ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 676/3594/22

Описова частина

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24 липня 2019 року між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 вересня 2021 року у справі № 592/8588/21.

Вказував на те, що він та відповідачка є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти, за домовленістю із відповідачкою, проживали з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , проте ОСОБА_2 , порушуючи свої материнські обов`язки, не піклувалася про дітей, про їх стан здоров`я, про розвиток та не створила умов для належного їх проживання і виховання, у зв`язку з чим він звернувся до служби у справах дітей Сумської міської ради,і за висновком комісії діти були передані батькові на виховання. Проте у зв`язку із тим, що він працює за кордоном, щоб допомагати дітям матеріально та з метою вирішення соціально-побутових питань, переїзд дітей до батька за кордон, підготовки документів, за його заявою діти були тимчасово влаштовані в КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини». За період перебування дітей у цьому закладі, мати їх не навідувала, не цікавилась їхнім життям і не вживала будь-яких дій, щоб забрати дітей.

Вказував на те, що після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України він повернувся з Республіки Польщі до дітей та 12 березня 2022 року забрав дітей додому, а саме до м. Кам`янця-Подільського.

Зазначав, що він опікується інтересами і потребами своїх дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дітей, створив найкращі умови для дітей: в них є свій дитячий куточок, де вони граються, є спальний куточок, де вони відпочивають, діти забезпечені іграшками та іншими речами для розвитку. За час перебування дітей з ним відповідачка до нього не телефонувала та не цікавилася долею дітей.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до повноліття дітей.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2023 року, ухваленим у складі судді Шевцової Л. М., позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 липня 2022 року та до повноліття дітей.

Рішення в межах суми платежу за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування стосовно ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав через ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків за вказаний вище період, немає, оскільки матір дітей з травня 2022 року звертається щодо викрадення та незаконного вивезення позивачем дітей за кордон; до поліції щодо вивезенням ОСОБА_1 дітей у невідомому напрямку та щодо розшуку дітей; в телефонному режимі до ОСОБА_1 з проханням показати та повернути дітей; до служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради щодо встановлення місця проживання дітей, визначення днів зустрічей із ними та наявності перешкод зі сторони ОСОБА_1 у спілкуванні та зустрічах з дітьми протягом восьми-дев`яти місяців і призначенні проведення заходів психологічної адаптації дітей до зустрічей із матір`ю на виконання рішення комісії від 19 січня 2023 року; брала участь у засіданні комісії з питань захисту прав дитини 19 січня 2023 року; заперечувала як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки бажає брати участь у вихованні дітей.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно малолітніх дітей у період з вересня 2021 року до часу звернення до суду із позовом (липень 2022 року).

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шпак А. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітніх дітей, оскільки відповідачка свідомо і тривало нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо дітей.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказу - фото, на якому відображено стан квартири, який підтверджує, що відповідачка розвела безлад та антисанітарію в квартирі, в якій проживала з дітьми у м. Суми, зносила весь непотріб додому, в холодильнику зіпсовані продукти харчування, що є доказом того, що мати не забезпечує необхідним харчуванням своїх дітей, а навпаки, можна зробити висновок, що мати годує дітей зіпсованими продуктами, що негативно впливає на здоров`я дітей, їх фізичний розвиток тощо.

Крім цього, під час з`ясування обставин справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідачка такі ж дії з безладу та антисанітарії допустила і в орендованій квартирі, де винаймала житло у с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що підтверджує те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та свою винну поведінку не має наміру змінювати.

Також відповідачка вводила навмисно суд в оману, поводила себе неадекватно, стверджуючи те, що вона працює, натомість не надала доказів щодо місця роботи. Крім того, відповідачка має заборгованість за оплату комунальних послуг у м. Суми, що підтверджується судовими наказами, однак суд апеляційної інстанції ці докази залишив поза увагою.

Протягом 2022 року і на початку 2023 року у Ковпаківському районному суді м. Суми та Сумському апеляційному суді розглядалась справа № 592/839/22 щодо відібрання дітей. ОСОБА_2 , будучи неодноразово повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, у судові засідання не з 'являлася, сім разів клопотала про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку зі зверненням до лікарів різних спеціальностей зі скаргами на стан здоров`я саме в дні розгляду справи. Відзив на позов суду не надала протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками отримала.

Отже, ОСОБА_2 під час розгляду вказаної справи не вживала відповідних дій, не змінювала свою поведінку та бажання щодо повернення дітей.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідачка не змінила свою поведінку, не надала доказів суду на підтвердження того, що вона працює, і не навела порядок у житлі, в якому вона зареєстрована разом із дітьми.

Також суд апеляційної інстанції не надав оцінку поясненням психолога, які надані у суді першої інстанції

Посилання відповідачки щодо викрадення дітей є безпідставними, оскільки діти передані батьку Службою у справах дітей, а надалі рішенням Кам`янець-Подільської ради визначено місце проживання дітейз батьком, а у відповідачки дітей відібрано ще у 2021 році.

Підставами касаційного оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 26 квітня 2020 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17 (провадження № 61-18755св20).

У березні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 вересня 2021 року у справі № 592/8588/21.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 26 січня 2021 року № 101 Сумський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді повідомив Службу у справах дітей Сумської міської ради та інші уповноважені органи про проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у неналежних умовах, що становить загрозу життю та здоров`ю малолітніх дітей. Порушував питання про спільне відвідування сім`ї ОСОБА_2 з метою перевірки фактів, викладених у повідомленні, отриманому від батька дітей ОСОБА_1 , з метою прийняття невідкладних рішень для запобігання потрапляння дітей у ситуацію, яка негативним чином може вплинути на їх фізичний чи психологічний стан.

30 червня 2021 року уповноваженою комісією складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено негативні умови проживання дітей, їх погане самопочуття, у зв`язку з чим діти направлені разом із батьком до КНП «Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» СМР.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 липня 2021 року № 371 вирішено влаштувати малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» терміном на шість місяців.

12 січня 2022 року проведене засідання комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Сумської міської ради, де розглядалася інформація про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по відношенню до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розглядалося питання подальшого перебування дітей у закладі та вирішено звернутися до суду з позовом про відібрання дітей у батьків.

Згідно з довідками від 12 березня 2022 року № 4/01 та № 5/01 директора КНП СОР «Обласний спеціалізований будинок дитини» Г. Литвиненко, 12 березня 2022 року за погодженням Управління «Служби у справах дітей» СМР та заявою ОСОБА_1 малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вибули на подальше проживання в сім`ю батька.

Актом обстеження житлово-побутових умов від 17 березня 2022 року встановлено, що малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у будинку АДРЕСА_2 разом із батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (тітка дітей по лінії батька). Умови проживання задовільні. Батько з дітьми займає окрему кімнату, у якій облаштовані місця для ігор, відпочинку, зберігання особистих речей. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: для дітей є достатній запас їжі, іграшки, одяг відповідно до віку. Діти охайні та доглянуті. Зі слів ОСОБА_1 , він має намір виїхати з дітьми за межі України.

Відповідно до Витягу з протоколу № 8 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 08 червня 2022 року рекомендовано виконавчому комітету визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 .

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 02 червня 2022 року малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у квартирі АДРЕСА_4 разом із батьком ОСОБА_1 . Умови проживання задовільні.Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: облаштоване місце для ігор та відпочинку, малолітні забезпечені необхідними речами відповідно до віку і потреб.

Рішенням двадцятої сесії Камянець-Подільської міської ради VIII скликання від 04 серпня 2022 року № 2420 «Про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 » визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року у справі № 592/839/22, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, позов Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради в інтересах дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , задоволено частково. Відібрано у ОСОБА_2 малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 02 грудня 2022 року малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у квартирі АДРЕСА_4 разом із батьком ОСОБА_1 . Умови проживання задовільні. Діти доглянуті, охайні, легко йдуть на контакт з сторонніми особами . Зі слів ОСОБА_1 він періодично проживає у сестри у АДРЕСА_2 , там діти відвідують дошкільний навчальний заклад, адже у міській квартирі є певні незручності для приготування їжічерез часті перебою електропостачання, відсутнє тепло. В міську квартиру приїжджає з дітьми, коли відвідує лікаря, здійснює покупки, відвідує дитячі атракціони.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 19 січня 2023 року рекомендовано органу опіки та піклування встановити ОСОБА_2 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у перший і третій вівторок місяця 2023 року з 15:00 год до 17:00 год. у присутності батька за умови проведення заходів щодо психологічної адаптації дітей до зустрічей з матір`ю.

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконкому Кам`янець-Подільської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради 23 березня 2023 року № 40/27, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідно до довідок від 28 березня 2023 року № 6821-5001256959 та № 6821-5001256982 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взяті на облік як внутрішньопереміщені особи у м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області.

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 13 квітня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 винаймає кімнату АДРЕСА_5 . Кімната знаходиться у житловому будинку малосімейного типу. Умови проживання задовільні.

Згідно з висновком практичного психолога ГО «Гармонія» Сукеник К. М. від 15 травня 2023 року, батько ОСОБА_1 сприймає себе відповідальним за дітей. Присутня позитивна інтеграція у сім`ї, проявляється помірна тривога за майбутнє і разом з цим впевненість у своїх силах.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду відповідає не у повній мірі.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду як про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, так і гострої соціальної необхідності у цьому.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 не втратила інтерес до дітей.

Так, 16 травня 2022 року ОСОБА_2 направляла електронне звернення на електронну адресу сайту «Довіра» про те, що ОСОБА_1 викрав та незаконно вивозить за кордон малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що вона згоди не надає.

Відповідно до заяв ОСОБА_2 , адресованих службі у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради від 27 грудня 2022 року, остання зазначала, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми; у с. Вербка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області останні не проживають.

ОСОБА_2 неодноразово зверталася до поліції, а саме:

- згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 06 червня 2022 року № 21516, зі служби 102 06 червня 2022 року надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 13 березня 2022 року без згоди ОСОБА_2 забрав спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження не повідомив, телефон заблокував та має намір вивезти дітей за кордон;

- згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 28 грудня 2022 року № 14266, 27 грудня 2022 року надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про перешкоди ОСОБА_1 ОСОБА_2 у спілкуванні та зустрічі з дітьми, яких забрав ще вісім місяців тому, на дзвінки не відповідає;

- згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 31 грудня 2022 року № 14396, 31 грудня 2022 року надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 перешкоджає її зустрічам із дітьми;

- згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 02 січня 2023 року № 14396, 02 січня 2023 року надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про перешкоди протягом дев`яти місяців ОСОБА_1 у її зустрічі з дітьми та встановлення місця проживання дітей;

- згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 08 березня 2023 року № 2145, 04 березня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення місця знаходження її дітей, які зникли.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до інспектора Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою, в якій вказувала про те, що ОСОБА_1 перешкоджає її зустрічам з дітьми.

Також матеріали справи містять копії відеодзвінків та переписки по месенджеру «Вайбер» ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (зазначений ним при подачі позовної заяви до суду), за період з 03 червня 2022 року до 31 грудня 2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 на дзвінки та на письмові звернення про надання відповідачці зустрічей з дітьми не відповідає.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 27 грудня 2022 року, відібраних інспектором Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_2 27 грудня 2022 року приїхала розшукувати своїх дітей за адресою: АДРЕСА_2 , однак діти за цією адресою відсутні і ОСОБА_1 перешкоджає зустрічам матері з дітьми.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 03 січня 2023 року, відібраними інспектором Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, її малолітні діти за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні і ОСОБА_1 перешкоджає зустрічам матері з дітьми протягом дев`яти місяців.

04 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області про розшук малолітніх дітей.

ОСОБА_2 неодноразово направляла заяви на адресу Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради.

Так, 27 грудня 2022 року відповідачка у заявах зазначала, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, про встановлення місця проживання малолітніх дітей, адже у с. Вербка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області діти не проживають; в шести заявах від 02 січня 2023 року ОСОБА_2 просила про встановлення днів та годин зустрічей із дітьми; зазначала про бажання надати службі у справах дітей усні та письмові пояснення стосовно участі у вихованні дітей; про попередження її щодо проведення обстеження за місцем проживання ОСОБА_1 та дітей за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 ; про відсутність дітей за вказаними адресами, де були проведені обстеження працівниками Служби у справах дітей 02 грудня 2022 року, та прохання встановити місце проживання дітей і обстежити умови їх проживання; про повідомлення щодо дат засідання комісії Служби у справах дітей; в заявах від 08 березня 2023 року та від 13 березня 2023 року ОСОБА_2 просила про призначення дати та часу проведення заходів психологічної адаптації її дітей до зустрічей із матір`ю.

При вирішенні спору в цій справі суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Верховний Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування стосовно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство стосовно них.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з дочками, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, урахувавши матеріальний стан сторін, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 липня 2022 року та до повноліття дітей, оскільки на відповідача як на матір дітей покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, які проживають разом із батьком,а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду