ПОСТАНОВА
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Жанна Володимирівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., від 16 листопада 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 17 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку.
3. Укладаючи спірний договір вона вважала, що укладає договір довічного утримання, оскільки між нею та відповідачем попередньо була досягнута саме така домовленість, яка відповідала її інтересам. Однак, довірившись відповідачу, правочин було підписано та оформлено у нотаріуса як договір купівлі-продажу.
4. Посилалася на те, що вона погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови довічного утримання, а договір купівлі-продажу було укладено внаслідок обману, а саме навмисних цілеспрямованих дій відповідача, які мали на меті створити хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим її відображенням, з метою заволодіння її майном та зловживання довірою.
5. Зазначала, що договір не був би укладений, якщо б їй повідомили про дійсні обставини. ОСОБА_2 обіцяв, що він зі своєю дружиною будуть піклуватися про неї, переїдуть до неї жити, щоб допомагати по господарству, забезпечувати, харчуванням, ліками, допомагати в утриманні в належному стані житлового будинку та присадибної ділянки. Однак обов`язків по догляду та утриманню відповідач не виконував. Кошти за договором вона не отримувала, що свідчить про невиконання його умов.
6. Вказувала, що вона як людина похилого віку за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, спірний будинок є єдиним її житлом, вона продовжує в ньому проживати, передача будинку фактично не відбулася, що підтверджує реальні наміри на укладення договору довічного утримання, а не договору купівлі-продажу.
7. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати договір купівлі-продажу від 17 серпня 2020 року недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України та поновити її право власності на житловий будинок.
8. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранову Ж. В.
Стислий виклад позиції відповідача
9. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Зазначав, що укладення договору купівлі-продажу відбулось за добровільною згодою сторін, а договір є таким, що відповідає їхнім інтересам та волевиявленню. Крім того, вважає, що позивачкою не надано жодного доказу, що спірний договір укладений під впливом обману та на вкрай невигідних для неї умовах. Такі обставини, як вік позивачки, її стан здоров`я, потреба у догляді, наявність спірного житла як єдиного, відсутність його фактичної передачі, на його думку, не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки першочерговим і визначальним є встановлення на момент його укладення волевиявлення сторін. ОСОБА_1 особисто ознайомилася із умовами договору, підписала його та отримала кошти на його виконання, що свідчить про усвідомлення нею мети та наслідків вчиненого правочину.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними та достовірними доказами ті обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Назва договору відповідає його змісту, умови договору викладені коротко, лаконічно, при підписанні договору позивачка погодилась з умовами цього договору, вчинила дії, пов`язані з виконанням зобов`язань за ним, спірний договір підписано нею самостійно, що вказує на усвідомлення позивачкою на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків. Отже введення в обману при укладенні договору судом першої інстанції не встановлено.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада
2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
13. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
14. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року.
16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є помилковим, оскільки ОСОБА_1 є особою похилого віку, потребує сторонньої допомоги, фактично проживає у будинку, який є її єдиним місцем проживання, і не мала намір відчужувати будинок, а бажала укласти договір довічного утримання для забезпечення своєї старості. Суд апеляційної інстанції вважав, що договір було укладено внаслідок обману, не повідомлення позивачки про дійсні істотні умови правочину для спонукання укладення невигідного договору купівлі-продажу, з метою заволодіння майном та зловживання довірою з боку відповідача. При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що житловий будинок продано за ціною 21 700,00 грн, а ринкова вартість цього об`єкта нерухомого майна становить 769 190,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 29 грудня 2022 року ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявники зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказують на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про визнання спірного договору недійсним, не зазначив жодних доказів, які б свідчили про введення ОСОБА_1 в оману при його укладенні, а також про умисел у діях ОСОБА_2 щодо введення позивачки в оману. ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами договору купівлі-продажу, наслідками його укладення, не заперечувала щодо його умов, отримала кошти на його виконання та самостійно підписала такий договір.
20. Ціна договору визначена з урахуванням погоджених сторонами умов щодо подальшого проживання позивачки у спірному будинку та здійснення відповідачем ремонтних робіт для покращення умов проживання у ньому.
21. Про обізнаність позивачки з умовами договору купівлі-продажу, більш того про її бажання його укласти, свідчать покази свідків, допитаних у судовому засіданні.
22. Зосереджує заявник увагу на тому, що для кваліфікації договору таким, який укладений внаслідок обману, необхідно встановити обставини умисного замовчування відповідачем обставин, які б перешкодили вчиненню правочину, чого судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року поновлено
ОСОБА_2 та його представнику - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 303/4871/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження.
24. 27 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу
26. 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.
27. Зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи, зокрема того, що укладаючи спірний договір вона вважала, що укладає договір довічного утримання, згідно з попередньою домовленістю з відповідачем. Про таку домовленість ОСОБА_2 зазначав у своїх поясненнях, наданих в межах кримінального провадження. Розрахунок за спірним договором не проводився при його укладенні, нотаріус не перевіряла факт його здійснення, при цьому під час розслідування кримінального провадження ОСОБА_2 зазначав, що кошти були передані після укладення договору. Однак жодної розписки про їх передачу до матеріалів справи не надано, а свідки, які були допитані судом, є близькими родичами відповідача та зацікавлені у результатах розгляду цієї справи. Зосереджує увагу на суперечливій та недобросовісній поведінці ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. 17 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Барановою Ж. В., зареєстрований в реєстрі за № 632.
29. Згідно з пунктом 1 цього договору ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив належний продавцю житловий будинок з приналежними до будинку надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
30. Продаж житлового будинку здійснено за ціною 21 700,00 грн, які продавець отримав від покупця перед підписанням цього договору повністю. Претензій по розрахунку сторони одна до одної не мають (пункт 2 договору купівлі-продажу).
31. На підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2020 року ОСОБА_2 переуклав договори про постачання електричної енергії від 28 жовтня 2020 року, про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 02 листопада 2020 року.
32. Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань
№ 12021078120000043 від 11 лютого 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до
ВП № 1 Мукачівського РУП із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, що громадянин ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів будинком заявниці, розташованим по
АДРЕСА_2 . З довідки, виданої Залужанської старостинським округом Мукачівського району від 12 квітня 2021 року, слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає одна по
АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки, виданої виконкомом Залужанської сільської ради Мукачівського району від 22 травня 2018 року № 188, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вони вели спільне господарство.
35. Свідок ОСОБА_5 показала, що вони давно знайомі з ОСОБА_1 та довгий час дружили. Згодом ОСОБА_1 запропонувала, щоб вони переоформили будинок на себе та надавали їй допомогу. Таким чином, вони пішли до нотаріуса та уклали договір купівлі-продажу будинку. Гроші, вказані в договорі, були передані в її присутності ОСОБА_1 .
36. Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вони разом з ОСОБА_1 довгий час дружили, вона часто приходила до них в гості. Внаслідок їх дружніх відносин ОСОБА_1 запропонувала їй, щоб її діти оформили на себе будинок, взамін чого вони будуть допомагати їй. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу.
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
42. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
43. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
44. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
45. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
46. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Цей правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.
47. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
48. Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
49. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
50. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
51. Виходячи із того, що перед укладенням спірного правочину сторони домовились про здійснення відповідачем та його дружиною довічного догляду за позивачкою в обмін на набуття права власності на належний їй житловий будинок, оформленням договірних відносин, у тому числі замовленням оцінки належного позивачці майна, займався відповідач, а ціна договору носить символічний характер, що не заперечувалось ОСОБА_2 , загалом правильним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.
52. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на вік позивачки, мотиви сторін при укладенні договору та дії, які були частково вчинені ними після його укладення, направлені на забезпечення догляду за позивачкою, яка залишилася зареєстрованою та проживає в будинку (предметі договору купівлі-продажу), який є її єдиним житлом, а також на зазначену у договорі ціну майна, яка явно не відповідає ринковій вартості, що визнавалось сторонами спору та допитаними у судовому засіданні свідками, наявні підстави підстав вважати, що ОСОБА_1 мала намір укласти договір довічного утримання.
53. В частині доводів касаційної скарги щодо відсутності ознак умислу в діях ОСОБА_2 , колегія суддів звертає увагу на пояснення сторін спору щодо порядку укладення оспорюваного договору, зокрема дій ОСОБА_2 з приводу здійснення підготовки до його укладення, вибору суб`єкта оціночної діяльності та нотаріуса, який зі слів відповідача порадив укласти саме договір купівлі-продажу, як єдиний можливий у правовідносинах, які склалися між сторонами, визнання відповідачем того, що ціна продажу зазначена у спірному договорі з урахуванням необхідності вчинення ним дій з подальшого утримання ОСОБА_1 та не повідомлення нотаріусу обставин невиконання умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару за договором (пояснення ОСОБА_2 , надані 10 лютого 2021 року під час досудового розслідування кримінального провадження). Зазначене свідчить про вчинення відповідачем усвідомлених дій на набуття спірного майна у власність не на загальних підставах договору купівлі-продажу (реальність передання майна, оплатність, наявність двостороннього зобов`язання сторін договору: у покупця - оплатити товар, у продавця - передати товар покупцю). При цьому також необхідно враховувати вік позивачки та довірливі відносин, які існували між сторонами, приховання мотивів таких дій від ОСОБА_1 .
54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
55. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
56. Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
57. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду