ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 151/276/23

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права на спадкове майно.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровограді померла бабуся позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно, в тому числі земельна частка (пай), що знаходиться на території с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (натепер Гайсинського) району Вінницької області, площею 3,0530 га, право на яке належало їй на підставі сертифіката серії ВН № 0248748.

Після смерті бабусі спадщину на земельну частку (пай) прийняла її дочка (мати позивачки) ОСОБА_5 , про сертифікат їй не було нічого відомо, тому свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки ОСОБА_5 померла, не оформивши право власності на земельну ділянку.

При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав того, що відсутній правовстановлюючий документ, тобто сертифікат на земельну частку (пай) та рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на наведене, позивачка просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 3,0530 га, яка розташована на території села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (натепер Гайсинського) району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0248748.

Чечельницький районний суд Вінницької області рішенням від 19 червня 2023 року позов задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 3,0530 га, яка розташована на території села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (натепер Гайсинського) району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0248748, виданого Чечельницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, згідно з розпорядженням від 29 січня 2007 року № 450, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов у цій справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у жовтні 2025 року подала апеляційну скаргу на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року поновив ОСОБА_2 як особі, яка не брала участі у розгляді справи, в інтересах якої діє ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року. Відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року. Зупинив дію рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року.

Вінницький апеляційний суд оскаржуваною ухвалою від 14 січня 2026 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року у цій справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права та інтереси ОСОБА_2 (змінила прізвище на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ). 11 грудня 2009 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тітаренко Н. В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5 , який зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 48604532, зі змісту якого вбачається, що все своє майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_10 (змінила прізвище на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наразі ОСОБА_11 ), однак особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела того факту, що вона прийняла спадщину після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 лютого 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує на те, що вона є спадкоємицею ОСОБА_5 за заповітом. Чинним законодавством установлено пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. Від права на спадкування за заповітом вона не відмовлялася, при цьому перевага надається останній волі спадкодавця, яка виражена ним у заповіті. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка помилково визначила відповідачем у цій справі орган місцевого самоврядування, тоді як після смерті спадкодавця є інші спадкоємці.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В.↗ (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В.↗, судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М.↗, Сакара Н. Ю.↗

Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2026 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, щодо права особи, яка подала апеляційну скаргу, на апеляційне оскарження

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно. Відповідачем у цій справі ОСОБА_1 визначила Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області.

Чечельницький районний суд Вінницької області рішенням від 19 червня 2023 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у жовтні 2025 року подала апеляційну скаргу на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2025 року приєднав до матеріалів справи докази (документи), які були додані до апеляційної скарги ОСОБА_2 , а саме: копію заповіту від 11 грудня 2009 року від імені ОСОБА_5 за № 933, бланк серія ВММ № 4418, який зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 48604532; витяг про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі № 22400134 від 11 грудня 2009 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 серія НОМЕР_1 від 02 січня 1984 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 (повторно) серія НОМЕР_2 від 13 квітня 2016 року; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016547975 від 14 квітня 2016 року; копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 03 лютого 2015 року; довідку про зміну прізвища від 19 серпня 2016 року; копію свідоцтва про зміну прізвища від 04 липня 2023 року; витяг із Книги реєстрації актів про шлюб № Е 173/2023 від 04 липня 2023 року; копію паспорта ОСОБА_5 ; лист № 50 від 07 жовтня 2025 року КП «ЖЕО № 1» Кропивницької міської ради.

Вінницький апеляційний суд також витребував із Чечельницької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кропивницький.

12 грудня 2025 рок до Вінницького апеляційного суду надійшла відповідь Чечельницької державної нотаріальної контори від 10 грудня 2025 року № 484/01-16, в якій нотаріальна контора зазначила:

- інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кропивницький у Спадковому реєстрі відсутня;

- у Чечельницькій державній нотаріальній конторі є інша спадкова справа № 22/2020, заведена після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Берізки-Чечельницькі Чечельницького (натепер Гайсинського) району Вінницької області.

- Чечельницька державна нотаріальна контора повідомила, що зазначені спадкодавці є різними особами, що залишили після себе заповіти, які посвідчені в різний період та різними посвідчувачами.

Суд апеляційної інстанції також установив, що 11 грудня 2009 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Тітаренко Н. В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5 № 933, бланк серія ВММ № 441855, який зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 48604532, зі змісту якого вбачається, що все своє майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_10 (змінила прізвище на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наразі ОСОБА_11 ). Однак ОСОБА_2 не надала апеляційному суду доказів прийняття нею спадщини за вказаним заповітом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23) викладено висновок про те, що тлумачення статті 1223 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під правом на спадкування розуміється право на набуття спадщини. За загальним правилом, пріоритет надається спадкуванню за заповітом (якщо спадкодавець заповів всю спадщину, немає підстав для нікчемності заповіту чи рішення суду про визнання його недійсним, спадкоємці, визначені як такі в заповіті, прийняли спадщину, відсутня відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом), адже перевагу має остання воля спадкодавця, виражена ним у заповіті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) зазначено, що: «Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання» (пункти 54, 55 постанови).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначала, що рішенням суду першої інстанції зачіпаються її права, оскільки 11 грудня 2009 року приватним нотаріусом Тітаренко Н. В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5 № 933, бланк серія ВММ № 4418, який зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 48604532, за змістом якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_10 (змінила прізвище на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наразі ОСОБА_11 ), зокрема, все майно, що їй належить та буде належати. Заявниця вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України після смерті ОСОБА_5 позивачкою ОСОБА_1 , яка не зверталася із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , а докази їх спільного проживання, які містяться у справі, містять розбіжності та суперечать даним паспорта позивачки. Факт того, що на день смерті ОСОБА_5 разом з нею проживала ОСОБА_1 не підтверджується письмовими поясненнями свідків, а лист державного нотаріуса Чечельницької державної нотаріальної контори Вінницької області від 03 травня 2023 року № 216/01-16 не свідчить про відсутність умов для одержання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину та є підставою для відмови у позові.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року поновив особі, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2023 року, відкрив апеляційне провадження у справі та зупинив дію рішення вказаного рішення суду.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2025 року приєднав до матеріалів справи докази (документи) додані до апеляційної скарги ОСОБА_2 , а саме: копію заповіту від 11 грудня 2009 року від імені ОСОБА_5 за № 933, бланк серія ВММ № 4418, який зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 48604532; витяг про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі № 22400134 від 11 грудня 2009 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 серія НОМЕР_1 від 02 січня 1984 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 (повторно) серія НОМЕР_2 від 13 квітня 2016 року; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016547975 від 14 квітня 2016 року; копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 03 лютого 2015 року; довідку про зміну прізвища від 19 серпня 2016 року; копію свідоцтва про зміну прізвища від 04 липня 2023 року; витяг із Книги реєстрації актів про шлюб № Е 173/2023 від 04 липня 2023 року; копію паспорта ОСОБА_5 ; лист № 50 від 07 жовтня 2025 року КП «ЖЕО № 1» Кропивницької міської ради, а також витребував із Чечельницької державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кропивницький.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Право на оскарження судового рішення особою, яка не брала участі справі, виникає лише у випадку, якщо суд безпосередньо вирішив питання про її права, інтереси та/ або обов`язки, що має підтверджуватися висновками в мотивувальній частині або прямою вказівкою в резолютивній частині рішення. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору, включаючи потенційний вплив рішення на права особи, не є підставою для такого оскарження.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, зазначив, що рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року судом не вирішувалися питання про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_2 .

За таких обставин, оскільки рішенням Чечельницького районного суду від 19 червня 2023 року не вирішувалися питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , а також враховуючи, що заявницею не надано доказів прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Крім того, з відкритих даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває справа № 404/2380/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Тітаренко Н. В., про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Фортечний районний суд міста Кропивницького ухвалою від 25 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 404/2380/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Тітаренко Н. В., про надання додаткового строку для прийняття спадщини передав за підсудністю на розгляд до Чечельницькому районному суду Вінницької області. У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про вирішення цього спору по суті.

Звернення до суду з указаним позовом додатково підтверджує той факт, що ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_5 не приймала.

Крім того, на час постановлення Вінницьким апеляційним судом 14 січня 2026 року ухвали про закриття апеляційного провадження у справі, яка переглядається, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначала про її звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду