ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/16530/21

Представник Дяченко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації за період з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року у сумі 62221,09 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 07 жовтня 2018 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок№ 1078);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня до 07 жовтня 2018 року у розмірі 35705,20 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Представник позивачки також ставив питання про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.

Наведені на обґрунтування цих вимог доводи зводяться до того, що у період проходження позивачкою військової служби Військова частина НОМЕР_1 не нараховувала і не виплачувала їй в належному розмірі індексацію грошового забезпечення. Позивачка вважає, що відповідач з 2016 року до 28 лютого 2018 року мав застосовувати до її грошового забезпечення базовий місяць - січень 2008 року, проте застосовував січень 2016 року, а в період з 01 березня до 07 жовтня 2018 року - взагалі не виплатив індексацію. У зв`язку з виплатою грошового забезпечення без проведеної індексації було виплачено суму розрахунку при звільненні у належному розмірі, і тому вона має право на одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня до 07 жовтня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01 березня до 07 жовтня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 січня 2023 року відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та цією ж ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №200/16530/21.

Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що неналежне фінансування суб`єктів владних повноважень з Державного бюджету України не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Згодом ухвалою від 25 жовтня 2023 року Перший апеляційний адміністративний суд знову відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №200/16530/21.

Наведені в цьому судовому рішенні висновки обґрунтовані посиланням на положення пункту 3 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якими суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є, зокрема, ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Отже, зважаючи на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у цій же справі, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на те саме судове рішення.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня та 25 жовтня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за її скаргами та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Незаконність оспорюваної ухвали апеляційного суду від 23 січня 2023 року скаржник мотивує тим, що в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху одним з її недоліків визначено недолучення до цієї скарги заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, відповідач зазначає, що долучив до справи таке клопотання (датоване 17 жовтня 2022 року), втім суд апеляційної інстанції залишив його поза увагою та оцінки не надав. На переконання скаржника, наведене свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам статей 242, 251 КАС України. Водночас ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року за своєю суттю є похідною від ухвали від 23 січня 2023 року, а тому теж підлягає скасуванню.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

15 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня та 25 жовтня 2023 року у цій справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кашпур О.В., судді Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

Ухвалою Верховного Суду у складі цієї колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року: визнано неповажними підстави пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №200/16530/21; відмовлено відповідачеві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня та 25 жовтня 2023 року залишено без руху. Скаржникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

На виконання вимог цієї ухвали 24 грудня 2023 року до Верховного Суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків (з додатками).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2024 року, який здійснено на підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року №166/0/78-24 у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., з метою дотриманням строків розгляду справ, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді: Соколов В.М., Єресько О.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на касаційне оскарження ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у цій справі та відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Витребувано справу №200/16530/21 з Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року справу призначено до касаційного розгляду.

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху її апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року. Скаржникові встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу апеляційного суду оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові у зв`язку з неусуненням зазначених недоліків у встановлений в ухвалі від 06 липня 2022 року строк.

У вересні 2022 року відповідач знову оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 жовтня 2022 року залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року без руху, мотивувавши це тим, що її подано 22 вересня 2022 року, тобто поза межами установленого КАС України строку, при цьому заяву про поновлення такого строку скаржник не подав. У зв`язку із цим скаржникові встановлено строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та відповідними доказами.

17 жовтня 2022 року до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому скаржник зазначив, що на момент звернення з апеляційною скаргою вперше Військова частина НОМЕР_1 не мала коштів для сплати судового збору. 20 вересня 2022 року на її адресу від фінансово-економічного органу надійшло платіжне доручення від 20 вересня 2022 року №4786 про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року в справі №200/16530/21. Отже, військова частина сплатила судовий збір одразу після надходження коштів на її рахунок та 22 вересня 2022 року повторно звертається з апеляційною скаргою на указане судове рішення.

Оскаржуваною ухвалою від 23 січня 2023 року суд апеляційної інстанції відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивувавши це тим, що неналежне фінансування суб`єктів владних повноважень з Державного бюджету України не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору 20 вересня 2022 року не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі №640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі №560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі №420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі №300/8677/21.

Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Із цього приводу Верховний Суд у справі № 560/15534/21 зазначив, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки поданому відповідачем клопотанню від 17 жовтня 2022 року про поновлення строків, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 23 січня 2023 року, як видно з її змісту, відмовляючи відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтував свій висновок із цього приводу, про що йшлося вище. Водночас Верховний Суд з таким висновком погодився.

Отже, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 23 січня 2023 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Також колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, якою відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №200/16530/21 з тих мотивів, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на зазначене судове рішення у цій справі.

Зазначене відповідає положенням пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд