ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 541/1060/23

Описова частина

У березні 2023 року Миргородська міська рада Полтавської області звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій за життя, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради на підставі довідки ЖБК «Хорол» від 19 листопада 1997 року, належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Проживала ОСОБА_2 одна.

Її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у Ягодинському районі Магаданської області. Спадщину вони не оформили, заяв про прийняття спадщини не подавали.

Заявник вважає, що існують підстави для визнання спадщини відумерлою на підставі статті 1277 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на викладені обставини, Миргородська міська рада Полтавської областіпросила визнати квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , відумерлою спадщиною; передати квартиру АДРЕСА_1 , до комунальної власності Миргородської міської територіальної громади.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року заяву Миргородської міської ради Полтавської області задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 25 листопада 1997 року, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради на підставі довідки ЖБК «Хорол» від 19 листопада 1997 року.

Передано квартиру АДРЕСА_1 , у комунальну власність Миргородської міської територіальної громади Полтавської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинуло більше одного року, спадкоємців за законом або заповітом, які б заявили про прийняття спадщини, не встановлено. Спадщину після її смерті ніхто не прийняв, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини жодній особі свідоцтво про право власності не видано та відповідних прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, вважаючи, що рішення суду першої інстанції порушує її права та інтереси, звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Миргородського міськрайоного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року скасовано.

Заяву Миргородської міської ради Полтавської області про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Роз`яснено заінтересованим особам право подання позову на загальних підставах.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у даному випадку виник спір щодо спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який повинен розглядатися в порядку позовного провадження та при розгляді якого має бути надана оцінка як доводам заявника Миргородської міської ради Полтавської області щодо підстав для визнання спадщини відумерлою, так і обставинам, наведеним ОСОБА_1 , яка заявила про своє право на спадщину.

При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, за наявності у справі відомостей про звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Пазинича Р. В. із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої ОСОБА_2 , як спадкоємця четвертої черги за законом, що подана нею 01 листопада 2022 року, не залучив її до участі у справі як заінтересовану особу, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції також врахував, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2023 року у справі № 541/3957/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Пазинич Р. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка на цей час не розглянута.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2024 року Миргородська міська рада Полтавської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

23 лютого 2024 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Відповідно до листа ДКП «Миргородтехінвентаризація» № 67 від 28 квітня 2022 року станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 25 листопада 1997 року.

Згідно з довідкою про проживання осіб за однією адресою з померлим № 475/02-14 від 01 листопада 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , одна.

Інших осіб, які були зареєстровані або фактично проживали з померлою за цією адресою, які могли прийняти спадщину в силу частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, не встановлено.

01 листопада 2022 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Пазиничем Р. В. заведена спадкова справа № 190/2022 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , номер у Спадковому реєстрі 69864632. Спадкова справа заведена на підставі заяви про прийняття спадщини від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 , яка звернулася як спадкоємець четвертої черги.

В матеріалах справи відсутні належні докази, якими б ОСОБА_1 підтвердила своє право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім`я, родинних стосунків між ними немає, належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом не довела.

В матеріалах спадкової справи є заповіт, складений ОСОБА_2 15 вересня 2011 року, посвічений приватним нотаріусом Гриб Ю. М., зареєстрований в реєстрі за № 2451. За життя ОСОБА_2 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 не зверталась.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2023 року у справі № 541/3957/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Пазинич Р. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка на цей час не розглянута.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц (провадження № 61-46717св18).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У справі, яка переглядається, встановлено, що після смертіОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги за законом, 01 листопада 2022 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

01 листопада 2022 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Пазиничем Р. В. було заведено спадкову справу № 190/2022 щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Разом із цим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження ОСОБА_1 свого права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім`я, родинних стосунків між ними немає, а належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом на час звернення з апеляційною скаргою не встановлено.

Отже, ОСОБА_1 , хоч і подала заяву про прийняття спадщини, проте не підтвердила свого права на спадкування. Тому висновок суду про те, що права та інтереси ОСОБА_1 як спадкоємця четвертої черги за законом зачіпаються вирішенням заяви Миргородської міської ради Полтавської області про відумерлість спадщини є передчасним.

Крім того, заява про прийняття спадщини подана ОСОБА_1 поза межами встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, апеляційний суд наведеного не врахував, та належним чином не з`ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

При таких обставинах апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

З урахуванням того, що при розгляді встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду, то суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду