ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 265/5883/15-ц

У квітні 2023 року до суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Донецької області (далі - державний виконавець) Матвійчук Н. Є. про видачу дубліката виконавчого документа, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія (далі - ТОВ ФК) «Інвестохіллс Веста», боржник - ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця Матвійчук Н. Є. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 265/5883/15-ц, виданого 26 вересня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2008 року № 0018/08/15-NV у розмірі 16 623,00 дол. США.

26 вересня 2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя замінено стягувача на ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста».

12 квітня 2021 року вона відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1, яке на час звернення не закінчено, рішення у справі не виконано, заборгованість з боржника не стягнено.

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року виконавчий лист у справі № 242/2459/15-ц втрачено у м. Маріуполі в результаті збройної агресії Російської Федерації, бомбардування міста та його окупації, що є загальновідомим фактом. Її офіс знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 на час звернення є тимчасово окупованим Російською Федерацією. Оригінали виконавчих документів зберігались в її офісі за зазначеною адресою. З 24 лютого 2022 року до цього часу доступу до офісу вона не має.

Просила видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 вересня 2016 року у справі № 265/5883/15-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2008 року № 0018/08/15-NV у розмірі 16 623,00 дол. США.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року заяву приватного виконавця Матвійчук Н. Є., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТОВ ФК«Інвестохіллс Веста», про видачу дубліката виконавчого документа повернено заявниці без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець не додала до заяви про видачу дубліката виконавчого документа доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи, зокрема боржнику та стягувачу.

Не погоджуючись з ухвалою, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційна скарга залишена без руху для надання документів які підтверджують неможливість сплати судового збору на момент подання апеляційної скарги або документів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.

На виконання зазначеної ухвали приватний виконавець Матвійчук Н. Є. через систему «Електронний суд» подала до суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 25 квітня 2023 року, у зв`язку з важким майновим станом через втрату її майна у м. Маріуполі та відсутність доходу від професійної діяльності.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2023 року з огляду на невиконання вимоги ухвали від 22 травня 2023 року приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. продовжено строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху на десять днів з дня отримання копії ухвали від 09 червня 2023 року.

12 червня 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з тих підстав, що вона, як приватний виконавець не втрачає статусу фізичної особи, тому на неї розповсюджуються стаття 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) щодо звільнення від сплати судового збору. Враховуючи наведене та посилаючись на доводи аналогічні доводам, які наводились приватним виконавцем в апеляційній скарзі, зазначила про можливість її звільнення від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю доходу за 2022 рік. На підтвердження чого надала податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2022 рік, яку вже подавала при зверненні з апеляційною скаргою та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за перший-четвертий квартали 2022 року.

Оскаржуваною ухвалою Дніпровського апеляційного судувід 06 липня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року відмовлено. Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. визнано неподаною та повернено заявниці.

Вказана ухвала мотивована тим, що від сплати судового збору звільняються позивачі-фізичні особи.

Оскільки приватний виконавець Матвійчук Н. Є. в цій справі не є позивачем-фізичною особою, а виступає як суб`єкт незалежної професійної діяльності, немає підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Надані приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. копії посвідчення багатодітної сім`ї, строк дії якого встановлено до 30 січня 2021 року, витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, виписки з банківського рахунку та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суд не взяв до уваги, оскільки апеляційну скаргу подала приватний виконавець, яка виступає як суб`єкт незалежної професійної діяльності, а не як фізична особа, чиї інтереси були порушені.

Також, надані документи не підтверджують майновий стан заявниці та не доводять неможливість сплати судового збору в розмірі 536,80 грн, розмір якого не є надмірним та не вказує на наявність перешкод у доступі до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону не внесено.

У липні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є.) подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, просила її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Заявниця посилається на те, що її офіс приватного виконавця з матеріалами виконавчих проваджень знаходиться на території тимчасово окупованого міста Маріуполя, тому вони є втраченими не з вини приватного виконавця.

Приватний виконавець не є особою, яка звертається до суду за захистом своїх прав, тому не є учасником справи і з нього не підлягає стягненню судовий збір.

Статус самозайнятої особи не впливає на правомочності її як фізичної особи, зумовлені її цивільною право- та дієздатністю.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 5020-1129/2012 зазначено, що відновлення втраченого на тимчасово окупованих територіях провадження є компенсаційною дією держави, зокрема і отримання дубліката виконавчого документа, первісно поданого стягувачем до виконавчої служби та в подальшому втраченого не з його вини.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відстрочено приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. сплату судового збору за подання та розгляд касаційної скарги до закінчення касаційного провадження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

20 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на існування виключної правової проблеми та для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилалась на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - приватний виконавець не відноситься до суб`єктів справляння судового збору відповідно до Закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, спір стосується питання сплати приватним виконавцем судового збору за подання до суду апеляційної/касаційної інстанції відповідної скарги у справі за заявою приватного виконавця про видачу дубліката виконавчого документа.

Відповідно до статті 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору регламентовано статтею 4 Закону, перелік пільг щодо сплати судового збору встановлено у статті 5 Закону.

Статтею 8 Закону врегульовано питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті).

Відповідно до частин першої, третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, якою регламентовано питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

У справі, що переглядається, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року, якою заяву приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про видачу дубліката виконавчого документа повернено заявниці без розгляду.

Водночас вона просила суд апеляційної інстанції звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на відсутність доходу за 2022 рік, що підтверджується відповідною податковою декларацією, що має право користуватись пільгами, встановленими для фізичної особи, проживала і працювала в місті Маріуполі, її майно знищено, вона є внутрішньо переміщеною особою та багатодітною матір`ю, не має можливості працювати та заробляти.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 22 травня та 09 червня 2023 року в задоволенні клопотань приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху, надано та продовжено строк для сплати судового збору.

Статтею 8 Закону встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору позивача.

Тобто, за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі, а приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є стороною у справі, зокрема і позивачем.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалах Касаційного господарського суду у складі у складі Верховного Суду від 05 вересня та 03 жовтня 2022 року у справі № 905/1630/15, за результатами постановлення яких, приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з подальшим поверненням їй касаційної скарги.

Аналогічні висновки сформульовано і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20, провадження № 61-7398сво23, щодо вирішення питання про необхідність сплати судового збору приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у справі за заявою приватного виконавця про вчинення дій в межах виконавчого провадження.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому у такій категорії справ відсутні правові підстави для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційного суду, і, як наслідок, розгляд її касаційних скарг по суті без сплати судового збору.

Отже, у спірних правовідносинах немає правових підстав для звільнення приватного виконавця Матвійчук Н. Є. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Тому Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги статті 8 Закону України «Про судовий збір» на приватного виконавця Матвійчук Н. Є. у цій справі не поширюються.

Щодо клопотань заявниці про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частинами четвертою, п?ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до статті 403 ЦПК України клопотання має містити обґрунтування необхідності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У клопотанні приватний виконавець Матвійчук Н. Є. посилається на існування виключної правової проблем та необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц, провадження № 14-103цс21, від 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц, провадження № 14-88цс21, від 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17, провадження № 14-132цс21, від 13 квітня 2023 року у справа № 211/4347/15-ц, провадження № 14-26цс23, та інших сформулювала критерії визначення наявності виключності правової проблеми у справі яка може бути передана їй на розгляд з підстав передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми вказують такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Під час визначення того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджений і, якщо так, то чи були вони ефективні.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20, провадження № 61-7398сво23, уже вирішено питання узгодження правових висновків Верховного Суду, викладених у судових рішеннях, ухвалених у складі колегії суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду щодо питання сплати судового збору приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. у подібних справах.

Різні правові висновки Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалах суду касаційної інстанції щодо заявниці у різних справах у подібних правовідносинах, стосуються сплати судового збору, зокрема при відкритті касаційного провадження, що відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, а не Великої Палати Верховного Суду. Крім того, у цій справі суд касаційної інстанції при відкритті касаційного провадження вже вирішив питання сплати судового збору приватним виконавцем, відстрочивши його сплату до закінчення касаційного розгляду справи.

Подібний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 924/57/19, провадження № 12-17гс23, в якій за подібних обставин справу повернено Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для продовження розгляду.

У клопотанні заявниці не наведено будь-якого іншого обґрунтування щодо наявності виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права у цій справі з урахуванням висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

З огляду на вказане немає підстав для задоволення клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. відстрочено сплату судового збору за подання касаційних скарг, він підлягає стягненню в дохід держави.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду