ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 202/10246/14-ц

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду із заявою про заміну сторони позивача у справі № 202/10246/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування заяви зазначало, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року у погашення заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н у розмірі 48 861,60 дол. США звернено стягнення згідно з договором іпотеки від 29 жовтня 2007 року № 1683/Н-1 на предмет іпотеки: земельну ділянку № 026, яка розташована на території с/о Бджілка-2 у м. Дніпропетровську, кадастровий номер 1210100000:04:263:0104, площею 0,0608 га, шляхом продажу цього предмета іпотеки ПАТ «КБ «Надра» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «Надра» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Згідно з договором від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 509, право вимоги за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н перейшло до ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» та відповідно первісний кредитор відступив право вимоги на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Тож з 17 липня 2020 року ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н.

Враховуючи викладене, просило суд замінити сторону позивача (кредитора) з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника, а саме на ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну позивача у справі відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року у справі № 202/10246/14-ц сплинув, доказів щодо поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання та доказів того, що наразі існує відкрите виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року у справі № 202/10246/14-ц, заявником не надано, а тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у справі № 202/10246/14-ц.

04 липня 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у цій справі.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року не передбачає примусового виконання, оскільки виконання цього рішення покладено на кредитора (стягувача), тому неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

У липні 2023 року справа № 202/10246/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу № 202/10246/14-ц призначено до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлені судами обставини

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. На погашення заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н у розмірі 48 861,60 дол. США звернено стягнення згідно з договором іпотеки від 29 жовтня 2007 року № 1683/Н-1 на предмет іпотеки: земельну ділянку № 026, яка розташована на території с/о Бджілка-2 у м. Дніпропетровську, кадастровий номер 1210100000:04:263:0104, площею 0,0608 га, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «КБ «Надра» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «Надра» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

зазначене рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» укладений договір № GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В. та зареєстрований за № 509, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Факт набуття права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підтверджується копією договору від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, копією додатку № 1 до договору № GL48N718070_I_3 про реєстр договорів права вимоги та платіжним дорученням від 06 липня 2020 року № 1, що додані заявником до заяви про заміну позивача у цивільній справі (т. 1, а. с. 125-128).

Тож ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло всіх прав кредитора до ОСОБА_1 та відповідно до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за виконавчими документами на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У грудні 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зверталося до місцевого суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків на його пред`явлення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відмовлено. Цю ухвалу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не оскаржувало в апеляційному порядку.

У грудні 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зверталося до місцевого суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відмовлено. Цю ухвалу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не оскаржувало в апеляційному порядку.

03 лютого 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду з заявою про заміну позивача у цивільній справі.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Тож процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, тобто, як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформульовано висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У справі, яка переглядається, визначальним є те, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року не підлягає примусовому виконанню, оскільки його виконання покладено на кредитора, а саме: на ПАТ «КБ «Надра», відповідно ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке 17 липня 2020 року за договором про відступлення прав вимоги набуло право грошової вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н, без заміни позивача у справі, позбавлене можливості виконати судове рішення, яке є обов`язковим до виконання.

Підставою для заміни позивача у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття позивача зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків позивача, який вибув у цих правовідносинах.

Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 8/2007/840-К/1683-Н, та враховуючи, що рішення в справі не підлягає примусовому виконанню, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви щодо заміни позивача у справі з підстав, що стороною позивача пропущено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, є помилковим.

Враховуючи, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є однією з підстав правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, тобто, як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження, а також те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню, Верховний Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах матеріального правонаступництва та набуття заявником права порушувати питання про заміну позивача у справі (процесуальне правонаступництво).

Замінюючи сторону позивача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у справі, Верховний Суд виходить з того, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підтвердило правомірність передання кредитором своїх прав за договором відступлення права вимоги, тому правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну позивачау цій справі після ухвалення рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не врахували, що заявником у справі належними та допустимими доказами доведено, що саме він на час звернення до суду із заявою є новим кредитором за вимогами ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну позивача у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» сплатило судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03 липня 2023 року № 6062.

Зважаючи на висновки, сформульовані за результатами касаційного перегляду, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає стягненню 2 684,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду