ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 182/3834/21

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

03 жовтня 2023 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 25 571,53 грн страхового відшкодування.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн франшизи, 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, а всього 7 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20 грудня 2023 року Дніпровським апеляційним судом апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2023 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження повноважень представляти інтереси ПрАТ «СК «ВУСО» у Дніпровському апеляційному суді адвокатом Шиліним В. А. до матеріалів апеляційної скарги додано ордер від 08 грудня 2022 року №1317940. Зі змісту вказаного ордеру вбачається, що він не містить всі обов`язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення), зокрема, ордер не містить підпису адвоката Шиліна В. А. Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, а тому апеляційний суд виснував, що з урахуванням змісту пункту 11 Положення ордер, доданий адвокатом Шиліним В. А. до апеляційної скарги, не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на звернення до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на судове рішення. Оскільки до апеляційної скарги в порушення вимог частини третьої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не додано документів, що підтверджують повноваження адвоката Шиліна В. А. представляти інтереси ПрАТ «СК «ВУСО» в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявникові.

27 грудня 2023 року представник ПрАТ «СК «ВУСО» - адвокат Шилін В. А. через систему «Електронний Суд» звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати апеляційну скаргу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд послався на нерелевантні висновки Верховного Суду, де йшлося про скан-копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги, скріпленого електронним цифровим підписом і поданого із застосуванням системи «Електронний суд». Однак він подав до апеляційного суду із застосуванням системи «Електронний суд» не скан-копію, а оригінал ордеру від 08 грудня 2022 року № 1317940 у формі електронного документа, згенерованого сервісом онлайн-генерації ордерів на сайті Національної асоціації адвокатів України (далі - НААУ) та скріпленого електронним цифровим підписом. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного, тому ордер містив усі необхідні реквізити, у тому числі підпис адвоката. Висновки апеляційного суду суперечать принципу правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).

Відповідно до пункту 4 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Пунктом 9 Положення передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).

Змістом пункту 11 Положення встановлено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Пунктом 12 Положення передбачено перелік реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно зі змістом пункту 12.10 Положення ордер має містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»).

Отже, обов`язковим реквізитом ордеру, який досліджується у цій справі, є підпис адвоката.

Відповідно до статті 356 ЦПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додається, у тому числі, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Згідно з частиною 1 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 185 ЦПК України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Апеляційний суд виснував, що в порушення вимог частини третьої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додано.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).

Відповідно до частин п`ятої, шостої, восьмої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Державне підприємство Центр судових сервісів в рамках меморандуму про взаємодію і співпрацю між Державною судовою адміністрацією України та НААУ реалізувало етап інтеграції системи «Електронний суд» з Єдиним реєстром адвокатів України. В «Електронному суді» тепер з`явилася можливість для користувачів-адвокатів створювати електронні ордери, отримуючи доступ до судових справ, у яких вони представляють своїх клієнтів.

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС затверджено рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС»).

Пунктом 24 Положення про ЄСІТС визначено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.

Згідно з пунктом 26 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Відповідно до абзацу першого пункту 27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Абзацом другим цього пункту обумовлено, що технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

За правилами підпункту 11.5.1 пункту 11.5 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, розміщеної на сайті https://wiki-ccs.court.gov.ua (далі - Інструкція), користувачі, які підтвердили свої повноваження адвоката, мають можливість видати ордер на конкретну справу для отримання доступу до документів у справі та загальний ордер (без вказання номера справи), який спрощує та прискорює процес подачі заяв до суду.

Алгоритм створення електронного ордера закріплений у підпункті 11.5.2 пункту 11.5 Інструкції.

Підпунктом 11.5.6 пункту 11.5 Інструкції передбачено, що обраний на початку формування заяви ордер буде автоматично завантажено до додатків сформованої заяви.

У підпункті 11.6.1 пункту 11.6 Інструкції зазначено, що електронні довіреності та ордери надаються та оформлюються засобами Електронного суду у відповідності до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та їх юридична сила не може бути заперечена виключно через те, що вони мають електронну форму.

Указаний порядок підтвердження повноважень адвоката як представника за допомогою засобів ЄСІТС (створення електронного ордера із застосуванням вбудованого текстового редактора) узгоджується з приписами частини сьомої статті 62 ЦПК України, згідно з якою у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про ЄСІТС та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, з огляду на положення Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», підписання ордера кваліфікованим електронним підписом за допомогою іншого засобу, ніж засіб Електронного суду, який так само здатний забезпечити умови, передбачені статтею 19 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та додавання файлу з накладеним цифровим підписом до створеного в Електронному суді документа також буде відповідати вимогам статті 62 ЦПК України.

Натомість підписання цифровим підписом за допомогою засобів ЄСІТС доданого до створеного в Електронному суді документа файлу, що містить зображення заповненого бланку ордера, засвідчує надсилання цього додатку відповідним користувачем ЄСІТС та підтвердження ним відповідності електронної копії доданого ордера його оригіналу в паперовій формі, проте не прирівнює таку дію до видачі адвокатом ордера в електронній формі шляхом створення електронного документа встановленої форми.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 лютого 2024 у справі № 466/76/22, від 15 березня 2024 року у справі № 380/16075/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

На підтвердження повноважень представляти інтереси ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у Дніпровському апеляційному суді адвокатом Шиліним В. А. до матеріалів апеляційної скарги додано ордер від 08 грудня 2022 року № 1317940, згенерований сервісом онлайн-генерації ордерів на сайті НААУ та скріплений електронним цифровим підписом адвоката.

Вказаний ордер не сформований адвокатом в системі «Електронний суд», а завантажений як додаток до апеляційної скарги у вигляді файлу «pdf». У ньому відсутні всі необхідні відомості, визначені у пункті 12 Положення, а саме в графі ордеру «Адвокат» відсутній особистий підпис адвоката.

Перевіривши наданий ордер на представництво інтересів ПрАТ «СК «ВУСО» щодо його відповідності вимогам частини другої статті 26 Закону № 5076-VI і пункту 12 Положення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував, що відсутність у цьому ордері одного із обов`язкових реквізитів, а саме підпису адвоката, свідчить про процесуальну дефектність відповідного документа, яка виключає можливість посилання на ордер як на документ, що належно посвідчує повноваження адвоката Шиліна В. А. на представництво інтересів страхової компанії.

Питання належності підтвердження представництва учасником справи адвокатом шляхом подання до суду копії ордеру через систему «Електронний суд» без графічного проставлення підпису в графі ордеру «Адвокат» було предметом дослідження Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 лютого 2024 року у справі № 466/76/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 466/862/22, від 09 березня 2023 року у справі № 466/893/23, Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в ухвалах від 14 березня 2024 року у справі № 127/16340/23, від 18 березня 2024 року у справі № 2-7892/11, від 08 лютого 2024 року у справі № 387/1100/23, від 08 січня 2024 року у справі № 185/10896/22, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалах від 21 лютого 2024 року у cправі № 917/1136/23, від 29 лютого 2024 року у cправі № 920/657/23, від 18 січня 2024 року у cправі № 910/8419/22 та інших.

У наведених справах Верховний Суд виснував про наявність підстав для повернення апеляційної (касаційної) скарги, до якої адвокатом на підтвердження повноважень було додано копію ордеру на надання правничої допомоги, яка не містила власноручного підпису адвоката, оскільки ним не було дотримано форми документа, що підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи, зокрема його підписання, згідно із Законом № 5076-VI та Положенням.

У постановах від 29 лютого 2024 року у справі № 466/76/22 та від 15 березня 2024 року у справі № 380/16075/22 Верховний Суд зазначив, що доданий адвокатом документ (файл із ордером) не можна вважати ні електронною копією письмового (паперового) ордера (через відсутність власноручного підпису адвоката як обов`язкового реквізиту), ні створеним в електронній формі ордером (не сформований за допомогою засобів ЄСІТС або не підписаний як окремий документ кваліфікованим електронним підписом за допомогою іншого засобу підпису).

Отже, скріплення адвокатом Шиліним В. А. електронним цифровим підписом додатку до апеляційної скарги у форматі файлу «pdf» із згенерованим на офіційному веб-сайті НААУ бланком ордера про надання правничої (правової) допомоги, який не містить особистого підпису адвоката, не свідчить про дотримання ним форми документа, що підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи відповідно до Закону № 5076-VI та Положення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі № 380/16075/22.

Таким чином апеляційний суд обґрунтовано виснував, що адвокатом Шиліним В. А. не надано належних документів на підтвердження його повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ПрАТ «СК «ВУСО», що має наслідком повернення апеляційної скарги заявнику.

Повернення судом апеляційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд особисто або через представника.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду суперечать принципу правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (див. також: перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року № 3-р/2019).

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Верховний Суд висновує, що Закон № 5076-VI,Положення про ЄСІТС та Інструкція містять чіткі й зрозумілі вимоги стосовно підпису адвокатом ордера на представництво інтересів клієнта.

Зміст цих вимог полягає в тому, що створення електронного ордера за допомогою засобів ЄСІТС передбачає застосування вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, передбаченої Інструкцією, у такому випадку кваліфікованим електронним підписом його підписувача засвідчується заповнена форма електронного документа; натомість у випадку додавання ордеру як файлу до створеного в Електронному суді процесуального документа (у цій справі - апеляційної скарги) підписання цифровим підписом цього файлу, що містить зображення заповненого бланку ордера, не підтверджує відповідність ордеру вимогам Положення, якщо завантажений як додаток бланк ордеру не містить особистого підпису адвоката.

Наведені положення є достатньо чіткими та зрозумілими для пересічного громадянина, а тому не можуть викликати труднощі у тлумаченні для адвоката, що надає професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду