ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/24550/13

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/24550/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фаст Вотер СТ" про банкрутство Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Київський ювелірний завод" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015.

15.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора Баскакова О.В. з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно, а саме, товарну продукцію (ювелірні вироби і столові прилади із срібла загальною кількістю 6 029 одиниць (згідно наданого позивачем переліку), товарну продукцію (ювелірні вироби) в кількості 1 969 одиниць (згідно наданого позивачем переліку), цінні папери (згідно наданого позивачем переліку), транспортні засоби в кількості 14 одиниць (згідно наданого позивачем переліку), основні засоби (згідно наданого позивачем переліку), обладнання, яке перебувало у заставі Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ «Укрексімбанк») (згідно наданого позивачем переліку), цінні папери (векселі) в кількості 173 штуки на загальну суму 88 458 079 грн (згідно наданого позивачем переліку).

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та постановою Верховного Суду від 08.11.2019, визнано недійсним результати аукціону щодо реалізації майна Банкрута, що свідчить про наявні фактичних та правових підстави для витребування такого майна у ліквідаційну масу.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 19.11.2019 заяву ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора Баскакова О.В. до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно прийнято до розгляду в межах справи № 910/24550/13, вирішено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

ТОВ "Еталон-Консалтинг" надало відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Сбербанк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зупинено провадження за заявою ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора Баскакова О. В. до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно, що розглядається в межах справи №910/24550/13 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Баскакова О.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №910/24550/13; зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

20.01.2020 від ПАТ "Київський ювелірний завод" надійшла заява про відмову від заяви про повернення майна банкрута.

Також, 05.03.2021 від ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоменка А. В. надійшла заява про відмову від заяви про повернення майна банкрута, за змістом якої повідомив, що постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №910/24550/13 в задоволенні клопотання ТОВ "Фаст Вотер" про закриття касаційного провадження відмовлено; касаційну скаргу арбітражного керуючого Баскакова О.В. залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №910/24550/13 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 поновлено провадження у справі за заявою ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора Баскакова О. В. до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно, що розглядається в межах справи №910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод"; розгляд справи призначено на 11.10.2021.

06.10.2021 від ліквідатора ПАТ «Київський ювелірний завод» арбітражного керуючого Фоменка А.В. надійшли доповнення до заяви про відмову від заяви про повернення майна банкрута.

В судове засідання 11.10.2021 з`явився представник ПАТ «Київський ювелірний завод» надав пояснення стосовно заяви про відмову від позову, просив прийняти її та задовольнити.

За наслідками дослідження заяв позивача про відмову від позову про зобов`язання повернути рухоме майно у справі №910/24550/13 судом першої інстанції встановлено, що від імені позивача заява від 20.01.2020 підписана уповноваженим на вчинення такої процесуальної дії представником ПАТ «Київський ювелірний завод» - С. Мамедов, а заява від 05.03.2021 підписана ліквідатором ПАТ «Київський ювелірний завод» Фоменко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/24550/13 прийнято відмову ПАТ "Київський ювелірний завод" від позову; закрито провадження у справі № 910/24550/13 за позовом ПАТ "Київський ювелірний завод" до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно, що розглядається в межах справи №910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод".

Ухвала обґрунтована тим, що відмова позивача від позову не суперечить інтересам позивача, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову на підставі частини п`ятої статті 191 ГПК України відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 AT «Укрексімбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуванням підстав AT «Укрексімбанк» зазначало, що частина спірного майна раніше була передана в заставу Банку для забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Київський ювелірний завод" за кредитним договором, у зв`язку з чим питання повернення майна, що є предметом забезпечення кредиторських вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України", та подальша належна реалізація цього майна мають безпосередній вплив на права та обов`язки AT «Укрексімбанк» в межах справи про банкрутство №910/24550/13.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою AT «Укрексімбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/24550/13.

В подальшому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/24550/13 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження зазначив, що АТ «Укрексімбанк»:

- не набуло статусу учасника справи, яка розглядається;

- не обґрунтувало наявність права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/24550/13 як особа, питання про права та обов`язки якої вирішено оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду;

- доводів та доказів, які б вказували на те, що суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, скаржником не наведено та судом не встановлено.

За висновком апеляційного суду, недоведеність AT «Укрексімбанк» факту порушення оскаржуваною ухвалою його прав свідчить про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

AT «Укрексімбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 910/24550/13, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення; справу за заявою ПАТ "Київський ювелірний завод" про зобов`язання повернути рухоме майно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав доводить, що ухвала суду першої інстанції від 11.10.2021 грубо порушує права AT «Укрексімбанк», оскільки ліквідатор відмовився від витребування у власність банкрута рухомого майна, серед якого є зокрема, рухоме майно, що є предметом забезпечення вимог AT «Укрексімбанк», як забезпеченого кредитора боржника.

Відмова від вимог про витребування заставного майна у власність банкрута та неможливість у зв`язку з цим заявлення таких вимог у майбутньому матиме своїм наслідком неможливість реалізації застави та погашення вимог забезпеченого кредитора - АТ «Укрексімбанк».

За доводами скаржника, це свідчить про беззаперечний вплив ухвали суду першої інстанції про закриття провадження з розгляду заяви про повернення майна на права та інтереси Банку, та, відповідно, про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність порушення прав Банку.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 29.03.2023 про закриття апеляційного провадження, скаржник посилається на невірне застосування норм статей 124, 129 Конституції України, статей 2, 4, 5, 14, 17, 42, 43, 73, 74, 76, 77,191, 236, 254, 264, 277 ГПК України, статей 1, 12, 61, 62, 65 КУзПБ, статей 3, 13, 15, 16, 92 ЦК України, що йде в розріз з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, та порушує права AT «Укрексімбанк» на доступ на правосуддя, звужує зміст та обсяг існуючих його прав і свобод.

Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/24550/13. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/24550/13, постановлено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Ліквідатор ПАТ "Київський ювелірний завод" Фоменко А.В. у запереченнях на касаційну скаргу AT «Укрексімбанк» стверджує про необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити в її задоволенні, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (про закриття апеляційного провадження) у справі № 910/24550/13 залишити в силі.

На думку ліквідатора, апеляційний господарський суд, розглянувши подану AT «Укрексімбанк» апеляційну скаргу, дійшов цілком об`єктивного висновку про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 питання про права, інтереси та (або) обов`язки АТ «Укрексімбанк» не вирішувалися, а тому правильно застосував норми матеріального права не порушуючи норми процесуального права, постановив законну ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження АТ «Укрексімбанк» у цій справі була ухвала Господарського суду міста Києва від 11.10.2021, якою прийнято відмову ПАТ "Київський ювелірний завод" від позову та закрито провадження у справі № 910/24550/13 за заявою (позовом) ПАТ "Київський ювелірний завод" в особі ліквідатора Баскакова О.В. до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно, що розглядається в межах справи №910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод".

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрексімбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/24550/13 вказав, що АТ «Укрексімбанк» не набуло статусу учасника справи, яка розглядається; оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду не вирішено питання про права та обов`язки АТ «Укрексімбанк»; обставина щодо визнання його кредиторських вимог до ПАТ "Київський ювелірний завод" в межах справи про банкрутство останнього не впливає на результат розгляду справи за позовом ліквідатора ПАТ "Київський ювелірний завод" про зобов`язання повернути рухоме майно, який розглядається в межах справи №910/24550/13, те, що частина спірного майна є предметом забезпечення вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" як забезпеченого кредитора ПАТ "Київський ювелірний завод", не входить до предмету судового розгляду та не підлягає з`ясуванню у межах справи, яка розглядається.

Щодо права АТ "Укрексімбанк» на оскарження судового рішення у цій справі колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: 1) учасники справи, 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Суд приймає до уваги офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, яким визначено, що «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально правовим засадам.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ряді законів України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на дату розгляду грошових вимог АТ «Укрексімбанк»), учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (чинний на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) визначено склад учасників у справі про банкрутство, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів. (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №908/2332/19).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод» ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 AT «Укрексімбанк» визнано кредитором боржника на суму 1218,00 грн - вимоги першої черги, окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою боржника на суму 113 162 835,22 грн, з яких 103 153 502,95 грн - вимоги першої черги, 10 009 332,27 грн - вимоги шостої черги.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі №910/24550/13 визнано AT «Укрексімбанк» кредитором ПАТ «Київський ювелірний завод» на суму 1218,00 грн - вимоги першої черги; затверджено окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою боржника - на суму 13275901,94 грн.

Отже, AT «Укрексімбанк» є учасником провадження у справі № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод», а саме кредитором, вимоги якого забезпечені заставою боржника.

13.01.2017 відбувся повторний аукціон з продажу майна банкрута, переможцем торгів було визнано ТОВ «Еталон-Консалтінг» .

Ліквідатор ПАТ «Київський ювелірній завод» Баскаков О.В., звернувшись до суду із заявою про зобов`язання ТОВ «Еталон-Консалтінг» повернути боржнику рухоме майно (згідно переліку), реалізоване на аукціоні, який відбувся 13.01.2017, в обґрунтуванням вимог посилався на те, що результати аукціону з продажу майна банкрута визнано недійсними у судовому порядку. У зв`язку з чим підлягають застосуванню наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, а саме, повернення боржнику переможцем аукціону - ТОВ «Еталон-Консалтінг» майна, яке було придбане останнім на аукціоні.

Відтак, предметом заяви у цій справі є вимоги ліквідатора ПАТ "Київський ювелірний завод" до ТОВ "Еталон-Консалтинг" про зобов`язання повернути рухоме майно на підставі статті 216 ЦК України у справі банкрутство №910/24550/13, зокрема й майно, що є предметом забезпечення вимог АТ "Укрексімбанк».

В подальшому ліквідатором боржника Фоменко А.В. було подано заяву про відмову від заяви про повернення майна боржника, яка прийнята ухвалою суду першої інстанції від 11.10.2021, провадження у справі було закрито через відмову арбітражного керуючого від позову.

З 21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частина третя статті 61 КЗПБ встановлює, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням та збереженням такого майна, сплачується винагорода оператора електронного майданчика. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню в порядку, визначеному цим Кодексом. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечує таке майно.

Частиною шостою статті 64 КУзПБ визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

З огляду на наведені правові норми та на те, що АТ "Укрексімбанк» є кредиторами у справі № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод», колегія суддів вважає, що результати розгляду заяви (позову) у даній справі про повернення боржнику рухомого майна, яке є предметом забезпечення, а також ухвала про прийняття відмови від такого позову, стосуються питання наповнення ліквідаційної маси банкрута та її подальшої належної реалізації. Тобто, мають безпосередній вплив на права та інтереси ПАТ «Укрексімбанк» як кредитора боржника, вимоги якого забезпечені заставою цього майна боржника в межах справи про банкрутство № 910/24550/13, про відмову від позову про його повернення ліквідатором було подано відповідну заяву.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, щодо права кредитора у справі оскаржити судове рішення у справі, в якій він не є учасником, у разі впливу цього рішення на наповнення конкурсної маси боржника, розподілення її між кредиторами та формування вимог кредиторів.

Верховний Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Згідно зі статтею 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог [ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20).

Відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства [ухвали Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №927/739/17, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

Водночас, принцип диспозитивності не є беззастережним, оскільки ця норма передбачає активну роль суду, який зобов`язаний перешкоджати діям сторін щодо порушення законодавства і прав інших осіб. Перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов`язком суду, тобто суд зобов`язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін. Якщо суд установить, що реалізація права позивача на відмову від позову призводить до порушення закону та прав інших осіб, він зобов`язаний відмовити в реалізації цих прав і розглянути справу по суті.

Адже, відповідно до частини третьої статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що без достовірного з`ясування обставин щодо ймовірного вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси скаржника, позбавлення його певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або впливу цього рішення на інтереси скаржника, висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрексімбанк» є передчасним. Не дослідження вказаних обставин може свідчити про перешкоджання скаржнику взяти участь у розгляді цієї справи, про неналежне виконання судом апеляційної інстанції функцій із судового контролю під час вирішення питання про наявність/відсутність підстав для розгляду по суті поданої апеляційної скарги.

Закриття апеляційного провадження у справі без наведення відповідних правових підстав не узгоджується з вимогами процесуального законодавства та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу АТ «Укрексімбанк» до суду та захисту його прав як кредитора боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.

Згідно зі статтею 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи висновки в цій постанові, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду