ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 187/1079/15-ц

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства «Дніпровець» (далі - СР ЗАТ «Дніпровець»), правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Дніпровець» (далі - ПАТ «Дніпровець»), Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Петриківська РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області, Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Петриківської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 306, виданим на підставі рішення Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 25 березня 1999 року № 5-5/ХХІІІ «Про затвердження схеми розподілу земель та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю членам КСРП «Придніпровець» (далі - рішення), йому на праві приватної власності належать земельні ділянки загальною площею 4,0176 га, з них ріллі - 2,729 га, кормові угіддя - 1,2886 га, які розташовані на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до рішення затверджено схему розподілу земель колективної власності КСРП «Придніпровець» у Миколаївській селищній раді площею 1 362,4 га.

Додатком до рішення визначено перелік громадян - членів КСРП «Придніпровець», яким виділено у власність земельні ділянки на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, де за № 465 зазначено ОСОБА_1 .

Йому стало відомо, що голова Петриківської РДА на користь ПАТ «Дніпровець» виготовив державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, що розташовані на території Миколаївської, Курилівської, Єлизаветівської сільських рад Петриківського району, які були внесені до статутного фонду СР ЗАТ «Дніпровець», зокрема і на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 .

Підставою для виготовлення вказаних державних актів були: розпорядження голови Петриківської РДА від 20 вересня 2011 року № 535-р-11, від 19 вересня 2012 року № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня та від 04 жовтня 2012 року.

На сьогодні розпорядження та постанови скасовані, отже, є підстави для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Наявність двох державних актів на право власності на одну і ту ж земельну ділянку за ним та ПАТ «Дніпровець» порушує його конституційне права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, оскільки відповідач чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Просив визнати недійсним та скасувати державний акт від 29 грудня 2012 року, серія ЯМ № 870537, на право власності на земельну ділянку загальною площею 71,6200 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568.

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2015 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 71,6200 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568, від 29 грудня 2012 року, серія ЯМ № 870537, виданий СР ЗАТ «Дніпровець» на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 вересня 2012 року № 833-р-12, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11198/12, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122370002000109.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2023 року у вступній частині заочного рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2015 року виправлено описку, а саме виправлено найменування відповідача - ПАТ «Дніпровець».

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що є підстави для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568, від 29 грудня 2012 року, серія ЯМ № 870537, оскільки на час розгляду справи скасовані всі документи, які були підставою для виготовлення та видання цього державного акта.

Суди врахували, що право власності на земельну ділянку позивача виникло на законних підставах, оскільки посвідчене державним актом відповідно до законодавства, чинного на час його посвідчення.

У квітні 2023 року ПАТ «Дніпровець» через адвоката Прибильського В. Г. направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 338/667/19; суди не дослідили доказів у справі; справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 306 на підставі рішення ОСОБА_1 на пpaвi приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,0176 га, з них рілля - 2,729 га, кормові угіддя - 1,2886 га, яка розташовані на території Миколаївської селищної ради Петриківського району, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 6).

На підставі розпорядження голови Петриківської РДА від 19 вересня 2012 року № 833-р-12 та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11198/12 СР ЗАТ «Дніпровець» виготовило та зареєструвало державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 19,0037 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568, серія ЯМ № 870537, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122370002000109 (а.с.26).

Відповідно до листів відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року № 822 та від 31 липня 2015 року за № 32-417-23.1120-2143/2-15 належна позивачу земельна ділянка одночасно обліковується на праві власності як за ним, так і за ПАТ «Дніпровець» на підставі державних актів на право власності на землю від 29 грудня 2012 року, серії ЯМ № 870537, ЯМ 870544 (т. 1, а. с. 25, 90).

Вказане та матеріали правоохоронних органів за зверненням громадян щодо законності дій Петриківської РДА, які були підставою для оформлення ПАТ «Дніпровець» права власності на земельні ділянку, яка належить позивачу, вказують на існування спору щодо захисту права власності (т. 1, а. с. 84, 87-88).

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі № 2а/0470/4316/12, яка стала підставою для прийняття постанови від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11198/12, скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та відмовлено у позові ПАТ «Дніпровець» про визнання незаконними дії Петриківської РДА щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територіях Єлизаветівської, Курилівської, Миколаївської сільської ради Петриківського району та зобов`язання винести рішення у формі розпорядження щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 31-32).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року у справі № К/800/36817/14 касаційну скаргу ПАТ «Дніпровець» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі № 2а/0470/4316/12 залишено без змін (т. 1, а. с. 33-34).

Згідно з постановами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/12930/14 та Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у справі № 2а/0470/14427/12 розпорядження голови Петриківської РДА від 19 вересня 2012 року № 833-р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ «Дніпровець» визнане протиправним та скасоване (т. 1, а. с. 35-36, 37-39).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 8014/17313/14 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Петриківської РДА від 20 вересня 2011 року № 535-р-11 «Про надання дозволу па проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець», прийняття якого передувало прийняттю розпорядження Петриківської РДА від 19 вересня 2012 року № 833-р-12 (т. 1, а. с .42).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12 за заявою заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом СР ЗАТ «Дніпровець» до Відділу Держкомзему у Петриківському районі Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11198/12 скасована (т. 1, а. с. 43-45).

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесульного кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Питання встановлення умов та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи регулюються Кодексом України з процедур банкрутства, що набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУзПБ).

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім випадків, наведених у вказаному пункті.

Згідно з матерілами справи, звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції, а також оскаржуючи заочне рішення до суду апеляційної інстанції, ПАТ «Дніпровець», зокрема посилалось на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі № 904/5669/21 про банкрутство ПАТ «Дніпровець» та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Частинами другою та третьою статті 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19, провадження № 14-35цс21).

За змістом пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та частин другої, третьої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори (за виключенням пов`язаних зі стягненням податкового боргу), стороною в яких є боржник.

Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення провадження у нових справах.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію КУзПБ має здійснюватись господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності відповідача на земельну ділянку, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568.

Між сторонами у справі існує спір щодо права власності та права користування земельною ділянкою, який обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття ПАТ «Дніпровець» права власності на земельну ділянку (до складу якої, згідно з доводами ОСОБА_1 , увійшла належна йому земельна ділянка).

Таким чином, позовні вимоги безпосередньо стосуються майна ПАТ «Дніпровець», щодо якого розглядається справа про банкрутство.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у цій справі, підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, - Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/5669/21.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 187/442/15-ц, провадження № 61-10026св23.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/5669/21 про банкрутство ПАТ «Дніпровець» розглядає подібні спори щодо оспорення власниками земельних ділянок правомірності набуття ПАТ «Дніпровець» у власність земельних ділянок, за результатами розгляду яких господарський суд ухвалив судові рішення по суті спору.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд цього спору у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд не оцінює доводи касаційних скарг по суті спору, оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою і самостійною підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень із направленням справи до суду господарської юрисдикції, що розглядає справу про банкрутство ПАТ «Дніпровець».

Відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, провадження № 14-404цс19, викладено висновок, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, асправа - направленню до Господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,