суд» звернулася до апеляційного суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та 26 вересня 2022 року о 16 год. 30 хв. адвокат Сухецька С. М. ознайомлена з матеріалами справи (а. с. 112, т. 3).

26 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сухецька С. М. направила до апеляційного суду засобами електронного зв`язку заяву ОСОБА_2 (отримана апеляційний судом 27 вересня 2022 року), в якій останній просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

27 вересня 2022 року ОСОБА_2 на виконання ухвали апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, направив до суду апеляційної інстанції заяву (відзив) на апеляційну скаргу, яка надійшла до апеляційного суду 27 вересня 2022 року, в якій просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

27 вересня 2022 року апеляційний суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та прийняв постанову.

Отже, доказів обмеження заявника у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що він був позбавлений можливості реалізувати своє право подати відзив на апеляційну скаргу, оскільки на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 25 січня 2022 року, отриманої відповідачем 14 лютого 2022 року, при первісному перегляді судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 04 квітня 2022 року направлений до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (а. с. 21-24, т. 3) та при повторному розгляді справи ОСОБА_2 27 вересня 2022 року направлена до суду апеляційної інстанції заява (відзив) на апеляційну скаргу (а. с. 119-126, т. 3).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться, значною мірою, до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Отже, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду