ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/9073/22

Описова частина

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення виконання рішення суду, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у травні 2022 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року у складі судді Мазурок О. В. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Заявник вказує про те, що ОСОБА_3 вчиняє дії з метою перешкоджання виконанню судового рішення апеляційного суду.

Зокрема ОСОБА_3 як власник земельних ділянок із кадастровими номерами 6810100000:18:001:0145, 6810100000:18:001:0146, 6810100000:18:001:0147 на АДРЕСА_3 , розділив свою ділянку на три частини та має намір об`єднати їх із спірною земельною ділянкою, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га.

Також ОСОБА_3 має намір об`єднати земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0135, площею 0,0432 га, на якій розміщено всі надвірні будівлі єдиного об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 , зі своєю ділянкою.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою та зазначив ці відомості у Публічній кадастровій карті.

Крім того, ОСОБА_3 вніс зміни до об`єкта нерухомості шляхом виключення із загальною площі житлового будинку площі горища.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з нібито проведеною реконструкцією житлового будинку його загальна площа зменшилася з 417,3 кв. м до 317,8 кв. м.

Також ОСОБА_3 і ОСОБА_2 раніше вже намагалися розділити житловий будинок з надвірними будівлями та зареєструвати їх як окремі об`єкти нерухомості. Для цього у 2020 році ОСОБА_3 і ОСОБА_2 таємно, без дозволу заявника як співвласника будинку з надвірними будівлями, всупереч вимог закону оформили договори дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:18:001:0135, площею 0,0432 га, за тією ж адресою - АДРЕСА_1 , на якій розміщені всі належні заявнику на праві спільної сумісної власності надвірні (приналежні) будівлі: гараж-літня кухня «Б», вбиральня «В», хлів «Г».

У вересні 2020 року, тобто до 02 серпня 2021 року, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в дарунок земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0135, площею 0,0432 га, на якій знаходяться надвірні будівлі і яку у листопаді 2022 року подарував своїй дружині ОСОБА_4 .

Наразі ОСОБА_3 має намір зареєструвати житловий будинок і надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , як окремі об`єкти нерухомого майна.

ОСОБА_3 зареєстрував у спірному будинку свою дружину ОСОБА_4 і виявив намір самому зареєструватися у цьому будинку.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовляються повернути нотаріусу Твердохліб Г. Г. оригінали договорів дарування, які визнані судом недійсними.

Наведене унеможливлює виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Заходи забезпечення позову раніше судом не вживалися.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га, та земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0135, площею 0,0432 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повернути нотаріусу Твердохліб Г. Г. оригінали договорів дарування, які визнані судом недійсними;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування вчиняти дії з реєстрації дозвільних документів за заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 чи їх представників;

- заборонити підрозділам виконкому Хмельницької міської ради (ЦНАП) реєструвати осіб у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га, та кадастровий номер 6810100000:18:001:0135, площею 0,0432 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради вчиняти дії з реєстрації дозвільних документів за заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 чи їх представників щодо зазначених вище об`єктів нерухомого майна.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому слід накласти арешт на спірне нерухоме майно та заборонити органу реєстраційної служби здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна. Інші вимоги заяви є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалу місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення виконання рішення суду не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку.

Встановивши, що відповідачі вчинили дії, які можна розцінити як такі, що вчинені з метою перешкоджання виконанню судового рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, а тому слід накласти арешт на спірне нерухоме майно та заборонити органу реєстраційної служби здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна.

Визначені судом способи обтяження майна є співмірними із задоволеними позовними вимогами ОСОБА_1 .

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд розглянув справу неповноважним складом суду.

Заявник указує на обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді Стефанишина С. Л., враховуючи, що ОСОБА_1 є суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області і перебуває у дружніх стосунках із суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Стефанишиним С. Л.

Крім того, суд не направляв на адресу заявниці заяву про забезпечення виконання рішення суду з додатками та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року.

Суди не з`ясували чи отримав ОСОБА_1 виконавчий лист та чи пред`явив його до виконання.

Апеляційний суд безпідставно керувався положеннями статей ЦПК України, які регулюють питання забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду не містить висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення виконання рішення суду.

Провадження у суді касаційної інстанції

18 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У грудні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

07 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу підтримала касаційну скаргу ОСОБА_3 , просила скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у справі № 686/9073/22 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

На час розгляду справи в суді першої інстанції заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Постанова Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у справі № 686/9073/22 не виконана.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 431 ЦПК України передбачено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 267 ЦПК України забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Частиною першою статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про забезпечення виконання рішення суду на підставі частини шостої статті 431 ЦПК України, посилався на те, що у травні 2022 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду, місцевий суд встановив, що існує невиконане судове рішення - постанова Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року та є реальна загроза його невиконання.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення виконання рішення суду, місцевий суд виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року (справа № 686/9073/22). Відповідачі, не виконуючи цього рішення суду, продовжують здійснювати дії, спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони органу реєстраційної служби здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна може ускладнити виконання вказаного рішення суду.

У липні 2023 року ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , зокрема, звертав увагу апеляційного суду на те, що місцевий суд розглянув справу неповноважним складом суду.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення виконання рішення суду 27 червня 2023 року.

Заява про забезпечення виконання рішення зареєстрована у суді 28 червня 2023 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 28 червня 2023 року справу розподілено судді Мазурок О. В.

28 червня 2023 року здійснено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з відпусткою судді Мазурок О. В.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи справу розподілено судді Стефанишину С. Л.

ОСОБА_3 зазначав про те, що зі звіту про повторний автоматичний розподіл справи безпідставно вилучено суддю Приступу Д. І. зі складу суддів, яких залучено до такого розподілу, оскільки щодо нього зазначено підставу незалучення «відсутня спеціалізація», що не відповідає дійсності.

ОСОБА_3 вважає, що внаслідок такого порушення порядку автоматизованого розподілу справи незаконно визначено суддю Стефанишина С. Л. для розгляду цієї справи, а отже справу розглянуто неповноважним складом суду.

Аналогічні доводи містяться у поданій ОСОБА_3 касаційній скарзі.

Пунктом 1 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Разом із тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не надав оцінки таким доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Порушення правил автоматизованого розподілу судових справ між суддями є порушенням права на доступ до суду та справедливий суд, що випливає із пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну «неповноважний склад суду», однакнеповноважним склад суду можна вважати якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою яка не є суддею цього суду або за її участі 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні; 6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Отже, зважаючи на доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , апеляційний суд мав першочергово перевірити посилання заявника щодо можливого порушення встановленого порядку розподілу судових справ між суддями, однак такі доводи заявника не знайшли відображення в ухваленому апеляційним судом судовому рішенні.

Крім того, апеляційний суд у порушення вимог частини першої статті 382 ЦПК України не надав оцінки іншим доводам апеляційної скарги по суті вимог заяви про виконання судового рішення.

Слід також звернути увагу суду апеляційної інстанції під час нового розгляду апеляційної скарги на застосування положення частини шостої статті 431 ЦПК України.

Апеляційний суд, погоджуючись із позицією суду першої інстанції про забезпечення виконання судового рішення, не врахував, що у доктрині цивільного процесуального права залежно від обраного позивачем способу захисту свого права визнаним є поділ позовів на такі: про присудження, про визнання, про перетворення. Зокрема, позови про визнання - це позови, спрямовані на усунення непорозумінь між сторонами з приводу наявності чи відсутності визначених правовідносин між ними (визнання права власності, авторства тощо).

Виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили […] (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 908/1811/17, від 17 березня 2020 року у справі № 910/127/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/4474/17).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 заявив позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, фактичне виконання судового рішення апеляційного суду про задоволення позову не підлягає примусовому виконанню, оскільки таке виконання вичерпується фактом набрання постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року законної сили.

Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, постанова Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року не може вважатися законної й обґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України зазначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для перевірки доводів апеляційної скарги про те, що місцевим судом справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,